Ухвала від 08.07.2025 по справі 909/1197/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВА

УХВАЛА

08.07.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1197/24Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дорошенка 18В" про ухвалення додаткового рішення вх.№10270/25 від 18.06.2025 у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Домофонсервіс-Захід"

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дорошенка 18В"

про усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності

за участі:

від відповідача: Данилов Сергій Анатолійович

установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Домофонсервіс-Захід" з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дорошенка 18В" про усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності.

16.06.2025 Господарський суд Івано-Франківської області постановив залишити без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Домофонсервіс-Захід" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дорошенка18В" про усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності.

18.06.2025 до Господарського суду Івано-Франківської області від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дорошенка18В" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення вх.№10270/25 щодо витрат на професійну правову допомогу. Подана заява мотивована тим, що позов поданий за відсутності порушеного права з вимогою надати право доступу невідомому колу осіб - представників ТОВ"Домофонсервіс-Захід", тобто судове рішення у справі не можливо було б виконати в майбутньому; представники позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явились та не надали суду докази наявності поважних причин для цього. Відтак відповідач внаслідок не обґрунтованих дій позивача поніс витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 10 400 грн 00 коп.

19.06.2025 суд постановив заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дорошенка18В" про ухвалення додаткового рішення вх.№10270/25 від 18.06.2025 призначити до розгляду в судовому засіданні на 08.07.2025.

24.06.2025 ТОВ "Домофонсервіс-Захід" через систему "Електронний суд" подало заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги вх.№10657/25. Подана заява мотивована тим, що такі витрати мають бути покладені частково на відповідача, оскільки подання представником відповідача невиправданих заяв, клопотань призвело до збільшення кількості судових засідань та затягування судового процесу. Просив суд частину витрат на оплату правничої допомоги в сумі 5 200 грн 00 коп. покласти на відповідача.

04.07.2025 відповідач через систему "Електронний суд" подав клопотання про розгляд заяви за відсутності його представника вх.№11258/25.

В судовому засіданні 08.07.2025 представник відповідача подану заяву про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правову допомогу підтримав в повному обсязі. Просив суд її задовольнити.

Розглянувши в судовому засіданні заяву представника відповідача з доданими доказами, клопотання представника позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи відповідача, суд зазначає таке.

У цій справі позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Домофонсервіс-Захід" залишений без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, у зв`язку з неявкою позивача (його представника) в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом цієї норми, однією із умов для компенсації особі (одній стороні) здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи, мають бути необґрунтовані дії іншої сторони, що і зумовили відповідні витрати під час розгляду справи, та пов`язані з цим розглядом.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачами витрат, зокрема і витрат на правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Правовий аналіз статтей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема залишення позову без розгляду у справі суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.

При застосуванні частини п`ятої статті 130 ГПК України суд має встановити наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача.

Верховний Суд звертав увагу, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави, зокрема для залишення позову без розгляду.

Представник відповідача у своєму клопотанні про ухвалення додаткового рішення покликається на необґрунтовані та недобросовісні дії позивача, що виразилися у неявці позивача та його представників в судові засідання, що стало підставою для залишення позову без розгляду.

Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2022 у справі №910/12184/20, де колегія суддів відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України та частина п`ята статті 130 ГПК України), викладеного у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, та відзначила таке:

- обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;

- право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. У зв`язку з цим наявні підстави для вирішення питання щодо покладення відповідних судових витрат на позивача;

- неявка повноважного представника позивача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки, можуть кваліфікуватися як необґрунтовані дії у розумінні частини п`ятої статті 130 ГПК України. При цьому саме на позивача покладається обов`язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 74 ГПК України). Отже, звертаючись з відповідною заявою чи клопотанням про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідачу необхідно зазначати у заяві та доводити відповідними доказами, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача (в тому числі пов`язані з його неявкою та неподанням клопотань про розгляд справи за його відсутності) такими, що не залежали від об`єктивних поважних обставин, умисними та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі N 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі N 922/592/17, від 24.03.2021 у справі N 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі N 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі N 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі N 924/804/20.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Домофонсервіс-Захід" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дорошенка18В" про усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності суд залишив без розгляду на підставі ч. 4 ст. 202 ГПК України та п. 4 ч.1 ст. 226 ГПК України.

Відтак залишення судом позову без розгляду спричинене саме поведінкою позивача та його представника, які без поважних причин не з`явились в судове засідання, не повідомили суду поважних причин неявки в судове засідання. Бездіяльність позивача та його представника перешкодили вирішенню спору та подальшому розгляду справи, що стало підставою для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України та ч. 4 статті 202 ГПК України.

За змістом статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Очевидно, що сторона відповідача, до якої пред`явлено позов має право на користування правовою допомогою та у зв`язку з реалізацією такого права несе витрати на оплату послуг адвоката. Норма статті 130 ГПК України щодо покладення на позивача понесених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, у разі залишення позову без розгляду є чіткою, а можливість застосування її передбачає необхідність для позивача розуміти можливість стягнення з нього витрат відповідача на правничу допомогу, у разі вчинення ним (позивачем) необґрунтованих дій, внаслідок яких позов залишено без розгляду.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач має право на компенсацію здійснених ним витрат на надання правничої допомоги.

Інші доводи клопотання представника відповідача, зокрема щодо того що позивач пред`явив необґрунтований позов суд вважає безпідставними, оскільки позов заявлено у зв`язку з захистом позивачем своїх прав, які, на його думку, були порушені. Обрання того чи іншого способу захисту належить до компетенції позивача і не може розцінюватись судом як необґрунтовані дії позивача у разі, якщо позов залишено без розгляду з підстав неявки позивача в судове засідання. Постановлення судом ухвали про залишення позову без розгляду у цій справі не позбавляє його звернутись до суду з такою вимогою повторно.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно приписів ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу інших судових витрат (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу) визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, визначаючи суму відшкодування, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 р. у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2020 р. у справі № 904/3583/19 та 26 січня 2022 р. у справі № 910/20883/20).

На підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвокат подав: договір №12/12/24 про надання правової допомоги від 12.12.2024 та акт наданих послуг від 18.06.2025.

Відповідно до акта наданих послуг від 18.06.2025 відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 10 400 грн 00 коп., а саме: складання та подання до суду відзиву на позовну заяву вартість 4 200 грн 00 коп. (1050,00 грн./год. х 8 год.); участі адвоката в судових засіданнях - вартість 5 250 грн 00 коп. (1 050,00 грн./зас. х 5 засідань); складання та подання до суду заяви про відвід судді - вартість 1 900 грн 00 коп. (950,00грн./год. х 2 год.).

Відтак при визначені розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суд з огляду на викладені положення процесуального законодавства, враховуючи підготовку адвокатом документів для подання до суду, підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідними документами, проведення всіх судових засідань в режимі відеоконференції із робочого місця адвоката та незначну їх тривалість, а також клопотання позивача про зменшення витрат на правову допомогу, дійшов висновку, що критеріям співмірності, пропорційності та розумності, відповідають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 200 грн 00 коп., які відповідно до приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України належить покласти на позивача.

Керуючись ст. 123, 126, 130, 232, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

частково задовольнити заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дорошенка 18В" про ухвалення додаткового рішення вх.№10270/25 від 18.06.2025.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домофонсервіс-Захід", 76018, м. Івано-Франківськ, вулиця Тичини, 8а, офіс 151 (код ЄДРПОУ 37409980) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дорошенка 18В", 76026, м. Івано- Франківськ, вул. Дорошенка, 18В (ЄДРПОУ 44830924) 5 200 (п"ять тисяч двісті) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити у стягненні частини витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 200 грн 00 коп.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк визначений ст. ст. 255 - 257 ГПК України.

Повна ухвала складена: 16.07.2025

Суддя Т.В. Максимів