Рішення

від 13.12.2007 по справі 10/564

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/564

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.07                                                                                 Справа № 10/564.

          Суддя  Мінська Т.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ

до Відкритого акціонерного товариства "Луганське спеціалізоване автотранспортне підприємство 0302", м. Луганськ

про стягнення 9863 грн. 20 коп.

Представники сторін:

від позивача –Ващенко Ю.К. (дов. № 94 від 19.07.07.);

від відповідача –Варакута О.О. (дов. № б/н від 05.11.07.).

          Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача збитки у сумі 9863 грн. 20 коп.

          Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

           Позивач  заявив  клопотання  б/н від  13.09.2007.  про  поновлення  строку  позовної давності.          

Дослідивши  матеріали  справи,  додатково  надані  документи,  заслухавши  представників сторін,   суд                   

                                                         в с т а н о в и в:

          Відкрите акціонерне товариство "Луганське спеціалізоване автотранспортне підприємство 0302" створено  в  процесі  приватизації.    

           Під  час  створення  ВАТ  "Луганське спеціалізоване автотранспортне підприємство 0302"  на  його  балансі  залишилось  державне  майно,  яке  не  увійшло  до статутного  фонду, зокрема:  база  відпочинку  «Архіпо –Осіповка»,  яка  знаходиться за  адресою:  Росія,  Краснодарський  край,   с. Архіпо –Осіповка.  

           07.06.2007.  позивачем складено  акт  перевірки  стану  утримання, збереження  майна,  яке  не  увійшло до статутного фонду   "Луганське спеціалізоване автотранспортне підприємство 0302",  але  залишилось  на  його  балансі.  В  додатку  до  акту  перевірки   містить  перелік майна,  яке  не  увійшло до статутного фонду  цього підприємства,  але  залишилось  на  його  балансі,  в тому числі:  база  відпочинку  «Архіпо –Осіповка»,  первісна  вартість  якого  -  7797 грн.,  залишкова  вартість  на  момент  списання  -  420  грн.,  дата  списання  -  24.12.2000.  Позивачем  здійснено  розрахунок  розміру  збитків  відповідно до  положень   Порядку  визначення  розміру  збитків  від розкрадання,  нестачі,  знищення  (псування)  матеріальних  цінностей,  затвердженого  Постановою  КМУ  № 116 від 22.01.1996.  

          Розрахунок  зроблено  виходячи  з  первісної  вартості   майна   -  7797 грн. х 50 % = 3898,50 грн.  

         Відповідач  відзивом  на  позов  пояснив,  що  актом  від  24.12.2000.  в  зв'язку  з  важким  фінансовим  становищем  відповідача  з  балансу  товариства  списано  майно,  що  рахувалось  за  базою  відпочинку  «Архіпо – Осіповка».  В  жовтні  2003 року  на  адресу  відповідача  надійшов  лист  позивача  №  1-3/1951 від 24.10.2003.,  яким  повідомлялось,  що  позивачу  відомо  про  списання  вищевказаного майна  на підставі  акту   перевірки  стану  утримання, збереження  майна,  яке  не  увійшло до статутного фонду   "Луганське спеціалізоване автотранспортне підприємство 0302",  але  залишилось  на  його  балансі,  від  19.08.2003.,  в  зв'язку  з  чим позивач  просив  терміново  надіслати  копію  акту  списання.  Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

           Позивач  просить про  поновлення  строку  позовної давності,  обґрунтовуючи  це  тим,  що  з  того  часу,  як позивачу  в  2003 році  стало  відомо  про  списання  майна,   тривала  переписка  з  відповідачем  з  метою  отримання  повної  інформації  про  первісну  і  залишкову  вартість  цього майна,  а  також  позивач  посилається  наявність  великої кількості боржників  та  проблемних  питань,  що  перешкоджало  зверненню до  суду.  

          Оцінивши   всі обставини справи,  суд  вважає,   позовні  вимоги   такими,  що  не  підлягають  задоволенню   з  огляду  на  наступне:   

          Відповідно  до п. 4  Положення   про управління державним майном, яке не увійшло до    статутних фондів господарських товариств у процесі   приватизації, але перебуває на їх балансі,  затвердженого  Наказом  Фонду   державного   майна  України та Міністерства економіки  України 19.05.99 N 908/68, зареєстрованого в Міністерстві  юстиції України 24 червня 1999 р. за N 414/3707,   господарські   товариства,  на  балансі  яких  перебуває  державне  майно,  яке  не  увійшло  до  статутних фондів у процесі приватизації,  несуть  відповідальність за збереження такого майна відповідно  до  цивільного кодексу України

          Згідно ст. 22  ЦК України  особа,  якій завдано  збитків  у  результаті  порушення її  цивільного права,  має право на відшкодування  збитків.  Збитки  відшкодовуються  в  повному  обсязі,  якщо  договором  або  законом  не  передбачено  відшкодування  шкоди   у  меншому  чи  більшому  розмірі.  

          Згідно  ст. 256  ЦК України  позовна  давність –це строк,  у  межах  якого  особа  може  звернутися  до  суду  з вимогою  про захист  свого  цивільного права  або інтересу.  Ст. 257  ЦК України  встановлено  загальна  позовна  давність  тривалістю  у  три роки.  Відповідно до ст.  267  цього  Кодексу  позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою  сторони  у  спорі,  зробленою до   винесення  рішення.  Сплив  позовної давності,  про  застосування  якої  заявлено  стороною  у  спорі,  є  підставою для  відмови  у позову.  Початок  перебігу  строку  позовної давності  починається  від   дня,  коли  особа  довідалася  або  могла  довідатися  про порушення  свого  права  (ст.  261 ЦК України).  За  матеріалами  справи  у  всякому  разі  24.10.2003.  позивачу  вже було  відомо  про  факт  списання  майна.  Позивач  факт  списання  майна  вказує,  як  підставу  вважати,  що   не забезпечено  збереження державного майна.     

           Доводи  викладені  позивачем  щодо  пропуску  строку  позовної давності  не  можна  визнати  поважними  і  поновити  строк  позовної давності.  

            В  задоволенні  позову  слід  відмовити.  Питання  про розподіл  судових  витрат  не  вирішується,  оскільки  позивач  звільнений  від їх сплати.   

Відповідно  до  ст. 85  ГПК  України  за  згодою  позивача  у судовому  засіданні  оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

На  підставі  викладеного   і,  керуючись  ст. ст.  44, 49, 75, 82, 84, 85   ГПК  України,   суд         

                                                в и р і ш и в:

1.          В задоволенні  позову  відмовити.  

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його  підписання.  

         підписано  18.12.2007.

Суддя                                                                                     Т.М.Мінська