Постанова від 22.07.2025 по справі 2-78/2011

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7943/25 Справа № 2-78/2011 Суддя у 1-й інстанції - Багбая Є. Д. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Триполець В.О.,

Учасники справи:

заявник: Державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бакун Анна Дмитрівна,

стягувач: Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,

боржник: ОСОБА_1 ,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 грудня 2024року, головуючий у суді першої інстанції Багбая Є.Д.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст вимог подання

У листопаді 2024року державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бакун Анна Дмитрівна звернулась в суд з поданням про звернення стягнення на майно боржника, яке не зареєстровано в установленому законом порядку та вимагала звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

Існування таких вимог державний виконавець пов`язувала із тим, що на примусовому виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Кам`янське, Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження за №71601943 з примусового виконання виконавчою листа №2-78/2011 від 16 березня 2023року, який виданий Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» грошей в сумі 397 404,97грн.

Державним виконавцем винесені постанови про стягнення витрат виконавчого провадження на суму 305,01грн та постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 39740,49грн. Загальна сума заборгованості за ВП 71601943 складає 437 142,69грн.

Заявник вказувала, що в ході здійснення виконавчих дій, в порядку статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем систематично вживаються заходи щодо перевірки майнового стану боржника, шляхом надсилання запитів, та у боржника у власності є нерухоме майно, а саме: квартира, загальною площею 35,0кв.м, за адресою АДРЕСА_1 .

Державний виконавець вважає, що у разі не вирішення питання щодо звернення стягнення на майно, зобов`язання боржника за виконавчим документом можуть залишитись невиконаними.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 грудня 2024року у задоволенні подання державного виконавця про звернення стягнення на майно боржника, яке не зареєстровано в установленому законом порядку відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні подання, виходив з того, що заявник посилається на норми закону, які не можуть бути застосовані в цьому випадку, оскільки майно, на яке державний виконавець просить здійснити стягнення зареєстроване у встановленому законом порядку та має власника, а також до квартири застосовано такий вид обтяження як арешт нерухомого майна, що не дає підстав для звернення стягнення на майно боржника, яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2025року апеляційну скаргу АТ «Державний експортно-імпортний банк України» залишено без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 грудня 2024року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28 травня 2025року касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», яка підписана адвокатом Васютою Крістіною Сергіївною, задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2025року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

У грудні 2024року АТ «Державний експортно-імпортний банк України» подало апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 грудня 2024року.

В апеляційній скарзі заявник висловив вимогу про скасування ухвали суду з ухваленням нового рішення про задоволення подання державного виконавця.

Незаконність та необґрунтованість ухвали суду заявник пов`язував з тим, що суд не звернув уваги на те, що після скасування реалізації майна боржник ОСОБА_1 не реєструє на себе право власності на нерухомість і відповідно до реєстрів нерухомість зареєстрована за особою покупцем на торгах результати яких були скасовані.

Банк наголошував на тому, що суд помилково вважав, що у майна наявний власник, не конкретизувавши кого саме слід вважати власником майна, оскільки у реєстрі за різним пошуком зареєстровані за одним і тим самим майном різні особи, а саме боржник ОСОБА_1 і особа, яка придбала майно із торгів з наступним скасуванням торгів, що унеможливлює реалізацію майна у рамках виконавчого провадження чи у будь-який інший спосіб.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2025року справу було прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду на 22 липня 2025року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

На примусовому виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Кам`янське, Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження за №71601943 з примусового виконання виконавчою листа №2-78/2011 від 16 березня 2023року, який виданий Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинськ про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний бані України» 397 404,97грн.

Державним виконавцем винесені постанови про стягнення витрат виконавчого провадження на суму 305,01грн та постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 39740,49грн. Загальна сума заборгованості за ВП 71601943 складає 437 142,69грн.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2014року в справі № 209/3207/13, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2015року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 травня 2014року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція», ОСОБА_2 , треті особи: ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В. В., Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Служба у справах дітей виконавчого комітету Дніпровської районної ради, ОСОБА_3 , про визнання прилюдних торгів недійсними, скасування акту про проведення прилюдних торгів, свідоцтва про право власності задоволено частково;

- визнано недійсними прилюдні торги, проведені 03 червня 2013року по реалізації нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 ;

- визнано недійсним акт проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 ;

- визнано недійсним свідоцтво, видане 03 липня 2013року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В. В., зареєстроване в реєстрі № 1225, яким посвідчено право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1 ;

- у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

- у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Дніпродзержинську ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, відмовлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 жовтня 2021року у справі №209/3207/13 заяву представника АТ «Укрексімбанк» адвоката Ювка В.О. про скасування заходу забезпечення позову задоволено, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 30 липня 2013року в справі № 209/3207/13-ц у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартири АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що майно, на яке державний виконавець просить здійснити стягнення зареєстроване у встановленому законом порядку та має власника, а також до квартири застосовано такий вид обтяження як арешт нерухомого майна, що не дає підстав для звернення стягнення на майно боржника, яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі суду не відповідають обставинам справи.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Визначальним для правильного вирішення даної справи є з`ясування питання про те, чи є підстави для звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку та чи підтверджені такі обставини відповідними доказами.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 ЗУ «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження»; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини першої статті 26 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстровано у встановленому законом порядку, вирішується судом в порядку передбаченому частиною четвертою статті 50 ЗУ «Про виконавче провадження» та частиною десятою статті 440 ЦПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 50 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Згідно з частиною десятою статті 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав (ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до вказаного Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22 лютого 2024року, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер:1225, виданого 03 липня 2013року, видавник: приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В. В., зареєстроване за ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації 03 липня 2013року (параметр пошуку адреса квартири) (а. с. 174 175, том 2).

Водночас, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25 листопада 2024року, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17 вересня 2008року зареєстровано за ОСОБА_1 . Дата державної реєстрації 15 жовтня 2008року (параметр пошуку адреса квартири, код боржника ОСОБА_1 )(а. с. 172, том 2).

Тож, за таких обставин оскільки у державних реєстрах міститься різна інформація щодо власника квартири, вказане унеможливлює длядержавного виконавцяреалізацію майнау рамкахвиконавчого провадженняв загальномупорядку.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У даній справі встановлено, що у іншій справі рішеннями судів було визнано недійсними прилюдні торги, проведені 03 червня 2013року по реалізації нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 ; - визнано недійсним акт проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 ; - визнано недійсним свідоцтво, видане 03 липня 2013року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В. В., зареєстроване в реєстрі № 1225, яким посвідчено право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1 .

За загальним правилом, визнання торгів недійсними має наслідком скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, набуте за результатами цих торгів. Це означає, що якщо торги були визнані недійсними через суд, то рішення про державну реєстрацію права власності на це майно за новим власником має бути скасоване, і право власності повертається попередньому власнику.

Отже, правова підстава, згідно з якою було вчинено запис про реєстрацію нерухомого майна за ОСОБА_2 відпала, проте ані боржником, ані посадовими особами, які відповідальні за ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не вчинялися дії щодо поновлення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за боржником ОСОБА_1 .

Враховуючи наведені вище норми Закону та те, що на момент звернення державного виконавця до суду з поданням у боржника ОСОБА_1 відсутні кошти на рахунках, рухоме та нерухоме майно, на яке можна було б звернути стягнення в рахунок погашення боргу перед стягувачем, проте боржник має на праві власності нерухоме майно квартиру, державну реєстрацію якої він не здійснив після визнання недійсними у судовому порядку прилюдних торгів щодо продажу даної квартири, тому є усі правові підстави для задоволення подання державного виконавця.

Слід зазначити, що ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює правовідносини щодо реєстрації нерухомого майна, а не визначення права власності на нього. Судовими рішеннями підстави, на яких ОСОБА_2 набув право власності на нерухоме майно, визнані недійсними, відтак власність на спірне майно, на момент звернення державного виконавця з поданням, залишилась за ОСОБА_1 .

Державним виконавцем доведено, що на час звернення до суду з поданням боржнику ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 , право власності на яку за боржником не зареєстровано в установленому законом порядку.

Тож, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що у ході розгляду справи не знайшли своє підтвердження обставини щодо наявності у боржника фактично у власності квартири, проте право власності на таке майно не зареєстроване в установленому законом порядку.

За таких умов, апеляційний суд приходить до висновку, що подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку є обґрунтованим.

Саме з такого розуміння вищезазначених норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав неповну оцінку, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні подання.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення подання державного виконавця про звернення стягнення на майно боржника, яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 грудня 2024року скасувати.

Подання Державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бакун Анни Дмитрівни про звернення стягнення на майно боржника, яке не зареєстровано в установленому законом порядку задовольнити.

Звернути стягненняна нерухомемайно боржника ОСОБА_1 ,право власностіна якене зареєстрованев установленомузаконом порядку,а самена квартиру АДРЕСА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 липня 2025року.

Судді: