Герб України

Рішення від 21.07.2025 по справі 905/169/25

Господарський суд донецької області

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649


Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.07.2025р. Справа №905/169/25 (208/64/25)

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі Кравець А.Є., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519; адреса: 84320, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Хортицька, 87б)

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ, -

учасники справи не з`явились, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду від від 08.05.2025 прийнято цивільну справу № 208/64/25 до свого провадження для розгляду в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"; справу № 905/169/25 (208/64/25) вирішено розглядати за правилами спрощеного провадження, судове засідання призначити на 24.06.2025; встановлено сторонам строк для виконання дій процесуального характеру.

Ухвалою від 24.06.2025 відкладено розгляд справи на 21.07.2025, визнано явку сторін не обов`язковою, вирішені інші процедурні питання.

Матеріали справи свідчать, що судом було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення учасників справи про здійснення її розгляду. В розумінні ч.ч. 3, 7 ст. 120 та ч.ч. 5, 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України сторони вважаються повідомленими належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні 21.07.2025 позивач та відповідач участі не приймали, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач предмет чи підстави позову не змінював, додаткових доказів не подавав.

У позовній заяві (з урахуванням клопотання від 18.02.2025) ОСОБА_1 просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.05.2024 по 26.11.2024 (за 132 робочих дня) у розмірі 128800,59 грн, виходячи з середньоденного заробітку позивача на рівні 2410,15 грн. В обґрунтування вимог посилався на порушення відповідачем-роботодавцем вимог ст. 47, 116, 117 КЗпП України.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано суду наступні документи: індивідуальні відомості про застраховану особу від 08.10.2024 (довідка ОК-5), платіжні інструкції № 4402 від 22.11.2024 та № 4442 від 27.11.2024, рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01.08.2024 по справі № 235/4162/24 (провадження 2/235/1226/24), паспортні дані та картку фізичної особи-платника податків позивача, трудову книжку НОМЕР_2 .

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк суду не подав. Разом з тим, 14.07.2025 в системі «Електронний суд» ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» надані додаткові пояснення у справі, з додатками за переліком (вх№ 01-41/6881/25), в яких повідомив, що ОСОБА_1 працював на підприємстві з 20.11.2018 ро 19.03.2021 (таб.№ 24627) та з 01.07.2021 по 01.05.2024 (таб.№ 26138). Заборгованість з виплати заробітної плати за період з березня 2020р. по грудень 2020р. та квітня 2024р. по травень 2024р. становила 122004,01 грн. (зазначено після утримань всіх обов`язкових податків і зборів) та виплачена в повному обсязі в листопаді 2024р. Також, згідно даних боржника, середньоденний заробіток позивача на дату звільнення складає 2663,55 грн., на підтвердження чого надаються відповідні довідки.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КузПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Абзацом 4 частини 2 статті 7 КУзПБ встановлено, що заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 4 статті 7 КУзПБ у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

У даній справі судом не встановлено наявності обставин звернення ОСОБА_1 до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, явку представників сторін у судове засідання суд не визнавав обов`язковою, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, заяви по суті спору є сформованими, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, не оспорюється сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, в період з 01.07.2021 по 01.05.2024 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) працював у ТОВ «Краснолиманське». 01.05.2024 року позивач був звільнений за ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

При звільненні підприємство не провело з позивачем повний остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати, як це передбачено ст. 116 КЗпП України, внаслідок чого виникла заборгованість по заробітній платі.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 серпня 2024 року по справі No 235/4162/24 стягнуто з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 128800 (сто двадцять вісім тисяч вісімсот) гривень 59 копійок, без утримання з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

27 листопада 2024 року вказане вище рішення суду виконано в примусовому порядку в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У частині 2 статті 117 цього Кодексу встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Велика Палата Верховного суду у своїй постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 зазначила, що середній заробіток за ст. 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Як встановлено судом і не спростовано відповідачем, у даній справі відсутній спір про розміри належних звільненому працівникові сум, відсутність своєї вини щодо виплати належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» належними доказами не доведено, з наданої відповідачем-роботодавцем довідки від 14.07.2025 відомо, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 , таб. № 26138, на дату звільнення (01.05.2024) становить 2663,55 грн. (у березні 2024 року кількість робочих днів 15, нараховано заробітну плату 26704,99 грн.; у квітні 2024 року 22 робочих дня, нараховано заробітної плати 51846,19 грн.; 98551,17 / 37 2663,55 грн.).

Позивач відомості наданої довідки відповідача-роботодавця не оспорив, доказів на спростування викладених в ній даних та розрахунку не надав.

Позивачем проведено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з даних ПФУ щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу від 08.10.2024 (довідка ОК-5) за 132 робочих дня, виходячи з середньоденної заробітної плати позивача в розмірі 2410,15 грн. (51764,47 грн. + 51871,87 грн. (заробітна плата за березень та квітень 2024 року відповідно) / 21 + 22 ( відпрацьовані робочі дні за березень та квітень 2024 року відповідно).

Суд зазначає, що індивідуальні відомості ПФУ про застраховану особу (форма ОК-5) не є належним доказом заборгованості по заробітній платі, оскільки відображають лише дані про суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок та інформацію про страховий стаж.

Виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові.

Відтак, суд приймає вихідні дані про середньоденний заробіток, наданий саме відповідачем-роботодавцем, як такий, що відповідає нормам чинного законодавства та не спростований позивачем.

За підрахунком суду, застосовуючи відповідальність до відповідача, визначену ст. 117 КЗпП України, підлягає стягненню з ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.05.2024 (початок періоду визначений позивачем по 01.11.2024 (останній день шестимісячного строку після звільнення, ст. 117 КЗпП України), що становить 111 робочих днів, у розмірі 295654,05 грн. (2663,55 грн. (середньоденний заробіток) * 111 (робочі дні)). Водночас, суд керується приписами ч. 2 ст. 237 ГПК України, якою унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Відтак, до стягнення підлягає середній заробіток у заявленій позивачем сумі, а саме 128800,59 грн.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у пред`явленому до стягнення розмірі.

Сплачений позивачем судовий збір за розгляд справи підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у сумі 1030,40 грн.

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 128800,59 грн. та відшкодування сплаченого судового збору за розгляд справи у сумі 1030,40грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 28.07.2025.

Суддя Н.В. Величко

СудГосподарський суд Донецької області
Дата ухвалення рішення21.07.2025
Оприлюднено30.07.2025
Номер документу129149160
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них: про стягнення заробітної плати

Судовий реєстр по справі —905/169/25

Рішення від 21.07.2025

Господарське

Господарський суд Донецької області

Величко Наталія Вікторівна

Рішення від 21.07.2025

Господарське

Господарський суд Донецької області

Величко Наталія Вікторівна

Ухвала від 30.07.2025

Господарське

Господарський суд Донецької області

Величко Наталія Вікторівна

Ухвала від 22.07.2025

Господарське

Господарський суд Донецької області

Величко Наталія Вікторівна

Ухвала від 21.07.2025

Господарське

Господарський суд Донецької області

Величко Наталія Вікторівна

Ухвала від 21.07.2025

Господарське

Господарський суд Донецької області

Величко Наталія Вікторівна

Рішення від 21.07.2025

Господарське

Господарський суд Донецької області

Величко Наталія Вікторівна

Рішення від 21.07.2025

Господарське

Господарський суд Донецької області

Величко Наталія Вікторівна

Ухвала від 21.07.2025

Господарське

Господарський суд Донецької області

Величко Наталія Вікторівна

Рішення від 21.07.2025

Господарське

Господарський суд Донецької області

Величко Наталія Вікторівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні