Рішення від 18.07.2025 по справі 925/1065/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1065/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:

від позивача: Нікітіна Г.М. - керівник;

відповідача: Костюкович Ф.Ф. - адвокат за ордером;

від третьої особи ПІВКП "Галокс" : Бублій М.В. - самопредставництво;

від третьої особи "Творча спілка народних та художніх промислів": не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Підприємства об`єднання громадян "ЮЗЕР" всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги "ЮЗЕР" (м. Черкаси) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОКАВТО" (м. Черкаси) про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про витребування з чужого незаконного володіння відповідача, майна Підприємства об`єднання громадян "ЮЗЕР" Всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги "ЮЗЕР", яке знаходиться в приміщенні підвалу за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 149/23, а саме:

1) одна пресформа для виготовлення корпусу для медичного матрацу реанімації (стаціонарний), ціна 997560,00 грн;

2) одна пресформа для виготовлення деталі кружка, ціна 498780, 00 грн;

3) одна пресформа для виготовлення деталі ролік, ціна 720460, 00 грн;

4) одна пресформа для виготовлення деталі корпус для медичного матрацу реанімації (мобільний), ціна 609620, 00 грн;

5) одна пресформа для виготовлення деталі водяного фільтра 498780, 00 грн;

6) одна пресформа для виготовлення деталі галета, ціна 997560, 00 грн;

7) одна перс форма для виготовлення деталі на комбайн, ціна 332520, 00 грн;

8) одна пресформа для виготовлення взвойок, ціна 504000, 00 грн;

9) одна пресформа для виготовлення деталей з різьбою, ціна 336000, 00 грн;

10) одна пресформа для виготовлення деталі гайка спеціальна (чотирьохмісна), ціна 168000, 00 грн;

11) один блок універсальний для пакетів, ціна 224000, 00 грн;

12) тридцять деталей кріплення ГБО (комплекти), ціна 7560, 00 грн;

13) чотириста пластмасових деталей Галета, ціна 22400, 00 грн;

14) дві металоконструкції для обладнання змішувача пластмасової плівки з піском, ціна 23968, 00 грн;

15) дві тисячі кг пластмаси в мішках, ціна 168000, 00 грн;

16) три зварювальних апарати, ціна 12012, 00 грн;

17) п`ять тисяч шістсот пластмасових деталей, ціна 46200, 00 грн;

18) п`ять комплектів заготовок до вітрогенераторів, ціна 34120, 00 грн;

19) сім пресформ для виготовлення деталей з пластмас, ціна 1288000, 00 грн;

20) одна дробилка для пластмаси 34000, 00 грн;

21) сто двадцять дев`ять вузлів та деталей до гальванічних ліній та бар-нів, ціна 217432, 08 грн;

22) вісім будівельних стійок для наливних стель, ціна 19200, 00 грн;

23) десять балонів для вуглекислоти, кисню, аргону, ціна 3000, 00 грн;

24) два горна, ціна 40000, 00 грн;

25) три наковальні, ціна 9000, 00 грн;

26) один металічний стіл, ціна 1000, 00 грн;

27) два інструмент (болгарка, тиски, молоток, кувалда), ціна 2000, 00 та 1000, 00 грн;

28) один наконечник відбійного молотка, ціна 1000, 00 грн;

29) шість зубил, ціна 300, 00 грн;

30) два електрода, ціна 400, 00 грн;

31) один молоток кузнярський, ціна 100, 00 грн;

32) дві електродрелі, ціна 2000, 00 грн;

33) одна електропилка, ціна 1000, 00 грн;

34) п`ятдесят заготовок металічних, ціна 2000, 00 грн;

35) один сейф, ціна 1000. 00 грн;

36) один шкаф дерев`яний, ціна 1000, 00 грн;

37) три циркулярні деревообробні верстати, ціна 9000,00 грн;

38) три фугувальних деревообробних верстати, ціна 15000, 00 грн;

39) один токарний деревообробний верстат, ціна 5000, 00 грн;

40) один довбальний деревообробний верстат, ціна 2000, 00 грн;

41) п`ять електродвигунів, ціна 5000, 00 грн;

42) один гончарний круг, ціна 15000, 00 грн;

43) одна глином`ялка вальцева, ціна 15000, 00 грн;

44) три печі муфельні для випічки (великі), ціна 150000, 00 грн;

45) чотири печі муфельні для випічки (малі), ціна 60000, 00 грн;

46) одна тисяча вугілля чорного в мішках поліпропіленових білих, ціна 7000, 00 грн;

47) п`ятнадцять одиниць швейного обладнання, ціна 75000,00 грн.

Разом устаткування на загальну суму 8 182 972, 08 грн.

Відносини сторін унормовані Договором оренди нежитлового приміщення № 01112021/21 від 01.11.2021.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження. Явка представників учасників справи в засідання обов`язковою не визнавалася.

21.11.2024 в справу надійшла заява про зміну предмета позову (а.с. 64 том 2) якою позивач просить розглядати позовні вимоги у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача вартості безпідставно набутого майна в розмірі 8 022 972,08 грн. Заяву подано через Електронний кабінет.

Ухвалою від 02.12.2024 суд залишив без руху вказану заяву через несплату судового збору, як за майнову вимогу, в розмірі 120 344,58 грн.

Ухвалою від 09.01.25 суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання від 12.12.2024 про відстрочення сплати судового збору за подання заяви від 20.11.2024 про зміну підстав та предмету позову, а саму заяву з усіма клопотаннями повернув позивачу.

Ухвалою від 04.03.2025 суд прийняв до розгляду заяву позивача від 01.02.2025 року про уточнення позовних вимог (щодо ідентифікуючих ознак майна за його інвентарними/номенклатурними номерами) та про його витребування за адресою вул. Смілянська, 149/23 та за будь-якою іншою адресою (а.с. 172 том 2).

З боку позивача відмови від позову не подано, хоча керівник позивача заперечує компетенцію Господарського суду Черкаської області та повноваження головуючого судді на вирішення спору. В ході розгляду справи адвокат позивача позовні вимоги підтримував і просив суд їх задовольнити повністю. Вважає, що все спірне майно було протиправно вивезено з орендованого приміщення підвалу саме відповідачем, який став його новим власником.

В ході розгляду справи позицію позивача підтримували представники третіх осіб, якими було передано спірне майно у володіння та користування позивачу.

Представник відповідача проти позову заперечує за недоведеністю його підстав доказами і просить у позові відмовити. Стверджує, що ТОВ "Мокавто" було придбано у складі частини майнового комплексу підвал площею 215 кв.м. по вул. Смілянська, 149/23 у м. Черкаси. Підвал за договором від 01.11.2021 було передано в оренду позивачу. На момент складення акту приймання-передачі підвалу між сторонами спору, ніяких відомостей про знаходження в приміщенні підвалу спірного майна не було вказано і позивач про це не повідомляв. Свою причетність до зникнення спірного майна з підвалу відповідач заперечує.

Відповідачем із поясненнями від 28.02.2025 подано заяву свідка ОСОБА_1 . Суд не викликав цього свідка для допиту на стадії розгляду справи по суті, оскільки обставини в цій заяві не суперечать тому, про що вже вказано у документах справи.

В задоволенні заяви позивача від 02.03.2025 про виклик як свідків експерта ТПП ОСОБА_2 та головного інженера ОСОБА_3 , суд відмовив, оскільки ці особи не складали нотаріально посвідчену заяву свідка з викладенням обставин, які б суперечили обставинам у справі (не виконано вимоги ст. 88 ГПК України).

Примирення між сторонами не відбулося.

За правилами ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Всі документи і докази, які сторонами і третіми особами подавалися до справи на різних стадіях її розгляду, суд приєднав до справи, керуючись ст. 2 ГПК України. Даною нормою передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Заслухавши доводи і заперечення учасників справи, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

За даними ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач є юридичною особою, зареєстрованою 24.09.2012 і яка за основними видами діяльності веде діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (основний), а також займається виробництвом інших машин і устатковання загального призначення, інших верстатів, розведенням інших тварин, змішаним сільським господарством, виробництвом м`яса та ін. видами діляьності, які при реєстрації вказало саме підприємство (а.с 39 том 1).

За даними Статуту підприємства об`єднання громадян "ЮЗЕР" всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги "ЮЗЕР" (п. 2.2.), позивач займається організацією святкових заходів, в т.ч. весіль, банкетів, корпоративних святкових заходів. Веде діяльність у сфері відпочинку та розваг, здійснює організацію кінних прогулянок, організацію та проведення виставок, аукціонів, торгів та ін.

В матеріали справи позивачем подано докази, що 30 листопада 2012 року Універсальна контора матеріально-технічного забезпечення Черкаської облспоживспілки (УКМТЗ ОСС) передала позивачу в оренду за Договором у простій письмовій формі (а.с. 50 том 1) складське підвальне приміщення площею 173 кв.м. і складське приміщення 38 км.м. по вул. Смілянська, 149 у

м.Черкаси.

Згідно п. 1.3. цього Договору Об`єкт оренди використовується Орендарем для здійснення статутних завдань.

Згідно п. 5.1. Договору загальний розмір щомісячної орендної плати для позивача становить 1631,67 грн. Крім цього Орендар окремо відшкодовує вартість комунальних послуг та експлуатаційних витрат Орендодавця.

Згідно розділу 4 Договору він діє до 01 листопада 2013 року. Якщо орендар користується орендованим майном після закінчення строку договору і за відсутності проти цього заперечень зі сторони Орендодавця, договір вважається укладеним на невизначений термін і кожна із сторін має право відмовитися від оренди, попередивши про це другу сторону за 1 місяць.

Згідно п. 10.1. Договору в разі відчуження Орендодавцем об`єкта оренди, дія цього Договору припиняється.

За умовами п. 2.1. Договору об`єкт оренди передається Орендарю за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Позивач не надав доказів складення такого Акту приймання-передачі Об`єкта в оренду та про повернення цього майна з оренди, або доказів фактичного виконання цього Договору його сторонами. При цьому даний договір позивач подав як доказ його існування та виконання.

Відповідач доводить, що він став власником підвалу площею 215 кв.м., правомірне користування яким під розміщення майна доказує позивач, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу нежитлових приміщень комплексу від 06.05.2021 року (а.с.25 том 2) із продавцем Підприємством споживчої кооперації "Нерухомість Н" (код 43174664), яке зареєстровано по вул. Смілянська, 149 м. Черкаси.

Між сторонами немає спору, що саме за цим договором у складі нежитлових приміщень комплексу відповідачем було придбано і підвал, де ніби розміщувалося спірне майно позивачем.

Право власності відповідача на приміщення підвалу позивач не спростовує. Однак його площа зафіксована договором і становить 215 кв.м.

Позивач доказує, що підвалом, який став власністю відповідача, ПОГ "Юзер " користувався ще до набуття його у власність відповідачем.

Як вказано у п. 10.1. Договору оренди об`єкта нерухомості між позивачем та УКМТЗ ОСС від 30.11.2012 (а.с. 50 том 1) на підвал площую 173 кв.м., дія цього договору припиняється в разі відчуження Орендодавцем об`єкта оренди.

В такому випадку згідно п. 2.2. Об`єкт оренди повертається Орендодавцеві Орендарем також за актом-приймання-передачі, в якому його сторони зазначають склад і стан Об`єкта оренди. Обов`язок складання Акта приймання-передачі покладається на сторону, яка є власником об`єкта оренди.

Підвальне приміщення площею 215 кв.м. відповідач придбав не у УКМТЗ ОСС (код 01781790), а у Підприємства споживчої кооперації "Нерухомість Н" (код 43174664).

В справу позивачем не було подано доказів повернення підвалу площею 173 кв.м. по Договору оренди об`єкта нерухомості між позивачем та УКМТЗ ОСС від 30.11.2012 (а.с. 50 том 1).

Також немає доказів юридичного оформлення подальшого користування позивачем (до 01 листопада 2021 за договором із відповідачем) тим же підвальним приміщенням 173 кв.м. і набуття права оренди на підвал площею 215 кв.м. з новими власниками цього майна, зокрема, із Підприємством споживчої кооперації "Нерухомість Н".

За доводами відповідача, на час укладення нотаріально посвідченого договору від 06.05.2021 року (а.с. 25 том 2) із Підприємством споживчої кооперації "Нерухомість Н", цим продавцем нічого не повідомлялося про перебування в придбаному підвалі 215 кв.м. позивача із майном, що складає предмет спору та на якій підставі позивач там перебуває.

Згідно розділу 4 цього Договору продавець засвідчив відповідачу, що ним не приховано від покупця обставин, що мають істотне значення. Суд вважає, що перебування на проданому об`єкті якогось орендаря має істотне значення для нового власника нерухомості, який може бути зв`язаний умовами чинного договору оренди як договірний правонаступник Орендодавця майна.

Також продавець засвідчив відповідачу, що обтяжень і будь-яких прав третіх осіб щодо всього комплексу майна - немає.

Згідно розділу 1 Договору відчужуваний комплекс належить Продавцю - підприємству споживчої кооперації "Нерухомість Н" на підставі нотаріально посвідченого договору про поділ нерухомого майна від 02.12.2019, а право власності за продавцем було зареєстровано у ДР речових прав 12.02.2020.

У позивача немає доказів укладення між ним та Підприємством споживчої кооперації "Нерухомість Н" договору оренди приміщення підвалу площею 215 кв.м..

Сторонами спору не заперечується, що між ними було укладено у спрощеній письмовій формі самостійний договір оренди нежитлового приміщення № 1112021/21 від 01 листопада 2021 року (а.с. 144 том 3), а не було замінено сторону Орендодавця у якомусь чинному для позивача договорі оренди підвалу площею 215 кв.м.

За умовами цього договору відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне користування без права викупу - приміщення підвалу И-1 загальною площею 215 кв.м., що розташоване за адресою по вул. Смілянська, 149/23 у м. Черкаси на строк до 01.11.2023 року зі щомісячною сплатою орендної плати в сумі 4300,00 грн. (п. 1., 3.1, 6.1. Договору).

За умовами п. 1.5. Договору орендоване приміщення має використовуватися Орендарем для ведення господарської діяльності.

До цього Договору між позивачем та відповідачем було підписано Акт прийому-передачі приміщення від 01.11.2021 року (а.с. 147 том 3), яким підтверджується передача позивачу підвалу в оренду, приміщення передано Орендарю в справному технічному стані, придатному до експлуатації. Сторони не мають одна до одної жодних претензій.

Суд констатує, що умовами Договору оренди нежитлового приміщення № 1112021/21 від 01 листопада 2021 року (а.с. 144 том 3) не було передбачено, що в підвалі, який передано в користування позивачу, на момомент передачі вже знаходилося спірне майно позивача.

Таку обставину позивач пояснює тим, що саме підвал, а не спірне майно, орендував у відповідача позивач. Крім того, спірне майно не є власністю позивача, тому нічого про це майно не слід було вказувати.

Натомість відповідач зауважує, що на момент укладення ним нотаріально посвідченого договору від 06.05.2021 року (а.с. 25 том 2) із Підприємством споживчої кооперації "Нерухомість Н", про перебування будь-якого майна позивача у підвалі, що продається у складі комплексу -- не було застережено.

За доводами відповідача, договір із позивачем щодо оренди підвалу укладався із позивачем як із новим орендарем, а не з особою, яка вже до покупки відповідачем підвалу зберігала там спірне майно.

Зі свого боку прозивач також не доводить і не надає докази, що після набуття у користування підвалу площею 215 кв.м., позивач перевіз туди майно з якогось іншого підвалу, наприклад із орендованого ним підвалу площею 173 кв.м. за цією ж адресою.

Логічно, що якщо позивачем на момент придбання частини комплексу відповідачем, у підвалі зберігалося майно, то саме позивач мав пояснити відповідачу (новому власнику), про підставність зберігання спірного майна у підвалі, якщо ніякого договору про це між попереднім власником Підприємством споживчої кооперації "Нерухомість Н" та позивачем не було.

Суд констатує, що з матеріалів справи не вбачається доказів, які б підтверджували оренду позивачем на законних підставах підвалу площею 215 кв.м. по вул. Смілянська, 149/23 у м. Черкаси за весь період, що передував придбанню підвалу відповідачем у 2021 році.

Суд вважає, що за наявними доказами у справі неможливо переконливо стверджувати, що орендованим позивачем у УКМТЗ ОСС підвалом за договором від 30.11.2012 (а.с. 50 том 1) площею 173 кв.м. є той же самий підвал з площею 215 кв.м., що позивач орендує у відповідача за договором від 01.11.2021 року (а.с. 144 том 3).

Різниця у площі підвалів становить 42 кв.м. і це самою¦ лише помилкою у перемірюванні площі неможливо пояснити.

Перший договір, на відміну від другого, не має літерної ідентифікації підвального приміщення, щоб за схемою БТІ перевірити їх ідентичність.

Крім того, за цією ж адресою вул. Смілянська, 149 є ще один підвал площею 235 кв.м (без літерної ідентифікації), який орендував у УКМТЗ ОСС фізична -особа підприємець Мороз по договору від 30.06.2009 року ( а.с. 10 том 3) і з яким позивач мав господарські відносини.

Отже, Позивачем у справу не подано ніяких прямих доказів що саме у належному відповідачу підвалі площею 215 кв.м. ПОГ "Юзер" дійсно зберігав все спірне майно, до чого і зводиться предмет доказування в першу чергу.

Оскільки перелік спірного майна є великим, містить засоби виробництва, то відповідач висловив сумнів, що у підвалі площею 215 кв.м. те все майно могло б знаходитися і фізично поміститися.

Щодо дійсного розміру площі цього підвалу у сторін немає спору, вона вказана у документах в справі, які складені як позивачем, так і відповідачем.

В ході розгляду справи позивач доводив, що ним у орендованому підвалі, власником якого є на даний час відповідач, здійснювалася виробнича діяльність за участі інвалідів, якими опікується підприємство.

Проти таких доводів заперечили представники відповідача, оскільки технічні характеристики підвалу - відсутність вікон, вентиляції, санвузлів, електрозабезпечення до рівня виробничих потужностей, а вхід у підвал здійснюється по сходах без поручнів - ніяким чином не дозволяють вести в підвалі виробничу діяльність та ще й силами працівників-інвалідів користувачів психіатричної допомоги.

Після вимоги суду надати докази ведення виробничої діяльності в підвалі (що вимагало показати точне розташування засобів виробництва, облаштованих робочих місць, проходів для переміщення між ними), позивач змінив свою позицію і почав доказувати, що в підвалі був просто склад для розміщення там спірного майна.

Дійсно, в цьому випадку вже немає потреби доказувати точки розташування робочих місць та створення належних умов для працівників, а майно може зберігатися штабелями (нагромадженням одне на одне).

Клопотанням від 27.02.2025 (а.с. 2 том 3) про долучення додаткових доказів позивач надав у справу, зокрема, копії договорів про співробітництво та партнерство ПОГ "Юзер" з різними господарюючими суб`єктами задля розвитку соціального підприємства-позивача.

Орендар ще одного підвалу ФОП Мороз О.І. (про якого зазначено вище) взяв на себе обов`язок оплачувати послуги пульта охорони в інтересах позивача, за адресою вул. Смілянська, 149 (а.с. 6,7, 8 том 3).

Однак первинні документи, складені за участі ФОП Мороз О.І. прямо не вказують на те, що у якомусь з трьох підвалів по вул. Смілянська, 149 у м. Черкаси (площами 173, 215 та 235 кв.м.) знаходиться спірне майно позивача.

Податкові накладні з квитанціями до них, які виписані позивачем-як продавцем про продаж втулок, взвойок, захист підшипника та ін. детелей або накладних на відпуск деталей різним покупцям (а.с. 16-112 том 3), договори на поставку товару позивачем на користь покупців (а.с. 117 - 140 том 3) ніяким чином не допомагають суду встановити факт зберігання позивачем саме в придбаному відповідачем підвалі площею 215 кв. м. спірного майна або ведення на цьому майні виробничої діяльності в цьому ж підвалі.

Надані позивачем Акти перевірки технічного стану переданого майна, складені у червні 2021 року та листопаді 2020 року (а.с. 115, 116 том 3) третьою особою ПІВКП "Галокс" за участі керівника позивача Нікітіної Г.М. не містять точної інформації, у підвалі якої площі проведено цю перевірку.

Однак у цих Актах зазначено, що майно, яке перевіряється, знаходиться в орендованому приміщенні за договором від 30.11.2012. Цим договором, згідно поданих позивачем доказів, є саме Договір із УКМТЗ ОСС (а.с. 50 том 1), в якому мова йде про підвальне приміщення площею 173 кв.м. без літерації.

Інших договорів оренди, чинних до моменту укладення із відповідачем Договору оренди від 01.11.2021 року, позивач суду не надав.

Суд вже зазначав, що у матеріалах справи згадується три підвали різної площі за адресою вул. Смілянська, 149 в м. Черкаси і суду не доказано, що саме в тому підвалі площею 215 кв.м., який придбав відповідач, позивач безперервно зберігав спірне майно та на якій правовій підставі (за договорами із якими власниками цього підвалу та в які роки).

Договір оренди будь-якого підвалу з продавцем- Підприємством споживчої кооперації "Нерухомість Н" (у якого свій підвал площею 215 кв.м. купив відповідач) - позивачем у справу не подано.

Крім того, суд звертає увагу, що власником підвалу площею 215 кв.м. у складі придбаного комплексу відповідач став 06.05.2021 року (нотаріальний Договір а.с. 25 том 2).

Позивач та відповідач уклали між собою договір оренди підвального приміщення площею 215 кв.м. за Договором від 01 листопада 2021 року (а.с. 144 том 3).

При цьому позивач наданими доказами доводить, що він 09 червня 2021 року безперешкодно, саме у підвалі відповідача, разом із третьою особою у справі ПІВ КП "Галокс" проводив перевірку спірного майна (акт № TC-G-18 від 09.06.2021 --- а.с. 116 том 3).

Як це вдалося зробити без відповідача - позивач не пояснив. Або перевірка проводилася в іншому підвалі.

На пропозицію суду позивач склав схему розташування на площі 215 кв.м. всього спірного майна, щоб довести його фізичну можливість всією його кількістю бути розміщеним на цій площі (а.с. 149 том 3).

Однак, оскільки позивач в ході розгляду справи замість доказування ведення у підвалі повноцінної виробничої діяльності почав доказувати, що підвал площею 215 кв.м. використовувався просто як склад, то цей доказ вже не має ніякого значення і не оцінюється по суті судом за доводами і запереченнями сторін.

Позивачем одноособово було складено Специфікацію до плану розташування майна ПОГ Юзер ВГОІКПД "Юзер" в орендованому приміщенні орендодавця ТОВ "Мокавто" (договір оренди № 01112012/21 від 01.11.2021) з переліком майна, його інвентарних номерів, вказівкою загальної площі приміщення 215 кв.м. (а.с. 12 том 3).

Про дану специфікацію відповідач не повідомлявся, участі у її складенні не брав, як вказав представник відповідача.

Позов (з уточненнями) ПОГ "Юзер" подано з вимогою витребувати спірне майно з незаконного володіння відповідача, яке знаходиться за адресою вул. Смілянська, 149/23 (вул. Смілянська. 149) або за будь-якою іншою адресою.

01.02.2025 позивач через електронний кабінет подав суду заяву від 01.02.25 про уточнення позовних вимог (а.с. 172, 187 том 2) з вказівкою інвентарних номерів та інших ідентифікуючих ознак спірного майна, яке просить витребувати позивач у відповідача.

В ході розгляду справи суд запропонував сторонам провести перевірку наявності майна у підвалі відповідача за вказаною адресою.

За результатами виконання ухвали суду від 29.09.2024 обома сторонами складено Акт перевірки наявності спірного майна у приміщенні підвалу за адресою вул. Смілянська, 149/23 (а.с. 210 том 1).

Представник позивача в засіданнях пояснив, що за результатами цього огляду достовірно встановлено відсутність спірного майна за вказаною адресою у підвалі відповідача.

В Акті вказано зі слів відповідача, що все виявлене у підвалі майно, яке за доводами позивача, не є спірним майном, було переміщено відповідачем у інше приміщення гаражного типу площею приблизно 30 кв.м. на відстань приблизно 150 м від підвалу відповідача, де знаходиться по даний час.

Актом також засвідчується відсутність у підвалі відповідача майна, яке внесено позивачем до інвентаризаційного опису (а.с. 215-229 том 1).

За доводами позивача, незважаючи на відсутність боргу за користування приміщенням підвалу, відповідач протиправно припинив дію договору між сторонами № 01112021/21 від 01.11.2021, про що направив позивачу повідомлення від 28.03.2022 (а.с. 174 том 1).

Позивач повідомив суду, що відповідач заварив двері в підвал площею 215 кв.м., перешкодив діяльності позивача у підвалі та в доступі до спірного майна. Це підтверджено Актом від 11.01.2022 (а.с. 74 том 1) за участі керівника та представника третьої особи у справі ПІВКП "Галокс".

Після цієї події через кілька місяців, як стверджує позивач, було виявлено відсутність (зникнення) спірного майна з підвалу, з чого і виник спір.

Відповідач не заперечив свої дії з приводу припинення вказаного Договору між сторонами і мотивує їх необхідністю облаштування в підвалі укриття для працівників.

Однак оцінку цим діям відповідача суд не надає, оскільки предмет доказування по справі (що спірне майно знаходилося саме в підвалі відповідача площею 215 кв.м. і що спірне майно з підвалу вивіз саме відповідач) та потреба з`ясування питання чи мав право відповідач припинити договір, не перебувають у прямому причинному зв`язку.

Рішенням у справі № 925/272/22 від 27.06.2022 (а.с. 161 том 1) у спорі між тими ж сторонами суд відмовив у первісному та зустрічному позовах про стягнення ПОГ "Юзер" з ТОВ "Мокавто" 104888,00 грн. збитків через вчинення перешкод у користуванні приміщенням та стягнення ТОВ "Мокавто" з ПОГ "Юзер" 43000 грн. орендної плати по Договору № 01112021/21 від 01.11.2021 (а.с. 161 том 1).

За доводами відповідача, після припинення договірних стосунків між сторонами, було встановлено, що спірного майна позивача у його підвалі площею 215 кв.м. не було. Натомість було інше майно, щодо якого відповідач замовив складення висновку Черкаською торгово-промисловою палатою (а.с. 141 том 1) для його ідентифікації та оцінки.

Експертний висновок Черкаською ТПП складено 10.11.2022 в приміщенні підвалу та на окремому відкритому майданчику по вул. Смілянська, 149/23. Для опису та огляду майна, за доводами представника відповідача, усно було запрошено представників позивача, які ніби відмовилися прибути. Повідомлення про виклик для складення Акту Черкаської ТПП позивач заперечив.

За доводами представника відповідача, все наявне на дату огляду майно у підвалі було зафотографовано, описано та оцінено Черкаською ТПП.

У розділі 7 Експертного висновку вказано, що представлене до огляду майно у підвалі (И-1) хаотично розміщено на підлозі, воно різного функціонального призначення, в занедбаному та в розібраному стані, не придатне до використання в існуючому стані, має морально-функціональний знос, окреме майно не має розумних перспектив використання за початковим функціональним призначенням.

За доводами представника відповідача, все майно, яке було виявлено в його підвалі та описане в Експертному висновку Черкаської ТПП, було переміщено в окреме приміщення по вул. Смілянська, 149, де і знаходиться по даний час.

На запитання суду, чи є описане майно у Експертному висновку Черкаської ТПП, тим самим спірним майном, яке витребовується позивачем у відповідача за поданим позовом (чи його частиною), керівник позивача це заперечила. Також керівник позивача не має наміру забирати собі це майно, яке було описано у Експертному висновку Черкаської ТПП і щодо якого відповідач не чинить ніяких перешкод і готовий віддати в будь-який час (як було вказано в засіданні адвокатом відповідача).

Відповідач в якості заперечення проти позову, поставив під сумнів приналежність спірного майна позивачу і його право витребовувати це майно на свою користь.

З приводу походження у позивача спірного майна судом було встановлено наступне:

До участі у справі було залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору ПІВКП "Галокс" та Творчу спілку "Народних та художніх промислів" на стороні позивача (ухвала від 09.01.2025).

Позивач доводить і надав докази, що спірне майно було передано позивачу третіми особами у користування та на відповідальне зберігання, що підтверджується, зокрема:

- Договором відповідального зберігання з правом користування між позивачем та ТС "Народних та художніх промислів" № В3-006 від 01.08.2017 (а.с. 53 том 1). В даному Договорі вказано, що позивачу передається майно, перелік якого вказано в Акті прийому-передачі (а.с. 56-60 том 1) і майно має перебувати в приміщенні по вул. Смілянська, 149/23 (згідно змін у Додатковій угоді № 2 (а.с. 54 том 1), яке орендується позивачем за Договором оренди від 30.11.2012 (а.с. 50 том 1).

Як вже вказував суд, в цьому Договорі оренди від 30.11.2012 між УКМТЗ ОСС із позивачем, мова йде про оренду підвалу площею 173 кв.м., а не 215 кв.м., як площа підвалу, власником якого є відповідач.

- Договором відповідального зберігання з правом користування між позивачем та ПІВКП "Галокс" № В3-001 від 20.10.2012 (а.с. 65 том 1). За цим Договором позивач приймає від третьої особи майно згідно переліку за Актом приймання-передачі (а.с. 67-69 том 1) на відповідальне зберігання з правом використання. В цьому Договорі також вказано, що майно передається для перебування у приміщенні по вул. Смілянська, 149 по Договору оренди від 30.11.2012 (п. 1.2. Договору). І тому і це майно також позивач має тримати у підвалі площею 173 кв.м., а не у підвалі відповідача площею 215 кв.м.

В справу позивачем подано копію Договору № 006 про спільну діяльність від 01.08.2017 (а.с. 55 том 1) між позивачем та ТС "Народних та художніх промислів" для співпраці у сфері розвитку соціального підприємства та копію Договору № 001 про спільну діяльність від 20.10.2012 між позивачем та ПІВКП "Галокс" з тією ж метою (а.с. 70 том 1).

Також у справі є:

- Акт № 001 від 05.01.2015 (а.с. 29 том 1) про передачу позивачу на відповідальне зберігання Черкаським обласним осередком ВГО інвалідів користувачів психіатричної допомоги 15 шт. швейного обладнання для зберігання у підвальному приміщенні по вул. Смілянська, 149 (договір оренди).

-Акт № 003 від 01.08.2018 (а.с. 69 оборот том 1) про передачу позивачу з боку третьої особи ПІВКП "Галокс" майна згідно переліку для зберігання та використання в приміщенні за адресою вул. Смілянська, 149 (договір оренди).

До цих Актів позивачем не подано відповідні їм Договори.

Довідкою від 19.01.2024 № 03 (а.с. 73 том 1) третя особа ПІВКП "Галокс" підтверджує, що перелічені основні засоби та ТМЦ були виготовлені, придбані та передані третьою особою позивачу по Договору № Вз-001 від 20.10.2012.

Позивач зі свого боку не подав у справу доказів обліку спірного майна більш ніж на 8 млн. грн. на своєму балансі як такого, що знаходиться на зберіганні, у користуванні, має знос (як основні засоби виробництва для ведення господарської діяльності) та підлягає поверненню його власнику.

За відсутності інших достовірних доказів перебування всього спірного майна у підвалі відповідача площею 215 кв.м. суд не може спиратися для доведення цього факту на самі лише пояснення третьої особи ПІВКП "Галокс" (зокрема, а.с. 171-173 том 4). На думку цієї третьої особи достатніми в даному випадку є відомості з висновку Черкаської ТПП про оглянуту частину майна позивача, пояснення директора відповідача Макухи С.В. про вивезення майна позивача з підвалу для облаштування там укриття, значне співпадіння майна з переліку у позовній заяві із майном з висновку Черкаської ТПП та того майна, яке у вигляді решток знаходиться на території біля підвалу.

Такі пояснення прямо не підтверджують знаходження всіх одиниць спірного майна у підвалі відповідача.

Відповідач ставить під сумнів фактичну передачу спірного майна третіми особами позивачу і вважає її формальною (лише за документами).

Так, у додаткових поясненнях від 17.03.2025 (а.с. 222 том 3) відповідач вказує, що відповідно до інформації з відкритих джерел фінансової звітності малих підприємств, заявлена вартість необоротних і оборотних активів ПІВКП «Галокс» , тобто обладнання, устаткування, оснастка і т.ін. станом на 31 грудня 2023 року складає 3300 грн, що в свою чергу підтверджує відсутність в нього будь якого майна (фінансова звітність зі справи № 925/1414/24, яка подана третьою особою у додатки - а.с. 225-228 том 3).

У справі № 925/1414/24 ПІВКП «Галокс» додає ряд документів на підтвердження наявності витребовуваного майна, зокрема: «Счёт накладная» №68/944 від 13.12.1999 р. під написом « Черкаси, Луценка, 7 ЧИПКП Галокс» спостерігаються залишки попереднього тексту після його редагування. Також чітко видно, що в накладній № 16 від 03.08.1998 року, записи здійснено не 27 років назад. Ознаки підробки також має накладна № 18 від 03.08.1998 року, друк тексту в якій виконано не 27 років назад, що може свідчити про відсутність зазначеного в даних накладних майна у заявника.

Накладні №08-2005 від 10.03.2005 року та № 24-2002 від 15.10.2002 року мають понад 20 років виготовлення, в той же час не мають жодних слідів експлуатації (потертості, пом`ятості тощо).

Крім того, з наданих заявником карток тактико-технічної характеристики витребовуваного майно вбачається, що деяке майно виготовлено ще в 1997 -1998 роках. Тобто минуло майже 30 років, в той же час в даних характеристиках зазначено «стан робочий, зносу -0» . Вказане не може відповідати дійсності, навіть якщо уявити, що зазначене майно не використовувалося (заявник зазначає, що на ньому здійснювалася виробнича діяльність), то за спливом часу воно є застарілим і його знос не може дорівнювати нулю, що також суперечить вимогам бухгалтерського обліку.

Як повідомили суд учасники спору, у справі № 925/1414/24 рішенням від 07.04.2025 суд відмовив третій особі ПІВКП «Галокс» у задоволенні позову до ПОГ «ЮЗЕР» про витребування з чужого незаконного володіння ПОГ «ЮЗЕР» ВГОІКПД «ЮЗЕР» майна, яке належить ПІВКП «Галокс» та знаходиться в приміщенні підвалу за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 149/23 (вул. Смілянська, 149) або за будь-якою іншою адресою в кількості 23 одиниць на суму 7 763 172, 08 грн.

Це майно є частиною спірного майна у справі № 925/1065/24.

За результатами вирішення спору у справі № 925/1414/24 суд прийшов до висновку, що між сторонами цього спору склались правовідносини на підставі укладених між ними договорів про спільну діяльність та відповідального зберігання з правом користування, а отже базуються на умовах укладених між сторонам договорів. Наявність між сторонами зобов`язальних правовідносин виключає можливість пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння як віндикаційного позову.

Суд встановив факт виникнення у відповідача, як зберігача та користувача за договором відповідального зберігання з правом користування, обов`язку з повернення позивачу, як власнику, майна зі зберігання після отримання листа від 24.01.2022 з вимогою повернути у десятиденний строк передане на відповідальне зберігання майно; факт невиконання (порушення) відповідачем цього обов`язку (факт неповернення майна з відповідального зберігання).

Це складає частину зобов`язань відповідача та за обставинами справи не закінчені належним виконанням.

Вищенаведене спростовує доводи позивача щодо можливості застосування у спірних правовідносинах віндикаційного позову. Позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що виключає можливість задоволення позовних вимог з огляду на предмет та підстави позову.

На даний час у справі № 925/1414/24 не завершено апеляційне провадження, рішення не набрало законної сили.

Щодо первинних документів, які складені за участі позивача та третьої особи ПІВК "Галокс" (видаткові накладні на передачу, ТТН на перевезення вантажу фізичними особами, Акти інвентаризації, складські квитанції - а.с. 244-264 том 1) то суд відмічає, що вони складені в період до часу укладення між позивачем та відповідачем договору оренди підвалу від 01.11.2021. Документи містять посилання на те, що місцем зберігання цього майна має бути склад по вул. Смілянська 149.

Суд вже вказував з даного приводу, що до часу укладення договору оренди із відповідачем щодо підвалу 215 кв.м., позивач з 2012 року орендував інший підвал площею 173 кв.м. і наданими у справі доказами не доказав суду що це один і той же підвал та укладеними договорами не доказав безперервність своєї оренди за умови зміни власника комплексу приміщень та підвалу.

Різниця площ підвалів у 42 кв.м. не може бути пояснена самим лише точнішим перемірювання площ підвалу в різні роки.

За наданими в справу доказами, після укладення із відповідачем Договору № 01112021/21 від 01.11.2021 року оренди підвалу площею 215 кв.м., до Договору № ВЗ-001 від 20.10.2012 між між позивачем та ПІВКП "Галокс" Додатковою угодою № 2 від 01.11.2021 (а.с. 66 том 1 оборот) було внесено зміни щодо адреси орендованого приміщення, де знаходиться майно - нею тепер зазначено адреса з Договору оренди №01112021/21 по вул. Смілянська, 149/23.

Однак така зміна умов Договору не доводить сама по собі, що мова йде про один і той же підвал або про переміщення спірного майна на 8 млн грн. з іншого підвалу в підвал відповідача.

За доводами відповідача, в ході вирішення між учасниками спору вже згадуваної судом іншої справи № 925/272/22 (рішення від 27.06.2022 ) було встановлено, що в оренду за Договором № 011112021/21 позивачу було передано саме лише приміщення підвалу площею 215 кв.м. без тельфера. Ніяке інше майно, яке вже було б на час укладення цього договору у підвалі, сторони у Акті приймання-передачі не згадували.

За правилами ЦК України, Позивач, як користувач чужим майном, має права захищати своє право користування як від інших осіб, та і від самого власника майна.

Однак позивач у даному конкретному спорі повинен довести саму наявність майна у приміщенні та протиправне заволодіння ним відповідачем.

Учасниками справи було повідомлено суду про проведення під час вирішення спору досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеного до ЄДР за № 12020251010001558, за фактом перешкоджання позивачу у здійсненні господарської діяльності шляхом заварювання дверей оредованого підвалу (фото а.с. 30-33 том 1, а.с. 205-208 том 3).

На даний час результат розслідування правоохоронними органами з даного питання в учасників справи відсутній. Факти перебування саме у належному відповідачу підвальному приміщенні площею 215 кв.м. спірного майна позивача та ким було викрадене це майно - цим розслідуванням не встановлені.

Відповідач звертає увагу, що в справу подано нотаріально посвідчену заяву свідка ОСОБА_1 (а.с. 175 том 3) - колишнього директора Підприємства споживчої кооперації "Нерухомість Н", яке продало підвальне приміщення площею 215 кв.м. за Договором від 01.11.2021 відповідачу справі. Цією особою вказано, що в період його перебування на посаді директора з 01.08.2019 по 06.05.2021 позивач займав підвальне приміщення (без здійснення там виробничої чи іншої діяльності), але ухилявся від укладення договору з Підприємством і від сплати орендної плати. ОСОБА_1 вважає, що через не укладення договору позивач знаходився у підвальному приміщенні без законних підстав. ОСОБА_4 не вказує, що на час продажу підвального приміщення відповідачу в ньому знаходилося якесь майно та що воно належало позивачу.

Отже за наданими в справу доказами неможливо достовірно встановити, що позивач безперервно та правомірно перебував саме у тому підвальному приміщенні площею 215 кв.м., яке з 2021 року стало належати на праві власності відповідачу та тримав там все спірне майно.

На думку суду, саме по собі визнання відповідачем факту заварювання дверей підвалу, навіть доведене неправомірне розірвання договору оренди № 011112021/21 між сторонами, не знаходяться у прямому причинному зв`язку для доказування (безумовного підтвердження) факту викрадення (вивезення) спірного майна з підвалу саме відповідачем у справі і що це майно у підвалі відповідача дійсно було.

Крім того, позивачем вказано вартість одиниць спірного майна за даними Актів приймання-передачі матеріальних цінностей та видаткових накладних, складених між позивачем та третіми особами в період 2016-2019 чи більш радніших років, за укладеними між ними договорами. При цьому у вказаних первинних документах, наданих позивачем, відсутні посилання на те, що ціна визначена за актуальною до періоду складення документів експертною оцінкою. За вказаними первинними документами та іншими доказами у справі неможливо встановити в якому технічному стані перебуває спірне майно, рік виробництва, початку експлуатації і чи відповідає вказана позивачем його ціна його технічному стану.

З цих підстав слід вважати, що ціна одиниць спірного майна у Актах приймання-передачі матеріальних цінностей та видаткових накладних, які склали позивач і треті особи, є лише договірною, яка не свідчить про дійсну вартість майна з урахування його фізичного стану та зносу, придатності до використання.

Отже суд не може погодитися із ціною одиниць спірного товару, які вказані позивачем у прохальній частині позову, як із їх достовірною ціною.

Крім того, з викладених підстав, суд не вправі вказувати саме таку ціну спірного майна у резолютивній частині рішення про його витребування (на випадок якщо б позов був задоволений). Згідно чинного законодавства, при неможливості витребувати майно в натурі, відповідач повинен буде відшкодувати його вартість (в даному випадку, яка вказана в рішенні суду). А така вартість за викладених обставин - є недостовірною, бо не підтверджена дійсним станом майна та експертним висновком.

В питанні обсягу аналізу доводів та заперечень учасників справи, повноти їх відображення у судовому рішенні, в питанні вичерпності висновків суду по предмету спору, суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд вважає, що за сукупністю доказів у справі позивач не підтвердив доказами безперевність свого правомірного перебування у підвалі площею 215 кв.м. (який належить на праві власності відповідачу), не доказав розміщення в цьому підвалі всього спірного майна зазначеної вартості, не доказав його протиправне викрадення саме відповідачем, а тому не довів обґрунтованість позовних вимог.

Отже у позові слід відмовити повністю за його недоведеністю, з покладенням на позивача всіх судових витрат.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду потягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 29 липня 2025 року

Суддя Н.М. Спаських