Повістка від 16.07.2025 по справі 490/9625/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 490/9625/24

Номер провадження: 22-з/812/49/25 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2025 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Коростієнко Н.С.,

за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», подану в його інтересах адвокатом Шиліним Володимиром Анатолійовичем про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», Товариства з обмеженою відповідальністю «Трилайт», ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (надалі - ПрАТ «СК «ВУСО»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Трилайт» (надалі - ТОВ «Трилайт»), третя особа ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и л а:

На розгляді Центрального районного суду м. Миколаєва перебував обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12023152020000453 від 01.04.2023 року відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

У рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_3 в інтересах якої діяв адвокат Герцун В.С. подано цивільний позов до ПрАТ «СК«ВУСО», ТОВ «Трилайт», третя особа ОСОБА_2 , в якому просила суд стягнути на її користь з ПрАТ «СК «ВУСО» 80 400 грн страхової виплати за шкоду, заподіяну життю та з ТОВ «Трилайт» 200 грн розмір франшизи та 419600 грн моральної шкоди.

Крім того, ОСОБА_1 в інтересах якого діяв адвокат Герцун В.С. подано цивільний позов до ПрАТ «СК «ВУСО», ТОВ «Трилайт», ОСОБА_2 , в якому просив суд стягнути з ПрАТ «СК «ВУСО» на його користь 80400 грн страхової виплати за шкоду, заподіяну життю, з ТОВ «Трилайт» стягнути 2000 грн франшизи, 419600 моральної шкоди та судові витрати за надання правової допомоги, з ОСОБА_2 стягнути 500000 моральної шкоди.

Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1рік. На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки. На підставі ст. 76 КК України, зобов`язано ОСОБА_2 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «ВУСО» - задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в рахунок відшкодування моральної шкоди - 40 200 грн.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 89 800 грн. Цивільний позов прокурора в інтересах КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» до ОСОБА_2 про стягнення витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_4 у сумі 10 970,58 грн. - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» в рахунок витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_4 10970,58 грн. У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Трилайт» - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 витрати на проведення: - судової автотехнічної експертизи № СЕ 19/115-23/4888-ІТ від 19 квітня 2023року у сумі 956,00 грн; - судової експертизи по дослідженню технічного стану транспортних засобів № СЕ-19/115-23/4887-ІТ від 12 квітня 2023 року в сумі 1 912 грн; - судової автотехнічної експертизи № 23-2112 від 03 травня 2023 року в сумі 1672,86 грн. Вирішено питання про речові докази.

Не погодившись з вироком суду ПрАТ «СК «ВУСО» подало апеляційну скаргу, в якій представник вказав, що є достатні підстави для зміни вироку в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_1 і не вирішено в частині цивільного позову ОСОБА_3 до страховика ПрАТ «СК «ВУСО». А тому просив суд вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2024 року змінити та ухвалити в частині новий вирок, яким стягнути з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування моральної шкоди 20 200 грн. Доповнити вирок: провадження в частині цивільного позову ОСОБА_3 до ПрАТ «СК «ВУСО» про стягнення на її користь страхового відшкодування моральної шкоди 84 200 грн закрити у зв`язку зі смертю.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «ВУСО», подану в його інтересах адвокатом Шиліним В.А. задоволено частково. Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2024 року, стосовно ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного показову - скасовано. Призначено в цій частині новий судовий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

29 жовтня 2024 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 15.10.2024 року для виконання.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 жовтня 2024 року визначено головуючого суддю Чаричанського П.О.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 листопада 2024року справу в частині цивільного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відносно ПрАТ «СК «ВУСО» прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник ПрАТ «СК «ВУСО» - адвокат Шилін В.А. надав до суду відзив на позовні заяви, згідно якого просив позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково в розмірі 20 200 грн, провадження у справі в частині вимог ОСОБА_3 до ПрАТ «СК «ВУСО» закрити з підстав п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (смерті фізичної особи, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництво). Просив розглядати справу за відсутності представника ПрАТ «СК «ВУСО» та його представника на підставі письмових доказів поданих учасниками провадження та надав заяву про розподіл судових витрат, в якій просив за наслідками розгляду справи зробити розподіл судових витрат правничої допомоги у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «ВУСО», ТОВ «Трилайт», ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_1 20 200 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_5 до ПрАТ «СК «ВУСО», ТОВ «Трилайт», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - закрито.

У задоволенні заяви ПрАТ «СКВУСО» про розподіл судових витрат на професійну правничу(правову)допомоги урозмірі 10000грн - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови розподілу судових витрат на професійну (правничу) допомогу, ПрАТ «СК «ВУСО» в інтересах якого діє адвокат Шилін В.А. подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове про розподіл витрат правничої допомоги ПрАТ «СК «ВУСО» - 10000грн пропорційно розміру задоволених вимог.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 28 травня 2025 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «ВУСО», подану в його інтересах адвокатом Шиліним В.А. задоволено частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2025 року в частині відмови у задоволенні заяви ПрАТ «СК «ВУСО» про розподіл судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 10 000 грн, скасовано та ухвалено нове про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «ВУСО» витрати на професійну правничу допомогу у розмір 1 500 грн.

18 червня 2025 року адвокат Шилін В.А., діючи в інтересах ПрАТ «СК «ВУСО» подав через систему «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив за наслідками апеляційного розгляду зробити розподіл судових витрат правничої допомоги в розмірі 5000 грн та поштових витрат у розмірі 309, 50 грн.

Заява обґрунтована тим, шо в постанові Миколаївського апеляційного суду від 28травня 2025 року, що прийнята за наслідками розгляду його апеляційної скарги не було вирішено питання про розподіл судових витрат, який він просив здійснити в своїй заяві від 13 травня 2025 року.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 07 липня 2025 року розгляд заяви представника ПрАТ «СК «ВУСО» - Шиліна В.А. про ухвалення додаткового рішення призначено на 16 липня 2025 року на 09-40 год.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що наявні підстави для ухвалення додаткового рішення у даній справі з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 270ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, 13 травня 2025 року адвокат Шилін А.П. діючи в інтересах ПрАТ «СК «ВУСО» звернувся із заявою про стягнення судових витрат, в якій просив за наслідками апеляційного розгляду зробити розподіл судових витрат правничої допомоги в розмірі 5000 грн та поштових витрат у розмірі 309,50 грн.

Між тим, в постанові Миколаївського апеляційного суду від 28 травня 2025 року дане питання судом апеляційної інстанції вирішено не було.

Перевіривши доводи щодо вирішення питання про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частина першастатті 133 ЦПК Українипередбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першоїстатті 58 ЦПК Українисторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина першастатті 60 ЦПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертійстатті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті1, частин третьої та п`ятої статті27Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечитиКонституції Українита законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно достатті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 754/14704/19-ц (провадження № 61-15221св20).

Згідно положень частини першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподіл судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (надання послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Із заявою про розподіл судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, адвокат Шилін В.А. звернувся 13 травня 2025 року.

З прохальної частини вказаної заяви вбачається, що представник ПрАТ «СК «ВУСО» адвокат Шилін В.А. просив за наслідками апеляційного розгляду зробити розподіл судових витрат правничої допомоги в розмірі 5000 грн та поштових витрат у розмірі 309,50 грн.

На підтвердження вказаних витрат адвокатом Шиліним В.А. додано до заяви копії наступних документів: додаток № 2 до договору № б/н від 12 червня 2020 року про надання правової допомоги, Акт приймання надання послуг за договором № б/н від 12червня 2020року, договір про надання правової допомоги від 12 червня 2020 року, ордер на надання правничої допомоги, квитанції про оплату послуг друку та доставки на сайті e-post.com.ua.

З договору про надання правової допомоги від 12 червня 2020 рок вбачається, що він укладений між адвокатом Шиліним В.А. та ПрАТ «СК «ВУСО» та за яким адвокат бере на себе зобов`язання здійснити представництво та надати інші види правової допомоги у судових справах з позовами фізичних, юридичних осіб, органів державної влади, місцевого самоврядування та будь-яких інших учасників (суб`єктів) правовідносин до клієнта; а також за позовами Клієнта до фізичних, юридичних осіб, органів державної влади, місцевого самоврядування за будь-яких інших осіб; а також у досудових справах, пов`язаних із врегулювання страхових випадків.

Згідно п.8 Договору про надання правової допомоги від 12 червня 2020 року гонорар адвоката за цим договором визначається у додаткових угодах до Договору.

Згідно, наданого Додатку № 2 до Договору від 12 червня 2020 року про надання правової допомоги від 30 квітня 2025 року, розмір фіксованого гонорару в сумі 5000 грн за надання правничої допомоги, представлення інтересів Клієнта в Миколаївському апеляційному суді у справі № 490/9625/24 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «СК«ВУСО» про стягнення страхового відшкодування.

Оплата гонорару за надання правничої допомоги не пізніше 30 днів після набрання законної сили рішення суду першої інстанції.

Також, в матеріалах справи міститься Акт приймання - надання послуг від 12 червня 2020 року за договором від 12 червня 2020 року та Додатком №2 від 30 квітня 2025 року.

Відповідно до вказаного Акту приймання наданих послуг, були надані послуги з правничої допомоги за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «ВУСО», а саме: ознайомлення з наявними документами Замовника, рішенням суду першої інстанції та відповідності його вимогам ст. 263 ЦПК України; вивчення актуальної судової практики з цих питань та визначення правової позиції, збір письмових доказів; складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновлення в разу порушення; супровідні заходи розгляду справи у суді. Вартість послуг професійної правничої допомоги становить 5 000 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 року у справі № 910/7032/17.

Схожа позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 12 січня 2023року у справі № 910/13060/21, у якій вказано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання сторін від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів юридичних осіб.

Відтак, питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, яка направлена на захист порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенціїпрозахистправлюдиниіосновоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 137ЦПКУкраїни так і у частинах третій - п`ятій статті 141 ЦПК України.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 141ЦПКУкраїни під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, здійснивши правовий аналіз норм статей 137, 141 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137ЦПКУкраїни (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141ЦПКУкраїни (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини другої статті 141 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21та постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах третій - п`ятій статті 141 ЦПК України.

При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

До подібного правового висновку дійшов й Верховний Суд у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21.

Згідно статті 11ЦПКУкраїни суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За наслідком розгляду апеляційної скарги представника ПрАТ «СК «ВУСО» - адвоката Шиліна В.А. апеляційним судом було скасовано рішення суду першої інстанції лише в частині вирішення питання щодо відшкодування ПрАТ «СК «ВУСО» витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалась, а тому не було предметом апеляційного розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката.

Водночас у постанові від 25 липня 2023 року (справа № 340/4492/22, провадження №К/990/12857/23) Верховний Суд сформулював правову позицію, за змістом якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу, однак не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, часткове задоволення апеляційної скарги (15%), вимоги розумності і справедливості, з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «ВУСО» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 грн.

Щодо вимог заяви адвоката Шиліна В.А. про стягнення поштових витрат у сумі 309,50 грн, колегія виходить з наступного.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження понесених витрат на поштові відправлення процесуальних документів іншим учасникам справи заявником надано суду копії описів вкладення до листів, поштових накладних та квитанцій про сплачені послуги з доставки на загальну суму 309,50 грн.

Висновки щодо необхідності розподілу судових витрат, понесених у зв`язку оплатою поштових відправлень, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 756/11978/16-ц.

Враховуючи викладене, поштові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції розмірі 309, 50 грн, підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку із чим наявні підстави для їх стягнення з позивача на користь ПрАТ «СК «ВУСО».

За такого, з колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «ВУСО» судові витрати за розгляд справи в апеляційній інстанції у розмірі 1309, 50 грн (1000 грн - витрати на професійну правничу допомогу + 309, 50 грн - поштові витрати, пов`язані із розглядом справи).

Керуючись ст. ст. 133,137,141,246, 270,367, 381-382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», подану в його інтересах адвокатом Шиліним Володимиром Анатолійовичем про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (ЄДРПОУ 31650052) судові витрати за розгляд справи в апеляційній інстанції у розмірі 1309,50 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: О.В. Локтіонова

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 16 липня 2025 року.