Постанова від 14.10.2025 по справі 911/447/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/447/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Київської області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 (колегія суддів Шапран В. В. (головуючий), Буравльов С. І., Андрієнко В. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром»

до Комунального некомерційного підприємства «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Київської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство «Медичні закупівлі України»,

про витребування майна,

(у судове засідання представники сторін не з`явилися)

У зв`язку із перебуванням судді Могила С. К. у відрядженні, для розгляду справи визначено колегію суддів: Волковицька Н. О., Мачульський Г. М. Случ О. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» звернулося з позовом (з урахуванням заяви про часткове залишення позову без розгляду) до Комунального некомерційного підприємства «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Київської області та Головного сервісного центру МВС про витребування майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником транспортного засобу - спеціалізованого автомобіля швидкої медичної допомоги VIN НОМЕР_5 та уклав договір про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021 з Державним підприємством «Медичні закупівлі України», за яким позивач в якості постачальника зобов`язався продати вказаний автомобіль Державному підприємству «Медичні закупівлі України». В подальшому, після початку повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України та введення воєнного стану цей автомобіль був вилучений в порядку Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», а 08.03.2023 автомобіль був зареєстрований на праві власності за відповідачем в Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Київській області на підставі вказаного договору про закупівлю. Позивач зазначив, що реєстрація автомобіля за відповідачем була незаконною, оскільки відповідач не є стороною договору про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021, на підставі якого була здійснена реєстрація права власності на автомобіль. Також позивач вказав на те, що спірний автомобіль після його поставки позивачем Державному підприємству «Медичні закупівлі України» підлягав передачі до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» в порядку розподілу, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України №317 від 17.02.2022 «Про Розподіл спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги типів В і С, закупленого за кошти Державного бюджету на 2021 рік» зі змінами та доповненнями.

Відповідач проти доводів позивача та задоволення позовних вимог заперечив і вказав, що отримав спірний автомобіль від військових в період між 24.02.2022 та 03.03.2022 для технічної можливості перевезення тяжких хворих, автомобіль був новим, але мав значну кількість пошкоджень. Згодом, орієнтовно через два місяці після отримання даного автомобіля, відповідач отримав від позивача акт приймання-передачі №746769 від 28.02.2022 та акт прийому-передачі технічних засобів і техніки від 28.03.2022, після чого 29.03.2022 спірний автомобіль був облікований на балансі відповідача в якості основного засобу та введений в експлуатацію. Також відповідач пояснив, що, окрім даного автомобіля, він отримав в якості благодійної допомоги ще 2 автомобілі. Відповідач вважає, що позивач, підписавши вказані акти прийому-передачі, тим самим засвідчив свою добровільну передачу спірного автомобіля, тому в подальшому 08.03.2023 відповідач звернувся в регіональний сервісний центр для здійснення державної реєстрації спірного автомобіля за собою.

Третя особа, у свою чергу, у своїх письмових поясненнях зазначила, що позов підтримує. Державне підприємство «Медичні закупівлі України» вказало на те, що між ним як замовником та позивачем як постачальником був укладений договір про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021, за яким позивач зобов`язався поставити третій особі за плату 49 одиниць автомобілей швидкої допомоги. За цим договором про закупівлю третя особа сплатила позивачу 100% попередньої оплати вартості усіх 49 одиниць автомобілей, однак позивач фактично поставив третій особі тільки 48 одиниць автомобілей із 49 передплачених. У відповідь на претензію третьої особи до позивача щодо повернення передоплати на суму вартості однієї непоставленої одиниці транспорту позивач надав лист від 24.01.2024 стосовно того, що ця одиниця транспорту перебуває у фактичному використанні відповідача. У зв`язку з цим, третя особа вважає позов позивача про витребування автомобіля обґрунтованим.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 23.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (постачальник) та Державним підприємством «Медичні закупівлі України» (замовник) в порядку публічної закупівлі (ідентифікатор закупівлі UA-2021-08-14-000010-а) укладений договір про закупівлю №09/237-09/2021.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язався у строки та на умовах, визначених договором, поставити замовнику спеціалізований санітарний транспорт екстреної медичної допомоги, а замовник зобов`язався прийняти такий товар і оплатити.

Згідно з п. 1.4 договору цей договір виконується в рамках виконання бюджетної програми «Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров`я» та постанови Кабінету Міністрів України №339 від 09.03.2021 «Деякі питання розвитку системи екстреної медичної допомоги у 2021 році».

Найменування, кількість та вартість товару, що підлягав постачанню за договором, визначено у специфікації, що є додатком №1.

Так, у додатку №1 до договору сторони визначили, що товаром, який підлягає постачанню, є спеціалізовані автомобілі швидкої медичної допомоги на базі Dangel Jumper 4x4, тип В у кількості 49 одиниць по ціні 1690000,00 грн без урахування ПДВ за одиницю, всього 49 одиниць спецтранспорту на загальну суму 82810000,00 грн.

Згідно з п. 4.2 договору поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до заявки на поставку товару, направленої замовником постачальнику.

У п. 4.5 договору визначено, що передача товару здійснюється відповідно до здійсненого Міністерством охорони здоров`я України розподілу товару між кінцевими набувачами згідно з передбаченими таким розподілом ідентифікаційними номерами VIN (Vehicle Identification Number) уповноваженим представником постачальника з обов`язковим складанням і підписанням уповноваженими представниками постачальника та кінцевого набувача, якому здійснено поставку товару, акта приймання-передачі транспортного засобу за формою, наведеною у Додатку 6 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілей, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілей, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998, та Акта огляду реалізованого транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1-1 до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1200 від 11.11.2009.

Відповідно до п. 4.6 договору датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної та/або акта приймання-передачі товару.

На виконання умов договору про закупівлю Державне підприємство «Медичні закупівлі України» сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» передоплату в розмірі 100% від ціни товару, тобто оплатило вартість 49 одиниць спецтранспорту, що підлягали поставці позивачем. Вказане підтверджується платіжним дорученням №24 від 27.10.2021 на суму 82810000,00 грн.

Водночас, із 49 одиниць спецтранспорту позивачем фактично поставило лише 48 одиниць, а 1 одиниця спецтранспорту на момент розгляду справи судом не поставлена.

17.02.2022 Міністерство охорони здоров`я України прийняло наказ №317 «Про Розподіл спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги типів В і С, закупленого за кошти Державного бюджету на 2021 рік» (надалі - наказ №317).

Як вбачається з п. п. 1-3 наказу №317, Міністерство охорони здоров`я України цим наказом затвердило розподіл спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги типів В і С, закупленого за кошти Державного бюджету на 2021 рік, між відповідними територіальними (обласними) центрами екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, надалі - територіальні центри екстреної медичної допомоги. Обов`язок із забезпечення своєчасних заходів щодо приймання та безоплатної передачі спецтранспорту відповідним територіальним центрам екстреної медичної допомоги згідно з затвердженим у наказі розподілом було покладено на керівника Державного підприємства «Медичні закупівлі України».

Тобто, за змістом наказу №317, закуплений Державним підприємством «Медичні закупівлі України» за кошти Державного бюджету на 2021 рік спецтранспорт підлягав подальшій безоплатній передачі до територіальних центрів екстреної медичної допомоги відповідно до затвердженого Міністерством охорони здоров`я України розподілу закуплених одиниць спецтранспорту між відповідними територіальними центрами екстреної медичної допомоги.

Фактична передача закупленого Державним підприємством «Медичні закупівлі України» спецтранспорту до відповідних територіальних центрів екстреної медичної допомоги згідно із встановленим розподілом підлягала здійсненню у присутності уповноважених представників цих територіальних центрів та у визначену Державним підприємством «Медичні закупівлі України» дату зі складанням акта приймання-передачі за формою, наведеною у Додатку 6 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілей, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілей, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998.

Наказ №317 в первісній редакції від 17.02.2022 не містив жодних даних щодо розподілу автомобіля швидкої медичної допомоги з VIN-номером НОМЕР_1 .

В подальшому Міністерством охорони здоров`я України неодноразово вносилися зміни до затвердженого наказом №317 розподілу спецтранспорту шляхом викладення цього розподілу в новій редакції.

Відповідно до розподілу спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги, затвердженого наказом №317, у наступних редакціях, а саме у редакції наказу №330 від 17.02.2023 та наказу №1557 від 31.08.2023, автомобіль швидкої медичної допомоги з VIN-номером НОМЕР_1 підлягає розподілу до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» з метою виконання свого обов`язку за укладеним договором про закупівлю щодо поставки 49 одиниць спецтранспорту не пізніше 23.02.2022 набуло у власність від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пежо Сітроен Україна» транспортний засіб Dangel Jumper 4x4 2021 року виготовлення з VIN-номером НОМЕР_1 та переобладнало цей транспортний засіб в спеціалізований автомобіль швидкої медичної допомоги. Зазначена обставина учасниками справи не оспорюється та підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме:

- митною декларацією МД-2 UA100390/2021/117114 від 04.10.2021, з якої вбачається, що автомобіль Citroen Jumper 2021 року виготовлення з VIN-номером НОМЕР_1 був імпортований в Україну, одержувачем цього автомобіля є Товариство з обмеженою відповідальністю «Пежо Сітроен Україна»;

- сертифікатом відповідності завершеного колісного транспортного засобу №Jumper 4x4/2021.35413.00 від 04.10.2021, виданим Товариством з обмеженою відповідальністю «Пежо Сітроен Україна» як представником заводу-виробника та в якому декларується, що колісний транспортний засіб марки Dangel, комерційна назва Jumper 4x4, VIN-номер НОМЕР_1 може бути зареєстровано і/або допущено до участі у дорожньому русі без виконання подальших процедур затвердження;

- укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пежо Сітроен Україна» в якості постачальника та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» в якості уповноваженого дилера дилерським договором №2022/27/LCV-C від 29.12.2021, відповідно до п. 1 ст. 4 якого транспортні засоби та інша продукція, що замовлена уповноваженим дилером, доставляються на адресу останнього; перехід права власності на договірні товари уповноваженому дилеру здійснюється в момент підписання накладної постачальником; перехід усіх ризиків по відношенню до договірних товарів по цьому договору здійснюється в момент їх поставки, а саме з моменту їх розвантаження з транспортного засобу перевізника за адресою уповноваженого дилера, підписання та зазначення дати дилером у ТТН або акта приймання-передачі;

- актом прийняття-передачі транспортних засобів та їх складових частин від 07.10.2021, згідно з яким на підставі дилерського договору №2022/27/LCV-C від 29.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Пежо Сітроен Україна» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» прийняло транспортний засіб моделі Jumper 2021 року виготовлення з VIN-номером НОМЕР_1 ;

- сертифікатом відповідності поетапно завершеного колісного транспортного засобу НОМЕР_5 від 23.02.2022, який виданий позивачем як виробником та в якому декларується, що колісний транспортний засіб АСПА.941157.025.03 (виробник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром») на базі транспортного засобу Dangel Jumper 4x4 з VIN-номером НОМЕР_1 може бути зареєстровано і/або допущено до участі у дорожньому русі без виконання подальших процедур затвердження.

24.02.2022 у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією рф проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан. Обставина широкомасштабної збройної агресії проти України та введення з 24.02.2022 воєнного стану на всій території України, а також обставина тимчасової окупації у період з 24.02.2022 по 02.04.2022 окремих територій Київської області з подальшим повним звільненням 02.04.2022 Київщини від російської окупації є загальновідомими обставинами, які не потребують доказування відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України.

На початку широкомасштабного вторгнення, яке супроводжувалося в тому числі активними бойовими діями на території Київської області, позивач наявний у нього на праві власності спеціалізований автомобіль швидкої медичної допомоги на базі Dangel Jumper 4x4 з VIN-номером НОМЕР_1 (спірний санітарний автомобіль) у період між 24.02.2022 та березнем 2022 (орієнтовно між 27.02.2022 та не пізніше 14.03.2022) передав у фактичне володіння Військовій частині НОМЕР_2 , про що між позивачем як власником та військовою частиною як отримувачем був складений акт приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 2022 року (дата та місяць підписання в акті не зазначені).

Точну дату фактичної передачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» спірного санітарного автомобіля Військовій частині НОМЕР_2 встановити неможливо, оскільки:

- складений між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_2 акт приймання-передачі транспортних засобів і техніки 2022 року не містить дати та місяця його підписання, а зазначено лише рік - 2022;

- загальновідомо, що широкомасштабне збройне вторгнення держави-агресора на територію України розпочалося 24.02.2022;

- позивач надав суду пояснення про те, що передача ним спірного санітарного автомобіля військовим відбулася у перші дні широкомасштабного вторгнення, а саме 27.02.2022 в умовах ведення активних бойових дій на території Київської області, тому документальне оформлення факту прийому-передачі спочатку не було здійснено, а через певний проміжок часу позивач отримав підписаний акт приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 2022 року (дата та місяць підписання не зазначені);

- позивач та відповідач у своїх поясненнях не заперечують ту обставину, що в подальшому не пізніше березня 2022 року спірний санітарний автомобіль був фактично переданий військовими відповідачу.

В подальшому, у період між 24.02.2022 та березнем 2022 (орієнтовно також між 27.02.2022 та не пізніше 14.03.2022) спірний санітарний автомобіль був переданий військовими у фактичне володіння Комунальному некомерційному підприємству «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради.

Точну дату фактичного отримання спірного санітарного автомобіля відповідачем встановити неможливо, враховуючи, що:

- позивач пояснив суду, що спірний санітарний автомобіль військовим фактично був переданий 27.02.2022;

- відповідач, у свою чергу, пояснив суду, що спірний санітарний автомобіль ним фактично був отриманий від військових у період між 24.02.2022 та 03.03.2022 для технічної можливості перевезення важких хворих і що згодом відповідач отримав від позивача акт приймання-передачі №746769 від 28.02.2022 та акт прийому-передачі технічних засобів та техніки від 28.03.2022, після чого спірний автомобіль був облікований відповідачем на балансі;

- в акті прийому-передачі технічних засобів та техніки, на який посилається відповідач у своїх поясненнях і датою підписання якого вважає 28.03.2022, дата та місяць підписання фактично не зазначені;

- в наявному у матеріалах справи іншому письмовому доказі, а саме листі позивача №9 від 24.01.2024, останній зазначає, що автомобіль фактично був отриманий відповідачем від військових 14.03.2022.

Надалі, впродовж березня-липня 2022 року позивач та відповідач здійснили документальне оформлення факту прийому-передачі спірного санітарного автомобіля, а саме оформили:

- акт прийому-передачі транспортного засобу №746769 від 28.02.2022, за яким позивач передає, а відповідач приймає спірний санітарний транспортний засіб та який складений за формою Додатку 6 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілей, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілей, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998. Даний акт підписаний позивачем, однак не містить підпису відповідача;

- акт прийому-передачі технічних засобів та техніки від 2022 року (дата та місяць підписання в акті не зазначені), за яким позивач як власник передає, а відповідач (в якості, як зазначено в цьому акті, військової частини, установи чи організації, якій передається транспортний засіб або техніка, військового комісаріату, який здійснює залучення) приймає спірний санітарний транспортний засіб. Датою підписання вказаного акта прийому-передачі від 2022 року (дата та місяць підписання в акті не фактично зазначені) відповідач вважає 28.03.2022, на підставі чого в бухгалтерському обліку відповідачем відображена операція введення в експлуатацію основного засобу, про що останнім оформлений акт введення в експлуатацію від 29.03.2022 та інвентарна картка №283 від 31.03.2023;

- акт огляду реалізованого транспортного засобу від 05.07.2022, який складений за формою додатку 1-1 до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1200 від 11.11.2009 та за яким позивач в якості продавця - суб`єкта господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортного засобу передає, а відповідач (в якості, як зазначено в цьому акті, покупця) приймає спірний санітарний транспортний засіб на підставі (як зазначено в цьому акті) договору купівлі-продажу №09/237-09-2021 від 23.09.2021 та акта приймання-передачі №746769 від 28.02.2022.

15.07.2022 відповідачем видано внутрішній наказ №169, яким механіку гаража доручено здійснити реєстрацію та постановку на облік спірного санітарного транспортного засобу.

08.03.2023 відповідач звернувся до Територіального сервісного центру (ТСЦ) №3244 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області із заявою про проведення за відповідачем як власником першої реєстрації спірного санітарного транспортного засобу. До цієї заяви додано, зокрема: акт прийому-передачі транспортного засобу №746769 від 28.02.2022; акт огляду реалізованого транспортного засобу від 05.07.2022, який підписаний з боку позивача як продавця та відповідача як покупця; копію митної декларації МД-2 UA100390/2021/117114 та копію договору про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021, укладеного між позивачем та третьою особою.

На підставі вказаної заяви Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Київській області 08.03.2023 проведено державну реєстрацію транспортного засобу за відповідачем, про що оформлено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 08.03.2023 з наступними обліковими даними: орган видачі: ТСЦ №3244, марка автомобіля: «Автоспецпром», дата першої реєстрації: 08.03.2023, реєстраційний номер: НОМЕР_4 , власник: КНП «Васильківська БЛІЛ» ВМР, VIN номер: НОМЕР_1 , рік випуску: 2022.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.08.2024 у справі №911/447/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025, позов задоволено.

Судові рішення аргументовані тим, що у відповідача відсутнє право власності на спірний автомобіль. Доводи про те, що після початку повномасштабного вторгнення військ держави-агресора на територію України та введення з 24.02.2022 воєнного стану спірний санітарний автомобіль був вилучений у позивача в порядку Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», судами визнано необґрунтованими, оскільки право власності позивача на спірний автомобіль не припинялося.

Відповідно до обставин справи спірний автомобіль на момент вибуття із володіння позивача перебував у приватній власності позивача, а не у державній власності, тому цей автомобіль не міг бути предметом саме вилучення за Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Складений між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_2 акт приймання-передачі спірного санітарного автомобіля 2022 року і на який позивач посилається як на доказ вилучення спірного санітарного автомобіля у позивача 27.02.2022 в порядку закону, складений не за формою бланка акта про примусове відчуження або вилучення майна в порядку Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України №998 від 31.10.2012, а за формою акта приймання-передачі транспортних засобів і техніки, яка затверджена іншим нормативно-правовим актом, а саме за формою Додатку 4 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про військово-транспортний обов`язок» №1921 від 28.12.2000, яка регламентує порядок залучення транспортних засобів і техніки під час мобілізації.

Позивач, передавши у період між 24.02.2022 та 14.03.2022 спірний санітарний автомобіль у фактичне володіння військових, в подальшому не припинив вважати себе власником вказаного автомобіля та продовжував діяти в якості його власника.

Відхилені доводи відповідача про благодійну допомогу, оскільки відповідач, отримавши від позивача протягом березня-липня 2022 року акти прийому-передачі щодо спірного автомобіля та здійснивши в подальшому на підставі цих актів 08.03.2023 реєстрацію спірного автомобіля за собою, не міг не знати те, що спірний автомобіль не надається відповідачу в якості благодійної допомоги, враховуючи, що предметом цих актів прийому-передачі не була благодійність.

Наявні докази та обставини справи свідчать про те, що незважаючи на вибуття спірного автомобіля у період між 24.02.2022 та 14.03.2022 з фактичного володіння позивача, право приватної власності позивача на цей автомобіль не припинялося. Доказів виникнення визначених у ст. 346 ЦК України підстав для припинення права власності позивача на спірний автомобіль суду не надано.

За доводами відповідача позивач, підписавши акти прийому-передачі, тим самим засвідчив свою добровільну передачу спірного санітарного автомобіля відповідачу. Поряд з цим, такі доводи не спростовують ту обставину, що між позивачем та відповідачем відсутній правочин щодо переходу права власності на спірний автомобіль чи будь-який інший правочин, який би встановлював право відповідача на спірний автомобіль на момент розгляду спору судом.

У підписаному позивачем та відповідачем акті огляду реалізованого транспортного засобу від 05.07.2022 позивач діяв в якості продавця, а відповідач діяв в якості (як зазначено в цьому акті) покупця на підставі (як зазначено в цьому акті) договору купівлі-продажу №09/237-09-2021 від 23.09.2021. У той же час, відповідачем не спростовано той факт, що договір купівлі-продажу №09/237-09-2021 від 23.09.2021 між сторонами не укладався, а сам відповідач не був стороною укладеного між позивачем та Державним підприємством «Медичні закупівлі України» договору про закупівлю №09/237-09/2021 від 23.09.2021.

Інші підписані сторонами акти також не містять посилань на наявність укладеного правочину щодо переходу від позивача до відповідача права власності на спірний автомобіль чи на будь-який інший правочин, який би встановлював право відповідача на володіння спірним автомобілем після звернення позивача з даним позовом про його витребування.

Яка наслідок, у зв`язку з відсутністю укладеного між сторонами правочину про відчуження позивачем спірного автомобіля відповідачу, підписані позивачем впродовж березня-липня 2022 року акти прийому-передачі можуть свідчити про передачу позивачем спірного автомобіля у фактичне володіння відповідача, однак самі по собі ці акти не є правочином щодо переходу права власності та не є підставою для припинення права власності позивача і виникнення права власності на цей автомобіль у відповідача відповідно до положень ст. ст. 328 та 346 ЦК України.

У відповідача не виникло право власності на спірний автомобіль, а позивач, пред`являючи позов, тим самим по суті заявив вимогу про повернення відповідачем отриманого автомобіля позивачу, тобто на момент розгляду справи судом відповідач фактично володіє цим автомобілем без відповідної правової підстави.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Комунальне некомерційне підприємство «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Київської області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. Скаржник стверджує, що відсутній висновок щодо застосування статей 12 і 346 ЦК України.

Враховуючи вказані норми, на думку скаржника, судами було невірно проаналізовано акт приймання-передачі автомобіля 2022 року, акт прийому-передачі транспортного засобу №746769 від 28.02.2022, акт прийому-передачі технічних засобів та техніки від 2022 року, акт огляду реалізованого транспортного засобу від 05.07.2022. Відповідач вважає, що зазначені документи слід трактувати як відмову позивача від права власності на автомобіль передбачену статтею 346 ЦК України. У цьому контексті скаржник зауважує, що частиною п`ятою статті 12 ЦК України визначено, що якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів відповідача та просить закрити касаційне провадження.

4.4. Від представниці скаржника 13.10.2025 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що за станом здоров`я вона не може прибути у засідання.

Відповідно до частини першої статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Також Суд зазначає, що процесуальний закон не містить положень щодо обов`язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи. У цій справі суд касаційної інстанції не визнавав участь учасників справи та/або їх представників у судовому засіданні обов`язковою.

Враховуючи, що позиція відповідача викладена письмово у касаційній скарзі, скаржника не було позбавлене можливості залучити до участі у справі іншого представника та з огляду на те, що явка в судове засідання учасників справи не визнавалася обов`язковою, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України).

Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2022 року в справі № 303/2983/19 (провадження № 61-4745св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року в справі № 369/7921/21 (провадження № 61-5293 сво 23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23)).

Касаційний суд вже звертав увагу, що автономія волі та приватний інтерес є «підвалинами» сучасного приватного права. Завдання приватного права полягає у «напрацюванні» таких правил, які максимальною мірою забезпечують автономію волі та реалізацію приватного інтересу кожної особи, без порушення прав і інтересів інших осіб (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року в справі № 601/1396/21 (провадження № 61-6001св23)).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 ЦК України).

Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків) (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23)).

Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на:

суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини;

такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23)).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 346 ЦК України, право власності припиняється у разі відмови власника від права власності.

Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності (частина перша статті 347 ЦК України).

Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства (частина третя статті 12 ЦК України).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), є проявом принципу доброї совісті та базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права (DCFR) вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18)).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19)).

Якщо особа, яка має суб`єктивне право (наприклад, право власності), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від права власності, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року в справі № 126/2200/20 (провадження № 61-10017св22)).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04.11.2024 у справі № 532/1550/23.

У спірних правовідносинах у контексті доводів касаційної скарги важливим є встановлення чи відмовився позивач від права на спірний санітарний автомобіль.

Так, з оскарженої постанови слідує, що суд апеляційної інстанції надавав оцінку доказам, які наявні у матеріалах справи, зокрема оцінював акт прийому-передачі транспортного засобу №746769 від 28.02.2022, акт прийому-передачі технічних засобів та техніки від 2022 року, акт огляду реалізованого транспортного засобу від 05.07.2022.

Так, на підставі встановлених обставин і досліджених доказів, апеляційний господарський суд зауважив, що у зв`язку з відсутністю укладеного між сторонами правочину про відчуження позивачем спірного автомобіля відповідачу, підписані позивачем впродовж березня-липня 2022 року акти прийому-передачі можуть свідчити про передачу позивачем спірного автомобіля у фактичне володіння відповідача, однак самі по собі ці акти не є правочином щодо переходу права власності та не є підставою для припинення права власності позивача і виникнення права власності на цей автомобіль у відповідача відповідно до положень статей 328 та 346 ЦК України.

Верховний Суд зауважує, що з обставин справи і встановлених обставин не вбачається того, що позивач відмовився від права власності на спірний автомобіль. Суд не вбачає підстав вважати, що дії позивача вказують на недотримання принципу добросовісності і ним були вчинені дії, які б суперечили теперішній поведінці (зверненню із позовом про витребування).

Крім того, посилання скаржника на те, що судом «невірно проаналізовано» акт приймання-передачі автомобіля 2022 року, акт прийому-передачі транспортного засобу №746769 від 28.02.2022, акт прийому-передачі технічних засобів та техніки від 2022 року фактично стосуються необхідності надання повторної оцінки зазначеним актам, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. У свою чергу, як зазначено вище, суд апеляційної інстанції надав оцінку таким актам, а тому колегія суддів не убачає підстав вважати, що ці документи взагалі не були оцінені під час розгляду справи.

Суд звертає увагу на те, що касаційна інстанція не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а її повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

Суд зауважує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», а не «факту», отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Таким чином, в межах підстави касаційного оскарження, аргументи скаржника не підтвердилися, а інших тверджень у контексті підстав оскарження касаційна скарга не містить.

5.5. Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального права не знайшли підтвердження, колегія суддів не убачає підстав для скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 911/447/24.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржену у справі постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувану постанову, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Київської області залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 911/447/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

О. В. Случ