Рішення від 15.07.2025 по справі 535/20/25

Справа № 535/20/25

Провадження № 2/535/188/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2025 року с-ще Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Гуляєвої Г.М.,

за участі: секретаря судового засідання Васильченко В.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в с-щі Котельва цивільнусправу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та встановлення факту одноосібного виховання й утримання дитини батьком,

УСТАНОВИВ:

08 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Котелевського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком та встановлення факту одноосібного виховання й утримання дитини батьком.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 28 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований цього числа відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1563.

За час перебування у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.06.2017 року у справі №645/1237/17 шлюб було розірвано.

Починаючи з 2015 року спільний син проживав виключно з позивачем займався його вихованням та утриманням. Після розірвання шлюбу дитина продовжила проживати та перебувати на утриманні позивача.

Судовим наказом Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.08.2021 року у справі №645/5363/21 присуджено стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі всіх виді заробітку, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму та не більше десяти прежиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісяця.

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 21.07.2021 року №565 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .

13.09.2021 року було відкрито виконавче провадження № 66797928 від З 39.2021 р. щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина.

Після початку активних бойових дій в Харківської області в 2022 році позивач з сином переїхав до м. Ужгорода. Наразі позивач та їхній син зареєстровані як внутрішньо переміщені особи (ВПО) у м.Ужгород де й проживають.

Спільний син сторін перебуває виключно на утриманні та вихованні позивача. Жодної участі у вихованні сина колишня дружина не бере, морально не підтримує, матеріально не допомагає, тому позивач вимушений був звернутися з відповідним позовом до суду.

10.01.2025 року ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської областіпозовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини залишити без руху та відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту одноосібного виховання й утримання дитини батьком (а.с.59-61).

21.01.2025 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та встановлення факту одноосібного виховання й утримання дитини батьком (а.с.67-72).

Враховуючи те, що ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 10.01.2025 року в частині позовних вимог встановлення факту одноосібного виховання й утримання дитини батьком було відмовлено у відкритті провадження, суддя вирішував питання лише щодо вимог про визначення місця проживання дитини.

28.01.2025 року ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини (а.с.74-75).

04 лютого 2025 року до суду надійшла вимога Полтавського апеляційного суду про направлення матеріалів цивільної справи №535/20/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та встановлення факту одноосібного виховання й утримання дитини батьком, у зв`язку з оскарженням ухвали Котелевського районного суду Полтавської області від 10.01.2025 у даній справі (а.с.81-82).

05.02.2025 ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області зупинено провадження у справі№535/20/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та встановлення факту одноосібного виховання й утримання дитини батьком, до розглядуапеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , поданої в його інтересах представником-адвокатом Чеховою Ольгою Олександрівною на ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 10.01.2025 та до повернення справидо Котелевського районного суду Полтавської області (а.с.83-84).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 10.01.2025 року в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту одноосібного виховання й утримання дитини батьком скасовано, та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.135-138).

01.04.2025 ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області відновлено провадження у справі про визначення місця проживання дитини, відкрито провадження у справі в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту одноосібного виховання й утримання дитини батьком, у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі (а.с.159-160).

07.04.2025 до суду надійшла вимога Полтавського апеляційного суду про направлення матеріалів цивільної справи №535/20/25, у зв`язку з надходженням заяви ОСОБА_1 , поданої в його інтересах представником -адвокатом Чеховою О.О. про винесення додаткового рішення у даній справі (а.с.165).

07.04.2025 ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області зупинено провадження у справі до розглядудодаткового рішення за заявою позивача ОСОБА_1 , поданої в його інтересах представником-адвокатом Чеховою Ольгою Олександрівною та до повернення справидо Котелевського районного суду Полтавської області (166-167).

13.05.2025 ухвалою Полтавського апеляційного суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення та справу повернуто до Котелевського районного суду (а.с.230-231).

23.05.2025 ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області відновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с.248).

01.07.2025 представник відповідача -адвокат Сідько С.І. надіслала до суду відзив на позовну заяву через підсистему Електронний суд , у якому просила відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та встановлення факту одноособового виховання дитини батьком.

14.07.2025 від представника позивача-адвоката Чехової О.О. надійшла до суду заява про долучення додаткових доказів у справі та опитувані дитини, в якій вона просила поновити строки на долучення доказів у справі, долучити до матеріалів справи довідку від 13.06.2025 р. надані Ужгородським ліцеєм «Інтелект», характеристику учня 7-В класу № 289 від 28.05.2025 р. надані Ужгородським ліцеєм «Інтелект», психологічну характеристику учня 7-В класу надану Ужгородським ліцеєм «Інтелект», довідку лікаря-педіатора Гриньової С.Л.Медичного центру «ТОВ «ДБАЮ» від 03.07.2025 р., квитанції про оплату стоматологічних послуг від 02.04.2025, 15.04.2025, 10.05.2025, 13.05.2025, 15.05.2025 р. та Акти виконаних робіт від 15.04.2025, 10.05.2025, 13.05.2025, 15.05.2025 р. та допитати в судовому засіданні неповнолітнього ОСОБА_6 через конференцзв`язок, через систему Електронний суд.

У судове засідання сторони не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

15.07.2025 від представника позивача-адвоката Чехової О.О. надійшла письмова заява про розгляд справи без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх з підстав викладених в позові.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача-адвокат Сідько С.І. в судове засідання не з`явились надали до суду письмові заяви від 14.07.2025 та від 15.07.2025 про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнали в повному обсязі та підтвердили факт викладений в позові щодо осібного виховання та утримання спільного сина й виключно в інтересах їхньої спільної дитини, та просить не приймати до уваги пояснення надані у відзиві на позовну заяву від 09.06.2025.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у 15 та 16 статтях ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд встановив, що 28 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований цього числа відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1563.

За час перебування у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.06.2017 року у справі №645/1237/17 шлюб було розірвано (а.с.14).

Починаючи з 2015 року спільний син проживав виключно з позивачем займався його вихованням та утриманням. Після розірвання шлюбу дитина продовжила проживати та перебувати на утриманні позивача.

Судовим наказом Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.08.2021 року у справі №645/5363/21 присуджено стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі всіх виді заробітку, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму та не більше десяти прежиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісяця (а.с.15-17).

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 21.07.2021 року №565 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 (а.с.19).

13.09.2021 року було відкрито виконавче провадження № 66797928 від 13.09.2021 р. щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина (а.с.41).

Після початку активних бойових дій в Харківської області в 2022 році позивач з сином переїхав до м. Ужгорода. Наразі позивач та їхній син зареєстровані як внутрішньо переміщені особи (ВПО) у м.Ужгород де й проживають (а.с.39).

Відповідно Акту обстеження умов проживання виданого спеціалістами ССД по Немишлянському району вбачається, що батько як ВПО проживає разом з сином в м.Ужгороді, дитина відвідує Багатопрофільний ліцей "Інтелект" Ужгородської міської ради, батько належним чином виконує батьківські обов`язки (а.с.25-26).

Згідно із ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим кодексом або домовленістю сторін.

Сімейні обов`язки ОСОБА_2 щодо участі у вихованні дитини та його утримання є обов`язком матері, які не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Разом з тим, дослідженими судом доказами підтверджено, що ОСОБА_3 проживає зі своїм батьком, який створив всі умови для розвитку, навчання, здійснює піклування щодо нього, одноособово приймає участь у процесах виховання сина, піклується про стан здоров`я дитини, організовує та забезпечує дозвілля.

Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України (далі - СК України), питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

В даному випадку доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати - ОСОБА_2 умисно не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, що безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини необхідно з метою захисту прав та інтересів дитини, а також своїх прав та інтересів, як батька, що займається вихованням та утриманням дитини, зокрема реалізації соціальних гарантій, передбачених законодавством України, також забезпечення найкращих інтересів дитини.

В пункті 87 постанови Великої Палати Верховного суду від 11.09.2024 року у справі №201/5972/22, зазначено про те, що «оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини».

Щодо визначення місця проживання дитини.

Відповідно до статей 150-157 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні.

Згідно зі ст.157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з вимогами ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Частиною 3 ст.11 Закону України«Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

За ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 5, 6 ЦПК України). Критерії оцінки судом наданих сторонами доказів визначені у ст. ст. 77-80 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, а також те, що відповідач позов визнала, не заперечучала проти визначення місця проживання дитини разом з батьком та встановлення факту самостійного виховання і утримання батьком дитини, суд погоджується з доводами позивача про те, що визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , за місцем його проживання та факт самостійного виховання і утримання батьком дитини буде відповідати інтересам дитини, а тому суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги позивача.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі викладеного, ст.ст. 7, 8, 9, 15, 18, 19, 155, 157, 160, 161, 164 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 141, 198, 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та встановлення факту одноосібного виховання й утримання дитини батьком задовольнити повністю.

Встановити факт самостійного виховання та утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 його батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Визнати місцем проживання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Г.М. Гуляєва