Постанова від 08.07.2025 по справі 911/447/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2025 р. Справа № 911/447/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - не з`явилися;

відповідача - не з`явилися;

третьої особи - Шпінь В.І.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2024 (повне рішення складене 19.12.2024)

у справі №911/447/24 (суддя - Третьякова О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром»

до Комунального некомерційного підприємства «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Київської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства «Медичні закупівлі України»

про витребування майна.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» звернулося з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Київської області та Головного сервісного центру МВС про витребування майна та скасування державної реєстрації права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником транспортного засобу - спеціалізованого автомобіля швидкої медичної допомоги VIN НОМЕР_5 та уклав договір про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021 з Державним підприємством «Медичні закупівлі України», за яким позивач в якості постачальника зобов`язався продати вказаний автомобіль Державному підприємству «Медичні закупівлі України». В подальшому, після початку повномасштабного вторгнення військ рф на територію України та введення воєнного стану цей автомобіль був вилучений в порядку Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», а 08.03.2023 автомобіль був зареєстрований на праві власності за відповідачем в Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Київській області на підставі вказаного договору про закупівлю. Позивач зазначив, що реєстрація автомобіля за відповідачем була незаконною, оскільки відповідач не є стороною договору про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021, на підставі якого була здійснена реєстрація права власності на автомобіль. Також позивач вказав на те, що спірний автомобіль після його поставки позивачем Державному підприємству «Медичні закупівлі України» підлягав передачі до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» в порядку розподілу у відповідності до наказу Міністерства охорони здоров`я України №317 від 17.02.2022 «Про Розподіл спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги типів В і С, закупленого за кошти Державного бюджету на 2021 рік» зі змінами та доповненнями. З огляду на викладене, позивач просив визнати незаконною та скасувати реєстрацію автомобіля за відповідачем та витребувати автомобіль з чужого незаконного володіння відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.03.2024 відкрито провадження у справі №911/447/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі Державне підприємство «Медичні закупівлі України» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

09.05.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, яка за своєю суттю є заявою про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до Головного сервісного центру МВС про скасування вчиненої державної реєстрації спірного автомобіля за відповідачем. У вказаній заяві позивач зазначив, що він надалі підтримує лише одну із двох позовних вимог, які були заявлені ним у позові, а саме позовну вимогу до Комунального некомерційного підприємства «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Київської області про витребування спірного автомобіля з чужого незаконного володіння. Натомість, іншу позовну вимогу до Головного сервісного центру МВС про визнання незаконною та скасування вчиненої 08.03.2023 державної реєстрації спірного автомобіля за відповідачем, позивач просив залишити без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2024 позовну заяву в частині позовних вимог до Головного сервісного центру МВС залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.08.2024 (повне рішення складене 19.12.2024) у справі №911/447/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Доводи відповідача зводяться до наступного:

- відповідач на даний час є належним користувачем спірного транспортного засобу і має право на його подальше законне використання, за повної згоди на це позивача, засвідченої актом від 28.02.2022, та проведеної реєстрації транспортного засобу і отриманим свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт);

- витребування позивачем транспортного засобу у відповідача є неправомірним, оскільки з наявних доказів вбачається, що транспортний засіб не є приватною власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром», а тому позивач у справі є неналежним. Водночас, належним позивачем має бути Державне підприємство «Медичні закупівлі України» або Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»;

- у позивача з відповідачем відсутні правовідносини, а тому даний позов не підлягає задоволенню у зв`язку з відсутністю порушення прав та законних інтересів позивача саме з боку відповідача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2025 апеляційну скаргу у справі №911/447/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 відповідачу поновлено строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення, відкрито апеляційне провадження у справі №911/447/24, призначено її до розгляду на 01.04.2025, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів.

13.02.2025 Державним підприємством «Медичні закупівлі України» подано додаткові пояснення у справі, у яких третя особа, не підтримуючи позицію жодної зі сторін спору, просить прийняти об`єктивне та законне рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

20.02.2025 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

31.03.2025 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в інших судових засіданнях.

В судове засідання 01.04.2025 представники учасників справи не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» та відкладено розгляд справи до 22.04.2025.

21.04.2025 представником Комунального некомерційного підприємства «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Київської області подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

В судове засідання 22.04.2025 представники учасників справи повторно не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 задоволено клопотання представника відповідача та відкладено розгляд справи до 27.05.2025.

26.05.2025 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що вона лише 23.05.2025 приступила до роботи після відпустки по догляду за дитиною, а інший представник за станом здоров`я не може здійснювати представництво у справі.

У призначене засідання суду 27.05.2025 з`явилися представники позивача та третьої особи.

Суд протокольною ухвалою від 27.05.2025 відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та постановив розпочати розгляд апеляційної скарги по суті.

За результатами судового засідання ухвалою від 27.05.2025 оголошено перерву до 10.06.2025 з метою додаткового з`ясування обставин справи.

10.06.2025 розгляд справи №911/447/24 не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Шапрана В.В. у відпустці з 10.06.2025 по 11.06.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2025 справу призначено до розгляду на 08.07.2025.

У призначене засідання суду 08.07.2025 з`явився представник третьої особи, представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документу до електронного кабінету.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, сторони належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги та, у свою чергу, не повідомили суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Судом продовжено розгляд апеляційної скарги зі стадії дослідження доказів та заслухано виступ представника третьої особи в судових дебатах.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин даної справи убачається, що 23.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (постачальник) та Державним підприємством «Медичні закупівлі України» (замовник) в порядку публічної закупівлі (ідентифікатор закупівлі UA-2021-08-14-000010-а) укладений договір про закупівлю №09/237-09/2021.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язався у строки та на умовах, визначених договором, поставити замовнику спеціалізований санітарний транспорт екстреної медичної допомоги, а замовник зобов`язався прийняти такий товар і оплатити.

Згідно з п. 1.4 договору цей договір виконується в рамках виконання бюджетної програми «Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров`я» та постанови Кабінету Міністрів України №339 від 09.03.2021 «Деякі питання розвитку системи екстреної медичної допомоги у 2021 році».

Найменування, кількість та вартість товару, що підлягав постачанню за договором, визначено у специфікації, що є додатком №1.

Так, у додатку №1 до договору сторони визначили, що товаром, який підлягає постачанню, є спеціалізовані автомобілі швидкої медичної допомоги на базі Dangel Jumper 4x4, тип В у кількості 49 одиниць по ціні 1690000,00 грн без урахування ПДВ за одиницю, всього 49 одиниць спецтранспорту на загальну суму 82810000,00 грн.

Згідно з п. 4.2 договору поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до заявки на поставку товару, направленої замовником постачальнику.

У п. 4.5 договору визначено, що передача товару здійснюється відповідно до здійсненого Міністерством охорони здоров`я України розподілу товару між кінцевими набувачами згідно з передбаченими таким розподілом ідентифікаційними номерами VIN (Vehicle Identification Number) уповноваженим представником постачальника з обов`язковим складанням і підписанням уповноваженими представниками постачальника та кінцевого набувача, якому здійснено поставку товару, акта приймання-передачі транспортного засобу за формою, наведеною у Додатку 6 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілей, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілей, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998, та Акта огляду реалізованого транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1-1 до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1200 від 11.11.2009.

Відповідно до п. 4.6 договору датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної та/або акта приймання-передачі товару.

На виконання умов договору про закупівлю Державне підприємство «Медичні закупівлі України» сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» передоплату в розмірі 100% від ціни товару, тобто оплатило вартість 49 одиниць спецтранспорту, що підлягали поставці позивачем. Вказане підтверджується платіжним дорученням №24 від 27.10.2021 на суму 82810000,00 грн.

Водночас, із 49 одиниць спецтранспорту позивачем фактично поставило лише 48 одиниць, а 1 одиниця спецтранспорту на момент розгляду справи судом не поставлена.

17.02.2022 Міністерство охорони здоров`я України прийняло наказ №317 «Про Розподіл спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги типів В і С, закупленого за кошти Державного бюджету на 2021 рік» (надалі - наказ №317).

Як вбачається з п. п. 1-3 наказу №317, Міністерство охорони здоров`я України цим наказом затвердило розподіл спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги типів В і С, закупленого за кошти Державного бюджету на 2021 рік, між відповідними територіальними (обласними) центрами екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, надалі - територіальні центри екстреної медичної допомоги. Обов`язок із забезпечення своєчасних заходів щодо приймання та безоплатної передачі спецтранспорту відповідним територіальним центрам екстреної медичної допомоги згідно з затвердженим у наказі розподілом було покладено на керівника Державного підприємства «Медичні закупівлі України».

Тобто, за змістом наказу №317, закуплений Державним підприємством «Медичні закупівлі України» за кошти Державного бюджету на 2021 рік спецтранспорт підлягав подальшій безоплатній передачі до територіальних центрів екстреної медичної допомоги відповідно до затвердженого Міністерством охорони здоров`я України розподілу закуплених одиниць спецтранспорту між відповідними територіальними центрами екстреної медичної допомоги.

Фактична передача закупленого Державним підприємством «Медичні закупівлі України» спецтранспорту до відповідних територіальних центрів екстреної медичної допомоги згідно із встановленим розподілом підлягала здійсненню у присутності уповноважених представників цих територіальних центрів та у визначену Державним підприємством «Медичні закупівлі України» дату зі складанням акта приймання-передачі за формою, наведеною у Додатку 6 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілей, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілей, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998.

Наказ №317 в первісній редакції від 17.02.2022 не містив жодних даних щодо розподілу автомобіля швидкої медичної допомоги з VIN-номером НОМЕР_1 .

В подальшому Міністерством охорони здоров`я України неодноразово вносилися зміни до затвердженого наказом №317 розподілу спецтранспорту шляхом викладення цього розподілу в новій редакції.

Відповідно до розподілу спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги, затвердженого наказом №317, у наступних редакціях, а саме у редакції наказу №330 від 17.02.2023 та наказу №1557 від 31.08.2023, автомобіль швидкої медичної допомоги з VIN-номером НОМЕР_1 підлягає розподілу до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» з метою виконання свого обов`язку за укладеним договором про закупівлю щодо поставки 49 одиниць спецтранспорту не пізніше 23.02.2022 набуло у власність від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пежо Сітроен Україна» транспортний засіб Dangel Jumper 4x4 2021 року виготовлення з VIN-номером НОМЕР_1 та переобладнало цей транспортний засіб в спеціалізований автомобіль швидкої медичної допомоги. Зазначена обставина учасниками справи не оспорюється та підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме:

- митною декларацією МД-2 UA100390/2021/117114 від 04.10.2021, з якої вбачається, що автомобіль Citroen Jumper 2021 року виготовлення з VIN-номером НОМЕР_1 був імпортований в Україну, одержувачем цього автомобіля є Товариство з обмеженою відповідальністю «Пежо Сітроен Україна»;

- сертифікатом відповідності завершеного колісного транспортного засобу №Jumper 4x4/2021.35413.00 від 04.10.2021, виданим Товариством з обмеженою відповідальністю «Пежо Сітроен Україна» як представником заводу-виробника та в якому декларується, що колісний транспортний засіб марки Dangel, комерційна назва Jumper 4x4, VIN-номер НОМЕР_1 може бути зареєстровано і/або допущено до участі у дорожньому русі без виконання подальших процедур затвердження;

- укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пежо Сітроен Україна» в якості постачальника та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» в якості уповноваженого дилера дилерським договором №2022/27/LCV-C від 29.12.2021, відповідно до п. 1 ст. 4 якого транспортні засоби та інша продукція, що замовлена уповноваженим дилером, доставляються на адресу останнього; перехід права власності на договірні товари уповноваженому дилеру здійснюється в момент підписання накладної постачальником; перехід усіх ризиків по відношенню до договірних товарів по цьому договору здійснюється в момент їх поставки, а саме з моменту їх розвантаження з транспортного засобу перевізника за адресою уповноваженого дилера, підписання та зазначення дати дилером у ТТН або акта приймання-передачі;

- актом прийняття-передачі транспортних засобів та їх складових частин від 07.10.2021, згідно з яким на підставі дилерського договору №2022/27/LCV-C від 29.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Пежо Сітроен Україна» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» прийняло транспортний засіб моделі Jumper 2021 року виготовлення з VIN-номером НОМЕР_1 ;

- сертифікатом відповідності поетапно завершеного колісного транспортного засобу НОМЕР_5 від 23.02.2022, який виданий позивачем як виробником та в якому декларується, що колісний транспортний засіб АСПА.941157.025.03 (виробник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром») на базі транспортного засобу Dangel Jumper 4x4 з VIN-номером НОМЕР_1 може бути зареєстровано і/або допущено до участі у дорожньому русі без виконання подальших процедур затвердження.

24.02.2022 у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією рф проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан. Обставина широкомасштабної збройної агресії проти України та введення з 24.02.2022 воєнного стану на всій території України, а також обставина тимчасової окупації у період з 24.02.2022 по 02.04.2022 окремих територій Київської області з подальшим повним звільненням 02.04.2022 Київщини від російської окупації є загальновідомими обставинами, які не потребують доказування відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України.

На початку широкомасштабного вторгнення, яке супроводжувалося в тому числі активними бойовими діями на території Київської області, позивач наявний у нього на праві власності спеціалізований автомобіль швидкої медичної допомоги на базі Dangel Jumper 4x4 з VIN-номером НОМЕР_1 (спірний санітарний автомобіль) у період між 24.02.2022 та березнем 2022 (орієнтовно між 27.02.2022 та не пізніше 14.03.2022) передав у фактичне володіння Військовій частині НОМЕР_2 , про що між позивачем як власником та військовою частиною як отримувачем був складений акт приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 2022 року (дата та місяць підписання в акті не зазначені).

Точну дату фактичної передачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» спірного санітарного автомобіля Військовій частині НОМЕР_2 встановити неможливо, оскільки:

- складений між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_2 акт приймання-передачі транспортних засобів і техніки 2022 року не містить дати та місяця його підписання, а зазначено лише рік - 2022;

- загальновідомо, що широкомасштабне збройне вторгнення держави-агресора на територію України розпочалося 24.02.2022;

- позивач надав суду пояснення про те, що передача ним спірного санітарного автомобіля військовим відбулася у перші дні широкомасштабного вторгнення, а саме 27.02.2022 в умовах ведення активних бойових дій на території Київської області, тому документальне оформлення факту прийому-передачі спочатку не було здійснено, а через певний проміжок часу позивач отримав підписаний акт приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 2022 року (дата та місяць підписання не зазначені);

- позивач та відповідач у своїх поясненнях не заперечують ту обставину, що в подальшому не пізніше березня 2022 року спірний санітарний автомобіль був фактично переданий військовими відповідачу.

В подальшому, у період між 24.02.2022 та березнем 2022 (орієнтовно також між 27.02.2022 та не пізніше 14.03.2022) спірний санітарний автомобіль був переданий військовими у фактичне володіння Комунальному некомерційному підприємству «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради.

Точну дату фактичного отримання спірного санітарного автомобіля відповідачем встановити неможливо, враховуючи, що:

- позивач пояснив суду, що спірний санітарний автомобіль військовим фактично був переданий 27.02.2022;

- відповідач, у свою чергу, пояснив суду, що спірний санітарний автомобіль ним фактично був отриманий від військових у період між 24.02.2022 та 03.03.2022 для технічної можливості перевезення важких хворих і що згодом відповідач отримав від позивача акт приймання-передачі №746769 від 28.02.2022 та акт прийому-передачі технічних засобів та техніки від 28.03.2022, після чого спірний автомобіль був облікований відповідачем на балансі;

- в акті прийому-передачі технічних засобів та техніки, на який посилається відповідач у своїх поясненнях і датою підписання якого вважає 28.03.2022, дата та місяць підписання фактично не зазначені;

- в наявному у матеріалах справи іншому письмовому доказі, а саме листі позивача №9 від 24.01.2024, останній зазначає, що автомобіль фактично був отриманий відповідачем від військових 14.03.2022.

Отже, у межах наведених пояснень та наданих учасниками справи доказів є підстави для висновку про те, що спірний санітарний автомобіль вибув із фактичного володіння позивача у період між 24.02.2022 та 14.03.2022 та спочатку був фактично переданий Військовій частині НОМЕР_2 , а згодом не пізніше 14.03.2022 був переданий відповідачу.

Надалі, впродовж березня-липня 2022 року позивач та відповідач здійснили документальне оформлення факту прийому-передачі спірного санітарного автомобіля, а саме оформили:

- акт прийому-передачі транспортного засобу №746769 від 28.02.2022, за яким позивач передає, а відповідач приймає спірний санітарний транспортний засіб та який складений за формою Додатку 6 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілей, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілей, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998. Даний акт підписаний позивачем, однак не містить підпису відповідача;

- акт прийому-передачі технічних засобів та техніки від 2022 року (дата та місяць підписання в акті не зазначені), за яким позивач як власник передає, а відповідач (в якості, як зазначено в цьому акті, військової частини, установи чи організації, якій передається транспортний засіб або техніка, військового комісаріату, який здійснює залучення) приймає спірний санітарний транспортний засіб. Датою підписання вказаного акта прийому-передачі від 2022 року (дата та місяць підписання в акті не фактично зазначені) відповідач вважає 28.03.2022, на підставі чого в бухгалтерському обліку відповідачем відображена операція введення в експлуатацію основного засобу, про що останнім оформлений акт введення в експлуатацію від 29.03.2022 та інвентарна картка №283 від 31.03.2023;

- акт огляду реалізованого транспортного засобу від 05.07.2022, який складений за формою додатку 1-1 до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1200 від 11.11.2009 та за яким позивач в якості продавця - суб`єкта господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортного засобу передає, а відповідач (в якості, як зазначено в цьому акті, покупця) приймає спірний санітарний транспортний засіб на підставі (як зазначено в цьому акті) договору купівлі-продажу №09/237-09-2021 від 23.09.2021 та акта приймання-передачі №746769 від 28.02.2022.

15.07.2022 відповідачем видано внутрішній наказ №169, яким механіку гаража доручено здійснити реєстрацію та постановку на облік спірного санітарного транспортного засобу.

08.03.2023 відповідач звернувся до Територіального сервісного центру (ТСЦ) №3244 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області із заявою про проведення за відповідачем як власником першої реєстрації спірного санітарного транспортного засобу. До цієї заяви додано, зокрема: акт прийому-передачі транспортного засобу №746769 від 28.02.2022; акт огляду реалізованого транспортного засобу від 05.07.2022, який підписаний з боку позивача як продавця та відповідача як покупця; копію митної декларації МД-2 UA100390/2021/117114 та копію договору про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021, укладеного між позивачем та третьою особою.

На підставі вказаної заяви Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Київській області 08.03.2023 проведено державну реєстрацію транспортного засобу за відповідачем, про що оформлено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 08.03.2023 з наступними обліковими даними: орган видачі: ТСЦ №3244, марка автомобіля: «Автоспецпром», дата першої реєстрації: 08.03.2023, реєстраційний номер: НОМЕР_4 , власник: КНП «Васильківська БЛІЛ» ВМР, VIN номер: НОМЕР_1 , рік випуску: 2022.

Оскільки у відповідності до умов укладеного договору про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021 та з урахуванням затвердженого в подальшому наказом №317 (із змінами) розподілу спеціалізованого санітарного транспорту, із 49 одиниць спецтранспорту, які підлягали постачанню позивачем за договором про закупівлю, 1 одиниця спецтранспорту, а саме спецавтомобіль з VIN-номером НОМЕР_1 підлягав наступному розподілу до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», а позивач фактично не допоставив 1 одиницю спецтранспорту, а саме не поставив цю одиницю спецтранспорту ні Державному підприємству «Медичні закупівлі України» як замовнику за договором про закупівлю, ні Комунальному некомерційному підприємству Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», якому ця одиниця спецтранспорту була розподілена, Державне підприємство «Медичні закупівлі України» направило позивачу лист від 17.01.2024 з вимогою щодо повернення останнім передоплати за вказану одиницю товару в сумі 1690000,00 грн на рахунок державної казначейської служби.

На цей лист позивач надав відповідь №9 від 24.01.2024 про те, що 1 одиниця спецтранспорту, а саме автомобіль з VIN-номером НОМЕР_1 (спірний автомобіль) перебуває у користуванні відповідача починаючи з 14.03.2022 і що позивачем вчиняються дії з метою вилучення зазначеного автомобіля у відповідача для подальшої його передачі Комунальному некомерційному підприємству Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».

Наведені обставини у їх сукупності стали підставою для звернення позивача з даним позовом, в обґрунтування якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» посилається на те, що після початку широкомасштабного вторгнення та введення з 24.02.2022 воєнного стану спірний автомобіль був вилучений у позивача в порядку Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», а відповідач незаконно володіє даним автомобілем, реєстрація автомобіля за відповідачем була незаконною, оскільки останній не є стороною договору про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021, на підставі якого реєстрація права власності на цей автомобіль була здійснена за відповідачем, а сам спірний автомобіль підлягав передачі позивачем Державному підприємству «Медичні закупівлі України» за договором про закупівлю та розподілу до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».

Відповідач проти доводів позивача та задоволення позовних вимог заперечив і вказав, що отримав спірний автомобіль від військових в період між 24.02.2022 та 03.03.2022 для технічної можливості перевезення тяжких хворих, автомобіль був новим, але мав значну кількість пошкоджень. Згодом, орієнтовно через два місяці після отримання даного автомобіля, відповідач отримав від позивача акт приймання-передачі №746769 від 28.02.2022 та акт прийому-передачі технічних засобів і техніки від 28.03.2022, після чого 29.03.2022 спірний автомобіль був облікований на балансі відповідача в якості основного засобу та введений в експлуатацію. Також відповідач пояснив, що, окрім даного автомобіля, він отримав в якості благодійної допомоги ще 2 автомобілі. Відповідач вважає, що позивач, підписавши вказані акти прийому-передачі, тим самим засвідчив свою добровільну передачу спірного автомобіля, тому в подальшому 08.03.2023 відповідач звернувся в регіональний сервісний центр для здійснення державної реєстрації спірного автомобіля за собою.

Третя особа, у свою чергу, у своїх письмових поясненнях зазначила, що позов підтримує. Державне підприємство «Медичні закупівлі України» вказало на те, що між ним як замовником та позивачем як постачальником був укладений договір про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021, за яким позивач зобов`язався поставити третій особі за плату 49 одиниць автомобілей швидкої допомоги. За цим договором про закупівлю третя особа сплатила позивачу 100% попередньої оплати вартості усіх 49 одиниць автомобілей, однак позивач фактично поставив третій особі тільки 48 одиниць автомобілей із 49 передплачених. У відповідь на претензію третьої особи до позивача щодо повернення передоплати на суму вартості однієї непоставленої одиниці транспорту позивач надав лист від 24.01.2024 стосовно того, що ця одиниця транспорту перебуває у фактичному використанні відповідача. У зв`язку з цим, третя особа вважає позов позивача про витребування автомобіля обґрунтованим.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову, встановив наступне:

- необґрунтованими є доводи позивача про те, що після початку повномасштабного вторгнення військ держави-агресора на територію України та введення з 24.02.2022 воєнного стану спірний санітарний автомобіль був вилучений у позивача в порядку Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», оскільки право власності позивача на спірний автомобіль не припинялось;

- відповідно до обставин справи спірний автомобіль на момент вибуття із володіння позивача перебував у приватній власності позивача, а не у державній власності, тому цей автомобіль не міг бути предметом вилучення за Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»;

- складений між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_2 акт приймання-передачі спірного санітарного автомобіля 2022 року і на який позивач посилається як на доказ вилучення спірного санітарного автомобіля у позивача 27.02.2022 в порядку закону, складений не за формою бланка акта про примусове відчуження або вилучення майна в порядку Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України №998 від 31.10.2012, а за формою акта приймання-передачі транспортних засобів і техніки, яка затверджена іншим нормативно-правовим актом, а саме за формою Додатку 4 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про військово-транспортний обов`язок» №1921 від 28.12.2000, яка регламентує порядок залучення транспортних засобів і техніки під час мобілізації;

- відповідно до обставин справи позивач, передавши у період між 24.02.2022 та 14.03.2022 спірний санітарний автомобіль у фактичне володіння військових, в подальшому не припинив вважати себе власником вказаного автомобіля та продовжував діяти в якості його власника;

- судом відхилені доводи відповідача про благодійну допомогу, оскільки відповідач, отримавши від позивача протягом березня-липня 2022 року акти прийому-передачі щодо спірного автомобіля та здійснивши в подальшому на підставі цих актів 08.03.2023 реєстрацію спірного автомобіля за собою, не міг не знати те, що спірний автомобіль не надається відповідачу в якості благодійної допомоги, враховуючи, що предметом цих актів прийому-передачі не була благодійність;

- доводи відповідача про те, що позивач, підписавши протягом березня-липня 2022 року акти прийому-передачі, тим самим засвідчив свою добровільну передачу спірного санітарного автомобіля відповідачу, не спростовують ту обставину, що між позивачем та відповідачем відсутній правочин щодо переходу права власності на спірний автомобіль чи будь-який інший правочин, який би встановлював право відповідача на спірний автомобіль на момент розгляду спору судом;

- у відповідача не виникало право власності на спірний автомобіль, а позивач, пред`являючи даний позов, тим самим по суті заявив вимогу про повернення відповідачем отриманого автомобіля позивачу, тобто на момент розгляду справи судом відповідач фактично володіє цим автомобілем без відповідної правової підстави.

З наведеними висновками Господарського суду Київської області погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до обставин справи, які не заперечуються учасниками справи та підтверджуються наявними у справі доказами, із 49 одиниць спецтранспорту, які підлягали постачанню позивачем третій особі за договором про закупівлю, 1 одиниця спецтранспорту є недопоставленою.

У зв`язку з цим третя особа зверталася до позивача з листом від 17.01.2024 з вимогою про повернення останнім передоплати за вказану одиницю товару в сумі 1690000,00 грн, у відповідь на який позивач надав лист №9 від 24.01.2024 з поясненнями про те, що 1 автомобіль швидкої медичної допомоги, а саме автомобіль з VIN-номером НОМЕР_1 перебуває у використанні відповідача з 14.03.2022 і що позивачем вчиняються дії з метою вилучення зазначеного автомобіля для подальшої його передачі Комунальному некомерційному підприємству Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що після початку повномасштабного вторгнення військ держави-агресора на територію України та введення з 24.02.2022 воєнного стану спірний санітарний автомобіль був вилучений у позивача в порядку Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», суд першої інстанції встановив наступне.

Так, відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 цього кодексу.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», на який посилається позивач, визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно зі ст. 1 Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» примусове відчуження майна - це позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості; а вилучення майна - це позбавлення державних підприємств, державних господарських об`єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до ст. 3 даного Закону примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості. Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.

Таким чином, вилученню в умовах воєнного стану на підставі Закону підлягає лише майно, яке перебуває у державній власності.

Водночас, відповідно до обставин даної справи, після введення воєнного стану та на момент вибуття у період між 24.02.2022 та 14.03.2022 спірного автомобіля із фактичного володіння позивача його власником був позивач, враховуючи, що позивач на той момент цей автомобіль Державному підприємству «Медичні закупівлі України» та/або Комунальному некомерційному підприємству Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» за договором про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021 фактично не поставив.

Відтак, по-перше, відповідно до обставин справи спірний автомобіль на момент вибуття із володіння позивача перебував у приватній власності позивача, а не у державній власності, тому цей автомобіль не міг бути предметом вилучення. По-друге, ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» визначено, що про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Форма бланка акта про примусове відчуження або вилучення майна затверджена постановою Кабінету Міністрів України №998 від 31.10.2012.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, складений між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_2 акт приймання-передачі спірного санітарного автомобіля 2022 року і на який позивач посилається як на доказ вилучення спірного санітарного автомобіля у позивача 27.02.2022 в порядку Закону, складений не за формою бланка акта про примусове відчуження або вилучення майна в порядку Закону, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України №998 від 31.10.2012, а за формою акта приймання-передачі транспортних засобів і техніки, яка затверджена іншим нормативно-правовим актом, а саме за формою Додатку 4 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про військово-транспортний обов`язок» №1921 від 28.12.2000, яка регламентує порядок залучення транспортних засобів і техніки під час мобілізації.

Тобто, примусове відчуження, вилучення та залучення майна є різними правовими режимами передачі майна юридичних та фізичних для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Крім того, можуть бути також інші підстави передачі майна юридичних та фізичних для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану - волонтерство, добровільні внески тощо.

При цьому, в самому складеному між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_2 акті приймання-передачі спірного санітарного автомобіля 2022 року (який не містить дати та місяця його підписання та в якому наявні інші незаповнені графи) також не йдеться про примусове відчуження або вилучення майна у позивача, а зазначено лише про залучення спірного санітарного автомобіля.

По-третє, позивач, передавши у період між 24.02.2022 та 14.03.2022 спірний санітарний автомобіль у фактичне володіння військових, в подальшому не припинив вважати себе власником вказаного автомобіля та продовжував діяти в якості його власника.

Так, після передання спірного санітарного автомобіля у фактичне володіння військових та від військових у фактичне володіння відповідача у період між 24.02.2022 та 14.03.2022, позивач впродовж березня-липня 2022 року в якості власника підписав з відповідачем низку актів щодо спірного автомобіля, а саме:

- акт прийому-передачі транспортного засобу №746769 від 28.02.2022, за яким позивач передає, а відповідач приймає спірний санітарний автомобіль та який складений за формою Додатку 6 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілей, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілей, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998. Даний акт підписаний з боку позивача та не підписаний з боку відповідача;

- акт прийому-передачі технічних засобів та техніки від 2022 року (дата та місяць підписання в акті не зазначені), за яким позивач як власник передає, а відповідач (в якості, як зазначено в цьому акті, військової частини, установи чи організації, якій передається транспортний засіб або техніка, військового комісаріату, який здійснює залучення) приймає спірний автомобіль;

- акт огляду реалізованого транспортного засобу від 05.07.2022, за яким позивач в якості продавця передає, а відповідач (в якості, як зазначено в цьому акті, покупця) приймає спірний санітарний транспортний засіб на підставі (як зазначено в цьому акті) договору купівлі-продажу №09/237-09-2021 від 23.09.2021.

Насамкінець, звертаючись в лютому 2024 року з даним позовом до суду, позивач продовжує вважати себе власником спірного автомобіля.

Підстави припинення права власності визначені у ст. 346 ЦК України, відповідно до якої право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

У даній справі спір стосується права власності на спірний автомобіль і цей спір не є спором про виконання умов договору про закупівлю №09/237-09-2021 від 23.09.2021, а тому не підлягають дослідженню обставини того, на якій конкретній правовій підставі чи без правової підстави спірний автомобіль вибув із фактичного володіння позивача та був фактично переданий військовим, чи була така передача спірного автомобіля позивачем добровільною або вчиненою в порядку виконання військово-транспортного обов`язку та чи було вибуття спірного автомобіля із фактичного володіння позивача обставиною, яка звільняє позивача від відповідальності за невиконання умов договору про закупівлю у вигляді недопоставки 1 одиниці транспорту. Водночас, необхіднім та достатнім для правильного вирішення спору у межах даної справи є встановлення обставин того, чи припинялось або не припинялось право власності позивача на спірний автомобіль та чи виникло право власності на цей автомобіль у відповідача, в той час як обставини та причини невиконання відповідачем умов договору про закупівлю не входять до предмету доказування у цій справі.

У межах даної справи позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту вилучення чи примусового відчуження спірного санітарного автомобіля в порядку Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», в той час як наявні докази та обставини справи свідчать про те, що незважаючи на вибуття спірного автомобіля у період між 24.02.2022 та 14.03.2022 з фактичного володіння позивача, право приватної власності позивача на цей автомобіль не припинялося.

Доказів виникнення визначених у ст. 346 ЦК України підстав для припинення права власності позивача на спірний автомобіль суду не надано.

Як було зазначено вище, за доводами відповідача отриманий ним спірний автомобіль є благодійною допомогою.

Водночас, відповідач не надав суду доказів укладення між сторонами договору про надання відповідачу спірного автомобіля в якості благодійної допомоги.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Однак, відповідач ніяких доказів наявності відповідного правочину суду не надав.

Крім того, відповідач, отримавши від позивача впродовж березня-липня 2022 року акти прийому-передачі щодо спірного автомобіля та здійснивши в подальшому на підставі цих актів 08.03.2023 реєстрацію спірного автомобіля, не міг не знати те, що спірний автомобіль не надається відповідачу в якості благодійної допомоги, враховуючи, що предметом цих актів прийому-передачі не була благодійність, а саме:

- акт прийому-передачі транспортного засобу №746769 від 28.02.2022 був складений за формою Додатку 6 до постанови Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998;

- акт прийому-передачі технічних засобів та техніки від 2022 року, за яким позивач як власник передає, а відповідач приймає спірний санітарний транспортний засіб, був складений за формою Додатку 4 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про військово-транспортний обов`язок» №1921 від 28.12.2000, яка регламентує порядок залучення транспортних засобів під час мобілізації. Відповідач, підписуючи цей акт в якості установи, яка здійснює залучення транспортного засобу під час мобілізації, не міг не знати те, що сам відповідач не є військовою частиною, військовим комісаріатом чи іншою організацією, уповноваженою на залучення транспортного засобу під час мобілізації. Крім того, про надання благодійної допомоги в цьому акті не йдеться;

- акт огляду реалізованого транспортного засобу від 05.07.2022, складений за формою додатку 1-1 до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1200 від 11.11.2009. За цим актом позивач в якості продавця передає, а відповідач в якості покупця приймає спірний санітарний транспортний засіб на підставі договору купівлі-продажу №09/237-09-2021 від 23.09.2021 та акта приймання-передачі №746769 від 28.02.2022. Тобто, в цьому акті зазначалось не про надання благодійної допомоги, а про купівлю транспортного засобу. Крім того, відповідач не міг не знати, що між ним як покупцем та позивачем як постачальником договір купівлі-продажу №09/237-09-2021 від 23.09.2021 не укладався. Також відповідач на момент подання заяви від 08.03.2023 для проведення державної реєстрації спірного автомобіля вже міг знати про те, що відповідно до розподілу спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги, затвердженого наказом №317 у редакції наказу №330 від 17.02.2023, спірний автомобіль підлягав розподілу на Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», а не відповідачу.

Отже, вказані аргументи правомірно відхилені місцевим господарським судом.

Також, за доводами відповідача позивач, підписавши акти прийому-передачі, тим самим засвідчив свою добровільну передачу спірного санітарного автомобіля відповідачу.

Поряд з цим, такі доводи не спростовують ту обставину, що між позивачем та відповідачем відсутній правочин щодо переходу права власності на спірний автомобіль чи будь-який інший правочин, який би встановлював право відповідача на спірний автомобіль на момент розгляду спору судом.

У підписаному позивачем та відповідачем акті огляду реалізованого транспортного засобу від 05.07.2022 позивач діяв в якості продавця, а відповідач діяв в якості (як зазначено в цьому акті) покупця на підставі (як зазначено в цьому акті) договору купівлі-продажу №09/237-09-2021 від 23.09.2021. В той же час, відповідачем не спростовано той факт, що договір купівлі-продажу №09/237-09-2021 від 23.09.2021 між сторонами не укладався, а сам відповідач не був стороною укладеного між позивачем та Державним підприємством «Медичні закупівлі України» договору про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021.

Інші підписані сторонами акти також не містять посилань на наявність укладеного правочину щодо переходу від позивача до відповідача права власності на спірний автомобіль чи на будь-який інший правочин, який би встановлював право відповідача на володіння спірним автомобілем після звернення позивача з даним позовом про його витребування.

Яка наслідок, у зв`язку з відсутністю укладеного між сторонами правочину про відчуження позивачем спірного автомобіля відповідачу, підписані позивачем впродовж березня-липня 2022 року акти прийому-передачі можуть свідчити про передачу позивачем спірного автомобіля у фактичне володіння відповідача, однак самі по собі ці акти не є правочином щодо переходу права власності та не є підставою для припинення права власності позивача і виникнення права власності на цей автомобіль у відповідача відповідно до положень ст. ст. 328 та 346 ЦК України.

Отже, у відповідача не виникало право власності на спірний автомобіль, а позивач, пред`являючи даний позов, тим самим по суті заявив вимогу про повернення відповідачем отриманого автомобіля позивачу, тобто на момент розгляду справи судом відповідач фактично володіє цим автомобілем без відповідної правової підстави.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Таким чином, враховуючи, що право власності позивача на спірний автомобіль не припинилося, а у відповідача не виникало, державна реєстрація права власності на спірний автомобіль за відповідачем порушує право власності позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги про витребування спірного автомобіля підлягають задоволенню.

Як наслідок, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідача встановлених обставин справи не спростовують, а тому не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2024 у справі №911/447/24 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Комунального некомерційного підприємства «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Київської області не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Київської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2024 у справі №911/447/24 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2024 у справі №911/447/24.

4. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 17.07.2025.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко