Постанова від 24.07.2025 по справі 460/1884/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/1884/23 пров. № А/857/10143/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівПліша М.А., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року, прийняте суддею Поліщук О.В. у місті Рівному у справі за позовом приватної виробничо-комерційна фірми «Фіалка» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,-

встановив:

приватна виробничо-комерційна фірма «Фіалка» (надалі ПВКФ, позивач) звернулася з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області (надалі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративного-господарського штрафу від 18.10.2022 № 347158, № 347159.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що на час складання акту перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.08.2022 транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», модель 1824, з номерним знаком НОМЕР_1 не перебував у користуванні позивача, що стверджується актом повернення транспортного засобу від 30.06.2022 та листом власника транспортного засобу від 11.01.2023, відтак позивач у спірних правовідносинах не має статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб`єктом відповідальності.

Разом з тим, суд не погодився із доводами відповідача про те, що даними товарно-транспортної накладної № 7 від 11.08.2022 підтверджується, що позивач є автомобільним перевізником, оскільки така не містить відомостей про перевізника та інших осіб по перевезенню, що свідчить про невідповідність доказів наданих відповідачем фактичним обставинам справи.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що суд в оскаржуваному рішенні врахував документи, які було надано позивачем із позовною заявою. Разом з тим, абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.

З покликанням на правові позиції Верховного Суду, зазначає, що нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

Звертає увагу на те, що хоча і накладна на переміщення №7 від 11.08.2022 не в повній мірі відповідає вимогам до товарно-транспортної накладної, її можна розцінювати як інший визначений законодавством документ на вантаж.

З цієї накладної можна встановити, що організацією, яка виписала цей документ значиться «Фіалка», а також проставлена печатка ПВКФ «Фіалка». Вантаж, який перевозився - б/в цегла.

Просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 311 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПВКФ «Фіалка» є юридичною особою, місцезнаходження: Рівненська область, Рівненський район, село Зоря, вулицяКонституції, будинок 24, квартира 16; види діяльності за КВЕД: 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 42.11 Будівництво доріг і автострад.

Відповідно до направлення на рейдову перевірку № 013451 від 05.08.2022 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспортіНосенком С.В. на 127 км автодороги Н-22 було проведено перевірку транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», модель 1824, з номерним знаком НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , щодо дотримання вимогЗакону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 його власником є ОСОБА_2 .

За результатами перевірки посадовою особою складено акт № 333119 від 11.08.2022, відповідно до якого виявлено наступні порушення: відсутність на момент перевірки документів, визначенихстаттею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема товаро-транспортної накладної та перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні подільного вантажу.

Копія акту отримана водієм транспортного засобу ОСОБА_1 та підписана ним без зауважень та заперечень.

07.10.2023 відповідач рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслав ПВКФ повідомлення про те, що розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт відбудеться у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області 18.10.2022 о 10 год 00 хв.

18.10.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, прийнято постанови № 347158 та № 347159 про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушеннястатті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»та пункту 22.5 Правил дорожнього руху відповідно, у розмірі 17000 грн по кожній постанові.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (надалі - Закон №2344-III) встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державний контроль за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснює урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

За пунктом 25 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 № 1567(далі - Порядок № 1567) справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Абзацом 3 частини 1статті 60 Закону № 2344-III, визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями39та48цьогоЗакону, - є автомобільний перевізник.

В розумінні вимогстатті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

За правилами статті 48Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Колегія суддів звертає увагу, що перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48цього Закону визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Абзацом 3 частини першоїстатті 60 Закону № 2344-IIIпередбачена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями39і48цьогоЗакону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Фактично спірним питанням у даній справі є не суть порушення, а правильність визначення позивача автомобільним перевізником та відповідно, суб`єктом відповідальності за вчинене порушення.

Суд в оскаржуваному рішенні врахував документи, які було надано позивачем із позовною заявою, а саме: договір оренди між ОСОБА_2 та ПВКФ «Фіалка», акт повернення транспортного засобу від 30.06.2022, лист ОСОБА_2 від 11.01.2023 про те, що 30.06.2022 вищевказаний транспортний засіб повернуто орендодавцю.

Судом не було враховано, що в ході проведеної перевірки та складення акту контролюючому органу не надавалися такі документи як договір оренди між ОСОБА_2 та ПВКФ, акт повернення транспортного засобу від 30.06.2022, лист ОСОБА_2 від 11.01.2023 про те, що 30.06.2022 вищевказаний транспортний засіб повернуто орендодавцю.

Беручи до уваги положення статті 34, 48 Закону №2344-Ш, саме автомобільний перевізник зобов`язаний був забезпечити водія транспортного засобу договором (копією) оренди ТЗ для підтвердження під час перевірки факту дотримання вимог чинного законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.

Разом з тим, на момент виникнення спірних правовідносин, під час здійснення Укртрансбезпекою своїх повноважень, позивач не надав документів, які б підтверджували ту обставину, що він не є автомобільним перевізником.

Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбаченастаттею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22, від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21.

Таким чином, аналізуючи наведені вище положення законодавства, обставини даної справи та правові позиції Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку про те, що саме ПВКФ «Фіалка» у даному випадку є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ.

Згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 14 жовтня 1997 № 363 (далі - Правила № 363) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається перевізнику.

Колегія суддів вважає доречним покликання апелянта на те, що хоча і накладна на переміщення №7 від 11.08.2022 не в повній мірі відповідає вимогам до товарно-транспортної накладної, її можна розцінювати як інший визначений законодавством документ на вантаж.

З цієї накладної можна встановити, що організацією, яка виписала цей документ значиться «Фіалка», а також проставлена печатка ПВКФ «Фіалка». Вантаж, який перевозився - б/в цегла. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПВКФ «Фіалка» є юридичною особою, види діяльності за КВЕД: 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 42.11 Будівництво доріг і автострад. ОСОБА_2 взагалі ж не є суб`єктом підприємницької діяльності. Тобто види діяльності позивача збігаються із накладною, яку було ним же і виписано. Невірне складення накладної не може бути підставою для уникнення відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Таким чином, колегія судді погоджується із доводами апелянта про те, що даними товарно-транспортної накладної № 7 від 11.08.2022 підтверджується, що ПВКФ є автомобільним перевізником,

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що здійснюючи перевезення вантажів без оформлення документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність, визначену абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ у вигляді адміністративно-господарського штрафу, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові 14 грудня 2023 у справі №340/5660/22.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати розподілу не підлягають з урахуванням вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у справі №460/1884/23 скасувати і прийняти постанову, якою в задоволенні позову приватної виробничо-комерційна фірми «Фіалка» відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді М. А. Пліш Т. І. Шинкар