Постанова від 10.07.2025 по справі 938/160/22

Справа № 938/160/22

Провадження № 22-ц/4808/730/25

Головуючий у 1 інстанції Джус Р. В.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Баркова В.М., Девляшевського В.А.,

за участю секретаря Гудяк Х.М.

учасники справи

позивач ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

треті особи Верховинська районна державна нотаріальна контора, Білоберізька сільська рада, приватний нотаріус Верховинського нотаріального округу Мартищук Оксана Ярославівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 ,

на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2025 року, ухвалене судом у складі судді Джус Р.В., за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Верховинська районна державна нотаріальна контора, Білоберізька сільська рада, приватний нотаріус Верховинського нотаріального округу Мартищук Оксана Ярославівна про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в:

У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, в обґрунтування якого зазначив, що його батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя його мати отримала земельну ділянку, на якій побудувала житловий будинок, господарські будівлі та споруди в с. Яблуниця, Верховинського району Івано-Франківської області. Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 14.08.1990 року шлюб між батьками було розірвано.

Після смерті батьків, залишилося спадкове майно житловий будинок, господарські будівлі та споруди, земельна ділянка, відведена для будівництва і обслуговування житлового будинку, пиломатеріали в с. Яблуниця, Верховинського району Івано-Франківської області.

На день смерті батька ОСОБА_4 , він був зареєстрований в будинку батька, являється єдиним його спадкоємцем та вважається таким, що прийняв спадщину за законом після смерті батька.

14 вересня 2021 року, після смерті батька, старостою Яблуницького старостинського округу Білоберізької сільської ради йому було видано копію заповіту, який складеного 05.04.2013 від імені ОСОБА_4 , посвідченого секретарем виконавчого комітету Яблуницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області Г.П. Комариця .

Вважає даний заповіт недійсним, оскільки складений особою, яка не мала на це права, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, волевиявлення його батька не було вільним і не відповідало його волі. Його батько ще за життя та до тяжкого захворювання психіки, постійно стверджував, що після його смерті, лише він, будучи єдиним сином, успадкує житловий будинок. Згодом батько захворів на тяжке захворювання психіки, яке швидко прогресувало станом на 05.04.2013 року і аж до самої смерті він не міг писати, читати, розмовляти та ходити.

Оскаржуваний заповіт ОСОБА_4 , який був посвідчений 05.04.2013 секретарем виконавчого комітету Яблуницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області Г.П.Комариця у приміщенні Яблуницької дільничної лікарні Верховинського району Івано-Франківської області, посвідчений особою, яка не мала права посвідчувати заповіт від імені тяжко хворого батька, оскільки згідно вимог ч.1 ст.1252 ЦК України, заповіт у таких випадках посвідчується головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем лікарні.

Оскаржуваний заповіт за формою не відповідає вимогам чинного законодавства, що вказує на неможливість встановити дійсну волю особи, яка його склала. Позивач посилається на те, що через хворобу, ОСОБА_4 не міг підписати оскаржуваний заповіт, а зафіксований підпис у заповіті не відповідає справжньому підпису його батька. В разі підписання заповіту спадкодавцем, заповіт мав бути прочитаний ним вголос, однак у заповіті, відсутня відмітка про те, що текст заповіту був прочитаний спадкодавцю в голос перед його підписанням.

Просив суд визнати недійсним заповіт складений від імені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , що посвідчений секретарем виконавчого комітету Яблуницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області Г.П.Комариця 05.04.2013р оку та зареєстрованого в реєстрі за №41.

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним відмовлено. Судові витрати покласти на відповідачку.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що суд першої інстанції зробив хибний висновок, що ОСОБА_4 мав особисте розпорядження на написання заповіту,самостійно виразив волю на складання заповіту, оскільки ОСОБА_6 фізично не міг звернутися до секретаря Яблуницької сільської ради з пропозицією скласти заповіт від свого імені, оскільки не міг розмовляти, що підтверджується випискою з історії хвороби КНП «Косівська центральна районна лікарня» , випискою з медичної картки стаціонарного хворого КНП «Яблуницька амбулаторія сімейної медицини» та показами свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Посилається на те, що суд першої інстанції надав не вірну оцінку письмовим доказам у справі, а саме: виписці із історії хвороби КНП «Косівська центральна районна лікарня», виписці з медичної картки стаціонарного хворого №114 КНП «Яблуницька амбулаторія сімейної медицини» Верховинської районної ради, довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 19 червня 20123 року серії АВ №0102469 та дійшов помилкового висновку щодо самостійного вираження своєї волі ОСОБА_4 на вчинення правочину - складання заповіту.

Суд першої інстанції не врахував вимоги статті 40 Закону «Про нотаріат» та ст. 1252 ЦК України та не врахував, що заповіт ОСОБА_4 повинен був бути посвідчений головним лікарем Яблуницької лікарні Верховинського району Івано-Франківської області ОСОБА_9 , проте заповіт посвідчений секретарем Яблуницької сільської ради Комариця Г.М., особою, яка не мала права на вчинення нотаріальних дій в Яблуницькій лікарні.

Заповіт від 05.04.2013 року складений в Яблуницькій лікарні, проте в заповіті зазначено, що він складений в приміщені Яблуницької сільської ради, що є порушенням Наказу Юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». В заповіті не вказано час та фактичне місце вчинення нотаріальної дії.

Скаржник посилається на те, що секретарем сільської ради Комариця Г. П. не було дотримано збереження нотаріальної таємниці щодо вчинення нотаріальних дій, оскільки вона виготовила заповіт в Яблуницькій сільській раді і в лікарню вже прибула з виготовленим текстом заповіту. Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_10 не змогли суду пояснити і згадати, чи був виготовлений заповіт в лікарні чи в сільській раді. Секретар сільської ради Комариця Г.П. вчинила нотаріальну дію поза межами свого робочого місця в порушення вимог ст.41 Закону України «Про нотаріат» і ця обставина не відображена в заповіті. В порушення ст. 43, 44 Закону України «Про нотаріат» секретар Яблуницької сільської ради Комариця Г.П., не встановила особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не перевірила дієздатність особи - ОСОБА_4 .

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_10 особи, що посвідчили заповіт від 05.04.2013 року надавали суду суперечливі покази, з яких неможливо зробити висновок щодо правомірності вчинення нотаріальних дій секретарем Яблунівської сільської ради ОСОБА_7 .

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суд від 25 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження та роз`яснено відповідачці право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Копію апеляційної скарги разом з доданим до неї матеріалами ОСОБА_2 отримала 06 травня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 4 а.с 189).

14травня 2025року ОСОБА_2 подала відзивна апеляційнускаргу,в якомузазначила,що заповідач ОСОБА_4 на час складеннята посвідчення05квітня 2013року заповіту,знаходився настаціонарному лікуваннів Яблуницькійдільничній лікарні. У заповітівід 05квітня 2013року міститьсязастереження проте,що узв?язку ізхворобою заповідача,такий складеноі підписаноу приміщенніЯблуницької дільничноїлікарні у присутності двох свідків, секретарем виконкому Яблуницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області Г.П.Комарицею. Довідкою КНП «Яблуницька амбулаторія загальної практики сімейної медицини» стверджується, що в лікувальному закладі відсутні документи про призначення уповноваженої особи лікарні, яка би посвідчувала заповіти хворих. Закон не містить заборон вчинення уповноваженою особою органу місцевого самоврядування в сільській місцевості нотаріальних дій у медичному закладі, а тільки визначає, що такі дії можуть бути вчинені особами медичного закладу за умови, що такі особи визначені у встановленому законом порядку. Щодо посилань скаржника на суперечливі покази свідків, зазначає, що з моменту посвідчення заповіту минуло 12 років, тому свідки не можуть достовірно пам`ятати дану подію і хронологію дій по складанню та посвідченню заповіту.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу в межах її доводів.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_11 проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи узадоволенні позовнихвимог,суд першоїінстанції виходивз того,що при оформленні оскаржуваного заповіту, секретарем сільської ради було дотримано основні вимоги щодо форми заповіту, заповіт складено у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення, особисто підписаний заповідачем. У зв`язку із хворобою заповідача ОСОБА_4 , який не міг самостійно прочитати заповіт, посвідчення заповіту відбулося згідно абз. 3 ч.2 ст. 1248 ЦК України в присутності двох свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , особу яких було встановлено, записано відомості про особи свідків в заповіті та такий підписаний даними свідками.

В матеріалах справи відсутні будь які докази які б давали підстави вважати, що заповідач за станом здоров`я не міг самостійно підписати заповіт, не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними, зокрема позивачем не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань.

Суд дійшов висновку, що оскаржуваний заповіт посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування, а саме секретарем виконкому Яблуницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області Г.П.Комариця, яка уповноважена на вчинення таких нотаріальних дій на території Яблуницької сільської ради, зокрема і в Яблуницькій дільничній лікарні, яка знаходиться в територіальних межах Яблуницької сільської ради (станом на 2013 рік). Допущені при складенні та посвідченні заповіту порушення: не зазначення адреси місця складення та посвідчення заповіту, а також відсутність вказівки в заповіті про його зачитання свідками вголос, не є суттєвими та не можуть вважатися такими, що беззаперечно свідчать про його нікчемність чи про те, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, оскільки свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , в судовому засіданні вказали, що текст заповіту зачитувався вголос в їх присутності секретарем сільської ради ОСОБА_7 .

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам закону, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є: ОСОБА_4 батько, ОСОБА_5 мати, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15.01.2010,

Згідно з свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_2 від 07.02.2011, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , змінив ім`я на ОСОБА_1 , про що в книзі реєстрації зміни імені, 15.01.2010 зроблено актовий запис №1 .

Рішенням Народного суду Верховинського району Івано-Франківської області від 14.08.1990 розірвано шлюб між батьками позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , дані обставини також підтверджуються свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3 від 26.02.1991.

ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Яблуниця Верховинського району Івано-Франківської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 17.08.2021 року.

Згідно довідки Яблуницького старостинського округу Білоберізької сільської ради від 10.08.2021 року на день смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в господарстві зареєстрований син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З довідки Яблуницького старостинського округу Білоберізької сільської ради від 09.05.2022 №313 вбачається, що у виконавчому комітеті Яблуницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області заповіт від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 не посвідчувався.

Згідно заповіту від мені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого секретарем виконкому Яблуницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області Комарицею Г.П., 5 квітня 2013 року зареєстровано в реєстрі за №41, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженець села Яблуниця Верховинського району Івано-Франківської області, паспорт НОМЕР_6 , виданий Верховинським РВУМВС України в Івано-Франківській області 30.10.1999р., ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , на випадок своєї смерті все належне йому майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що за законом він матиме право, заповів своїй сестрі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Із заповіту вбачається, що зміст ст.ст.1234,1235,1241,1254,1307 ЦК України секретарем сільської ради роз`яснено. Також, вбачається, що такий записаний секретарем виконкому, зі слів заповідача ОСОБА_4 , текст заповіту підписано заповідачем ОСОБА_4 в присутності двох свідків у зв`язку з хворобою заповідача ОСОБА_8 та ОСОБА_10 . Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено. Заповіт секретарем виконкому Яблуницької сільської ради прочитано вголос і зміст роз`яснено до його підписання у присутності запрошених ним свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 . Особу свідків, справжність їх підписів перевірено.

Згідно заповіту, заповіт складено і підписано в приміщенні Яблуницької дільничної лікарні о 13.20 год у присутності секретаря сільської ради в двох примірниках, з яких: один з яких залишається на зберігання в справах нотаріальної контори, а другий видається заповідачу.

Після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Верховинського району Івано-Франківської області Мартищук О.Я. 12.08.2021 заведено спадкову справу №76/2021, номер у спадковому реєстрі 68133795.

Згідно довідки Яблуницького старостинського округу Білоберізької сільської ради від 22.06.2021 №603 ОСОБА_2 дійсно помер брат ОСОБА_4 і вона робила похорон за власний рахунок.

Згідно довідки Яблуницького старостинського округу Білоберізької сільської ради від 11.08.2021 №722 вбачається, що ОСОБА_2 доглядала хворого брата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інваліда І групи з 2013 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2013 по 17.06.2021 гр. ОСОБА_4 проживав в житловому будинку сестри ОСОБА_2 .

10.06.2013 року ОСОБА_4 встановлено першу «А» групи інвалідності за загальним захворюванням без переогляду, який потребує постійного стороннього догляду .

ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Косівської ЦРЛ з 13.11.2012 по 04.12.2012 з діагнозом: гострий розлад мозкового кровообігу по ішемічному типу в б.лівої СМА у вигляді тотальної афазії, правобічного глибокого геміпарезу до плегії в руці, з порушенням ритму по типу фібриляції передсердь, тахісистологічна форма. НКІІ В ФК ІІІ, що підтверджується випискою з історії хвороби №8793.

З довідки КНП «Яблуницька амбулаторія загальної практики сімейної медицини» від 02.05.2022 №14, виписки №82 із медичної карти стаціонарного хворого від 18.09.2022 та виписки з медичної карти стаціонарного хворого №114 від 03.04.2024, виданих КНП «Яблуницька амбулаторія загальної практики сімейної медицини» ОСОБА_4 проходив лікування в Яблуницькій дільничній лікарні з 02.04.2013 по 15.04.2013, історія хвороби №114 з діагнозом ІХС. Кардіосклероз дифузний.СН-2.ФК3. Стан після перенесеного ішемічного інсульту з правобічною геміплегією та лобною афазією (2012), лікарні поступив із скаргами на порушення ходьби (правобічна геміплегія) та затруднення мови.

Згідно довідки КНП «Яблуницька амбулаторія загальної практики сімейної медицини» від 01.09.2022 №35 у медичній документації немає записів щодо особи в обов`язки якої входило посвідчення заповітів стаціонарно хворих.

Частиною першою статті 15ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частинпершої, другоїстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтями1216,1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 1220 ЦК Україниспадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третястатті 46 цього Кодексу).

У статтях1217,1223ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу(спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно достатті 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зістаттями 1233-1235 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті12та стаття1234 ЦК України).

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

Аналіз норм Книги шостої ЦКУкраїни свідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті1236-1240,1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті1248,1249,1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.

Так, відповідно до статті1257 ЦК Українизаповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правиламЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складення заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складення заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складення тощо).

Відповідно до змісту наведених норм дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Згідно зі статтею 1247ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертоїстатті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними устаттях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1248ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятоюстатті 1253 ЦК Українина бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті1248і статтею1252цьогоКодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Таким чином,процесуальне значення участі свідків у посвідченні заповіту полягає в тому, що при них відбуваються дії щодо посвідчення заповіту; кожен з них має зачитати заповіт вголос та поставити на ньому свій підпис.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20) та у постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21) зазначено, що право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Кваліфікація заповіту як нікчемного із мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першійстатті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормамиглави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв`язку з його смертю.

Відповідно до частини третьої статті12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що при посвідчені заповіту секретарем сільської ради ОСОБА_7 були дотримані вимоги щодо форми заповіту, заповіт підписано особисто заповідачем ОСОБА_4 , у зв`язку з хворобою ОСОБА_4 посвідчення заповіту відбулося в присутності двох свідків ОСОБА_8 , та ОСОБА_10 , особу яких було встановлено, записано відомості про особу свідків та підписаний свідками, текст заповіту було прочитано в голос секретарем сільської ради, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заповіт складений ОСОБА_4 05 квітня 2013 року, відповідає вимогам закону, необхідним для чинності заповіту.

Доводи апеляційноїскарги про те,що ОСОБА_4 не мавособистого розпорядженняна написаннязаповіту,оскільки фізичноне мігзвернутися досекретаря Яблуницькоїсільської радиз пропозицієюскласти заповітвід свогоімені,оскільки неміг розмовлятита те,що судомне враховано письмовідокази прохворобу померлого тапокази свідка ОСОБА_9 , ОСОБА_8 не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

За змістомстатті 37 Закону України «Про нотаріат», пункту 1.2 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5(далі - Порядок № 3306/5), право посвідчувати заповіти у сільських населених пунктах надано уповноваженим посадовим особам органів місцевого самоврядування.

Устатті 1251 ЦК Українитакож передбачено, що у разі відсутності у населеному пункті нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

У пункті 2.1 розділу ІІ Порядку № 3306/5 визначено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

Згідно з пунктами 1.1, 1.4 розділу ІІІ Порядку № 3306/5 посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей1247,1251 ЦК Україниі особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням точного місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.3 розділу II зазначеного Порядку, відповідно до якого у разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Копія документа, за яким встановлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах органу місцевого самоврядування.

При посвідченні заповітів та засвідченні справжності підпису на документах перевіряється справжність підписів осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії (пункт 2.4 розділу ІІ Порядку № 3306/5).

Згідно з абз.3 ч.2 ст.1248 ЦК України, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Згідно ст.1253 ЦК України за бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абз.3 ч.2 ст.1248 і ст.1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Відповідно до 2.3. Розділу ІІ Порядку №3306/5 при вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 Закону України «Про нотаріат».

Згідно п.п.1.4 п.1 розділу ІІІ Порядку №3306/5, при посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності.

Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Особа, на користь якої заповідається майно, не має права підписувати його за заповідача.

Згідно з ст.ст.43, 44 Закону України «Про нотаріат» при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.

Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.

Судом встановлено, що оскаржуваний заповіт складений у письмовій формі, записаний посадовою особою органу місцевого самоврядування - секретарем виконкому Яблуницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області Г.П. Комариця, на шаблоні з частково друкованим текстом і частково заповнений від руки, із зазначенням в ньому інформації про місце і час його складення, інформацію про посадову особу, яка його посвідчила, дати посвідчення. В заповіті зазначено дані про особу заповідача ОСОБА_4 , міститься запис про те, що особі роз`яснено зміст статей 1234,1235,1241,1254,1307 ЦК України. У зв`язку з хворобою заповідача, заповіт підписано заповідачем ОСОБА_4 та двох свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10 . Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено. Заповіт прочитано вголос секретарем виконкому Яблуницької сільської ради і зміст роз`яснено до його підписання у присутності запрошених свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , особу яких встановлено та справжність підписів перевірено.

Запрошення сестрою заповідача, а саме ОСОБА_2 секретаря Яблуницької сільської ради для складання і посвідчення заповіту ОСОБА_4 не свідчить про відсутність волі заповідача заповіту на укладання заповіту.

Позивачем не надано суду доказів абсолютної неспроможності спадкодавця в момент складання заповіту розуміти значення своїх дій, не надано доказів того, що ОСОБА_4 не міг керувати ними, його волевиявлення не було вільним та не відповідало його волі. Сам факт наявності у ОСОБА_4 захворювання після перенесеного ішемічного інсульту, та знаходження його на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Косівської ЦРЛ з 13.11.2012 по 04.12.2012 року, та з 02.04.2013 по 15.04.2013 року в КНП «Яблуницька амбулаторія загальної практики сімейної медицини» не є безумовною підставою для визнання заповіту недійсним. З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем 01 березня 2023 року заявлялося клопотання про призначення по справі медико-криміналістичної експертизи. Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2023 року відмовлено у задоволенні вказаного клопотання. Під час нового судового розгляду позивачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивачем не заявлялося клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи для визначення наявності або відсутності у ОСОБА_4 можливості в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними. Обов`язковість вимог ст.105 ЦПК України щодо призначення судово-психіатричної експертизи при вирішенні спору про визнання правочину недійсним за ст.225 ЦК України вказує на те, що саме висновок експерта в цьому випадку є належним доказом медичного характеру в розумінні статті 77 ЦПК України. Таких доказів стороною позивача суду не надано.

Посилання скаржника на те, що ОСОБА_4 не міг підписати заповіт, спростовуються самим заповітом, та показами свідків, яким надана належна правова оцінка.

Згідно з ст.1252 ЦК України заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров`я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров`я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів. Заповіти осіб, зазначених у частинах першій - шостій цієї статті, посвідчуються при свідках. До заповітів, посвідчених посадовими, службовими особами, застосовуються положення статті 1247 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені посадовими, службовими особами, визначеними у частинах першій - шостій цієї статті, прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами.

Пунктом 1 частини 1 статті 40 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що до нотаріально посвідчених заповітів (крім секретних) прирівнюються заповіти осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров`я, а також осіб, які проживають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров`я, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та інвалідів.

Згідно з п.1 Розділу І Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. № 419, посвідчувати заповіти і довіреності, що прирівнюються до нотаріально посвідчених (далі - заповіти і довіреності), відповідно до статей 245 і 1252 Цивільного кодексу України та статті 40 Закону України «Про нотаріат», мають право такі посадові, службові особи: головні лікарі, їх заступники з медичної частини або чергові лікарі лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров`я, начальники госпіталів - заповіти осіб, що перебувають на лікуванні в таких закладах.

Відповідно до ст.1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Статтею 37 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, посвідчують заповіти (крім секретних).

Згідно з ст.41 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 65, 66, 70 - 73, 85, 93 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Відповідно до п. 1.2 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 11.11.2011 №3306/5 (далі Порядок №3306/5), нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Згідно п.2.1 Розділу ІІ Порядку №3306/5, нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

Аналіз наведених норм законодавства, свідчить, що закон не містить заборон на вчинення уповноваженою особою органу місцевого самоврядування в сільській місцевості, нотаріальних дій у медичному закладі, а тільки визначає, що такі можуть бути вчинені також і відповідними посадовими особами медичного закладу, однак за умови, що такі особи визначені у встановленому порядку. З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що заповіт ОСОБА_4 повинен був бути посвідчений головним лікарем Яблуницької лікарні Верховинського району Івано-Франківської області, а не секретарем Яблуницької сільської ради Комариця Г.М. не заслуговують на увагу.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 липня 2025 року.

Судді: В.М. Луганська

В.М. Барков

В.А. Девляшевський