Постанова від 22.07.2025 по справі 486/1181/23

22.07.25

22-ц/812/1323/25

Провадження № 22-ц/812/1323/25 Суддя першої інстанції Савін О.І.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 липня 2025 року м. Миколаїв Справа № 486/1181/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Крамаренко Т.В., Лівінський І.В.,

при секретарі судового засідання Шурмі Є.М.,

без участі учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Южноукраїнського (натепер Південноукраїнського) міського суду Миколаївської області від 21 березня 2025 року, повне судове рішення складено 31 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Савіна О.І., в залі судового засідання в м. Південноукраїнськ, за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнила в подальшому, до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)( далі Другий відділ ДВС) про зняття арешту з нерухомого майна.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла донька позивачки, ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить частки двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Дану квартиру вони з сім`єю отримували разом, там зростали їх діти і на теперішній час позивачка проживає в ній. Позивачка є єдиним спадкоємцем померлої, спадкоємців за заповітом немає.

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину на вказану квартиру, що належала її доньці, вона звернулась до Южноукраїнської державної нотаріальної контори Миколаївської області. Однак, 12 червня 2023 року нотаріус Бутрей І.А., повідомила про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація про арешт спадкового нерухомого майна ОСОБА_2 , тому відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, яке залишилось після смерті померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, 14 червня 2023 року позивач звернулась до другого відділу ДВС із заявою про скасування арешту на спадкове майно, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , та 13 липня 2023 року отримала відповідь від 12 липня 2023 року № 7918/2 про відмову у задоволенні звернення, і було повідомлено, що станом на 11 липня 2023 року виконавче провадження зі станом «відкрито», або «примусове виконання» боржником за яким є « ОСОБА_2 » за відділом не значиться. Отже, згідно витягу з автоматизованої системи виконавчих проваджень по виконавчому провадженню за № 48932175 з примусового виконання вимоги Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіксальної служби у Миколаївській області від 16 серпня 2015 року про стягнення боргу в сумі 1267.95 грн.

Так, 26 липня 2016 року винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві згідно пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року. У зв`язку з цим, рекомендували звернутись до суду щодо вирішення питання про скасування арешту на спадкове майно.

Таким чином, позивачка не має можливості реалізувати своє право на спадкування через наявність арешту частки вказаної квартири.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд скасувати арешт накладений на нерухоме майно боржника ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Южноукраїнського (натепер Південноукраїнського) міського суду Миколаївської області від 21 березня 2025 року позов задоволено.

Зобов`язано Другий відділ ДВС зняти арешт з нерухомого майна боржника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер запису про обтяження 13269128, підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер № 48932175, видана 04 грудня 2015 року ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області та виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.

Стягнуто з Другого відділу ДВС на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073 грн 60 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що на примусовому виконанні в Южноукраїнському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перебувало виконавче провадження за № 48932175 в АСВП, боржником за яким визначено ОСОБА_2 , а стягувачем Южноукраїнська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби, саме виконавче провадження завершене 26 липня 2016 року відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 47 (відсутність у боржника майна) Закону України «Про виконавче провадження», інформація з ВП спецрозділ.

Суд прийшов до висновку, що Другий відділ ДВС, є належними відповідачем у даній справі.

З огляду на викладене, суд вважає, що арешт майна створює перешкоди позивачу в реалізації свого права на вільне розпорядження майном, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду Другий відділ ДВС подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_2 , не була залучена стороною виконавчого провадження № 48932175 і питання процесуального правонаступництва ОСОБА_1 після смерті її доньки ОСОБА_2 , яка була боржником у вказаному виконавчому провадженні, не вирішувалось у судовому порядку.

ОСОБА_1 заяву про заміну боржника у виконавчому листі не подала.

У спадкоємця,який вустановленому закономпорядку прийнявспадщину,права володіннята користуванняспадковим майномвиникають зчасу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини 3 статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.

У разі повернення виконавчого документу стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.

ОСОБА_1 не є суб`єктом права на подачу даної позовної заяви, тобто не може звертатись з позовною заявою про зняття арешту з нерухомого майна в межах виконавчого провадження ВП № 48932175, яке завершене.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від позивачки не надходило.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, повідомлені про дату, час і місце розгляду справи належним чином. 21 липня 2025 року через засоби поштового зв`язку до суду надійшла заява ОСОБА_1 з клопотанням про розгляд справи без її участі. З урахуванням викладеного та приписів частини 2 статті 372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу без участі учасників справи.

Заслухавши доповідьсудді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першоїінстанції таматеріалами справивстановлено,що згідно з копії свідоцтва про право власності на житло, видане згідно з розпорядженням від 21 листопада 2006 року № І2229 та Органом приватизації житла Южноукраїнського міськвиконкому посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_4 1/4 частка та членам його сім`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 по 1/4 частці. Дана квартира зареєстрована Южноукраїнським бюро технічної інвентаризації на право приватної власності на підставі свідоцтва про право власності і записана у реєстрову книгу за №51, кн. 25 стор. 210.

Згідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Южноукраїнським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Другий відділ ДВС 12 липня 2023 року за № 7918/2 повідомив, що згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження, в межах допустимого пошуку виконавчих документів, які підлягають реєстрації та обліку за відділом, станом на 11 липня 2023 року виконавче провадження зі станом «відкрито», або «примусове виконання» боржником за яким є « ОСОБА_2 » за відділом не значиться. Також, згідно витягу з ВП-спецрозділ по виконавчому провадженню за № 48932175 з примусового виконання вимоги Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіксальної служби у Миколаївській області від 16 серпня 2015 року про стягнення боргу в сумі 1267.95 грн.

26 липня 2016 року винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві згідно пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за № 606-XIV. Вказана стаття в редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за № 606-XIV не передбачала припинення чинності арешту майна боржника.». Крім того, зазначено, що не підтверджують факти передбачені частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі яких можливе зняття арешту з майна.

12 червня 2023 року за вих. № 305/02-31 в.о. завідувача Южноукраїнської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бутрей І.А., повідомила про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація про арешт спадкового нерухомого майна ОСОБА_2 , у зв`язку з цим відмовили позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, яке залишилося після смерті померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За приписами статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції, що оскаржується відповідачем цим вимогам не відповідає.

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16).

Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна( постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18.

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21 зазначено, що: «У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред`явив позовні вимоги до Центрального ВДВС у м. Черкаси, який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно. При цьому ні боржник, ні стягувач, в інтересах якого був накладений арешт на квартиру, як відповідачі не залучені. Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляв».

У справі, що переглядається, предметом спору є вимога ОСОБА_1 , яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй на праві спадкування, про його звільнення з-під арешту, накладеного державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій щодо стягнення грошового боргу з боржника ОСОБА_2 на користь Южноукраїнської ОДП ГУ ДФС, при цьому позов пред`явлено лише до Другого відділу ДВС.

Виходячи з наведеного, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натоміть установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Таким чином слід визнати безпідставним висновок суду першої інстанції про можливість задоволення позовних вимог до Другого відділу ДВС, як належного відповідача у цій справі.

Доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованості чи необґрунтованості позовних вимог апеляційним судом не перевіряються, оскільки мають бути зроблені за належного суб`єктного складу учасників справи.

Аргументи позивачки про те, що обов`язок її дочки ОСОБА_2 зі сплати боргу на користь Южноукраїнської ОДП ГУ ДФС припинився у зв`язку з її смертю, а тому вимога Южноукраїнської ОДП ГУ ДФС від 16 серпня 2015 року не може бути подана до примусового виконання і за ним державним (приватним) виконавцем не може бути розпочате виконавче провадження, є необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 статті 44 ЦПК України).

Як встановлено матеріали справи не містять відомостей щодо погашення боргу ОСОБА_2 за вимогою Южноукраїнської ОДП ГУ ДФС від 16 серпня 2015 року під час виконання якої державним виконавцем накладено арешт на майно боржника. Борг спадкодавця за вимогою Южноукраїнської ОДП ГУ ДФС від 16 серпня 2015 року стягується за рахунок активів спадкової маси і не є таким зобов`язанням, яке припиняється як нерозривно пов`язане із особою боржника.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішення позовних вимог заслуговують на увагу.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (пункт 4 частина 1 статті 376 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено без належного дотримання норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, тому це рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга Другого відділу ДВС підлягає задоволенню, то витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 610 грн 40 коп. підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Другого відділу ДВС. Судові витрати ОСОБА_1 , пов`язані з розглядом справи у суді першої інстанції у зв`язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції слід покласти на позивачку.

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити.

Рішення Южноукраїнського (натепер Південноукраїнського) міського суду Миколаївської області від 21 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з нерухомого майна, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 1610 грн 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.В. Крамаренко

І.В. Лівінський

Повне судове рішення складено 23 липня 2025 року.