Ухвала від 28.07.2025 по справі 902/1240/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" липня 2025 р. Cправа № 902/1240/21(902/1502/23)

Суддя Господарського суду Вінницької області Тісецький С.С., розглянувши матеріали

скарги представника ОСОБА_1 б/н від 17.07.2025 року на постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та на дії виконавця

у справі № 902/1240/21(902/1502/23)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" (код ЄДРПОУ 36726560) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Гонти О.А.

до: ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1 )

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ),

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ),

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ),

ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 )

про витребування майна з чужого незаконного володіння

в межах справи № 902/1240/21

за заявою: Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" (код ЄДРПОУ 36726560)

про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1240/21 за заявою ГУ ДПС у Вінницькій області до ТОВ "Дніпроолія" про банкрутство.

Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

Так, постановою від 15.08.2022 року ТОВ "Дніпроолія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гонту О.А.

Також, в межах даної справи перебувала справа № 902/1240/21(902/1502/23) за позовом ТОВ "Дніпроолія" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Гонти О.А. до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням від 27.06.2024 року, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції від 04.11.2024 року, у справі №902/1240/21(902/1502/23) задоволено позов ТОВ "Дніпроолія" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Гонти О.А. до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння у справі №902/1240/21 (902/1502/23), в межах справи №902/1240/21 про банкрутство ТОВ "Дніпроолія", в повному обсязі. Витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ "Дніпроолія" транспортний засіб ВМW Х5 2015 р.в. № двигуна НОМЕР_6 , VIN № кузова НОМЕР_7 . Cтягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 19 225,45 грн судового збору.

23.07.2024 року судом видано відповідні накази на виконання даного рішення.

08.07.2025 року до суду від представника відповідача надійшли наступні документи: скарга б/н від 04.07.2025 року на постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та на дії виконавця; клопотання б/н від 04.07.2025 року про поновлення строку на оскарження постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та на дії виконавця.

Ухвалою від 14.07.2025 року скаргу представника ОСОБА_1 б/н від 04.07.2025 року на постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та на дії виконавця у справі № 902/1240/21(902/1502/23), в межах справи №902/1240/21 про банкрутство ТОВ "Дніпроолія" на 4-х аркушах разом з додатками на 20-ти арк. та поштовий конверт, повернуто заявнику без розгляду.

21.07.2025 року до суду від представника відповідача надійшла скарга б/н від 17.07.2025 року на постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та на дії виконавця, в якій скаржник просить суд:

поновити строк на подання даної скарги;

скаргу на дії Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янці-Подільському Кам`янець-Подільського району Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Басюк Уляни Володимирівни у виконавчому провадженні № НОМЕР_8 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 23.07.2024р. у справі № 902/1240/21 (902/1502/23) задовольнити;

визнати незаконними дії Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янці-Подільському Кам`янець-Подільського району Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Басюк Уляни Володимирівни з винесення 20.06.2025р. постанови про повернення виконавчого документа стягувану у виконавчому провадженні № НОМЕР_8;

скасувати постанову від 20.06.2025р. Про повернення виконавчого документа стягувану у виконавчому провадженні № НОМЕР_8 з примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 23.07.2024р. у справі № 902/1240/21 (902/1502/23);

зобов`язати Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янці-Подільському Кам`янець-Подільського району Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Басюк Уляну Володимирівну вжити належних і повних дій виконання рішення суду.

Також, до матеріалів скарги додано клопотання б/н від 18.07.2025 року про поновлення строку на оскарження постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та на дії виконавця, в якому скаржник просить суд поновити строк на подання скарги, що подана одночасно з даним клопотанням.

Розглянувши вказану скаргу та клопотання, суд дійшов висновку наступного висновку з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

За правилами ст. 339-1 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч.1 ст. 340 ГПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

У відповідності до ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

За ст. 342 ГПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника.

За правилами ст.ст. 113, 115, 119 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлено неможливість такого поновлення.

Згідно ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Вирішення питання щодо поновлення цього строку перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду, який згідно з ст. 341 ГПК України за заявою скаржника може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, вирішуючи це питання, суд у світлі конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку. Однак, при цьому, суд зауважує, що можливість поновлення цього строку не є необмеженою, оскільки право доступу до суду не є абсолютним, і відхилення від принципу правової визначеності (певності), який включає й дотримання принципу остаточності судового рішення (res judicata), що закріплені у ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, можливе лише за виняткових обставин, особливо, коли це стосується процедури перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду за нововиявленими обставинами.

Тому, при розгляді питання про поновлення строку на звернення із скаргою суди мають особливо прискіпливо розглядати обставини пропуску строку, встановленого законом для вчинення відповідних дій, і обов`язково враховувати поведінку скаржника щодо вжиття ним заходів щодо подання своєчасно та належним чином оформленої скарги.

Разом з тим, законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено заявником, та чи підлягає він поновленню. Тому, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, для чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Отже, підстави пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, у встановлений законом процесуальний строк подання заяви. Тобто, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.11.2020 у справі №420/1813/19, поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Відтак, вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Отже, вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Скаржник, в якості підстави для поновлення строку на подання скарги зазначає наступні обставини.

Так, оскаржувану постанову отримано від представника стягувача (Гонти О.А.) 25.06.2025р. через систему "Електронний суд". Оскаржувана постанова була долучена в додатках до додаткових пояснень у справі (судова справа № 902/1240/21(902/153/25).

Докази отримання даних додаткових пояснень 25.06.2025р., які сформовані в системі Електронний суд 25.06.25 року, долучені до скарги.

01.07.2025р. скаржником було подано аналогічну скаргу до Господарського суду Вінницької області.

Ухвалою від 14.07.2025р. Господарського суду Вінницької області у справі № 902/1240/21(902/1502/23) вирішено скаргу представника ОСОБА_1 б/н від 04.07.2025р. на постанову про повернення виконавчого документа стягувану та на дії виконавця у справі № 902/1240/21(902/1502/23), в межах справи 902/1240/21 про банкрутство ТОВ "Дніпроолія" на 4-х аркушах разом з додатками на 20-ти арк. та поштовий конверт, повернути заявнику без розгляду. Дану Ухвалу було надіслано на електронну пошту та до електронного кабінету представника 15.07.2025р.

Оскільки про існування оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.06.2025р. у даному ВП, стало відомо лише 25.06.2025р. з додаткових пояснень представника стягувана ( Гонти О.А. ) у справі № 902/1240/21 (902/153/25).

Дані додаткові пояснення були подані через систему "Електронний суд". Раніше про існування вищевказаної оскаржуваної постанови виконавця боржнику не було відомо, тому оскаржити раніше вищевказану постанову боржник не мав можливості.

Після повернення скарги ухвалою від 14.07.2025р. Господарського суду Вінницької області у справі № 902/1240/21(902/1502/23), подається аналогічна скарга, з врахуванням зауважень суду у вищевказаній ухвалі, а саме з наданням доказів надіслання даної скарги всім іншим учасникам у справі (в тому числі - третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача), оскільки в попередній скарзі надавались докази надіслання позивачу (стягувачу), відповідачу (боржнику) та їх представникам.

За змістом ч.ч. 3,4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Так, до матеріалів скарги скаржником не додано жодних доказів на підтвердження доводів щодо отримання оскаржуваної постанови органу ДВС саме 25.06.2025 року, про що йдеться у клопотанні про поновлення строку.

Також, суд зауважує, що попередньо подана аналогічна скарга датована 04.07.2025 року та була здана на відправку до органу поштового зв`язку 04.07.2025 року (надійшла до суду засобами поштового зв`язку 08.07.2025 року). Водночас, скаржник наголошує на зверненні до суду з первинною скаргою 01.07.2025 року.

Крім того, суд зауважує, що згідно п.п. 1-4 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказ Міністерства юстиції України 05.08.2016 року за № 2432/5, державний або приватний виконавець (далі - виконавець) після отримання виконавчого документа у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", приймає рішення про відкриття виконавчого провадження чи про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Виконавцем до Системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії.

Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення.

Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи відповідно до шаблонів документів, переданих адміністратору Системи структурним підрозділом Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється.

Поряд з цим, суд зважає на правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 04.02.2022 у справі №925/308/13-г де зазначено, що за змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, він доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині 1 статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).

При цьому, суд зауважує, що скаржником не надано також доказів щодо відсутності доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження або ж обставин які унеможливлювали отримання інформації про хід виконавчого провадження, в тому рахунку і щодо оскаржуваної постанови, з автоматизованої системи, де він є стороною та про існування якого відомо скаржнику, про що свідчать додані до скарги документи, зокрема постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2024 року з ідентифікатором доступу та надані органу ДВС пояснення від 31.07.2024 року; також не надано доказів, які б свідчили про вчинені скаржником дій, спрямованих на з`ясування стану виконавчого провадження, де він є стороною.

Відтак, на переконання суду, скаржником не доведено належними та допустимими доказами обставини, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії (подання скарги у відповідні строки).

На будь-які інші причини пропуску процесуального строку скаржник в своїй скарзі не посилається та не доводить їх поважність.

Отже, встановлені судом обставини у їх сукупності, свідчить про відсутність правових підстав для поновлення пропущеного строку на подання скарги, за наведених у клопотанні обставин.

Отже, зважаючи на відсутність у матеріалах справи належно підтвердженої скаржником обставини про поважність пропущеного десятиденного строку, встановленого чинним процесуальним законодавством, на оскарження рішень державного виконавця, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку для подання скарги та залишення такої скарги без розгляду.

Разом з тим, суд зазначає, що подання після закінчення процесуальних строків скарги, яка залишена без розгляду, не позбавляє скаржника в майбутньому права на звернення до суду з аналогічною скаргою та клопотанням про поновлення процесуального строку з доданням належних доказів у відповідності до норм процесуального закону.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 12, 234, 235, 339-1, 340, 341 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 б/н від 18.07.2025 року про поновлення строку на оскарження постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та на дії виконавця у справі № 902/1240/21(902/1502/23), в межах справи №902/1240/21 про банкрутство ТОВ "Дніпроолія".

2. Скаргу представника ОСОБА_1 б/н від 17.07.2025 року на постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та на дії виконавця у справі № 902/1240/21(902/1502/23), в межах справи №902/1240/21 про банкрутство ТОВ "Дніпроолія" залишити без розгляду.

3. Копію ухвали направити учасникам справи рекомендованим листом згідно переліку; до електронних кабінетів ЄСІТС та на адреси електронної пошти: ТОВ "Дніпроолія" - oil-company@gmail.com, D.OIL-COMPANY@GMAIL.COM; арбітражному керуючому Гонті О.А. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику ОСОБА_1 - адвокату Крикунову О.В. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янці-Подільському Кам`янець-Подільського району Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - kpm.km.dvs@ukr.net.

Згідно ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Ухвала підписана суддею та набрала законної сили - 28.07.2025 року.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим. :

1 - до справи

2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 );

3 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 );

4 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 );

5 - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 );

6 - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 ).