Постанова від 22.07.2025 по справі 620/3450/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2025 року

м. Київ

справа № 620/3450/22

адміністративне провадження № К/990/1983/23

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Єзерова А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 (головуючий суддя: Бородавкіної С.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 (головуючий суддя: Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В.) у справі № 620/3450/22 за позовом керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідачів: Комунальне підприємство «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Комфорт Групп» про визнання протиправним та скасування пункту рішення, скасування наказу, містобудівних умов та обмежень,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У 2022 році керівник Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - позивач) звернувся до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (далі - відповідач 1), Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради (далі - відповідач 2), треті особи: Комунальне підприємство «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради (далі - третя особа 1, КП «Чернігівбудінвест»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Комфорт Групп» (далі - третя особа 2, ТОВ «Еко Комфорт Групп»), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1.11 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18.11.2021 №712 «Про затвердження та надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок»;

- скасувати наказ управляння архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 18.11.2021 №253-М «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки»;

- скасувати містобудівні умови і обмеження №02-01/253, видані управлінням архітектури та містобудування Чернігівської міської ради 18.11.2021, відомості про які внесені до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за реєстраційним номером MU01:8900-7579-6852-0276, видані КП «Чернігівбудінвест» для нового будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом на розрізі вулиць Київської та Гончої в м. Чернігові.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.08.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022, у задоволенні позову відмовлено.

17.01.2023 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури, надіслана 10.01.2023, у якій скаржник просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що наміри забудовника не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні, а спірні містобудівні умови протирічать містобудівному законодавству, будівельним нормам, стандартам і правилам.

Відповідно до Генерального плану міста Чернігова земельна ділянка на розі вул. Київської - вул. Гончої підпадає у межі території реконструкції під багатоквартирну забудову, а саме: передбачається нове будівництво об`єктів, у тому числі шкіл та дитячих дошкільних закладів.

Згідно із Детальним планом центральної частини міста Чернігів територія земельної ділянки, розташованої на розі вулиць Київської та Гончої, потрапляє в межі територій шкіл та дитячих дошкільних установ.

На думку позивача, наміри забудовника земельної ділянки із зведення житлового будинку (у тому числі, з вбудованими комерційними приміщеннями) суперечать Детальному плану центральної частини міста Чернігова, який не передбачає можливість її житлової забудови. Прокурор також зазначає, що Тимчасовий порядок використання території міста Чернігова не є містобудівною документацією населеного пункту.

Відповідач 1 у відзиві на адміністративний позов позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити, оскільки спірні рішення та наказ прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства.

Треті особи підтримали правову позицію відповідача 1 та просили відмовити у задоволенні позову у зв`язку із його необґрунтованістю зазначивши, що Тимчасовий порядок використання території м. Чернігів, затверджений рішенням Чернігівської міської ради від 28.12.2011 (16 сесія 6 скликання), є чинним та обов`язковим для дотримання.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на розі вулиць Київської та Гончої в місті Чернігові знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:050:0602, загальною площею 0,3593 га.

На підставі рішення Чернігівської міської ради від 28.10.2021 №12/VIII-23 вказану земельну ділянку передано в постійне користування КП «Чернігівбудінвест» для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (для будівництва групи житлових будинків з об`єктами соціального призначення).

16.11.2021 між КП «Чернігівбудінвест» (замовник будівництва), ТОВ «ЖК «Парковий» (платник будівництва) та ТОВ «Еко Комфорт Групп» (генпідрядна організація) було укладено договір №01-43/21 виконання підготовчих робіт щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом на розі вулиць Київської та Гончої в м. Чернігові.

Пунктом 1.11 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18.11.2021 №712, за наслідками розгляду клопотань керівників підприємств та організацій, звернень власників/користувачів земельних ділянок, пропозиції Управління архітектури та містобудування міської ради, КП «Чернігівбудінвест» затверджено та надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки: для нового будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом на розі вулиць Київської та Гончої в м. Чернігові.

Наказом Управління від 18.11.2021 №253-М КП «Чернігівбудінвест» надано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта нового будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом на розі вулиць Київської та Гончої в м. Чернігові; внесено вказані містобудівні умови та обмеження до відповідного реєстру.

Відповідно до пункту 3 Містобудівних умов цільове призначення земельної ділянки 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури для будівництва групи житлових будинків з об`єктами соціального призначення. Функціональне призначення: знаходиться в зоні багатоквартирної забудови з обмеженнями поверховості по умовах зон регулювання забудови (Ж-2-р) згідно документу: Тимчасовий порядок використання території міста Чернігів, затверджений рішенням Чернігівської міської ради від 28.12.2011.

19.11.2021 КП «Чернігівбудінвест» подано повідомлення про початок підготовчих робіт, реєстраційний номер: ЧГ020211116240.

Згідно з інформацією зазначеною в листі ДП «Дніпромісто» від 10.01.2022 №5-18 земельна ділянка з кадастровим номером 741010000:02:050:0602 на підставі діючого Генерального плану м. Чернігова (затверджений рішенням Чернігівської міської ради від 25.12.2003) потрапляє в межі території реконструкції під багатоквартирну забудову.

Відповідно до Детального плану центральної частини міста, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 08.09.2005, земельна ділянка з кадастровим номером 741010000:02:050:0602 потрапляє в межі територій шкіл та дитячих дошкільних установ, з поверховістю нового будівництва 30-35 м. У складі детального плану території, виконаного відповідно до вимог чинного законодавства, не визначалися переважні та супутні види використання земельних ділянок.

Враховуючи наведене, листами від 05.01.2022, від 11.02.2022 та від 18.02.2022 Чернігівська окружна прокуратура звернулась до ДІАМ України із проханням вжити невідкладених заходів в межах компетенції та провести перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час видачі та затвердження містобудівних умов та обмежень забудови вищевказаної земельної ділянки.

Неотримавши відповідей на зазначені листи, керівник Чернігівської окружної прокуратури звернувся до суду з цим позовом, повідомивши про це ДІАМ України листом від 21.02.2022.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що побудова на спірній земельній ділянці, у зоні Ж-2-р Тимчасового порядку, багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом на розі вулиць Київської та Гончої в м. Чернігові не порушує вимог Генерального плану та відповідає вимогам вказаної зони.

Суди зазначили, що Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва від 18.11.2021 року №02-01/253, затверджені наказом від 18.11.2021 року №253-М, видані Управлінням архітектури та містобудування Чернігівської міської ради КП «Чернігівбудінвест», у повній мірі відповідають містобудівній документації, що діє на території міста Чернігова.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судових рішень, які визначено частинною першою статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: від 11.04.2018 у справі № 803/1231/17, від 14.08.2018 у справі №823/5265/15, від 20.03.2019 у справі № 810/726/18, від 24.04.2019 у справі №826/13358/17, від 14.05.2019 у справі № 405/1090/17, від 29.11.2019 у справі №335/2236/15-а, від 15.11.2019 у справі № 826/198/16, від 26.02.2020 у справі №464/5088/15-а, від 26.02.2022 у справі № 826/13788/15, від 12.10.2022 у справі №826/10130/18, від 17.02.2021 у справі № 640/21784/19 та від 28.04.2021.

Також на думку скаржника відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статей 1, 17, 18, 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема, щодо можливості віднесення Тимчасового порядку використання території, який суперечить генеральному та детальному плану населеного пункту, до містобудівної документації в якості плану зонування території.

Водночас, касаційна скарга обґрунтована тим, що підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень, або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю.

На думку скаржника, невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Позивач наголошує, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам законодавства у сфері містобудування, місцевій містобудівній документації та не узгоджується з детальним планом центральної частини м. Чернігова, оскільки територія земельної ділянки на розі вулиць Київської та Гончої, потрапляє в межі територій шкіл та дитячих дошкільних установ.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою, другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам позивача, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В межах розгляду цієї справи необхідно відповісти на питання, чи відповідає заявлений замовником будівництва намір забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, в частині цільового використання земельної ділянки?

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності врегульовано Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно зі статтею 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проєктування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проєктувальником вихідних даних; 2) розроблення проєктної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проєктної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до частин першої та другої статті 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проєктування.

Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження.

Приписами частин третьої, четвертої, шостої статті 29 Закону № 3038-VI визначено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг із містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з частиною п`ятою вказаної статті містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень); 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, установлених відповідно до Повітряного кодексу України); 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проєктується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проєктується, до існуючих інженерних мереж.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.

Пунктами 2, 3, 9 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI визначено, що генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території;

план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.

Підсумовуючи зазначені норми законодавства, колегія суддів КАС ВС зазначає, що отримання містобудівних умов та обмежень є однією з обов`язкових стадій будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації, якою серед іншого є генеральний план населеного пункту, план зонування території (зонінг) та детальний план території.

Своєю чергою, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Такого висновку щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 803/1231/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 823/5265/15 та від 07 лютого 2019 року у справі № 803/952/17 та від 30 жовтня 2024 року у справі № 620/18833/21.

Водночас, здійснення забудови, наміри якої суперечать вимогам містобудівної документації (Генерального плану населеного пункту, Детального плану території), нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку населеного пункту. Тобто порушує суспільні інтереси, які виражаються у забезпеченні дотримання правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини. Містобудівні умови та обмеження, які не відповідають Генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні не можуть вважатися такими, що враховують громадські та приватні інтереси при плануванні та забудові територій.

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, сформульованій, зокрема, у постановах від 20 травня 2019 року у справі № 826/15338/18 та від 4 вересня 2019 року у справі № 826/13852/17.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 826/13852/17, неухильне дотримання містобудівної документації є основою забезпечення правопорядку у сфері містобудування. Саме тому згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування. Рішення у цій сфері істотно та протягом тривалого часу впливають на життєвий простір мешканців міста, навколишнє середовище, розвиток міста. Тому під час розробки містобудівної документації вкрай важливим є врахування інтересів держави, територіальної громади, окремих груп та осіб. Досить часто ці інтереси конкурують між собою.

Звертаючись до суду з позовом, Чернігівська обласна прокуратура зазначила, що відповідно до змісту оскаржуваних рішень про надання містобудівних умов та обмежень наміри забудови не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Колегія суддів КАС ВС зазначає, що під час розгляду справи було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 741010000:02:050:0602 відповідно до діючого генерального плану м. Чернігова потрапляє в межі території реконструкції під багатоквартирну забудову.

Згідно із детальним планом центральної частини міста, ця земельна ділянка потрапляє в межі територій шкіл та дитячих дошкільних установ, з поверховістю нового будівництва 30-35 м.

Разом з тим, під час розгляду справи, суди не дослідили належним чином чи відповідає запланований для будівництва об`єкт намірам забудови, затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту. Не надано оцінки співвідношенню Тимчасового порядку використання території м. Чернігова з Генеральним та детальним планом міста, зокрема, щодо висотності та кількості поверхів забудови.

Тобто, суди не надали жодної оцінки доводам скаржника щодо зведення багатоквартирного житлового будинку з вбудованими комерційними приміщеннями на предмет його відповідності детальному плану.

За таких обставин, суди дійшли передчасних висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

За правилами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Верховного Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

За змістом частини 4 статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною 1 статті 90 КАС України. Цей принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли неправильних висновків по суті спору.

Водночас, обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Приписами частини 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені судом першої та апеляційної інстанцій, ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Оскільки Верховний Суд не змінив та не ухвалив нове рішення, судові витрати відповідно статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року в адміністративній справі № 620/3450/22.

Справу № 620/3450/22 направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А.А. Єзеров

О.П. Стародуб