Постанова від 21.07.2025 по справі 344/8121/24

Справа № 344/8121/24

Провадження № 22-ц/4808/664/25

Провадження №22-ц/4808/648/25

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

за участю секретаря Кузнєцова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на рішення Івано-Франківського міського суду від 21 лютого 2025 року та апеляційну скаргу Комунального підприємства «Муніципальна дорожня компанія» на рішення Івано-Франківського міського суду від 21 лютого 2025 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 05 березня 2025 року, ухвалені в складі судді Домбровської Г.В. в м. Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», Комунального підприємства «Муніципальна дорожня компанія» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», Комунального підприємства «Муніципальна дорожня компанія», в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь завдану внаслідок ДТП майнову шкоду в розмірі 91677 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті наїзду на яму, де ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» велися ремонтні роботи, транспортному засобу позивача було спричинено пошкодження на суму 91677,00 грн.

Зазначав, що при проведенні ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» ремонтних робіт по вул. Сорохтея у м. Івано-Франківську (внаслідок яких повздовж всієї ширини дороги було вирито яму глибиною близько 2 метрів) було порушено вимоги чинного законодавства, оскільки жодних обмежувальних чи заборонних знаків, огороджень ремонтних робіт на вказаній ділянці дороги не було. Постановою суду у справі про адміністративне правопорушення старшого майстра ремонтно-механічного цеху ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення.

Крім того, оскільки балансоутримувачем дороги, де мала місце ДТП, у місті Івано-Франківську є КП «Муніципальна дорожня компанія», яке несе відповідальність за неналежне утримання доріг, на думку позивача, вказане підприємство несе солідарну відповідальність за завдану шкоду його майну.

Також позивач посилався на те, що йому завдано моральну шкоду, яку оцінив у 10000 грн., та яку просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 лютого 2025 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», Комунального підприємства «Муніципальна дорожня компанія» на користь ОСОБА_1 суму збитків у розмірі 91677,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою. Стягнуто з Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», Комунального підприємства «Муніципальна дорожня компанія» на користь ОСОБА_1 по 1817,00 грн. витрат на проведення експертизи та по 626,55 грн. судового збору з кожного.

Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 березня 2025 року стягнуто солідарно з ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», КП «Муніципальна дорожня компанія» витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн.

На рішення Івано-Франківського міського суду від 21 лютого 2025 року Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість.

Вважає, що обставини, встановлені постановою Івано-Франківського міського суду від 29.02.2024 у справі №344/23832/23 щодо встановлення чи невстановлення необхідних дорожніх знаків, наявність огородження місця розкопок не є такими, що не підлягають доказуванню у цій справі, а мали обов`язково доказуватися в загальному порядку. Висновок суду першої інстанції про те, що наведені вище обставини є преюдиційними фактами, є помилковим, зроблений з порушенням норм процесуального права. Також зазначає, що у вищевказаній постанові наведено обставини, які є суперечливими за своїм змістом.

Також вважає, що не є преюдиційними фактами у цій справі обставини, встановлені у постанові Івано-Франківського міського суду від 01.02.2024 у справі про адміністративне правопорушення №344/23871/23, яка була обов`язковою для суду, що розглядав цю цивільну справу, лише в питанні чи мали місце дії (бездіяльність) ОСОБА_2 , передбачені ч. 4 ст. 140 КУпАП, та чи вчинені вони цією особою. Обставини, які мали значення для правильного вирішення цієї цивільної справи, зокрема наявність перед місцем розкопки дорожніх знаків, огородження та чи є ОСОБА_2 посадовою особою скаржника ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» підлягали встановленню в загальному порядку відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України.

З огляду на викладене, вважає, що у цій справі має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

У відзиві на позовну заяву ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» зазначало, що на відстані 10-12 м перед розкопкою на проїзній частині вулиці було встановлено дорожні знаки 1.37 «Дорожні роботи» та 4.7 «Об`їзд перешкоди з правого боку»; також перед розкопкою було встановлено огородження з сигнальною стрічкою, насипано земляний обмежувальний вал висотою 50 см, перед ним знаходилися металеві труби діаметром 40 см. Всі ці перешкоди були збиті та подолані водієм автомобіля марки «Skoda Octavia», д.н.з НОМЕР_1 , оскільки швидкість руху автомобіля була надзвичайно високою та значно перевищувала дозволену. Наявність знаків, огородження, земляних та металевих перешкод для руху вбачається й на фотографіях, що були подані до суду позивачем як докази у справі. Однак, суд першої інстанції не надав жодної оцінки вказаним доводам скаржника, не дослідив докази по справі, зокрема фотографії з місця дорожньо-транспортної пригоди, посадову інструкцію старшого майстра ремонтно-механічного цеху ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго». Суд не встановив, що ОСОБА_2 не є посадовою особою скаржника, забезпечення безпеки руху транспортних засобів та встановлення дорожніх знаків не є його посадовими обов`язками.

Зазначає, що суд не встановив чи входило до обов`язків та компетенції саме ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» перекриття дорожнього руху шляхом встановлення заборонних дорожніх знаків, та яка правова норма зобов`язувала його вчинити ці дії.

Вказує, що суд першої інстанції невірно визначив скаржника ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» як суб`єкта відповідальності у цих деліктних правовідносинах, оскільки у таких правовідносинах згідно постанови Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі №904/5489/18, яку застосував суд першої інстанції, відповідальним є орган місцевого самоврядування.

Суд помилково вказав, що вимоги ДСТУ 3587-97 є обов`язковими, оскільки такі скасовані 01.12.2022 і на їх заміну прийнято національний стандарт ДСТУ 3587-22 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану», який був чинний на дату виникнення спірних правовідносин.

Також скаржник не погоджується з рішенням в частині стягнення моральної шкоди. Вважає, що позивачем не доведено наявність моральної шкоди та її розмір.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Комунальне підприємство «Муніципальна дорожня компанія» подало апеляційну скаргу на вказане рішення та додаткове рішення. Вважає, що такі в частині стягнення з КП «Муніципальна дорожня компанія» збитків на відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди, витрат на проведення експертизи та судових витрат є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

На думку скаржника, висновки суду першої інстанції щодо солідарного стягнення шкоди не відповідають обставинам справи, оскільки шкода завдана діями та бездіяльністю ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», а висновок про наявність у діях КП «Муніципальна дорожня компанія» складу цивільного правопорушення, зокрема протиправної бездіяльності, є безпідставним.

Судом встановлено, що у листі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 24.04.2024 зазначено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 09 грудня 2023 року підприємство (КП «Муніципальна дорожня компанія») ремонтних робіт не виконувало та жодних дозвільних документів щодо проведення робіт не надавало.

Водночас, згідно листа Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради від 16.05.2024 Департаментом інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради 28.11.2023 видано аварійний дозвіл (ордер) ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на проведення аварійно-ремонтних робіт за адресою вул. Сорохтея, біля ж/б №16 з терміном дії до 09.12.2023. У зв`язку з великим обсягом робіт вказаний дозвіл було переведено в плановий згідно з рішенням виконавчого комітету від 08.12.2023 №1615.19.01.2024 відповідно до рішення виконавчого комітету №41 вказаний дозвіл (ордер) було продовжено до 30.03.2024. Дозвіл (ордер) було закрито 05.03.2024.

Отже, суд першої інстанції не взяв до уваги, що на момент ДТП ділянка автомобільної дороги, де воно сталося, фактично була передана для здійснення аварійно-ремонтних робіт ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», і останнє зобов`язувалось повністю відновити покриття на місці проведення робіт протягом терміну дії дозволу ордера.

Відповідно до п. 8.3 ДСТУ 3090-95 контроль за дотриманням правил огородження та обладнання технічними засобами ділянок експлуатаційних робіт, а також виконання вимог безпеки дорожнього руху при проведенні експлуатаційних робіт має здійснюватися керівництвом організації (підприємства), яка виконує ці роботи, відповідними підрозділами державної виконавчої влади, які видають дозволи на їх виконання, і органами Патрульної поліції.

Враховуючи вище викладене, безпідставним є висновок суду, що КП «Муніципальна дорожня компанія» не проконтролювало перешкоду в дорожньому русі та не позначило її дорожніми знаками.

Посилання суду на постанову Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №904/5489/18в обґрунтування обов`язку відшкодування власниками доріг або уповноваженими ними органами збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, вважає нерелевантною до правовідносин у цій справі, оскільки стосується ДТП, що сталося в результаті вибоїни на дорозі, тобто шкода завдана неналежним утриманням балансоутримувачем дорожнього покриття.

Також вважає помилковим висновок суду проте, що балансоутримувач доріг в силу закону відповідає за належний стан ввірених йому доріг і під час здійснення на них ремонтних робіт чи розкопок іншими суб`єктами на підставі виданих дозволів.

Вказує, що, враховуючи виданий аварійний дозвіл (ордер) ДТП «Івано-Франківськттеплокомуненерго» на момент ДТП проводився не ремонт дорожнього об`єкту, а ремонт мереж теплопостачання. Таким чином, у будь-якому випадку, шкода яка є предметом спору, не могла бути завдана з вини КП «Муніципальна дорожня компанія». КП «Муніципальна дорожня компанія» не є належним відповідачем у цій справі. Єдиним належним відповідачем по справі має бути ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго».

Щодо стягнення з КП «Муніципальна дорожня компанія» моральної шкоди вказує, що позивач не довів факт спричинення йому моральної шкоди у розмірі у 10000 грн. Крім того, він не був учасником ДТП, адже автомобілем користувався його син. Тому позивач не міг понести моральні переживання у момент вчинення вказаного ДТП.

Щодо стягнення судових витрат із КП «Муніципальна дорожня компанія» вказує, що шкода позивачу була завдана не з вини підприємства, а дії його не містять ознак протиправної бездіяльності, тому позов до КП «Муніципальна дорожня компанія» не підлягає задоволенню, а судові витрати не можуть бути покладені на нього.

Звертає увагу суду, що витрати на правову допомогу повинні бути документально підтверджені. Проте, як вбачається із копії ордеру про надання правничої допомоги серії AT №1067341 від 25.04.2024, правнича допомога надавалася згідно договору про надання правничої допомоги №18/032024 від 18.03.2024, копія якого в матеріалах справи відсутня. Також, з долученої позивачем угоди про надання правової допомоги №11/122023а від 11.12.2023 не зрозуміло, яких саме послуг вона стосувалась, оскільки предмет угоди не має конкретики та містить загальне формулювання «захист та представництво інтересів». А договір, який міститься у матеріалах справи, у свою чергу не містить жодних умов, які б указували не тільки на цю справу, а в принципі на те, де і з якого приводу надається правнича допомога. Тому додаткове рішення, на думку скаржника, є незаконним, а стягнення 15000 грн. витрати на правову допомогу - безпідставним.

Заявляє, що орієнтовний (попередній) розрахунок понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката в апеляційному суді становить 15000 грн., відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази понесення таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Просить скасувати рішення та додаткове рішення в частині задоволення позову до Комунального підприємства «Муніципальна дорожня компанія» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог до Комунального підприємства «Муніципальна дорожня компанія» відмовити у повному обсязі;судові витрати покласти на позивача.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Костів І.Я. подав відзив на апеляційні скарги, в якому вважає судові рішення законними, обґрунтованими, прийнятими відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин.

Щодо доводів апеляційної скарги ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» зазначає, що обидві постанови про адмінправопорушення є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності осіб, стосовно яких ухвалено постанови суду. Щодо обов`язку працівників ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» перекривати дорожній рух шляхом встановлення заборонних дорожніх знаків, то при отриманні ордеру вказане підприємство зобов`язувалось проводити роботи у відповідності до Правил благоустрою території Івано-Франківської міської територіальної громади, ДСТУ 3090-95 та іншого законодавства. Пунктом 11.5.7. Правил благоустрою встановлено, що відповідальність за забезпечення руху транспорту і пішоходів несуть особи, які відповідають за виконання робіт, а саме: особи, які отримали дозвіл (ордер). Щодо неправильного застосування норм матеріального права вказує, що рішення суду не ґрунтується на ДСТУ 3587-97. Водночас ДСТУ 3587-22, чинний на сьогоднішній день, жодним чином не послаблює вимоги експлуатаційного стану доріг. Відповідно до п. 5.1.1. ДСТУ 3587-22 Автомобільні дороги, залізничні та трамвайні переїзди повинні відповідати рівню вимог до експлуатаційного стану їхніх складових і забезпечувати безпеку учасників дорожнього руху, а також ТЗ під час їхнього руху з дозволеною швидкістю. Водночас, ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» порушило вимоги ДСТУ 8749:2017 «Огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт», що підтверджується дослідженими в судовому засіданні актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, рапортом працівника поліції, схемою місця ДТП. Також відсутність заборонних знаків підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 . Дорожні знаки 1.37 «Дорожні роботи» та 4.7«Об`їзд перешкоди з правого боку» жодним чином не звільняють ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» від відповідальності, оскільки відповідно до вимог п. 6.1.7 ДСТУ8749:2017 у зоні дорожніх робіт необхідно здійснити закриття руху з улаштуванням відокремленого об`їзду, якщо залишкова ширина проїзної частини не забезпечує мінімальної ширини смуги руху. Таким чином,оскільки проїзна частина вулиці була перекопана повністю, виконавець робіт зобов`язаний був закрити рух на цій ділянці дороги та встановити знаки 5.63, 5.64, а також організувати об`їзд місць проведення робіт іншими дорогами чи вулицями, або спеціально побудованими (відокремленими) об`їздами, або з використанням залишкової ширини проїзної частини з позначенням відповідними дорожніми знаками.

Зазначає, що внаслідок протиправної поведінки відповідачів ОСОБА_1 як власнику пошкодженого транспортного засобу довелось змінити звичний ритм життя, оскільки автомобіль довгий час перебував в ремонті, шукати запасні деталі, відвідувати автомайстерню, оплачувати послуги евакуатора, користуватись послугами таксі. Тому він зазнав душевних страждань, розмір яких об`єктивно оцінено у 10000 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги Комунального підприємства «Муніципальна дорожня компанія», представник позивача вважає, що оскільки балансоутримувачем дороги у м. Івано-Франківську є КП «Муніципальна дорожня компанія», це підприємство в силу ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» має такі обов`язки: ремонт та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; впровадження на аварійно-небезпечних ділянках та місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху; забезпечення роботи спеціалізованих служб по здійсненню заходів щодо організації дорожнього руху; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Жодного з перелічених обов`язків КП «Муніципальна дорожня компанія» не виконало.

Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані, зокрема: постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух (пункт 11 Єдиних правил). І вказаних заходів Муніципальна дорожня компанія не вжила.

Окрім того, в постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №904/5489/18 та від 18.02.2020 у справі №916/2586/18 зазначено, що тлумачення норм Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про автомобільні дороги», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 (із змінами та доповненнями), дозволяє дійти висновку, що у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.

Тому вважає, що КП «Муніципальна дорожня компанія» є належним відповідачем у справі та несе солідарну відповідальність за завдані бездіяльністю збитки.

Щодо витрат на правову допомогу вказує, що до матеріалів справи долучено угоду про надання правової допомоги №11/122023а від 11.12.2023. Саме цю угоду було укладено з позивачем 11.12.2023 та на її підставі здійснювався захист та представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Костівим І.Я. у цій справі. Водночас, при заповненні ордерів про надання правової допомоги було допущено технічну помилку, а саме невірно внесено номер та дату договору про надання правової допомоги.

Згідно висновків, які викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №925/331/20 «…наявність в окремому документі помилки, чи неточності у його оформленні, не є підставою для висновку про відсутність понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу адвоката, якщо з матеріалів справи вбачаються обставини фактичного надання такої правової допомоги, адже певні недоліки в заповненні документів носять виключно оціночний характер…».

На підтвердження витрат, понесених стороною позивача, суду надано копію угоди про надання правової допомоги, акт виконаних робіт, квитанцію про сплату послуг. Окрім того попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу було зазначено в позовній заяві, а саме 20000 грн.

Заперечення адвоката Устінського А.В. зводяться виключно до визнання неналежним доказом угоди про надання правової допомоги №11/122023а від 11.12.2023, оскільки предмет угоди не має конкретики та містить загальне формулювання «захист та представництво інтересів», а в акті виконаних робіт від 24.02.2025 згідно угоди про надання правової допомоги №11/122023а не зазначено, якої саме справи стосується цей акт. Водночас з акту виконаних робіт чітко вбачається, що правова допомога надавалася саме у цій справі, оскільки до матеріалів справи долучено копію відповіді на адвокатський запит до Івано-Франківської міської ради від 24.04.2024 та копію відповіді на претензію до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» від 08.04.2024. Представник відповідача не оспорює вартість кожної з наданих послуг, встановленої актом. Таким чином, вважає доводи представника відповідача такими, що жодним чином не підтверджують неспівмірність понесених витрат.

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правову допомогу, які будуть понесені в Івано-Франківському апеляційному суді становить 15000 грн.

Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

В судовомузасіданні апеляційногосуду представникиДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»-адвокат БіянБ.Р. (взалі суду) та КП «Муніципальна дорожня компанія» - адвокат Устінський А.В. (поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції) доводи та вимоги поданих ними апеляційних скарг підтримали, щодо задоволення інших апеляційних скарг заперечили. Представник ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» підтримав доводиапеляційної скарги КП «Муніципальна дорожня компанія» в частині оскарження додаткового рішення суду.

Представник позивача адвокат Костів І.Я. в судовомузасіданні (в залі суду) щодо задоволення апеляційних скарг заперечив, просив рішення суду першої інстанції та додаткове рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 09 грудня 2023 року о 20 год. 00 хв. ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , в м. Івано-Франківську по вул. Сорохтея, 24 наїхав на перешкоду, а саме з`їхав у вириту яму, де велися ремонтні роботи.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 29 лютого 2024 року у справі №344/23832/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117362799), яка набрала законної сили 12 березня 2024 року, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Судом зазначено: «Як встановлено судом із наявної в матеріалах справи план схеми місця ДТП зазначено, що стан покриття проїзної частини засніжене, є недоліки в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП.

Окрім цього, судом встановлено, що відповідно до акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі стримувальне огородження місця проведення дорожніх робіт відсутнє, перед місцем розкопки відсутні дорожні знаки 3.1, 3.21, 3.2, які забороняють рух, натомість присутні знаки 1.37 «Дорожні роботи» та 4.7 «Об`їзд перешкоди з правого боку», які знаходяться на перехресті вулиць Сорохтея та Гвардійської, тобто позаду перетину вулиць Карпатської Січі - Сорохтея, звідки виїхав Голинський Р.О. За результатами обстеження ділянки вулично-шляхової мережі встановлено невідповідність місця проведення дорожніх робіт вимогам ДСТУ 8749:2017.

Згідно наявного в матеріалах справи рапорту інспектора поліції, обстеживши дану ділянку дороги було виявлено, що на місці розкопок відсутні дорожні знаки, які б забороняли рух транспортних засобів та відсутнє місце огородження місця розкопок. Перед дорожніми розкопками на певній відстані встановлені дорожні знаки 1.37 «Дорожні роботи» та 4.7 «Об`їзд перешкоди з правого боку», проте дорожніх знаків, які б забороняли рух ТЗ не виявлено, хоча у зв`язку із даними дорожніми розкопками рух на даній ділянці неможливий, так як глибина ями становить 2 м.

Відповідно до п. 33.1 ПДР України знак 1.37 встановлюється перед ділянкою дороги, на якій проводяться дорожні роботи. Знак установлюється поза населеними пунктами на відстані 150-300 м, у населених пунктах - на відстані 50-100 м до початку такої ділянки. Знак може бути встановлено на відстані 10-15 м до місця виконання короткотермінових дорожніх робіт на проїзній частині в населеному пункті. В населених пунктах та поза населеними пунктами знак повторюється. Наступний знак встановлюється на відстані щонайменше 50 м до початку небезпечної ділянки. Знак - тимчасовий і встановлюється на період, необхідний для виконання відповідних робіт на дорозі.

Знак 4.7 застосовується, щоб зазначити, що об`їзд острівців безпеки і різноманітних перешкод, що знаходяться на проїзній частині, дозволяється з правого боку.

В даному випадку 09.12.2023 на вказаній ділянці дороги по вул. Сорохтея, 24 в м. Івано-Франківськ не було встановлено дорожній знак 3.43, який забороняє рух усіх без винятку користувачів доріг, вулиць, залізничних переїздів у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, аварією, проявом стихійного лиха чи іншою небезпекою для руху (зсув ґрунту, падіння каміння, сильний снігопад, повінь тощо) та знаки 5.63, 5.64.

Таким чином, оскільки проїзна частина вулиці була перекопана повністю, виконавець робіт не закрив рух на даній ділянці дороги та не встановив знаки 5.63, 5.64.

Відповідно до п. 7.1 ДСТУ 8749:2017 об`їзди місць проведення робіт може бути влаштовано іншими дорогами чи вулицями, або спеціально побудованими (відокремленими) об`їздами, або з використанням залишкової ширини проїзної частини з позначенням відповідними дорожніми знаками» (т. 1, а.с. 41-43).

Постановою Івано-Франківського міського суду від 01 лютого 2024 року у справі №344/23832/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116699977), яка набрала законної сили 13 лютого 2024 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Судом зазначено: «09 грудня 2023 року о 20 год. 00 хв. в м. Івано-Франківськ, по вул. Сорохтея, 24 ОСОБА_2 , будучи посадовою особою, а саме старшим майстром ремонтно-механічного цеху ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», порушив правила, норми та стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні вулично-шляхової мережі автомобільних доріг, вулиць, а саме не встановив дорожні знаки, не забезпечив безпеку руху транспортним засобам, внаслідок чого відбулась ДТП за участю транспортного засобу марки «Skoda Ovtavia», д.н.з. НОМЕР_2 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 1.5 ПДР України. При ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 140 КУпАП.

ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненому правопорушенні визнав.

Таким чином суд вважає, що дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 140 КУпАП, оскільки він вчинив порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, що спричинило пошкодження транспортних засобів та повністю доведено в суді.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність, суд визнає щире каяття правопорушника» (т. 1, а.с. 38-40).

Відповідно до змісту лист Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 24.04.2024 №14/01-20/1831 балансоутримувачем ділянки автомобільної дороги, на якій трапилась ДТП, є КП «Муніципальна дорожня компанія» (т. 1, а.с. 47).

Згідно листа Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради від 16.05.2024 Департаментом 28.11.2023 видано аварійний дозвіл (ордер) ДМП «ІФТКЕ» на проведення аварійно-ремонтних робіт за адресою вул. Сорохтея, біля ж/б №16 з терміном дії до 09.12.2023. У зв`язку з великим обсягом робіт цей дозвіл було переведено в плановий згідно з рішенням виконавчого комітету від 08.12.2023 №1615. 19.01.2024 відповідно до рішення виконавчого комітету №41 цей дозвіл (ордер) було продовжено до 30.03.2024. Дозвіл (ордер) було закрито 05.03.2024 (т. 1, а.с. 87).

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 44).

Згідно Висновку експерта №СЕ-19/109-23/2629-АВ від 26.12.2023 вартість матеріального збитку, завданого власнику наданого на дослідження КТЗ «Skoda Octavia», 2011 року випуску, об`ємом двигуна 1,6 л, внаслідок пошкоджень станом на 09.12.2023 становила 91677,00 грн. (т. 1, а.с. 10-35).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено наявність у діях відповідачів усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки, яка виразилася у їх бездіяльності щодо невиконання належним чином ремонтних робіт під час здійснення розкопок (ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго») та у бездіяльності уповноваженого органу щодо утримання у належному стані автомобільної дороги (КП «Муніципальна дорожня компанія»); шкідливий результат такої поведінки - шкода завдана майну позивача - у розмірі прямих витрат на відновлення пошкодженого автомобіля; причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою (бездіяльністю) відповідачів та шкодою (збитками), який полягає у тому, що через неналежне утримання відповідачами автомобільної дороги та порушення правил здійснення розкопок по вулиці Сорохтея у місті Івано-Франківську 09 грудня 2023 року автомобіль позивача у зв`язку з наявністю неогородженої та непозначеної дорожніми знаками виритої ями потрапив у ДТП, внаслідок чого ОСОБА_1 зазнав витрат на відновлення автомобіля. При цьому вина відповідачів презюмується, оскільки останніми не надано доказів відсутності їх вини щодо невиконання обов`язку з утримання дороги в належному та безпечному стані для дорожнього руху.

Позивачем доведено і факт наявності шкоди та її розмір, що підтверджується Висновком експерта №СЕ-19/109-23/2629-АВ від 26.12.2023, наявні у якому розрахунки представниками відповідачів під час розгляду справи під сумнів не ставилися та не заперечувалися.

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд виходив з характеру вчиненого правопорушення, глибини і тривалості завданих позивачу душевних страждань, вимог розумності і справедливості, а тому вважав, що заявлений до відшкодування розмір моральної шкоди у 10000,00 грн. станом на сьогоднішній день є адекватним способом відшкодування завданої немайнової шкоди позивачу.

Судові витрати суд розподілив відповідно до статті 141 ЦПК України: в рівних частках сума сплаченого позивачем судового збору та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи по 626,55 грн. та 1817,00 грн. відповідно з кожного з відповідачів.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції, враховуючи визначені у ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України критерії, факт задоволення позовних вимог, вважав за доцільне стягнути солідарно з ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» та КП «Муніципальна дорожня компанія» на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн. із заявлених 20000 грн.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту слід враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №753/8671/21 (провадження №61-550св22) зазначено, що «кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду».

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин першої-третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю, а статтею 17 цього закону передбачено, що управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

За приписами пунктів 1, 4 частини 1 статті 21 Закону України «Про автомобільні дороги» органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що до компетенції міських рад та їх виконавчих органів районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить, зокрема, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Згідно з статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху віднесено: розробку програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; компенсацію витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Положеннями частини 3 статті 14 та частини 1 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про дорожній рух» автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами, а згідно з частино 1 статті 24 зазначеного Закону власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

В пункті 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198, встановлено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Згідно з пункту 2.12 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, власник транспортного засобу має право на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки дорожнього руху.

Відповідно до пункту 3.2 Правил благоустрою території Івано-Франківської міської територіальної громади, затверджених рішенням Івано-Франківської міської ради (33 сесія) 8 демократичного скликання від 03.02.2023 №17-33, утримання та ремонт доріг і вулиць на території Івано-Франківської міської територіальної громади здійснюється їх балансоутримувачами (якщо вони уповноважені на виконання даних робіт у визначеному Бюджетним кодексом України порядку), або виконавцем (суб`єктом господарювання, визначеним шляхом проведення публічних закупівель через систему Prozorro на виконання робіт з утримання чи ремонту доріг та/або вулиць на території Івано-Франківської міської територіальної громади на визначений період).

Місця проведення дорожніх робіт з утримання або ремонту об`єктів благоустрою на вулично-дорожній мережі повинні мати відповідне огородження згідно вимог даних Правил, тимчасові дорожні знаки та належне освітлення в нічний час (п. 3.7 Правил).

Розміри, форма та розміщення дорожніх знаків повинні відповідати вимогам Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі Правила дорожнього руху), та ДСТУ 4100-2021 «Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» (п. 3.9 Правил).

Обмеження або заборона дорожнього руху під час виконання робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах здійснюється відповідно до вимог законів України «Про дорожній рух», «Про автомобільні дороги» (п. 3.13 Правил).

Згідно п. 11.1 Правил виконання робіт, пов`язаних з порушенням об`єктів благоустрою на території Івано-Франківської міської територіальної громади може здійснюватись виключно на підставі дозволу (ордера) Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради, виданого в установленому порядку, зокрема планові дозволи (ордери) видаються на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у встановленому цими Правилами порядку, аварійні на підставі поданої заявки у встановленому цими Правилами порядку.

Для отримання планового дозволу (ордера) серед іншого подається схема огородження розкопки (проїжджі частини, пішохідні зони), погоджена з управлінням патрульної поліції в м. Івано-Франківську (п. 11.3.1 Правил).

Пунктом 11.5.2 Правил передбачено, що замовник або виконавець робіт з яким замовник уклав відповідний договір, при виконанні земельних та/або ремонтних (аварійних) робіт, зобов`язаний до їх початку огородити місце розкопування стандартними бар`єрами. При розкопуванні покриття на проїжджій частині доріг, тротуарах, площах, зелених зонах, інших пішохідних зонах та зонах руху транспорту, огородження має бути яскраво червоного кольору з білими полосами, виготовлене з металу, твердого пластику або іншого подібного матеріалу, має кріпитись нерухомо з секцій по периметру розкопки та мати встановлену форму та вигляд.

При проведенні розкопок в інших місцях, а також при виконанні робіт на великих площах, розкопка має бути огороджена по всьому периметру парканом висотою від 1,8 м або сіткою яскраво червоного кольору встановленої форми та вигляду.

Використання інших засобів огородження, а також не огородження місця розкопки не дозволяється.

Місце розкопки має бути огороджене по периметру даними стандартними елементами до завершення робіт з відновлення розритого покриття.

Також місце проведення розкопки має бути оснащене попереджувальними знаками стандартного типу на спеціальних тимчасових стійках.

У випадку проведення розкопки на проїжджій частині, додатково до знаків, може бути наклеєна тимчасова розмітка жовтого кольору, а також встановлені попереджувальні ліхтарі встановленого типу.

Схема тимчасової розмітки, встановлення попереджувальних ліхтарів, а також встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху має бути погоджена в патрульній поліції.

На ділянках вулиці, де дозволено її перекриття, необхідно встановити схему об`їзду стандартного типу та стандартних розмірів, погоджену в Департаменті патрульної поліції Національної поліції України та управлінні транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради.

Також у межах розкопки необхідно встановити інформаційний щит з найменуванням та контактними телефонами осіб, які є замовниками робіт та виконавцями (підрядниками), строками початку і закінчення робіт, номером та датою видачі дозволу (ордера), іншою інформацією.

Згідно п. 11.5.7 Правил при виконанні розкопування в місцях руху транспорту і пішоходів необхідно забезпечувати безпеку руху. Відповідальність за забезпечення руху транспорту і пішоходів несуть особи, які відповідають за виконання робіт, а саме особи які отримали дозвіл (ордер). Забороняється розпочинати та виконувати роботи без виконання вимог щодо забезпечення безпеки руху, викладених у технічних умовах патрульної поліції та без встановлення в повному об`ємі технічних засобів організації дорожнього руху.

Особи, які виконують ремонтні та/або земельні роботи на об`єкті благоустрою, несуть адміністративну відповідальність за недотримання вимог визначених цими Правилами, зокрема за: виконання ремонтних та/або земельних робіт на об`єкті благоустрою без отримання відповідного погодження (у разі необхідності отримання такого погодження); несвоєчасне відновлення об`єктів благоустрою після завершення виконання ремонтних та/або земельних робіт на об`єкті благоустрою; неякісне утримання тимчасового покриття; виконання робіт, які не передбачені в погодженні; порушення встановлених законодавством екологічних, санітарно-гігієнічних вимог, будівельних, експлуатаційних та протипожежних норм і правил, умов безпеки руху транспорту та пішоходів, етапності виконання відповідних робіт; наявність, цілісність та справність огорожі місця проведення робіт; інші правопорушення, відповідальність за які передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення (п. 11.13 Правил).

За приписами частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те що, приписи частини 1 статті 1173 ЦК України допускають обґрунтованість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів, тобто за наявності трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, збитків та їх розміру, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками).

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу місцевого самоврядування та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідачі ж, які заперечують проти позову, повинні спростувати презумпцію їх вини у завданні шкоди позивачу.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 покликався на протиправну бездіяльність відповідачів у дотриманні вимог щодо забезпечення безпечної експлуатації доріг та попередження учасників дорожнього руху про наявність перешкоди як на підставу завданої йому матеріальної та моральної шкоди, вбачаючи саме в такій бездіяльності причинний зв`язок із власними збитками.

Вищевказаними нормами права передбачено як обов`язок виконавця земельних (ремонтних) робіт, пов`язаних з порушенням об`єктів благоустрою, огородити місце розкопування та встановити попереджувальні знаки, так і належного утримання та ремонту доріг і вулиць їх балансоутримувачами.

Відповідно до постанови Івано-Франківського міського суду від 29 лютого 2024 року у справі №344/23832/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117362799), яка набрала законної сили 12 березня 2024 року, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, судом встановлено, що «стримувальне огородження місця проведення дорожніх робіт відсутнє, перед місцем розкопки відсутні дорожні знаки 3.1, 3.21, 3.2, які забороняють рух, натомість присутні знаки 1.37 «Дорожні роботи» та 4.7 «Об`їзд перешкоди з правого боку», які знаходяться на перехресті вулиць Сорохтея та Гвардійської, тобто позаду перетину вулиць Карпатської Січі - Сорохтея, звідки виїхав ОСОБА_3 », «… дорожніх знаків, які б забороняли рух ТЗ не виявлено, хоча у зв`язку із даними дорожніми розкопками рух на даній ділянці неможливий, так як глибина ями становить 2 м», «В даному випадку 09.12.2023 на вказаній ділянці дороги по вул. Сорохтея, 24 в м. Івано-Франківськ не було встановлено дорожній знак 3.43, який забороняє рух усіх без винятку користувачів доріг, вулиць, залізничних переїздів у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, аварією, проявом стихійного лиха чи іншою небезпекою для руху (зсув ґрунту, падіння каміння, сильний снігопад, повінь тощо) та знаки 5.63, 5.64.

Таким чином, оскільки проїзна частина вулиці була перекопана повністю, виконавець робіт не закрив рух на даній ділянці дороги та не встановив знаки 5.63, 5.64».

Відповідно до постанови Івано-Франківського міського суду від 01 лютого 2024 року у справі №344/23832/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116699977), яка набрала законної сили 13 лютого 2024 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., судом встановлено, що «09 грудня 2023 року о 20 год. 00 хв. в м. Івано-Франківськ, по вул. Сорохтея, 24 ОСОБА_2 , будучи посадовою особою, а саме старшим майстром ремонтно-механічного цеху ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», порушив правила, норми та стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні вулично-шляхової мережі автомобільних доріг, вулиць, а саме не встановив дорожні знаки, не забезпечив безпеку руху транспортним засобам, внаслідок чого відбулась ДТП за участю транспортного засобу марки «Skoda Ovtavia», д.н.з. НОМЕР_2 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 1.5 ПДР України. При ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 140 КУпАП.

ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненому правопорушенні визнав.

Таким чином суд вважає, що дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 140 КУпАП, оскільки він вчинив порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, що спричинило пошкодження транспортних засобів та повністю доведено в суді.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність, суд визнає щире каяття правопорушника».

Згідно вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином суд першої інстанції в цій справі за наслідками ДТП правильно взяв до уваги, що вищевказаними судовими рішеннями встановлено відсутність в діях водія ОСОБА_3 порушення ПДР та допущення бездіяльності посадовою особою ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» - старшим майстром ремонтно-механічного цеху ОСОБА_2 щодо забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 01 лютого 2024 року у справі №344/23871/23 старшого майстра ДМП «ІваноФранківськтеплокомуненерго» ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Тобто вказаною постановою встановлено преюдиційний факт, що в діях ОСОБА_2 мала місце бездіяльність у формі порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт.

А доводи апеляційної скарги ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» щодо того, що дії чибездіяльність особи по встановлення чи невстановленню необхідних дорожніх знаків, огородження місця розкопок, чи є ОСОБА_2 посадовою особою скаржника ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» мали доказуватися в загальному порядку, є безпідставними з огляду на наведені вимоги ч. 6 ст. 82 ЦПК України.

Крім того, судом досліджувалися фото з місця ДТП та заслуховувалися пояснення свідка ОСОБА_2 .

Також не заслуговують на увагу твердження вказаного апелянта про те, що перед розкопкою на проїзній частині вулиці було встановлено дорожні знаки 1.37 «Дорожні роботи» та 4.7 «Об`їзд перешкоди з правого боку», встановлено огородження з сигнальною стрічкою, насипано земляний обмежувальний вал висотою 50 см, і ці перешкоди були збиті водієм автомобіля марки «Skoda Octavia», д.н.з НОМЕР_1 , оскільки швидкість руху була надзвичайно високою. Такі доводи нічим не підтверджені, спростовуються вищевказаною постановою суду про відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_3 . А посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки вказаним доводам скаржника щодо наявності знаків, огородження, земляних та металевих перешкод для руху є безпідставними, так як судом вище зазначено допустимі в цьому випадку знаки для закриття руху на ділянці дороги, і знаки 1.37 «Дорожні роботи» та 4.7 «Об`їзд перешкоди з правого боку» до таких не належать і жодним чином не звільняють ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» від відповідальності. Відповідно до вимог п. 6.1.7 ДСТУ 8749:2017 у зоні дорожніх робіт необхідно здійснити закриття руху з улаштуванням відокремленого об`їзду, якщо залишкова ширина проїзної частини не забезпечує мінімальної ширини смуги руху. Оскільки проїзна частина вулиці була перекопана повністю, виконавець робіт зобов`язаний був закрити рух на цій ділянці дороги та встановити знаки 5.63, 5.64, а також організувати об`їзд місць проведення робіт іншими дорогами чи вулицями, або спеціально побудованими (відокремленими) об`їздами, або з використанням залишкової ширини проїзної частини з позначенням відповідними дорожніми знаками.

Доводи представника ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про те, що суд не встановив чи входило до обов`язків та компетенції ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» перекриття дорожнього руху шляхом встановлення заборонних дорожніх знаків, та яка правова норма зобов`язувала його вчинити ці дії, що у спірних правовідносинах відповідальним є тільки орган місцевого самоврядування, спростовуються вищевказаними нормами права, якими передбачено встановлення огородження місця розкопки замовником або виконавцем робіт, з яким замовник уклав відповідний договір, при виконанні земельних та/або ремонтних (аварійних) робіт, і що відповідальність за забезпечення руху транспорту і пішоходів несуть особи, які відповідають за виконання робіт, а саме особи які отримали відповідний дозвіл (ордер).

Зазначене представником ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», що місцевий суд помилково вказав, що вимоги ДСТУ 3587-97 є обов`язковими, хоча такі скасовані 01.12.2022 і на їх заміну прийнято національний стандарт ДСТУ 3587-22 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану», є не є порушеннями, які б призвели до ухвалення неправильного по суті рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги КП «Муніципальна дорожня компанія» про безпідставність солідарного стягнення шкоди, оскільки шкода завдана діями та бездіяльністю ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», на момент дорожньо-транспортної пригоди 09 грудня 2023 року КП «Муніципальна дорожня компанія» ремонтних робіт не виконувало та жодних дозвільних документів щодо проведення робіт не надавало, то такі є безпідставними, так як останнє як балансоутримувач дороги не тільки проводить ремонтні роботи, а й несе відповідальність за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; здійснює відшкодування збитків користувачам.

Сам факт того, що на момент ДТП ділянка автомобільної дороги, де воно сталося, була передана ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» для здійснення аварійно-ремонтних робіт, і останнє зобов`язувалось повністю відновити покриття на місці проведення робіт протягом терміну дії дозволу (ордера), не звільняє КП «Муніципальна дорожня компанія» від її обов`язків.

Таким чином, КП «Муніципальна дорожня компанія» є належним відповідачем у справі.

За положеннями частини першої статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Оскільки майну позивача завдано шкоду внаслідок спільної бездіяльності КП «Муніципальна дорожня компанія» як балансоутримувача дороги та уповноваженого органу зі здійснення контролю за забезпеченням безпеки руху на автомобільних дорогах, які перебувають на її балансі, та ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» як юридичної особи, яка проводила ремонті роботи системи теплопостачання та здійснила розкопки, пошкодивши дорожнє покриття, не забезпечила в місці проведення ремонтних робіт безпечних умов дорожнього руху, зокрема, не облаштувала належним чином тимчасовими технічними засобами ділянку, де проводилися ремонті роботи, суд вірно поклав на відповідачів солідарну відповідальність за таку шкоду.

Розмір спричиненої позивачу матеріальної шкоди відповідачами не оспорювався, контррозрахунку вони не подавали.

Що ж стосується тверджень обох апелянтів про те, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди та її розмір, автомобілем користувався його син, тому позивач не міг понести моральні переживання у момент вчинення вказаного ДТП, то апеляційний суд зазначає наступне.

Так, статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Отже, з урахуванням участі в ДТП його сина, пошкодження його автомобіля позивач беззаперечно зазнав душевних страждань і вимушених змін у його житті. Як наслідок, змушений був докладати додаткових зусиль, часу та коштів для відновлення попереднього стану.

І судом правомірно визначено, що заявлений до відшкодування розмір моральної шкоди у 10000,00 грн. станом на сьогоднішній день є адекватним способом відшкодування завданої немайнової шкоди позивачу.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належно дослідив і проаналізував надані докази, визначив характер спірних правовідносин та дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційних скарг не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, а фактично зводяться до незгоди з таким.

Щодо доводів апелянта КП «Муніципальна дорожня компанія» про безпідставність стягнення з нього солідарно з іншим відповідачем на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 15000,00 грн., колегія суддів такі також відхиляє.

Апелянт посилався на те, що такі витрати не підтверджені належними доказами, оскільки в ордері адвоката позивача серії AT №1067341 від 25.04.2024 зазначено, що правнича допомога надавалася згідно Договору про надання правничої допомоги №18/032024 від 18.03.2024, копія якого в матеріалах справи відсутня.

Відповідно до пункту 4 та підпункту 12.3 пункту 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, що затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41 із змінами, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. Зокрема, одер містить посилання на договір про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правничої допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа.

Разом з тим, помилкове зазначення в ордері договору не є підставою визнання такого недійсним, оскільки в матеріалах справи наявна копія Угоди про надання правової допомоги №11/122023а від 11.12.2023 (т. 1, а.с. 225).

Згідно висновків, які викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №925/331/20, «…наявність в окремому документі помилки, чи неточності у його оформленні, не є підставою для висновку про відсутність понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу адвоката, якщо з матеріалів справи вбачаються обставини фактичного надання такої правової допомоги, адже певні недоліки в заповненні документів носять виключно оціночний характер…».

На підтвердження витрат, понесених стороною позивача, суду надано копію угоди про надання правової допомоги, акт виконаних робіт, квитанцію про сплату послуг. Окрім того попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу було зазначено в позовній заяві.

Щодо твердження представника відповідача, що з долученої позивачем угоди про надання правової допомоги №11/122023а від 11.12.2023 не зрозуміло, яких саме послуг вона стосувалась, де і з якого приводу надається правнича допомога, оскільки предмет угоди не має конкретики та містить загальне формулювання «захист та представництво інтересів», то такі спростовуються змістом такого документу.

Зокрема, в п. 1 Угоди вказано, що виконавець здійснює «захист та представництво прав і законних інтересів ОСОБА_1 в судах будь-яких інстанцій …».

А з акту виконаних робіт від 24.02.2025 згідно з Угодою №11/122023а про надання правової допомоги від 11.12.2023 вбачається, що правова допомога надавалася саме у справі ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої ДТП (т. 1, а.с. 223).

При цьому, представник відповідача не оспорює вартість кожної з наданих послуг, встановленої актом, зазначивши, що суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру та фінансового стану сторін.

Відповідно, судом враховано співмірність розміру правничої допомоги зі складністю справи, реальним часом надання правничої допомоги та обсягу необхідної до виконання роботи, і задоволено вимоги про стягнення витрат на правову допомогу частково в розмірі 15000 грн.

Отже доводи апелянта не містять підстав і для зміни чи скасування додаткового рішення Івано-Франківського міського суду від 05 березня 2025 року.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційні скарги Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» та Комунального підприємства «Муніципальна дорожня компанія» слід залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 21 лютого 2025 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 05 березня 2025 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» та Комунального підприємства «Муніципальна дорожня компанія» залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківськогоміського судувід 21лютого 2025року тадодаткове рішенняІвано-Франківськогоміського судувід 05березня 2025року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 30 липня 2025 року.