Ухвала від 14.07.2025 по справі 361/392/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 14 липня 2025 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу з доповненнями представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2025 року,

за участі:

представника

власника майна адвоката ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Броварського районного управління в Київській області, ОСОБА_7 , погоджене прокурором Броварської окружної прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування речами належними ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилученими під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , квартира74, а саме: ноутбук марки «MAC BOOK Air» , модель А2337, сірого кольору, мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro» IMEІ1: НОМЕР_1 , IMEL2: НОМЕР_2 , сірого кольору, в силіконовому чохлі, з сім-картою № НОМЕР_3 , білий паперовий конверт «Укрпошта» в якому знаходиться друкована записка від «Михаил» датована від 05.02.2025 на 2 арк. та грошові кошти загальною сумою 25 300 гривень: 8 купюр номіналом по 1000 гривень з номерами БМ 6415502, АГ 6039354, ЯБ 1516020, АС 9452409, АЗ 4150915, ЕВ 3343104, ЕВ 1036065, АА9850249; 30 купюр номіналом 500 гривень з номерами ЄЛ 0566135, ЗМ 8553622, ЗЛ 7044829, ЕЕ 4746243, ЄЛ 3340780, ЗН 9478313, ЕУ 8672993, ЗН 0547610, ЄУ 3301598, ЄУ 3301597, ЄУ 3301600, ЄУ 3301599, ЄУ 3301607, ЄУ 3301609, ЗЛ 0856610,ЄЛ 4475894, АЕ 3454994, АЖ 6397228, ЗМ 8765270, ВУ1236470, БВ 3069294, ХЖ 6672928, ЗЛ 0856611, ЕУ 9291542, АД 5566730, ГМ 7926273, ЄА 0880450, АБ 7330262, ЄТ 4997391, ЄУ 8827347; 10 купюр номіналом по 200 гривень з номерами ЄГ 4213868, ЄГ 8088344, ДЕ 35887367,ЗГ 0591779, АМ 1583923, ЕБ 7320664, БП 4850004, ВК 3635546, АП 3498850, ГЖ 16329751, 3 купюри номіналом 100 гривень номіналом УФ 6488819, УБ 4681899, ЕД 4226571, секс-іграшки в кількості 9 штук, 5 предметів шкіряної нижньої білизни, металевий штатив з підсвідкою для запису відео та фото, мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A52» модель SM- AK25F/DS, IMEІ1 - НОМЕР_4 , IMEІ2 - НОМЕР_5 , фіолетового кольору, з сім-картою № НОМЕР_6 .

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2025 року.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що 19 лютого 2025 року клопотання слідчого розглянуто без виклику власника майна чи його представника, 12 березня 2025 року ОСОБА_5 отримано копію оскаржуваного рішення, договір про надання правничої допомоги з адвокатом ОСОБА_6 укладено 16 березня 2025 року, апеляційну скаргу подано 17 березня 2025 року. З цих підстав, просив поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що Броварський міськрайонний суд утворено не у законний спосіб та всупереч вимогам закону він не має статусу органу державної влади та не містить відомостей про засновника.

Крім того, розгляд клопотання відбувся незаконним складом суду, а відтак арешт накладено незаконно.

Також, досудове розслідування здійснюється неналежним органом досудового розслідування. а ОСОБА_9 не набула статусу підозрюваної.

В судове засідання прокурор не з`явився, хоча про час та дату судового засідання їх повідомлено у встановлений законом спосіб. 14 липня 2025 року надіслав заяву про розгляд апеляційної скарги у його відсутність. Також зазначив, що заперечує щодо задоволення апеляційної скарги, оскільки потреба у вказаних речових доказах на даний час не відпала. Крім того, досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, а стороні захисту надано доступ до матеріалів кримінального провадження. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).

Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначив, що 19 лютого 2025 року клопотання слідчого розглянуто без виклику власника майна чи його представника, 12 березня 2025 року ОСОБА_5 отримано копію оскаржуваного рішення, договір про надання правничої допомоги з адвокатом ОСОБА_6 укладено 16 березня 2025 року, апеляційну скаргу подано 17 березня 2025 року. Колегія суддів вважає, що з наведених підстав, строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Броварського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 25 жовтня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024111130002446, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 303, ч. 3 ст. 301 КК України.

У клопотанні прокурора зазначено, що група осіб у складі: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб, через мережу "Telegram" створили телеграм-канал під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_6 " за допомогою якого організували надання сексуальних послуг за грошову винагороду м. Бровари Київської області та м. Київ.

13 лютого 2023 року на підставі ухвали слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2025 року, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено речі. документи та грошові кошти.

13 лютого 2025 року постановою слідчого СВ Броварського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_14 вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , майно, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024111130002446.

14 лютого 2025 року старший слідчий слідчого відділу Броварського районного управління в Київській області, ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором Броварської окружної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області із клопотанням про накладення арешту на майно вилучене під час проведення обшуку місцем проживання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 , з метою збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2025 року клопотання прокурора задоволено.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12024111130002446 про накладення арешту на вказане у клопотанні майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження вказаного майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, наявні достатні підстави для його арешту.

Крім того, вказане майно у даному кримінальному провадженні постановою постановою слідчого СВ Броварського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_14 від 13 лютого 2025 року визнано речовими доказами, оскільки можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказані грошові кошти, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_9 не набула статусу підозрюваної, підлягають перевірці в порядку ст. 303 КПК України.

Перевірка порядку створення Броварського міськрайонного суду Київської області на що посилається захисник, не входить до повноважень колегії суддів Київського апеляційного суду.

Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з доповненнями представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , з урахуванням викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2025 року.

Ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Єдиний унікальний № 361/392/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_18

Справа № 11сс/82/2792/2025 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК