Ухвала від 16.07.2025 по справі 120/13156/24

УХВАЛА

16 липня 2025 року

м. Київ

справа № 120/13156/24

адміністративне провадження № К/990/27412/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №120/13156/24 за позовом ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, Міністерства охорони здоров`я України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування протоколу виборчої комісії з виборів ректора закладу вищої освіти Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова №17 від 10 квітня 2024 року та наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про призначення ОСОБА_2 » від 30 травня 2024 року,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, Міністерства охорони здоров`я України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , у якому просила:

- визнати незаконним та скасувати протокол виборчої комісії з виборів ректора закладу вищої освіти Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова №17 від 10 квітня 2024 року;

- визнати такими, що не відбулись вибори ректора закладу вищої освіти Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, які були проведені 10 квітня 2024 року Вінницьким національним медичним університетом ім. М.І. Пирогова;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства охорони здоров`я України від 30 травня 2024 року «Про призначення ОСОБА_2 », яким ОСОБА_2 призначено ректором Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова з 30 травня 2024 року.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.

26 червня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №120/13156/24. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.

За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

В обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України позивач зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі №511/2828/16-а, від 11 січня 2020 року у справі №645/4920/16-ц, від 04 березня 2021 року у справі №826/3113/18, від 14 березня 2023 року у справі №921/174/21.

Суд касаційної інстанції звертає увагу заявника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі цього пункту є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Перевіряючи доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не обґрунтовано подібність правовідносин у цій справі та у зазначених скаржником справах.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

При цьому, Суд зазначає, що формальне посилання скаржника на постанови Верховного Суду (зокрема, і цитування окремих абзаців постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд зазначає, що предметом розгляду у цій справі є протокол виборчої комісії з виборів ректора закладу вищої освіти Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова №17 від 10 квітня 2024 року; наказ Міністерства охорони здоров`я України від 30 травня 2024 року «Про призначення ОСОБА_2 », яким ОСОБА_2 призначено ректором Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова з 30 травня 2024 року.

Проте, у справі №511/2828/16-а розглядався позов про скасування рішення голови Роздільнянської районної ради «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Роздільнянської районної ради Одеської області VII скликання ОСОБА_3 », у зв`язку із непроходженням спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», поновлення його на посаді та стягнення з Роздільнянської районної ради Одеської області заробітну плату у розмірі середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

У справі №645/4920/16-ц розглядався позовом до Національної академії аграрних наук України (далі - НААН України), Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України (далі - Інститут тваринництва НААН України) про визнання дій протиправними, визнання незаконними та скасування рішення зборів колективу наукових працівників, скасування наказу про призначення на посаду, визнання недійсним трудового контракту, зобов`язання вчинити певні дії.

У справі №826/3113/18 розглядався позов про визнання протиправними дій Міністерства освіти і науки України по`вязані з складанням довідки про результати спеціальної перевірки відомостей щодо позивача та визнання протиправною та скасування довідки про результати спеціальної перевірки відомостей щодо позивача, який претендує на посаду ректора Київського національного університету технологій та дизайну.

У справі №921/174/21 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду переглядав судові рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на Картоплесховища (І-ша черга: Картоплесховище №1 (ємність 25 тис.т, площа 9648,8 кв.м) та ІІ-га черга Картоплесховище №2 (ємність 25 тис.т, площа 9651,8 кв.м) в с. Товстеньке, Чортківського району Тернопільської області по вул. Центральній, 57-Б від 30 грудня 2014 року та акт приймання-передачі майнових прав на вказані Картоплесховища від 30 грудня 2014 року між ТОВ «Товстеньківський крохмальний завод» і ТОВ «Термінал-Рент»; усунення перешкод в користуванні ТОВ «Товстеньківський крохмальний завод» майновими правами на Картоплесховища (І-ша черга: Картоплесховище №1 (ємність 25 тис.т, площа 9648,8 кв.м) та ІІ-га черга Картоплесховище №2 (ємність 25 тис.т, площа 9651,8 кв.м) в с. Товстеньке, Чортівського району Тернопільської області по вул. Центральній, 57-Б, шляхом: визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Термінал-Рент» від 04 червня 2015 року №21825315 державного реєстратора Міністерства юстиції України Нілової А.О.; визнання незаконним (недійсним) з моменту його присвоєння і скасування Реєстраційного номера нерухомого майна: 651420061255 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо Картоплесховища (І-ша черга: Картоплесховище №1 (ємність 25 тис.т, площа 9648,8 кв.м) та II- га черга Картоплесховище № 2 (ємність 25 тис.т, площа 9651,8 кв.м) в с. Товстеньке, Чортківського району Тернопільської області по вул. Центральній, 57-Б.

Отже, наведені постанови ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, а тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду є безпідставними.

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

В обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема:

- щодо порушення процедури обрання представників на вибори ректора: відсутність висновків Верховного Суду щодо відповідності обрання студентських представників вимогам частини п`ятої 5 статті 36 Закону України «Про вищу освіту», зокрема щодо обов`язковості прямих таємних виборів усіма студентами, а також щодо впливу низької явки (8,89%) та недотримання принципів репрезентативності на легітимність виборчого процесу;

- щодо незаконної діяльності Організаційного комітету та Виборчої комісії: відсутність правової позиції Верховного Суду стосовно правомірності дій Оргкомітету та Виборчої комісії, які діяли без затверджених положень на початкових етапах виборчого процесу, що суперечить частині третій статті 42 Закону України «Про вищу освіту» та пункту 24 Методичних рекомендацій, затверджених постановою КМУ від 05 грудня 2014 року № 726;

- щодо порушення принципів відкритості та гласності: відсутність правової позиції Верховного Суду щодо обмеження прав учасників виборчого процесу на відеофіксацію та спостереження за виборами, що суперечить частині третій статті 42 Закону України «Про вищу освіту» та статті 34 Конституції України;

- щодо впливу сукупності порушень на результат виборів: відсутність правової позиції Верховного Суду щодо оцінки системного характеру порушень (нелегітимність представників, фальсифікація документів, адміністративний тиск, непрозорість) та їхнього впливу на спотворення волевиявлення учасників виборчого процесу.

Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.

Слід зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Отже, зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.

Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявником викладено суть спору у вказаній справі, обставини справи та фактично висловлено незгоду із прийнятими рішеннями судами попередніх інстанцій. Проте, заявник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджуючи про відсутність правового висновку Верховного Суду, не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та як відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку у взаємозв`язку з посиланням на обставини справи.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Слід зазначити, що фактично доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки. Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Верховний Суд зауважує, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №120/13156/24 за позовом ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, Міністерства охорони здоров`я України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування протоколу виборчої комісії з виборів ректора закладу вищої освіти Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова №17 від 10 квітня 2024 року та наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про призначення ОСОБА_2 » від 30 травня 2024 року повернути особі, яка її подала.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя М.В. Білак