Постанова

від 13.09.2006 по справі 11/15/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/15/06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

13 вересня 2006 р.                                                                                   № 11/15/06  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів: Щотки С.О. ( головуючий), Плюшка І.А., Подоляк О.А.,

розглянувши  у     відкритому  судовому засіданні  в м. Києві  касаційну  скаргу  

ВАТ “Український графіт”

на рішення

та постановугосподарського суду Запорізької області від 06.02.2006 року Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2006 року

у справі№ 11/15/06

за позовомдержавного підприємства “Придніпровська залізниця”

доВАТ “Український графіт”

простягнення 8530,00 грн.,

за  участю  представників :           

                             позивача                              відповідача                            - Стеценко О.Ю.,- Хачаянц М.Г.,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.02.2006 року  у справі № 11/15/06 (суддя Гончаренко С.А.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2006 року (судді: Радченко О.П., Кричмаржевський В.А., Мойсеєнко Т.В.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 8530 грн., 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення та неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.    

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення” від 29.12.1976 року №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 року №  4, від 25.12.1992 року № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні

висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним  вимогам  не  відповідають, зважаючи на наступне.

Положеннями ст.ст. 6, 122 Статуту залізниць України передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів (ст. 6, 23, 24 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року перевізний документ поєднує звичайну інформацію з кодованою інформацією; місця для кодування у ньому обведені жирними рамками. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни й доповнення, які вносяться у перевізні документи залізницею, засвідчуються підписом відповідального працівника і штемпелем станції.

Однак, місцевий та апеляційний господарські суди на зазначені норми матеріального права уваги не звернули та не оцінили обставини щодо звернення вантажовідправника з листом до залізниці відправлення про виправлення коду вантажоодержувача, а також щодо внесення залізницею змін до залізничної накладної № 45223943 (договору перевезення) в частині зміни коду вантажоодержувача.

Окрім того, господарські суди першої та апеляційної інстанції не перевірили чи відповідає вимогам норм матеріального права акт загальної форми № 1464 від 22.09.2005 року, з огляду на те, що у ньому міститься вказівка на прибуття поїзду № 3511 о 8 год. 40 хв., а також посилання на телеграму № 735 від 22.09.2005 року щодо зміни у залізничній накладній коду вантажоодержувача, яка надсилалась станції призначення о 12 год. 25 хв. (а.с. 9, 12).

Місцевий та апеляційний господарські суди також не врахували те, що відповідач до виявлення порушення і складання акту самостійно виправив помилку щодо коду вантажоодержувача.

Водночас, з огляду на приписи п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, не позбавлений права зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права  встановлювати або вважати доведеними обставини, що  не були  встановлені у рішенні або  постанові господарського суду чи  відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того  чи іншого доказу, про  перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Відтак, оскаржувані рішення господарського суду Запорізької області від 06.02.2006 року та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2006 року у справі № 11/15/06 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий  розгляд господарського суду Запорізької області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ “Український графіт” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 06.02.2006 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2006 року у справі № 11/15/06 скасувати, справу передати на новий розгляд господарського суду Запорізької області.

Головуючий, суддя                                                                    С. Щотка   

С у д д і:                                                                                        І.Плюшко

                                                                                                             О.Подоляк