Постанова від 31.07.2025 по справі 910/1558/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/1558/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 (суддя Грєхова О. А.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 (головуючий - Гончаров С. А., судді Кравчук Г. А., Тищенко О. В.) у справі

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Фідобанк"

на бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Мава"

до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

про стягнення 610 338,09 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог і скарги

1. У лютому 2019 року Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Мава" (далі - ПП "ВКФ "Мава", Підприємство, Фірма, позивач, стягувач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк", Банк, відповідач, боржник) про стягнення з відповідача 610 338,09 грн.

Позовна заява обґрунтовується порушенням Банком зобов`язань за укладеним між сторонами договором про компенсацію витрат на утримання будівлі Торгово-розважального центру "Мармелад" від 01.07.2015 (далі - договір від 01.07.2015) у частині здійснення розрахунків за надані Підприємством послуги за період з листопада 2016 року по грудень 2018 року.

2. 26.02.2025 ПАТ "Фідобанк" звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Шевченківський ВДВС, Відділ), в якій (скарзі) просило:

1) визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС Савчука К. П. щодо незакінчення виконавчого провадження ВП 76089601 від 19.09.2024 з примусового виконання виконавчого документу: наказу № 910/1558/19, виданого 20.11.2019 Господарським судом міста Києва, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 39 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон України № 1404-VІІІ);

2) зобов`язати зазначеного державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) - закінчити ВП 76089601 від 19.09.2024 згідно з пунктом 4 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VІІІ.

Скарга аргументована тим, що, зважаючи на прийняття Правлінням Національного банку України рішення від 18.07.2016 № 142-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Фідобанк" виконавче провадження (ВП 76089601 від 19.09.2024) стосовно боржника підлягає закінченню на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VІІІ, оскільки 17.02.2025 Банк звернувся до державного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження, яка станом на 25.02.2025 не розглянута.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 (суддя Грєхова О. А.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 (головуючий - Мартюк А. І., судді Буравльов С. І., Зубець Л. П.) та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2020 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді Дроботова Т. Б., Пільков К. М.), позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Фідобанк" на користь ПП "ВКФ "Мава" 533 722,74 грн заборгованості, 58 030,80 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 17 294 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025, у задоволенні скарги ПАТ "Фідобанк" на бездіяльність Шевченківського ВДВС відмовлено.

Ухвала та постанова мотивовані посиланням на положення статей 1, 2, 18, 39 Закону України № 1404-VІІІ, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "При систему гарантування вкладів фізичних осіб", статей 73, 74, 76, 77, 86, 326, 327, 343 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість скарги боржника з огляду на те, що оскільки рішенням від 05.08.2019 в цій справі з відповідача було стягнуто заборгованість з компенсації за послуги по утриманню будівлі та з компенсації орендної плати за земельну ділянку, яка є поточними вимогами кредитора, що виникли після запровадження процедури ліквідації Банку, то враховуючи викладений в постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 висновок Великої Палати Верховного Суду про незаконність повернення державним виконавцем стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документа за поточними вимогами до неплатоспроможного банку в ліквідаційній процедурі, відповідач не довів неправомірної бездіяльності державного виконавця Шевченківського ВДВС щодо незакінчення ВП 76089601 від 19.09.2024 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 № 910/1558/19.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Фідобанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги боржника.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що сформульований в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 висновок щодо застосування положень пункту 4 частини 4 статті 4 Закону України № 1404-VІІІ не міг бути врахований судами в подібних правовідносинах, позаяк у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду не формувала висновку щодо застосування норми пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VІІІ в спірних правовідносинах.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. ПП "ВКФ "Мава" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних ухвалі та постанові.

Шевченківський ВДВС і третя особа не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Фідобанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 у справі № 910/1558/19 та постановлено здійснити касаційний перегляд цієї справи в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. На підставі рішення Національного банку України від 20.05.2016 № 8 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 20.05.2016 № 783 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Фідобанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Зазначеним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ "Фідобанк" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20.05.2016 до 19.06.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора Банку, визначені статтями 37- 39 Закону України "При систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку О. В. строком на один місяць з 20.05.2016 до 19.06.2016 включно.

10. Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18.07.2016 № 142-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 19.07.2016 № 1265 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Фідобанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Фідобанк" з 20.07.2016 до 19.07.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Банку, визначені статтями 37, 38, 47- 52, 521, 53 Закону України "При систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів Банку у порядку, визначеному цим Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів Банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Коваленку О. В. з 20.07.2016 до 19.07.2018 включно.

11. 02.07.2018 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 1836, яким продовжила строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "Фідобанк" на два роки - з 20.07.2016 до 19.07.2020 включно.

12. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 31.10.2022 № 874 передбачено визначені законом повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ "Фідобанк" здійснювати Фондом безпосередньо.

13. 20.11.2019 на виконання рішення від 05.08.2019 Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/1558/19 про стягнення з ПАТ "Фідобанк" на користь ПП "ВКФ "Мава" 533 722,74 грн заборгованості, 58 030,80 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 17 294 грн.

14. 19.09.2024 стягувач звернувся до Відділу із заявою про примусове виконання рішення суду в справі № 910/1558/19.

19.09.2024 головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 76089601 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 № 910/1558/19.

15. 17.02.2025 Відділ отримав заяву боржника від 12.02.2025 № 069-60-24/25 про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VІІІ.

Листом від 26.02.2025 № 1184/27.10-25 Шевченківський ВДВС повідомив боржника про те, що враховуючи висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011, та обставини виникнення зобов`язань ПАТ "Фідобанк" перед ПП "ВКФ "Мава" як поточних, тобто в порядку проведення господарської діяльності в ліквідаційній процедурі Банку, тому відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 4 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VІІІ.

Позиція Верховного Суду

16. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

17. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

18. Згідно з частиною 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

19. Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

20. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України № 1404-VІІІ.

21. Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

22. Відповідно до статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

23. Пунктом 4 частини 4 статті 4 Закону України № 1404-VІІІ передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

24. У свою чергу, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

25. Таким чином, зі змісту положень пункту 4 частини 4 статті 4 і пунктом 4 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VІІІ вбачається, що однією і тією самою підставою як для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, так і для закінчення виконавчого провадження є прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, що вочевидь зумовлено тим, на якій стадії перебуває виконавче провадження на момент прийняття Національним банком України відповідного рішення.

Тобто в разі якщо виконавче провадження ще не відкрито на момент прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, то за наявності зазначеної підстави на підготовчій стадії виконавчого провадження виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання.

Натомість якщо прийняття Національним банком України відповідного рішення відбулося після відкриття виконавчого провадження, то за наявності зазначеної підстави виконавче провадження підлягає закінченню.

26. Наведеним спростовується твердження скаржника про те, що сформульований в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 висновок щодо застосування положень пункту 4 частини 4 статті 4 Закону України № 1404-VІІІ не міг бути врахований судами в подібних правовідносинах, позаяк у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду нібито не формувала висновку щодо застосування норми пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VІІІ в спірних правовідносинах.

Адже підстави для застосування норм пункту 4 частини 4 статті 4 та пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VІІІ є однаковими, а наявне твердження скаржника є проявом надмірного формалізму та наслідком помилкового звуженого тлумачення ним зазначених норм матеріального права.

27. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішення Правління Національного банку України від 18.07.2016 № 142-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" було прийнято задовго до відкриття виконавчого провадження № 76089601 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 № 910/1558/19, оформленого постановою Шевченківського ВДВС від 19.09.2024, проте дії державного виконавця щодо винесення зазначеної постанови боржником не оскаржувалися.

28. Водночас у пунктах 7.36- 7.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 сформульовано такий висновок щодо застосування положень пункту 4 частини 4 статті 4 Закону України № 1404-VІІІ в подібних правовідносинах:

"7.36. Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо НБУ прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника (пункт 4 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ).

7.37. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги зазначену правову норму та вважає, що вона має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон № 4452-VI визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості.

7.38. Разом з тим, якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов`язання до вчинення ліквідатором банку певних дій з погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним".

29. Оскільки судами попередніх інстанцій достовірно встановлено та скаржником навіть не спростовується той факт, що стягнуті за судовим рішенням від 05.08.2019 у цій справі кошти за компенсацію послуг з утримання будівлі та орендної плати за земельну ділянку є поточними вимогами кредитора (стягувача), що виникли вже після запровадження процедури ліквідації Банку, то колегія суддів не може не погодитися з обґрунтованим висновком судів про правомірність відмови державного виконавця Шевченківського ВДВС у задоволенні заяви Банку від 12.02.2025 № 069-60-24/25 про закінчення ВП 76089601 від 19.09.2024 на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VІІІ, яку (відмову) оформлено листом від 26.02.2025 № 1184/27.10-25.

30. За таких обставин Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про недоведеність неправомірної бездіяльності державного виконавця Шевченківського ВДВС щодо незакінчення ВП 76089601 від 19.09.2024 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 № 910/1558/19.

31. Колегія суддів зауважує, що додатковим підтвердженням обґрунтованості висновку суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні скарги боржника на бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС Савчука К. П. щодо незакінчення виконавчого провадження ВП 76089601 від 19.09.2024 та підставою для відхилення доводів скаржника щодо неподібності правовідносин у справі № 5002-17/1718-2011 та в цій справі є викладений в пункті 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11 висновок про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного (приватного) виконавця не проводяться (схожі висновки наведено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 817/928/17 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 569/6234/22).

32. Крім того, відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду:

1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права;

2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції;

3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики;

4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

33. Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення подібних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

34. Так, скаржник на обґрунтування неподібності правовідносин у справі № 5002-17/1718-2011 та в цій справі (№ 910/1558/19) посилається на сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц, від 06.06.2018 у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц і № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 31.10.2018 у справі № 648/2419/13-ц, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 такий висновок щодо визначення критеріїв подібності правовідносин:

"Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин".

35. Проте, в пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, і в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

36. Колегія суддів наголошує на тому, що покладений в основу оскаржуваних ухвали та постанови висновок судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні скарги боржника цілком відповідає останній правовій позиції (в співвідношенні із зазначеними скаржником постановами Великої Палати Верховного Суду), викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, яку (правову позицію) на підставі частини 4 статті 236 ГПК України фактично врахували суди попередніх інстанцій при розгляді скарги на бездіяльність органу державної виконавчої служби.

37. Отже, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги боржника від 26.02.2025 у зв`язку з недоведеністю відповідачем неправомірної бездіяльності державного виконавця Шевченківського ВДВС щодо незакінчення ВП 76089601 від 19.09.2024 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 № 910/1558/19.

38. За наведених вище обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

39. З викладених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами стягувача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

41. Отже, оскаржувані ухвала та постанова відповідають вимогам Закону України № 1404-VІІІ та статей 86, 236, 269, 282, 343 ГПК України і не підлягає скасуванню.

42. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

43. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

44. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав вимог скарги боржника від 26.02.2025, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог зазначеної скарги.

45. Ураховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені Банком у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні скарги ПАТ "Фідобанк" на бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС, в зв`язку з чим немає підстав для скасування чи зміни оскаржуваних ухвали та постанови.

Розподіл судових витрат

46. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 у справі № 910/1558/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай