Постанова від 26.06.2025 по справі 381/21/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2025 року м. Київ

Справа №381/21/24

Провадження: № 22-ц/824/8662/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Соколової В. В.,

секретар Лаврук Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "АГРО-ЛЕНД", в інтересах якого діє Паламарчук Роксолана Дмитрівна,

на рішення Макарівського районного суду Київської області від 04 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Білоцької Л. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "АГРО-ЛЕНД" про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди,

у с т а н о в и в:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 02.05.2022 року між ним та ФГ «АГРО-ЛЕНД» було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства без зміни її цільового призначення, розташованої на території Бишівської сільської ради.

Відповідно до умов договору, орендна плата встановлена в розмірі 574 533 грн на рік та підлягає сплаті орендарем щороку до 30 листопада з урахуванням індексу інфляції. Однак, відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо своєчасної сплати орендної плати.

Зокрема, за 8 місяців 2022 року відповідач мав сплатити 383 022 грн, однак, 17.11.2022 року сплатив лише 172 000 грн. За таких обставин, заборгованість за 2022 рік становить 211 022 грн. За 2023 рік з урахуванням індексу інфляції сума орендної плати склала 596 365грн 25 коп, з якої сплачено 320 000 грн, що утворило додаткову заборгованість у розмірі 275 365,25 грн.

ОСОБА_1 вважає, що загальний розмір заборгованості за договором оренди становить 486 387 грн 25 коп.

Також зазначив, що відповідно до умов договору, у разі прострочення сплати орендної плати, передбачено нарахування пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення. У зв`язку з цим, розмір пені за прострочення сплати за 2022 рік (383 дні) склав 80 821грн 43 коп, а за 2023 рік (18 днів) 4 974 грн 57 коп. Отже, загальна сума пені складає 85 796 грн.

Крім того, з посиланням на ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 9 186 грн 49 коп та три відсотки річних за 2022 рік у розмірі 6 642 грн 86 коп.

Оскільки відповідач порушив умови договору щодо своєчасної сплати орендної плати, також просив суд достроково розірвати договір оренди.

З урахуванням наведенного вище, позивач просив суд:

стягнути з ФГ «АЕРО-ЛЕНД» заборгованість за договором оренди землі від 02.05.2022 року у сумі 486 387 грн 25 коп;

стягнути інфляційні втрати у розмірі 9 186 грн 49 коп, три відсотки річних 6 642 грн 86 коп, пеню 85 796 грн;

розірвати достроково договір оренди землі, укладений 02.05.2022 року між сторонами;

стягнути судовий збір у розмірі 5 905 грн 54 коп та витрати на правничу допомогу 25 000 грн.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 04 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Фермерського господарства «АГРО-ЛЕНД» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі від 02 травня 2022 року у сумі 486 387 грн 25 коп.

Стягнуто з Фермерського господарства «АГРО-ЛЕНД» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 9 186 грн 49 коп, три відсотки річних у розмірі 6 642 грн 86 коп, пеню в розмірі 85 796 грн.

Розірвано достроково договір оренди землі від 02 травня 2022 року, укладений між ФГ «АГРО-ЛЕНД» та ОСОБА_1 .

Стягнуто з Фермерського господарства «АГРО-ЛЕНД» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 905грн 54 коп та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25 000 грн.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором оренди, інфляційних втрат, 3 % річних а також судових витрат Фермерське господарство «АГРО-ЛЕНД», в інтересах якого діє Паламарчук Р. Д., подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процессуального права та неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду просило скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові в оскаржуваній частині.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не врахував важливі обставини справи. Так, після укладення договору оренди землі та виносу ділянок у натурі з`ясувалося, що значна частина орендованої площі не може бути використана за цільовим призначенням через багаторічне заліснення. Одразу після державної реєстрації права оренди відповідач почав обробіток придатної частини земель, тоді як решта залишилась необробленою саме через наявність лісу та чагарників, про що позивач, як орендодавець, не повідомив, а навпаки, свідомо приховав цей факт, зазначивши у договорі загальну площу ріллі 143,5333 га.

Відповідач, за рахунок власних коштів та сил видалив частину чагарників і дрібнолісся, витративши на це 572 200 грн, що підтверджується свідченнями та письмовими доказами. Однак, для подальшого розліснення потрібні спеціальна техніка, час і, відповідно до ч. 3 ст. 773 ЦК України та ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду землі», письмова згода орендодавця, якої надано не було.

Вважає, що відповідач не порушив вимоги Закону України «Про оренду землі» та умови договору. Зокрема, пункт 14 договору передбачає необхідність використання земель за цільовим призначенням і проведення розкорчування задля збільшення орної площі, однак, реалізація цього пункту без згоди власника та фінансування з його боку є неможливою.

Також, звертає увагу на подане клопотання про призначення земельно-технічної експертизи для визначення фактичної площі, придатної для використання, яке суд безпідставно відхилив, як і не врахував надані докази й свідчення. Це, на думку скаржника, призвело до ухвалення неправомірного рішення.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл справи №381/21/24 у зв`язку із переведенням судді-доповідача Гаращенка Д. Р. до складу судової палати з розгляду кримінальних справ.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року, визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Невідома Т.О., судді: Нежура В.А., Верланов С. М.

Водночас, у зв`язку із перебуванням судді Верланова С. М. у відрядженні, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 26 травня 2025 року здійснено заміну у складі суду на суддю Соколову В. В.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Спиридонова К. С. в інтересах ОСОБА_1 вважала необгрунтованими доводи апеляційної скарги, зазначила, що до моменту укладення договору відповідач мав можливість ознайомитись зі станом орендованих земельних ділянок та здійснював таке ознайомлення. Зазначила, що жодних перешкод в огляді земельної ділянки до моменту укладення договору оренди позивачем не вчинялось. Після огляду ділянок відповідач добровільно прийняв рішення щодо оренди та підписав договір оренди. Жодних претензій щодо стану земельних ділянок відповідач також ніколи не заявляв і доказів направлення будь-яких претензій позивачу не надав. Також є незрозумілим яким чином насадження на земельній ділянці могли бути непомітні, адже будь-які насадження видно навіть під час огляду ділянки будь-якою людиною і приховати насадження неможливо.

Звертає окрему увагу на те, що два роки відповідач користувався земельними ділянками, жодного разу не направляючи ніяких претензій щодо стану ділянок та не звертаючись по будь-які дозволи і тільки після пред`явлення вимоги щодо сплати орендних платежів у відповідача раптово з`явилися претензії щодо якості земельних ділянок. Крім того, вказує, що відповідач ніколи не звертався до позивача за відповідним дозволом на проведення робіт з викорчовування.

В судовому засіданні адвокат Спиридонова К. С. в інтересах ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги та вважала їх необґрунтованими, просила залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 04 лютого 2025 року оскаржується лише в частиніпозовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором оренди, інфляційних втрат, 3 % річних а також судових витрат, а тому в іншій частині не переглядається.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ФГ «АГРО-ЛЕНД» задоволенню не підлягає.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 02.05.2022 року між ОСОБА_1 та ФГ «АГРО-ЛЕНД» укладено договір оренди земельної ділянки площею 143,5333 га строком на 7 років. Умовами договору передбачено щорічну сплату орендної плати в розмірі 574 533 грн до 30 листопада поточного року, з урахуванням індексу інфляції (а. с. 5-9).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати за 2022-2023 роки утворилась заборгованість у загальному розмірі 486 387,25 грн.

При цьому, наявність заборгованості в ході судового розгляду представником відповідача не заперечувалась.

Умовами договору також передбачено відповідальність орендаря за прострочення сплати орендної плати, зокрема, нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за договором оренди, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не надав жодних доказів звернення до орендодавця щодо перегляду розміру орендної плати у зв`язку з наявним залісненням земельних ділянок або неможливістю їх використання за призначенням. Відповідно, відсутні підстави вважати, що орендар був позбавлений можливості використовувати земельну ділянку у зв`язку з обставинами, які обумовлювали б зміну умов договору.

Суд установив, що факт заліснення земельної ділянки був відомий сторонам на момент укладення договору. У пункті 14 договору прямо зазначено обов`язок орендаря здійснювати розкорчовування дерев та кущів із метою збільшення орної площі, оскільки земельна ділянка є зарослою мішаним лісом.

Щодо поданих відповідачем доказів на підтвердження заперечень проти позову (заява від 25.07.2024, а.с. 176-181), суд зазначив, що дії щодо встановлення фактичного стану земельних ділянок (у тому числі заліснення, заболочення тощо) здійснювалися вже після відкриття провадження у справі, тому не можуть свідчити про належне реагування відповідача на обставини, які нібито унеможливлювали використання землі.

Оцінивши наявні у справі докази всебічно, повно, безпосередньо й об`єктивно, встановивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність та взаємозв`язок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та задовольнив його у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження якої подано: договір № 22/11-23 про надання правової допомоги від 22.11.2023 року (а.с. 13-15), квитанцію від 17.12.2023 року на суму 25 000 грн (а.с. 16), ордер на надання правничої допомоги (а.с. 17), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 18).

З огляду на надані документи, суд визнав витрати на правничу допомогу обґрунтованими та такими, що підлягають відшкодуванню, й ухвалив стягнути з відповідача на користь позивача 25 000 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також, договором оренди землі.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Положеннями ст. 25 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

За змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

З умов договору оренди земельної ділянки, а саме з п. 7 договору убачається, що орендна плата сплачується орендарем щороку, в розмірі 574 533 грн.

Відповідно до п. 8 договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Умовами п. 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься до 31 листопада поточного року.

З матеріалів справи убачається, що відповідач своєчасно не виконав обов`язок по сплаті орендної плати, в зазначені умовами договору терміни.

Зокрема, за 8 місяців оренди у 2022 році відповідач мав сплатити позивачу 383 022 грн.

Згідно умов договору, платіж мав бути здійснений до 30.11.2022 року.

Однак, 17.11.2022 року відповідачем сплачено 172 000 грн (а. с. 10).

З вищенаведеного слідує, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем за 2022 рік становить 211 022 грн.

Крім того, за 2023 рік розмір орендної плати, з урахуванням передбаченої п. 8 договору та застосування індексу інфляції, становить 596 365 грн 25 коп.

Умовами договору передбачено, що платіж мав бути здійснений до 30.11.2023 року.

При цьому, 28.11.2023 року орендарем було сплачено лише 320 000 грн (а. с. 11).

Викладені вище обставини в своїй сукупності свідчать про те, що відповідач свого обов`язку щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками не виконав та не вносив своєчасно плату в повному обсязі за їх користування.

Отже, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за 2023 рік становить 275 365 грн 25 коп.

За таких обставин, загальний розмір заборгованості відповідача за договором оренди становить 486 387грн 25 коп (211 022 + 275 365грн 25коп).

У зв`язку із тим, що відповідачем були порушені вищенаведені норми чинного законодавства та систематично не виконувались умови договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач мав право на стягнення боргу з відповідача в судовому порядку, а відтак, суд першої інсанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з ФГ «АГРО-ЛЕНД» заборгованості у розмірі 486 387 грн 25 коп.

При цьому, колегія суддів ураховує, що сума заборгованості за договором оренди представником відповідача, як така, не заперечувалася.

Крім того, п. 10 договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Розмір пені за прострочення платежу за 2022 рік розраховано наступним чином:

Сума боргу - 211 022 грн. Кількість днів прострочення станом на 18.12.2023 року - 383 дні. Отже, 211 022,00*0,1%*383 = 80 821,43 грн.

Розмір пені за прострочення платежу за 2023 рік розраховано наступним чином:

Сума боргу - 276365,25 грн. Кількість днів прострочення станом на 18.12.2023 року - 18 днів. 276 365,25*0,1%*18 = 4 974,57 грн.

Отже, загальний розмір пені становить: 85 796 грн (80 821,43 + 4 974,57), що також правильно визначено судом першої інстанції.

Як зазначено колегією суддів вище, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, сума боргу за 2022 рік з урахуванням індексу інфляції становить:

220 208 грн 49 коп (211 022,00 (сума боргу) + 9 186,49 (інфляційне збільшення).

Відтак, три відсотки річних за прострочення платежу за 2022 рік становлять: 211 022,00*3%/365*383 = 6 642,86 грн.

Ураховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням пені, індексу інфляції та 3% річних становить: 58 8014 грн 60 коп. (220 208,49 + 275 365,25 + 85 796,00 + 6 642,86).

Колегія суддів погоджується з розрахунками суду першої інстанції та вважає їх правильними.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що після укладення договору оренди та виносу в натурі - на місцевість, з`ясувалося, що земельні ділянки в повній мірі не можуть бути використані за цільовим призначенням у зв`язку з багаторічним залісненням. При цьому, скаржник наголошує на тому, що позивач не повідомив про це відповідача.

Водночас, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що до моменту укладення договору відповідач мав можливість ознайомитись зі станом орендованих земельних ділянок та здійснював таке ознайомлення. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення позивачем перешкод в огляді земельної ділянки до моменту укладення договору оренди.

Крім того, колегія суддів також зауважує, що після огляду ділянок, відповідач добровільно прийняв рішення щодо оренди та підписав договір оренди. Жодних претензій щодо стану земельних ділянок відповідачем заявлено не було, при цьому, доказів щодо направлення будь-яких претензій позивачу відповідач суду не надав.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач користувався земельними ділянками два роки, при цьому, не направляючи претензій щодо стану ділянок та не звертаючись з наданням відповідачу будь-яких дозволів, і лише після пред`явлення вимоги щодо сплати орендних платежів у відповідача з`явилися претензії щодо якості земельних ділянок.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач не надав йому, відповідачу, письмову згоду на проведеня робіт з викорчовування, то колегія суддів відмічає, що матеріали справи не містять доказів звернень відповідача до позивача, як і не містять доказів відмови позивача у наданні такого дозволу.

Доводи про те, що позивач не здійснив фінансування робіт з викорчовування, є також безпідставними, оскільки що між сторонами не було домовленостей щодо фінансування позивачем будь-яких робіт з викорчовування.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставну відмову суду першої інстанції у призначенні судової експертизи, колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення земельно-технічної експертизи, оскільки обставини щодо заліснення, заболочення чи іншої фактичної непридатності частини земельної ділянки не були спірними на момент укладення договору. Навпаки, як убачається з матеріалів справи, ці особливості земельної ділянки були відомі відповідачу або могли бути виявлені ним при належній перевірці до підписання договору.

Відповідач не довів наявності такого спору, для вирішення якого потрібні спеціальні знання в розумінні ст. 103 ЦПК України. При цьому, клопотання про призначення експертизи подано лише після відкриття провадження та пред`явлення вимог про стягнення заборгованості, що може свідчити про намагання затягнути розгляд справи.

Щодо посилання скаржника на частину третю статті 773 ЦК України про необхідність отримання письмової згоди орендодавця на проведення окремих робіт, колегія суддів зазначає, що така норма застосовується лише у випадках, коли йдеться про дії, які виходять за межі звичайного користування річчю, або можуть призвести до її істотної зміни чи пошкодження. Натомість пунктом 14 договору прямо передбачено, що орендар зобов`язаний проводити розкорчовування дерев та чагарників з метою приведення ділянки до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. Тобто, здійснення таких робіт є звичайним способом використання об`єкта оренди, передбаченим договором, і не потребує додаткового погодження з орендодавцем у кожному конкретному випадку.

Ураховуючи викладене, доводи апеляційної скарги щодо неправомірності дій суду першої інстанції у частині відмови в призначенні експертизи та відсутності згоди орендодавця на проведення робіт не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Щодо оскарження рішення суду першої інстанції в частині судових витрат, колегія суддів зазначає, що судом було обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. Вказане стягнення підтверджується поданими до суду належними доказами, зокрема, договором про надання правової допомоги, квитанцією про оплату послуг, ордером та свідоцтвом адвоката.

Водночас, відповідач, оскаржуючи рішення у цій частині, не навів жодних конкретних підстав, аргументів чи доказів, які б свідчили про неправильність або необґрунтованість висновків суду щодо розміру або характеру заявлених витрат. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують законність і обґрунтованість рішення в цій частині, а тому, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ФГ «АГРО-ЛЕНД» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Макарівського районного суду Київської області від 04 лютого 2025 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "АГРО-ЛЕНД", в інтересах якого діє Паламарчук Роксолана Дмитрівна залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 04 лютого 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 18 липня 2025 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

В. В. Соколова