Постанова від 22.07.2025 по справі 320/34137/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/34137/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Войтович І.І.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Файдюка В.В., Черпака Ю.К.,

при секретарі Литвин С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року по справі за адміністративним позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - позивач, Фонд) звернувся до суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач, Шевченківський ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)) в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 12.05.2023 у ВП № НОМЕР_1 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання (п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №462/5678/16-ц позов задоволено та зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб внести ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до загального реєстру вкладників ПАТ Укргазпромбанк, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та здійснити вказаним вкладникам відповідні виплати.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2021 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №462/5678/16-ц без змін.

Державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) Мороз Л.Є. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 від 19.07.2021 з примусового виконання виконавчого документу - виконавчого листа № 462/5678/16-ц, виданого 06.05.2021 Львівським окружним адміністративним судом, відповідно до якого зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до загального реєстру вкладників ПАТ «Укргазпромбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та здійснити вказаним вкладникам відповідні виплати.

22.07.2021, у відповідь на вимогу державного виконавця, Фондом направлено заяву про неможливість виконання судового рішення та відкладення провадження виконавчих дій, на підставі ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», з повідомленням поважних причин і обставин, що унеможливлюють виконання вказаного рішення суду.

07.04.2023 державним виконавцем винесено постанову у ВП № НОМЕР_1 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

12.05.2023 державним виконавцем винесено постанову у ВП № НОМЕР_1 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. за повторне невиконання судового рішення (далі по тексту - оскаржувана постанова).

Позивач вважаючи, що державним виконавцем, не з`ясовано стану фактичного виконання виконавчого листа та причини (поважність) невиконання рішення суду боржником, вважаючи оскаржувану постанову протиправною, звернувся до суду з цим позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду повторно не було виконано боржником, крім того останнім не було повідомлено про поважність причин невиконання рішення суду, у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», а тому оскаржувана постанова є законною.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - по тексту - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, визначено, що виконавчі листи, які видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIIІ передбачено, зокрема, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Приписами частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII обумовлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1404-VIIІ виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Так, частиною 3 статті 18 встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження, серед іншого, має право, зокрема:

- проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні;

- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (ч. 4 ст. 19 Закону №1404-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 16 сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників.

Стаття 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Частиною 1 вказаної статті Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2 статті 63 Закону №1404-VIII).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у провадженні державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) Мороз Л.Є. знаходиться ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 462/5678/16-ц, виданого 06.05.2021 Львівським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до загального реєстру вкладників ПАТ «Укргазпромбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та здійснити вказаним вкладникам відповідні виплати.

19.07.2021 державним виконавцем Мороз Л.Є. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, і зазначено про необхідність виконання боржником рішення протягом 10-ти робочих днів.

Згідно ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

За наслідками невиконання судового рішення та відповідно до ч.2 статті 63 Закону №1404-VIII, державним виконавцем Мороз Л.Є. було винесено постанову про накладення штрафу від 07.04.2023 року у ВП № НОМЕР_1 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. Зазначене підтверджується роздруківкою інформації з виконавчого провадження (а.с.16-17).

Як зазначає апелянт, не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її у судовому порядку, проте станом на момент звернення з даним позовом до суду судом рішення не прийнято.

Правовими положеннями ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи та доводи сторін, доходить висновку, що державним виконавцем Мороз Л.Є., з урахуванням вищезазначених правових норм, та повторним невиконанням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без поважних причин рішення суду, законно було винесено оскаржувану постанову від 12.05.2023 про накладення штрафу на боржника.

У матеріалах виконавчого провадження не міститься належних докази на підтвердження виконання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у десятиденний строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження, виконання виконавчого листа №462/5678/16-ц, виданого 06.05.2021 Львівським окружним адміністративним судом. Зазначені докази не надано скаржником ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції.

У свою чергу, станом на момент розгляду справи, виконавчий лист №462/5678/16-ц, виданого 06.05.2021 Львівським окружним адміністративним судом, є чинним та підлягає виконанню.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про визнання законною та правомірною оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 12.05.2023 року по ВП НОМЕР_2, та як наслідок, відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Правовими положеннями ч. 1 ст. 272 КАС Українирегламентовано, що судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-283-1, 284-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: В.В. Файдюк

Ю.К. Черпак

Повний текст виготовлено 22.07.2025 року