Ухвала від 01.08.2025 по справі 902/834/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"01" серпня 2025 р. Справа № 902/834/24(127/13499/24)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

судді Юрчук М.І.

судді Тимошенко О.М.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ю-Бейс" про стягнення судових витрат у справі №902/834/24(127/13499/24)

за позовом ОСОБА_1

до Приватного підприємства "Феріде Плаза"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ю-Бейс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне підприємство "Іствін"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання відсутнім права іпотеки за іпотечним договором

в межах справи №902/834/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ю-Бейс"

до Приватного підприємства "Феріде Плаза"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.04.2025 у справі №902/834/24(127/13499/24) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП "Феріде Плаза", ТОВ "Фінансова компанія "Ю-Бейс", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ПП "Іствін", ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання відсутнім права іпотеки за іпотечним договором в межах справи №902/834/24 про банкрутство ПП "Феріде Плаза".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 заяву ОСОБА_1 про відмову від позову у справі №902/834/24(127/13499/24) задоволено. Прийнято відмову ОСОБА_1 від позову у справі №902/834/24(127/13499/24). Визнано нечинним рішення Господарського суду Вінницької області від 02.04.2025 у справі №902/834/24(127/13499/24). Закрито провадження у справі №902/834/24(127/13499/24).

25.07.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС надійшла заява ТОВ "Фінансова Компанія "Ю-Бейс" про стягнення судових витрат у справі №902/834/24(127/13499/24), в якій просить стягнути з ОСОБА_1 витрати ТОВ "Фінансова Компанія "Ю-Бейс" на професійну правничу допомогу в розмірі 65 000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, серед іншого, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ю-Бейс" про стягнення судових витрат у справі №902/834/24(127/13499/24). Запропоновано ОСОБА_1 за наявності надати суду свої заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ю-Бейс" про стягнення судових витрат у справі №902/834/24(127/13499/24).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №902/834/24(127/13499/24), колегія суддів виходить з такого.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом, у відповідності до вимог ст. 16 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.

Відповідний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 14.02.2019 у справі №916/24/18, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 01.02.2023 у справі №921/262/19.

За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які відповідач поніс у суді апеляційної інстанції, має вирішуватися з урахуванням положень частини 2 статті 124 ГПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона

Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Водночас, згідно з частиною першою статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).

Відповідно до частин другої та третьої статті 221 ГПК України, у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (частина третя статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

В той же час колегія апеляційного господарського суду бере до уваги те, що Верховний Суд, вирішуючи питання про витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, послідовно і логічно зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:

- практична реалізація принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3)доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України) (пункт 97 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду(пункт 1.20 додаткової постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);

- у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, від 11.01.2024 у справі №924/423/23). З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 13.06.2023 у справі №923/515/21, від 08.02.2024 у справі №295/3068/20);

- застосування відповідних положень статті 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи (постанови Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №295/3068/20, від 18.01.2024 у справі №927/885/17);

- додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог(частина першастатті 246 ЦПК України). Подібне право має сторона в господарському судочинства згідно з частиною першоюстатті 221 ГПК України (пункт 7.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21);

- щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомог ута/чи подання доказів, то процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22);

- правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №620/2936/20);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18);

- частина дев`ята статті 129 ГПК України наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо покладання на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, однак за умови, що відповідний висновок суду має бути належним чином обґрунтованим. Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (постанови Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №911/813/21, від 02.04.2020 у справі №912/2171/18, від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21 та в додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19, від 12.07.2022 у справі №910/18970/19).

У зв`язку із викладеним, якщо справа в суді апеляційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді апеляційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого нею судового збору, має бути зроблена до закінчення судових дебатів, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення (апеляційним судом).

Заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.

Подібні висновки щодо питання відшкодування судових витрат викладені у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №927/26/18, від 02.04.2025 у справі № 910/7294/22, від 12.03.2025 у cправі №910/87/24 та в ухвалах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №922/1045/21, від 05.10.2021 у справі №910/2891/20, від 22.06.2022 у справі №922/2339/21, від 13.09.2022 у справі №908/273/21, від 04.10.2022 у справі №914/2380/21.

При цьому варто зазначити, що норми ГПК України не обмежують сторін у праві (можливості) подати разом з першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та заявити, зокрема, усно до закінчення судових дебатів, про відшкодування судових витрат в суді апеляційної інстанції.

Водночас відповідачем-2 не виконані усі вимоги вказаного процесуального законодавства, оскільки у відзиві на апеляційну скаргу (першою заявою, яка подана ТОВ "ФК "Ю-Бейс" під час апеляційного провадження) ним лише зазначено, що товариство планує понести судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, які згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку становлять 65 000,00 грн.

Разом з тим, відповідач-2 не подав до прийняття судового рішення доказів, які б підтверджували розмір понесених ним судових витрат, як і не зробив заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, як того вимагають приписи чинного процесуального законодавства.

Відповідну заяву з наданням підтверджуючих доказів відповідачем-2 викладено у заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №902/834/24(127/13499/24) від 25.07.2025, яка була подана вже після закінчення розгляду справи.

Крім того, відповідно до протоколу судового засідання, на якому були присутні представники відповідача-2, останні не робили також й усної заяви про відшкодування судових витрат в суді апеляційної інстанції до закінчення судових дебатів та про намір подати докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення (постанови) апеляційним господарським судом.

Отже, ТОВ "ФК "Ю-Бейс" пропустило один з обов`язкових етапів практичної реалізації принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (постанова Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №905/493/22).

Незаявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. При цьому сам по собі факт подання доказів понесення витрат на правничу допомогу протягом встановленого законом п`ятиденного строку не змінює обов`язку заявника вказати про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та про подання відповідних доказів до судових дебатів.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 07.02.2024 у справі №910/216/23.

Крім того, сам по собі факт зазначення відповідачем-2 безпосередньо у відзиві на апеляційну скаргу попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, жодним чином не спростовує висновок суду про недотримання ТОВ "ФК "Ю-Бейс" встановленого законом порядку реалізації права на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки заяви, що стосується витрат на професійну правничу допомогу, яка б змістовно висловлювала намір ТОВ "ФК "Ю-Бейс" отримати відшкодування цих витрат за результатами апеляційного розгляду, матеріали справи не містять (постанова Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/216/23).

Зазначене, в свою чергу, свідчить про те, що ТОВ "ФК "Ю-Бейс" не дотримано положень ст. 124, ч. 8 ст. 129, ст. 221 ГПК України, відтак, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для здійснення перевірки наданих заявником доказів та надання їм оцінки, з огляду на встановлений факт недотримання відповідачем-2 вищевказаних положень ГПК України, що визначають процедуру звернення до суду з вимогою відшкодування судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомоги. Інших обставин для розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом даної справи, апеляційним господарським судом не встановлено.

Подібні висновки щодо питання відшкодування судових витрат викладені також в ухвалах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №910/12671/21, від 01.02.2023 у справі №921/262/19, від 05.02.2024 у справі №910/9028/18.

Оскільки ТОВ "ФК "Ю-Бейс" не заявило про необхідність розподілу судових витрат до закінчення судових дебатів, не подало до прийняття судового рішення доказів, які б підтверджували понесення ним судових витрат саме в сумі 65 000,00 грн, як і не заявило на виконання вимог статті 221 та частини 8 статті 129 ГПК України щодо подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, зазначене є підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення судових витрат у справі №902/834/24(127/13499/24).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ю-Бейс" про стягнення судових витрат у справі №902/834/24(127/13499/24).

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.