Ухвала від 30.07.2025 по справі 902/1240/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"30" липня 2025 р. Cправа № 902/1240/21(902/153/25)

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Ткач Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" (код ЄДРПОУ 36726560)

до: ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1 )

про стягнення 1 274 120,00 грн

в межах справи № 902/1240/21

за заявою: Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" (код ЄДРПОУ 36726560)

про банкрутство

за участю :

від ОСОБА_1 : Крикунов О.В. (в режимі відеоконференцзв`язку)

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває справа № 902/1240/21 за заявою ГУ ДПС у Вінницькій області до ТОВ "Дніпроолія" про банкрутство.

Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

Постановою суду від 15.08.2022 року ТОВ "Дніпроолія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гонту О.А..

Також, в межах даної справи перебуває справа № 902/1240/21(902/153/25) за позовом ТОВ "Дніпроолія" до ОСОБА_1 про стягнення 1 274 120,00 грн вартості безпідставно набутого майна.

Так, рішенням суду від 30.06.2025 року задоволено позов ТОВ "Дніпроолія" до ОСОБА_1 про стягнення вартості безпідставно набутого майна у справі №902/1240/21(902/153/25), в межах справи № 902/1240/21 про банкрутство ТОВ "Дніпроолія", частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Дніпроолія" 1 164 390,80 грн вартості безпідставно набутого майна. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення вартості безпідставно набутого майна в розмірі 109 729,20 грн.

Крім того, додатковим рішенням від 04.07.2025 року ухвалено додаткове рішення у справі №902/1240/21(902/153/25), в межах справи № 902/1240/21 про банкрутство ТОВ "Дніпроолія" про стягнення зі сторін судового збору в дохід Державного бюджету України. Cтягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 13 972,69 грн судового збору. Стягнуто з ТОВ "Дніпроолія" в дохід Державного бюджету України 1 316,75 грн судового збору.

25.05.2025 року на виконання вказаних вище рішення та додаткового рішення судом видано відповідні накази.

28.07.2025 року до суду через електронну пошту від представника ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 27.07.2025 року (вх. № 01-34/7888/25 від 28.07.2025 року) про визнання наказу суду від 25.07.2025 року таким, що не підлягає виконанню у справі №902/1240/21(902/153/25).

Ухвалою суду від 29.07.2025 року призначено заяву представника ОСОБА_1 б/н від 27.07.2025 року (вх. № 01-34/7888/25 від 28.07.2025 року) про визнання наказу суду від 25.07.2025 року таким, що не підлягає виконанню у справі № 902/1240/21(902/153/25) до розгляду в судовому засіданні на 30.07.2025 року об 11:30 год..

На визначену дату в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явився представник ОСОБА_1 ..

При цьому, судом встановлено, що 30.07.2025 року до суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 27.07.2025 року про визнання наказу суду від 25.07.2025 року таким, що не підлягає виконанню у справі № 902/1240/21(902/153/25), в паперовому вигляді.

Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.

Водночас, про дату, час та місце розгляду справи учасники справи повідомлялися ухвалою суду від 29.07.2025 року, яка була надіслана до електронних кабінетів ЄСІТС та на адреси електронної пошти, зокрема : ТОВ "Дніпроолія" - oil-company@gmail.com; D.OIL-COMPANY@GMAIL.COM; арбітражному керуючому Гонті О.А. - ІНФОРМАЦІЯ_1

Принагідно, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Також, згідно ч. 3 ст. 328 ГПК України, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Враховуючи викладене, суд оглянувши матеріали справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Позивача та за наявними у справі доказами.

В ході розгляду справи, представник Заявника просив суд визнати наказ суду від 25.07.2025 року таким, що не підлягає виконанню.

Суд, заслухавши представника Заявника, розглянувши подану заяву, дослідивши письмові докази надані на підтвердження викладених у заяві обставин, та проаналізувавши норми діючого законодавства України, встановив наступне.

За змістом заяви представника ОСОБА_1 б/н від 27.07.2025 року про визнання наказу суду від 25.07.2025 року таким, що не підлягає виконанню у справі №902/1240/21(902/153/25), рішенням Господарського суду Вінницької області від 30.06.2025р. було вирішено: 1) задовольнити позов ТОВ "ДНІПРООЛІЯ" до ОСОБА_1 про стягнення вартості безпідставно набутого майна у справі № 902/1240/21(902/153/25), в межах справи № 902/1240/21 про банкрутство ТОВ "Дніпроолія", частково; 2) стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" 1164390,80 грн вартості безпідставно набутого майна; 3) відмовити в задоволенні позову в частині стягнення вартості безпідставно набутого майна в розмірі 109 729,20 грн; 4) видати наказ після набрання рішенням законної сили. Повний текст рішення суду було виготовлено судом 04.07.2025 року.

Також, представник Заявника, посилаючись у заяві на приписи частини 1 статті 256 ГПК України, вказав, що строк на апеляційне оскарження даного рішення рахується з дня складання повного тексту - з 04.07.2025 року та закінчується 24.07.2025 року. Отже, останній день строку на подання апеляційної скарги є 24.07.2025 року.

Разом з цим, 25.07.2025 року, відповідач - ОСОБА_1 отримав через Державний інформаційний сервіс "ДІЯ" - наказ Господарського суду Вінницької області від 25.07.2025 року на примусове виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 30.06.2025 р. по справі № 902/1240/21 (902/153/25).

Але, представником відповідача було подано 24.07.2025 року засобом поштового зв`язку апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Вінницької області від 30.06.2025 року в строки, встановлені ч. 1 ст. 326 ГПК України, протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення.

Тобто, на переконання представника Заявника, відповідач не пропустив строк на подання апеляційної скарги, подав її вчасно і наказ на примусове виконання рішення суду було видано 25.07.2025 року помилково до набрання рішенням суду законної сили.

Доказом цієї обставини є копія апеляційної скарги від 24.07.2025 року та опис вкладення до поштового відправлення про подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції 24.07.2025 року.

Таким чином, у заяві стверджується, що відповідачем вчасно 24.07.2025 року подано апеляційну скаргу на рішення суду, а судовий наказ від 25.07.2025 року було видано до набрання рішенням законної сили помилково.

При цьому, наказ про примусове виконання рішення від 25.07.2025 року по справі №902/1240/21 (902/153/25) було видано та внесено до реєстру виконавчих документів до набрання рішенням законної сили, а саме помилково.

На підставі викладеного, представник Заявника просить суд визнати наказ Господарського суду Вінницької області від 25.07.2025 року по справі № 902/1240/21 (902/153/25) таким, що не підлягає виконанню, як виданий помилково та передчасно до набранням рішенням суду законної сили.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 30.06.2025 року у справі №902/1240/21(902/153/25), судом було видано наказ від 25.07.2025 року про стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" (вул. Соборна, 15, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 36726560) 1 164 390,80 грн вартості безпідставно набутого майна.

Разом з цим, у поданій заяві б/н від 27.07.2025 року, представник ОСОБА_1 , просить визнати наказ Господарського суду Вінницької області від 25.07.2025 року по справі № 902/1240/21(902/153/25) таким, що не підлягає виконанню, як виданий помилково та передчасно до набранням рішенням суду законної сили.

Згідно ч. 2 ст. 328 ГПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

У відповідності до правової позиції, яка викладена в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 910/8794/17 підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

- матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);

- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі в справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання.

Статтею 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Накази суду викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). На наказ суду, викладений в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді (у разі колегіального розгляду - кваліфіковані електронні підписи всіх суддів, що входять до складу колегії).

Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу в разі відсутності відповідного обов`язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому КГС ВС виходить з того, що правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком обставин, а пов`язується з наявністю самого обов`язку.

Подібні за змістом висновки викладено в постановах КГС ВС від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 14.06.20218 у справі № 914/4134/15, від 06.07.2018 у справі № 918/882/15.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", у виконавчому документі зазначаються дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Як вбачається із змісту рішення Господарського суду Вінницької області від 30.06.2025 року у справі № 902/1240/21(902/153/25), повний текст цього рішення складено 04 липня 2025 р..

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Принагідно, суд зважає на те, що в матеріалах справи наявна вступна та резолютивна частина рішення Господарського суду Вінницької області від 30.06.2025 року у справі №902/1240/21(902/153/25).

Разом з цим, згідно ч. 1, ч. 6 ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Отже, враховуючи наведені приписи ГПК України та встановлені обставини, останнім днем на апеляційне оскарження зазначеного вище рішення суду було 24.07.2025 року.

Водночас, згідно інформації з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", станом на 25.07.2025 року були відсутні відомості щодо апеляційного провадження по справі № 902/1240/21(902/153/25), а тому у виданому наказі Господарського суду Вінницької області від 25.07.2025 року у справі № 902/1240/21(902/153/25) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" 1 164 390,80 грн вартості безпідставно набутого майна, зазначено, що відповідне рішення набрало законної сили 25.07.2025 року.

Разом із тим, як вбачається із долучених до заяви б/н від 27.07.2025 року документів, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Крикунова О.В. на рішення Господарського суду Вінницької області від 30.06.2025 року у справі №902/1240/21(902/153/25) була направлена поштовим відправленням до Північно-західного апеляційного господарського суду із описом вкладення 24.07.2025 року - дата поштового штампа на відповідному описі вкладення за № 0319109173432.

Поряд з цим, згідно поштової накладної за № 0319109173432 (копія наявна у справі), відповідне поштове відправлення направлено на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 24.07.2025 року о 20:23:34 год..

Згідно ч. 7 ст. 116 ГПК України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відтак, зазначена вище апеляційна скарга надіслана у межах строку, встановленого процесуальним кодексом (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Водночас, про подання апеляційної скарги Відповідач не повідомив Господарський суд Вінницької області у строк до 25.07.2025 року.

Більше того, із відомостей комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що описана вище апеляційна скарга надійшла до Північно-західного апеляційного господарського суду 28.07.2025 року.

Отже, беручи до уваги те, що станом на момент видачі наказу від 25.07.2025 у справі №902/1240/21(902/153/25) про обставини подання представником Відповідача відповідної апеляційної скарги, Господарському суду Вінницької області не було відомо, а тому у суду не було наявної іншої інформації, ніж та, що днем набрання законної сили рішення суду від 30.06.2025 року у цій справі є 25.07.2025 року.

Разом з тим, Відповідач не був позбавлений можливості повідомити суд про оскарження рішення суду в цій справі у день подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, тобто 24.07.2025 року, що, крім іншого, відповідало би його інтересам.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що зазначення в наказі від 25.07.2025 у справі №902/1240/21(902/153/25) про набрання рішенням суду законної сили 25.07.2025, що фактично не відповідає дійсності (судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення по цій справі було направлено поштою в останній день на подання апеляційної скарги), свідчить про формальну помилковість його видання, однак не може бути підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню, оскільки, обов`язок Відповідача зі сплати заборгованості за вказаним наказом не спростовано, до закінчення перегляду Північно-західним апеляційним господарським судом рішення суду від 30.06.2025 року по даній справі.

Разом з цим, при розгляді заяви щодо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, судом не вирішується питання про помилкову чи непомилкову видачу наказу на виконання рішення, а лише можливість виконання рішення, яке не набрало законної сили у відповідності до положень ГПК України.

Тотожний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2025 року у справі № 926/5372/23.

З врахуванням викладеного та встановлених обставин справи, виходячи із засад розумності і справедливості, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 б/н від 27.07.2025 року (вх. № 01-34/7888/25 від 28.07.2025 року) про визнання наказу суду від 25.07.2025 року таким, що не підлягає виконанню у справі №902/1240/21(902/153/25).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 12, 13, 18, 73-79, 86, 232-236, 242, 326, 328 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 б/н від 27.07.2025 року (вх. № 01-34/7888/25 від 28.07.2025 року) про визнання наказу суду від 25.07.2025 року таким, що не підлягає виконанню у справі № 902/1240/21(902/153/25).

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на адреси електронної пошти: ТОВ "Дніпроолія" - oil-company@gmail.com; D.OIL-COMPANY@GMAIL.COM; арбітражному керуючому Гонті О.А. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику ОСОБА_1 - адвокату Крикунову О.В. - ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно ч. 1 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.