Постанова

від 16.08.2006 по справі 44/193

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

44/193

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

16 серпня 2006 р.                                                                                   № 44/193  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Жаботиної Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства“Костопільський завод скловиробів”

на постановуДонецького апеляційногогосподарського суду від 24.05.2006 р.

у справі№ 44/193

господарського судуДонецької області

за позовомЗакритого акціонерного товариства“Костопільський завод скловиробів”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Науково-впроваджувальне підприємство “МАК”

пророзірвання договору підряду № 21/04 від 07.09.2004 р.та стягнення 76 410,04 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:Павленко В.В., дов. № 11/08 від 11.08.2006 р.;

відповідача:Тарасенко Л.В., дов. № 348 від 06.07.2006 р.;

В С Т А Н О В И В:

У липні 2005 р. Закрите акціонерне товариство “Костопільський завод скловиробів” (далі –Завод) звернулось до господарського  суду Донецької області з позовною заявою, у якій просило розірвати договір підряду № 21/04 від 07.09.2004 р. (далі –Договір № 21/04), укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-впроваджувальне підприємство “МАК” (далі –Підприємство) та стягнути з останнього грошові кошти у розмірі 76 410,04 грн.

Позовні вимоги Завод обґрунтовував тим, що на виконання Договору № 21/04 він перерахував Підприємству грошові кошти у розмірі 76 410,04 грн., проте останнє, хоча і неодноразово приступало до виконання робіт за вказаним договором, але ці роботи не закінчило. Лист Заводу № 695 з вимогою розірвати договір та повернути передоплату в розмірі 76 410,04 грн. Підприємство залишило без розгляду та будь-які заходи до врегулювання спору і виконання зобов'язань не вживає.

Заявою від 07.02.2006 р. Завод надав пояснення щодо правової природи стягуваної суми, вказавши, що 76 410,04 грн. є збитками, завданими Підприємством внаслідок невиконання зобов'язань за Договором № 21/04.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.03.2006 р. (суддя Мєзенцев Є.І.) у задоволенні позовних вимог Заводу відмовлено. Рішення мотивовано тим, що Завод та Підприємство виконали зобов'язання за Договором № 21/04.

Постановою Донецького апеляційного господарського суд від 24.05.2006 р. (колегія суддів: Стойка О.В., Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2006 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Заводу задоволено частково: Договір № 21/04 розірвано, у стягненні грошових коштів у розмірі 76 410,04 грн. відмовлено. Постанова мотивована тим, що Підприємство порушило умови Договору № 21/04 в частині своєчасного виконання вказаних у ньому робіт, через що вимога Заводу про розірвання цього договору є обґрунтованою. Щодо грошових коштів у розмірі 76 410,04 грн., то вони не підлягають поверненню, так як законодавство України не передбачає повернення передоплати за договором підряду, проте передбачає відшкодування збитків, однак вказана сума не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України.

Завод не погодився з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2006 р. та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову у частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 76 410,04 грн. та прийняте у цій частині нове рішення, яким задовольнити відповідні позовні вимоги. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Завод обґрунтовує тим, що апеляційний господарський суд, приймаючи постанову, яка оскаржується, неправильно застосував норми матеріального права, а саме –ст. ст. 22, 653, 837, 852, 858, 864 ЦК України, ст. 225 ГК України та необґрунтовано прийшов до висновку, що сума у розмірі 76 410,04 грн. не є збитками. В іншій частині Завод не оскаржує вказану постанову Донецького апеляційного господарського суду.

Підприємство не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Заводу не надіслало, що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 16.08.2006 р. справу передано на розгляд колегії суддів Вищого господарського суду України у складі Кравчука Г.А. –головуючого, Мачульського Г.М. та Жаботиної Г.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін матеріали справи та доводи Заводу, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 07.09.2004 р. між Заводом (Замовником) та Підприємством (Підрядником) було укладено Договір № 21/04, згідно умов якого Замовник доручив, а Підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по гарячому ремонту регенератора скловарної печі керамічною наплавкою.

Згідно п. 4.1 Договору № 21/04 і додатку до договору (а.с. 7, т. 1) вартість робіт складала 77 936,44 грн.

На виконання п. п. 4.3, 4.4, 4.5 Завод платіжним дорученням № 5323 від 20.09.2004 р. здійснив Підприємству попередню оплату в розмірі 30% вартості робіт в сумі 24 000 грн. (а.с. 26, т. 1) для придбання матеріалів на виготовлення суміші для наплавлення та на витрати на відрядження. Повну оплату за виконані роботи Завод повинен здійснити на протязі 10 календарних днів з дати підписання акту виконаних робіт.     

Актом № 1 (а.с. 24, т. 1) сторони скоригували вартість договірних робіт і визначили її в загальній сумі 76 410,04 грн.

Строк дії Договору № 21/04 було встановлено до 31.12.2004 р.

Судами також було встановлено, що відповідач проводив підрядні роботи у строк з 29.09.2004 р. по 18.10.2004 р. і без підписання акту виконаних робіт Завод платіжним дорученням від 20.10.2004 р. перерахував Підприємству другу суму в розмірі 52 410,04 грн. (а.с. 25, т. 1). Загальна сума грошових коштів отриманих Підприємством від Заводу складає 76 410,04 грн.

Донецьким апеляційним господарським судом на підставі зібраних  у справі документів було встановлено, що проведені Підприємством згідно Договору № 21/04 підрядні роботи по гарячому ремонту регенератора скловарної печі керамічною наплавкою  мають дефекти. Про вказане свідчать лист Заводу до Підприємства від 22.10.2004 р. за № 25/956 (а.с. 139, т. 1) з проханням прийняти заходи по їх усуненню до 26.10.2004 р., а також акт технічного стану пальників в/п № 1 від 28.10.2004 р. (а.с. 20, т. 1). Як встановив суд, дефекти проведених робіт було встановлено протягом строку їх виконання, вказаному у договорі та до їх прийняття.    

Підставою для прийняття Донецьким апеляційним господарським судом рішення про розірвання Договору № 21/04 стало порушення Підприємством його умови в частині своєчасного виконання вказаних у ньому підрядних робіт. Даний факт ґрунтується на відсутності оформленого відповідно до розділу 3 Договору № 21/04 Акту виконаних робіт (Ф2), а також на відсутності належних доказів того, що позивачем достроково прийняті виконані відповідачем роботи.

Розриваючи спірний договір, апеляційний господарський суд виходив з частини другої ст. 852 ЦК України, згідно якої за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Одночасно, Донецький апеляційний господарський суд відмовив Заводу у позові в частині стягнення з Підприємства грошових коштів в сумі 76 410,04 грн., посилаючись на відсутність  у ст.ст. 852 і 858 ЦК України таких правових наслідків як повернення передоплати за договором підряду, в тому числі, і у разі його розірвання. За висновком апеляційного суду не може бути стягнута вказана сума і на підставі ст.ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України, оскільки вона не підпадає під визначення збитків.

З касаційної скарги Заводу колегією суддів Вищого господарського суду України встановлено, що предметом касаційного оскарження є постанова Донецького апеляційного господарського суду не в повному обсязі, а лише її частина про відмову у стягненні з Підприємства грошових коштів в сумі 76 410,04 грн.

Виходячи із встановлених Донецьким апеляційним господарським судом обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовими підставами відмови у стягненні з Підприємства вказаної суми. Грошові кошти сплачені Заводом за виконання підрядних робіт по Договору № 21/04 в силу частини другої ст. 22 ЦК України не можуть вважатися збитками, оскільки в розумінні вказаної норми збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).  

Не можуть бути віднесені сплачені Заводом кошти до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення і згідно частини першої ст. 225 ГК України, оскільки вони не є вартістю втраченого, пошкодженого або знищеного майна; додатковими витратами (штрафними санкціями, сплаченими іншим суб'єктам, вартістю додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесеними стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаним прибутком (втраченою вигодою), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальною компенсацією моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Ст. ст. 653, 837, 852, 858, 864 ЦК України, на які посилається у своїй касаційній скарзі Завод, також не містять у разі розірвання договору такого правового наслідку, як повернення сплачених за договором коштів.    

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2006 р. у справі № 44/193 господарського суду Донецької області ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги такими, що не спростовують висновків апеляційного господарського суду. В зв'язку з наведеним касаційна скарга Заводу підлягає залишенню без задоволення, а  вказана постанова –залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Костопільський завод скловиробів” на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2006 р. у справі № 44/193 господарського суду Донецької області залишити без задоволення, а вказану постанову –без змін.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

           Суддя                                                                          Г.В. Жаботина