Ухвала від 29.07.2025 по справі 420/24446/24

УХВАЛА

29 липня 2025 року

м. Київ

справа №420/24446/24

провадження №К/990/29270/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу Одеської митниці на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування пункту 4 наказу «Про порушення дисциплінарного провадження» № 100-дс від 24 липня 2024 року та наказу «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » № 127-дс від 18 вересня 2024 року,

у с т а н о в и в :

09 липня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України в частині необхідності надання документу про сплату судового збору.

Зі скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що позивач у цій справі є фізичною особою і, звернувшись до суду в 2024 році, заявив дві позовні вимоги немайнового характеру.

У касаційній скарзі автор просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року повністю, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі № 420/24446/24 залишити без змін.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка була чинна на час звернення позивача до суду, ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 гривні.

Таким чином, ставка судового збору, що належить сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 4844,80 гривень (200% від (3028*0,4)*2) за дві вимоги немайнового характеру.

Воджночас автор скарги надіслав до суду разом із касаційною скаргою платіжну інструкцію від 20 березня 2025 року № 548 у сумі 1937,92 грн щодо сплати судового збору у справі № 420/24446/24, який сплачено на рахунок UA678999980313101206081015758, тобто на рахунок П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Наведене свідчить, що платіжна інструкція, яка стосується сплати судового збору у сумі 1937,92 грн сплачена не на рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007.

Втім, судовий збір сплачено на інший рахунок ніж той, що розміщено на офіційному веб-сайті Верховного Суду.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга належить залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі.

Таким чином, для усунення недоліків Одеській митниці потрібно надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у сумі 4844,80 грн за наведеними нижче реквізитами.

Реквізити для сплати судового збору:

отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

код ЄДРПОУ: 37993783;

код класифікації доходів бюджету: 22030102;

банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);

код класифікації доходів бюджету: 22030102;

призначення платежу: 101

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).

За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 06 березня 2025 року, а касаційну скаргу до суду касаційної інстанції надіслано 09 липня 2025 року, тобто з пропуском установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних правовідносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, правовідносини стають стабільними.

Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо своєчасного оскарження судових рішень.

Одночасно з касаційною скаргою автор подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, стверджуючи, що строк був пропущений з поважних причин, оскільки вперше касаційну скаргу було подано в межах строку на касаційне оскарження, однак ухвалами Верховного Суду від 02 травня 2025 року та від 13 червня 2025 року касаційну скаргу повернуто.

Водночас автор касаційної скарги не наводить обґрунтованих підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження за період з 13 червня 2025 року до 09 липня 2025 року (з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 13 червня 2025 року про повернення касаційної скарги та її повторного подання).

У зв`язку з цим, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, а отже автору касаційної скарги необхідно довести наявність об`єктивних перешкод у період з 13 червня 2025 року до 09 липня 2025 року, що не дозволили подати касаційну скаргу.

Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга належить залишенню без руху з установленням автору касаційної скарги строку для усунення її недоліків шляхом зазначення підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження за період з 13 червня 2025 року до 09 липня 2025 року та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у касаційній скарзі автор, як на підставу касаційного оскарження, покликається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що автор скарги зазначив як підставу касаційного оскарження судових рішень пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме щодо необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Так, автором касаційної скарги зазначено, що у даній сфері правовідносин необхідно відступлення від застосованого правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 300/1795/19 та від 02 лютого 2023 року у справі № 140/8162/20, застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні стосовно персональної відповідальності інспекторів митного поста за виконання ними митних формальностей, оскільки організація роботи митного поста та контроль за виконанням митних процедур є частиною обов`язків заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Південний-порт» ОСОБА_1 , що передбачені пунктом 1 розділу 3 посадової інструкції та пункту 5 контракту.

Суд звертає увагу автора касаційної скарги, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу.

Відкриття касаційного провадження на цій підставі можливе у тому випадку, коли автор скарги доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов`язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.

Верховний Суд наголошує, що положення пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо автор скарги вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Тому, лише загальні покликання на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин, цитати нормативних актів та незгоду заявника із оскаржуваним судовим рішенням.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга належить залишенню без руху з установленням автору касаційної скарги строку для усунення її недоліків шляхом: - зазначення підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження за період з 13 червня 2025 року до 09 липня 2025 року та надання відповідних доказів; - документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі; - надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням передбачених статтею 328 КАС України підстав, на яких подається касаційна скарга;.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,

у х в а л и в :

1. Визнати неповажними причини пропуску Одеської митниці строку на касаційне оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі № 420/24446/24.

2. Касаційну скаргу Одеської митниці на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі № 420/24446/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування пункту 4 наказу «Про порушення дисциплінарного провадження» № 100-дс від 24 липня 2024 року та наказу «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » № 127-дс від 18 вересня 2024 року залишити без руху.

3. Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді О. В. Кашпур

В. Е. Мацедонська