Постанова від 22.07.2025 по справі 911/2591/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/2591/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Ковальчук А. С. (адвоката),

відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Невмержицького С. І. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Платон.003"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 (колегія суддів: Станік С. Р. - головуючий, Гончаров С. А., Сибіга О. М.) у справі

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Платон.003"

про визнання права власності та зобов`язання повернути майно,

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Платон.003"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське"

про визнання права власності на посів і врожай пшениці та стягнення 466 100,00 грн збитків,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та зустрічних позовних вимог

1.1. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Войтовське" (далі - СТОВ "Войтовське") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Платон.003" (далі - ТОВ "Платон.003"), в якому просило визнати за СТОВ "Войтовське" право власності на посіви та врожай озимої пшениці загальною масою 109,711 тонн, що були зібрані на земельних ділянках з кадастровими номерами: 3221281200:07:018:0010, 3221281200:07:018:0017, 3221281200:07:018:0021, 3221281200:07:018:0004, 3221281200:07:018:0008, 3221281200:07:018:0025, 3221281200:07:018:0024, 3221281200:07:018:0019, 3221281200:07:018:0007, 3221281200:07:016:0021, 3221281200:07:016:0012, 3221281200:07:016:0016, 3221255200:07:016:0017, 3221281200:07:016:0009, 3221281200:07:016:0013, 3221281600:05:003:0025, 3221281600:05:003:0018, 3221281600:05:003:0003, 3221281600:05:003:0017, 3221281600:05:003:0010, 3221281600:05:003:0009, 3221281600:05:003:0016, 3221281600:05:003:0019, 3221281600:05:003:0002, 3221281600:05:003:0022, 3221281600:05:010:0008, 3221281600:05:003:0008, 3221281602:03:001:0029, 3221281602:03:001:0014, 3221281602:03:001:0028, 3221281600:05:003:0007, які розташовані на території Броварського району Київської області.

СТОВ "Войтовське" також просило зобов`язати ТОВ "Платон.003" повернути СТОВ "Войтовське" зерно пшениці озимої у кількості 109,711 тонн.

1.2. Позовні вимоги СТОВ "Войтовське" мотивовані тим, що СТОВ "Войтовське" восени 2022 року засіяло озимою пшеницею земельні ділянки, належні позивачу на праві оренди. В подальшому 30.07.2023, 31.07.2023, 03.08.2023, 04.08.2023 СТОВ "Войтовське" зібрало врожай пшениці озимої в загальному обсязі 213,175 тонн. При цьому СТОВ "Войтовське" зазначало, що частина врожаю зібрана в межах виконавчого провадження, а частина врожаю у кількості 109,711 тонн зберігається на складі ТОВ "Платон.003".

Позивач зазначав, що посіви озимої пшениці належать СТОВ "Войтовське", оскільки ним було здійснено дискування, культивацію, посів озимої пшениці восени 2022 року, обробку посівів мінеральними добривами, засобами захисту рослин, у тому числі фунгіцидами, гербіцидами, весною та влітку 2023 року. На думку СТОВ "Войтовське", оскільки засівання земельних ділянок позивач здійснював на підставі чинних договорів оренди земельних ділянок, тому відповідно до пункту "б" частини 1 статті 95 Земельного кодексу України, статті 25 Закону України "Про оренду землі", статті 775 Цивільного кодексу України право на врожай має виключно СТОВ "Войтовське". Проте зібраний врожай, як зазначав позивач, незаконно утримується ТОВ "Платон.003".

1.3. ТОВ "Платон.003" звернулося до СТОВ "Войтовське" із зустрічним позовом, в якому просило визнати за ТОВ "Платон.003" право власності на посіви та врожай пшениці загальною масою 93,220 тонн, що був зібраний на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3221281200:07:016:0017, 3221281200:07:018:0019, 3221281200:07:016:0009, 3221281200:07:016:0013, 3221281600:05:003:0018, 3221281600:05:003:0003, 3221281600:05:003:0017, 3221281600:05:003:0010, 3221281600:05:003:0009, 3221281600:05:003:0016, 3221281600:05:003:0019, 3221281600:05:003:0022, 3221281600:05:003:0005, 3221281600:05:003:0006, 3221281600:05:003:0021.

ТОВ "Платон.003" просило також стягнути з СТОВ "Войтовське" збитки в розмірі вартості врожаю пшениці загальною масою 93,220 тонн в сумі 466 100,00 грн.

1.4. ТОВ "Платон.003", обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначало, що на вказаних 15 земельних ділянках засіяло та виростило врожай пшениці ярої. Проте СТОВ "Войтовське" незаконно зібрало 30.07.2023 і 31.07.2023 та привласнило зерно пшениці масою 13,220 тонн, вирощене на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3221281600:05:003:0018, 3221281600:05:003:0003, 3221281600:05:003:0017, 3221281600:05:003:0010, 3221281600:05:003:0009, 3221281600:05:003:0016, 3221281600:05:003:0019, 3221281600:05:003:0022, які належать на праві оренди ТОВ "Платон.003". Як зазначало ТОВ "Платон.003", в ціні первісного позову визначено середню вартість 1 тонни зерна пшениці - 5 000,00 грн. Відтак загальна вартість зібраного врожаю, за доводами ТОВ "Платон.003", становить (5000 х 13,220) = 66 100,00 грн. Отже, на думку ТОВ "Платон.003", СТОВ "Войтовське" завдало йому збитків на загальну суму 66 100,00 грн.

ТОВ "Платон.003" також зазначало, що 03.08.2023 та 04.08.2023 СТОВ "Войтовське" незаконно зібрало та привласнило зерно пшениці масою 80 тонн, вирощене на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3221281600:05:003:0005, 3221281600:05:003:0003, 3221281600:05:003:0022, 3221281600:05:003:0016, 3221281600:05:003:0009, 3221281200:07:016:0017, 3221281600:05:003:0006, 3221281600:05:003:0021, 3221281200:07:018:0019, 3221281200:07:016:0013, 3221281600:05:003:0019, які також належать на праві оренди ТОВ "Платон.003". ТОВ "Платон.003" стверджувало, що СТОВ "Войтовське" завдало йому збитків на загальну суму 400 000,00 грн.

Відтак ТОВ "Платон.003" просило визнати за ним право власності на врожай пшениці загальною масою 93,220 тонн, стягнувши зі СТОВ "Войтовське" на його користь завдані збитки у розмірі 466 100,00 грн.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2024 (суддя Карпечкін Т. П.) у задоволенні первісного позову СТОВ "Войтовське" відмовлено повністю.

Зустрічний позов ТОВ "Платон.003" задоволено повністю.

Визнано за ТОВ "Платон.003" право власності на посіви та врожай пшениці загальною масою 93,220 тонн, що були зібрані на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3221281200:07:016:0017, 3221281200:07:018:0019, 3221281200:07:016:0009, 3221281200:07:016:0013, 3221281600:05:003:0018, 3221281600:05:003:0003, 3221281600:05:003:0017, 3221281600:05:003:0010, 3221281600:05:003:0009, 3221281600:05:003:0016, 3221281600:05:003:0019, 3221281600:05:003:0022, 3221281600:05:003:0005, 3221281600:05:003:0006, 3221281600:05:003:0021.

Вирішено стягнути зі СТОВ "Войтовське" на користь ТОВ "Платон.003" збитки у розмірі вартості врожаю пшениці загальною масою 93,220 тонн на суму 466 100,00 грн та 13 983,00 грн витрат зі сплати судового збору.

2.2. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні первісного позову СТОВ "Войтовське", виходив із того, що ТОВ "Платон.003" є належним землекористувачем земельних ділянок, на яких здійснювався збір врожаю пшениці. Тому суд першої інстанції зазначив, що навіть у випадку засівання таких земельних ділянок СТОВ "Войтовське" набуття права власності на врожай пов`язується саме з правом землекористування ТОВ "Платон.003".

Крім того, суд першої інстанції з посиланням на доводи ТОВ "Платон.003" зазначив, що у СТОВ "Войтовське" в оренді знаходиться 511 земельних ділянок та 57 земельних ділянок належить на праві власності. Тому, за висновком суду, неможливо достовірно визначити, що польові роботи СТОВ "Войтовське" щодо посіву пшениці та внесення добрив відбувалися саме на спірних земельних ділянках. Суд першої інстанції зазначив, що в жодному документі, наданому СТОВ "Войтовське", не вказано (не індивідуалізовано), на яких саме земельних ділянках відбувався посів пшениці. Тому суд першої інстанції виснував, що, враховуючи неможливість індивідуалізації та значний обсяг земель, які обробляються СТОВ "Войтовське", відсутні підстави стверджувати, що надані СТОВ "Войтовське" докази стосуються саме обробітку спірних земельних ділянок. Суд першої інстанції зазначив, що в разі відсутності чи наявності правових підстав для користування земельними ділянками сам по собі факт засівання та обробітку земельних ділянок не породжує виникнення права власності на врожай у особи, яка не мала правових підстав для користування земельною ділянкою. В такому разі, як виснував суд першої інстанції, засівання та обробіток земель не вважаються правомірними, а є такими, що здійснені на власний ризик, що не передбачає жодних правових гарантій.

Суд першої інстанції також установив, що земельні ділянки були передані в оренду ТОВ "Платон.003" вже після розірвання договорів оренди зі СТОВ "Войтовське" і станом на осінь 2022 року у СТОВ "Войтовське" були відсутні права на земельні ділянки, тому були відсутні й підстави для їх засівання та обробітку. При цьому суд першої інстанції зазначив, що чинним законодавством момент припинення прав на земельні ділянки, на відміну від набуття прав, не пов`язується з проведенням державної реєстрації такого припинення, а відбувається з моменту досягнення відповідних домовленостей. Питання припинення права землекористування, як виснував суд першої інстанції, вирішується на підставі загальних норм законодавства, зокрема, згідно зі статтею 141 Земельного кодексу України, статтями 651 та 654 Цивільного кодексу України.

Як зазначив суд першої інстанції, ТОВ "Платон.003" довело, що воно є належним землекористувачем земельних ділянок, з яких здійснювався збір врожаю пшениці, та надало докази, які вказують на здійснення саме ним польових робіт із внесення добрив та засівання земельних ділянок пшеницею, тому саме ТОВ "Платон.003" має право власності на зібраний врожай, вирощений на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3221281200:07:016:0017, 3221281200:07:018:0019, 3221281200:07:016:0009, 3221281200:07:016:0013, 3221281600:05:003:0018, 3221281600:05:003:0003, 3221281600:05:003:0017, 3221281600:05:003:0010, 3221281600:05:003:0009, 3221281600:05:003:0016, 3221281600:05:003:0019, 3221281600:05:003:0022, 3221281600:05:003:0005, 3221281600:05:003:0006, 3221281600:05:003:0021, 3221281200:07:018:0010, 3221281200:07:018:0008. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Платон.003" мало право збирати врожай зерна пшениці, оскільки такі земельні ділянки знаходяться на праві оренди у ТОВ "Платон.003", і право власності на вирощений на таких земельних ділянках врожай належить саме ТОВ "Платон.003".

Як зазначив суд першої інстанції, СТОВ "Войтовське" не довело, скільки врожаю було зібрано з кожної із земельних ділянок. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги СТОВ "Войтовське" в частині земельних ділянок, щодо яких ТОВ "Платон.003" довело право землекористування, не підлягають задоволенню у зв`язку з їх безпідставністю. Суд першої інстанції зазначив щодо земельних ділянок, з яких зібраний врожай арештовано в межах виконавчого провадження, що такі земельні ділянки наведені у позові СТОВ "Войтовське" безпідставно. Як виснував суд першої інстанції, щодо решти земельних ділянок СТОВ "Войтовське" не довело, скільки врожаю було зібрано, тому наведене унеможливлює вирішення спору.

Відтак суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги СТОВ "Войтовське" не підлягають задоволенню у зв`язку з їх недоведеністю.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв`язку з неправомірною поведінкою СТОВ "Войтовське", яке привласнило належний ТОВ "Платон.003" врожай, вимоги ТОВ "Платон.003" є обґрунтованими і підлягають задоволенню. При цьому суд першої інстанції виснував, що саме стягнення збитків є ефективним способом захисту права ТОВ "Платон.003", оскільки в умовах протиправності поведінки СТОВ "Войтовське" цей спосіб захисту спроможний убезпечити від ускладнень з виконанням судового рішення через відсутність у СТОВ "Войтовське" необхідної кількості зерна пшениці належної якості. Тому суд першої інстанції визнав позовні вимоги ТОВ "Платон.003" доведеними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі № 911/2591/23 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2024 у справі № 911/2591/23.

Ухвалено нове рішення, яким первісний позов СТОВ "Войтовське" задоволено частково.

Визнано за СТОВ "Войтовське" право власності на посіви та врожай озимої пшениці на загальну масу 109,711 тонн, що були зібрані на земельних ділянках з кадастровими номерами: 3221281200:07:018:0010, 3221281200:07:018:0017, 3221281200:07:018:0008, 3221281200:07:018:0025, 3221281200:07:018:0024, 3221281200:07:018:0019, 3221255200:07:016:0017, 3221281200:07:016:0009, 3221281200:07:016:0013, 3221281600:05:003:0025, 3221281600:05:003:0018, 3221281600:05:003:0003, 3221281600:05:003:0017, 3221281600:05:003:0010, 3221281600:05:003:0009, 3221281600:05:003:0016, 3221281600:05:003:0019, 3221281600:05:003:0022, 3221281602:03:001:0029, які розташовані на території Броварського району Київської області.

Зобов`язано ТОВ "Платон.003" повернути СТОВ "Войтовське" зерно пшениці озимої у кількості 109,711 тонн.

Здійснено розподіл судових витрат за первісним позовом СТОВ "Войтовське".

В решті вимог за первісним позовом СТОВ "Войтовське" відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Платон.003" до СТОВ "Войтовське" відмовлено.

Здійснено розподіл судових витрат за зустрічним позовом ТОВ "Платон.003".

2.4. Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позов СТОВ "Войтовське, виходив із того, що з моменту реєстрації речового права оренди орендар може захищати це право від третіх осіб речово-правовими способами захисту, зокрема вимагати усунення сторонньою особою перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою. Відтак суд апеляційної інстанції виснував, що після державної реєстрації права оренди ТОВ "Платон.003" мало право вимагати від СТОВ "Войтовське" усунути перешкоди в користуванні майном, проте не могло вимагати права власності на плоди.

Апеляційний господарський суд зазначив, що на момент посіву озимої пшениці ТОВ "Платон.003" не мало зареєстрованих прав на спірні земельні ділянки; ані власники земельних ділянок, ані ТОВ "Платон.003" не повідомляли СТОВ "Войтовське" про укладення нових договорів оренди на 14 земельних ділянок; жодна особа не заявляла про самовільне зайняття СТОВ "Войтовське" земельних ділянок. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що СТОВ "Войтовське" мало "правомірні очікування" на отримання врожаю, який вирощений унаслідок законного користування цими земельними ділянками.

При цьому суд апеляційної інстанції також установив, що три земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221281200:07:018:0017, 3221281200:07:018:0021, 3221281600:05:003:0002 перебували в оренді лише СТОВ "Войтовське", а ТОВ "Платон.003" не укладало з власником цих земельних ділянок договори оренди, право оренди на ці земельні ділянки ніколи не реєструвало. Відтак апеляційний господарський суд зазначив, що ТОВ "Платон.003" абсолютно безпідставно зберігає у себе врожай, отриманий із зазначених 3-х земельних ділянок.

Як зазначив також суд апеляційної інстанції, ТОВ "Платон.003" не мало жодних речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221281200:07:018:0025, 3221281200:07:018:0024, на які СТОВ "Войтовське" уклало договори суборенди. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Платон.003" безпідставно зберігає у себе врожай, отриманий із зазначених двох земельних ділянок.

При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що на підтвердження засівання спірних земельних ділянок СТОВ "Войтовське" надало звіт 29-сг разом із квитанцією № 2 від 20.06.2023, первинну бухгалтерську документацію на закупівлю пшениці, добрив, дорожні листи, акти виконаних робіт з дискування ґрунту і посіву пшениці. Як зауважив суд апеляційної інстанції, окремої уваги заслуговують дані GPS-трекерів тракторів, які разом із витягами із публічних кадастрових карт, а також дорожніми листами підтверджують той факт, що роботи з дискування ґрунту, посіву і оброблення пшениці відбувалися саме на спірних земельних ділянках. Водночас ТОВ "Платон.003" на підтвердження засівання спірних земельних ділянок надало договір поставки від 17.04.2023 № 052, товарно-транспортну накладну від 18.04.2023 № КС-180423, накази директора ТОВ "Платон.003", якими було доручено здійснити польові роботи щодо внесення добрив і посіву пшениці на земельних ділянках.

Суд апеляційної інстанції також установив, що згідно з витягами з публічних кадастрових карт земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221281200:07:016:0017, 3221281200:07:018:0019, 3221281200:07:016:0009, 3221281200:07:016:0013, 3221281600:05:003:0018, 3221281600:05:003:0003, 3221281600:05:003:0017, 3221281600:05:003:0010, 3221281600:05:003:0009, 3221281600:05:003:0016, 3221281600:05:003:0019, 3221281600:05:003:0022, 3221281600:05:003:0005, 3221281600:05:003:0006, 3221281600:05:003:0021 розташовані в шаховому порядку і не мають окремого під`їзду. Доступ до цих земельних ділянок можливий лише шляхом проходу чи проїзду через земельні ділянки, належні СТОВ "Войтовське", які, за твердженням СТОВ "Войтовське", на той час вже були засіяні насінням озимої пшениці. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Платон.003" не мало можливості у квітні 2023 року вибірково засіяти зазначені земельні ділянки насінням ярої пшениці. Тому суд апеляційної інстанції виснував, що докази СТОВ "Войтовське" є більш вірогідними в розумінні статті 79 Господарського процесуального кодексу України і спростовують доводи ТОВ "Платон.003", які викладені в зустрічному позові.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що акт фіксації збору зерна пшениці за 04.08.2023, на який посилалося ТОВ "Платон.003", є неналежним доказом, оскільки не містить підпису уповноваженої особи і печатки СТОВ "Войтовське". Апеляційний господарський суд також зазначив, що листування засобами електронного зв`язку без дотримання вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" також робить докази неналежними, а надані ТОВ "Платон.003" фотографії не підтверджують факту заподіяння йому збитків.

Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги СТОВ "Войтовське" підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині визнання за СТОВ "Войтовське" права власності на посіви та врожай озимої пшениці на загальну масу 109,711 тонн, які були зібрані на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3221281200:07:018:0010, 3221281200:07:018:0017, 3221281200:07:018:0008, 3221281200:07:018:0025, 3221281200:07:018:0024, 3221281200:07:018:0019, 3221255200:07:016:0017, 3221281200:07:016:0009, 3221281200:07:016:0013, 3221281600:05:003:0025, 3221281600:05:003:0018, 3221281600:05:003:0003, 3221281600:05:003:0017, 3221281600:05:003:0010, 3221281600:05:003:0009, 3221281600:05:003:0016, 3221281600:05:003:0019, 3221281600:05:003:0022, 3221281602:03:001:0029, що розташовані на території Броварського району Київської області, та зобов`язання ТОВ "Платон.003 повернути СТОВ "Войтовське" зерно пшениці озимої у кількості 109,711 тонн.

Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів неправомірної поведінки СТОВ "Войтовське". Як зазначив суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що розмір заявлених до стягнення збитків не доведено ТОВ "Платон.003", тому підстави для стягнення збитків у заявленому розмірі 466 100,00 грн відсутні. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Платон.003 задоволенню не підлягають.

2.5. Північний апеляційний господарський суд ухвалив додаткову постанову від 09.04.2025 у справі № 911/2591/23, якою заяву СТОВ "Войтовське" про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2591/23 задовольнив частково.

Суд вирішив стягнути з ТОВ "Платон.003" на користь СТОВ "Войтовське" витрати на професійну правничу допомогу адвоката, понесені в Господарському суді Київської області в межах справи № 911/2591/23, в сумі 72 450,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката, понесені в Північному апеляційному господарському суді в межах справи № 911/2591/23, в сумі 14 950,00 грн; в іншій частині вимог заяви СТОВ "Войтовське" відмовив.

2.6. Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи заяву СТОВ "Войтовське" про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2591/23, виходив із того, що заявлені позивачем до стягнення судові витрати підлягають частковому задоволенню, а саме: судові витрати, понесені в Господарському суді Київської області, в розмірі 72 450,00 грн та судові витрати, понесені у Північному апеляційному господарському суді, в розмірі 14 950,00 грн, оскільки заявлений до стягнення розмір витрат не відповідає складності справи та витраченому адвокатом часу, тому є неспівмірним.

З урахуванням заперечень та поданих документів на підтвердження понесених судових витрат, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що заява СТОВ "Войтовське" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій у справі № 911/2591/23 підлягає частковому задоволенню.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ТОВ "Платон.003", не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі № 911/2591/23 у повному обсязі та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2024 у справі № 911/2591/23. ТОВ "Платон.003" також просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі № 911/2591/23 у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ТОВ "Платон.003", зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Мотивуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду:

- щодо виникнення права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур у зв`язку з користуванням земельною ділянкою, викладені в постановах від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 20.02.2019 у справі № 917/2060/17;

- щодо необхідності застосування стандартів доказування, принципу змагальності, викладені в постановах від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 10.06.2024 у справі № 916/436/23, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20.

Мотивуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив докази у справі, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, скаржник стверджує, що СТОВ "Войтовське" не має жодних прав щодо врожаю пшениці, який було зібрано приватним виконавцем на земельній ділянці з кадастровим номером 3221281600:05:003:0025, водночас суд апеляційної інстанції зобов`язав ТОВ "Платон.003" повернути врожай пшениці із земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0025.

Скаржник також зазначає, що збір врожаю на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221281200:07:018:0021, 3221281600:05:003:0002 здійснювався приватним виконавцем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Як стверджує скаржник, земельні ділянки із кадастровими номерами 3221255200:07:016:0017, 3221281602:03:001:0029 в Акті фіксації збору зерна пшениці відсутні, СТОВ "Войтовське" не доведено, що врожай пшениці, на який він просить визнати право власності, було засіяно саме на земельних ділянках із кадастровими номерами 3221281200:07:018:0025, 3221281200:07:018:0024. Проте, як зазначає скаржник, суд апеляційної інстанції за відсутності доказів зобов`язав ТОВ "Платон.003" повернути врожай пшениці з таких земельних ділянок.

ТОВ "Платон.003" також стверджує про недослідження судом апеляційної інстанції дорожніх листів та даних з GPS-трекерів тракторів.

3.3. Звертаючись із касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі № 911/2591/23, скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України та неврахування висновків Верховного Суду щодо своєчасності подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, викладених в постановах від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18, від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 07.11.2024 у справі № 906/835/23, від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20), від 02.02.2024 року у справі № 910/9714/22, від 12.03.2025 у справі №914/1493/24.

3.4. СТОВ "Войтовське" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Платон.003", а постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі № 911/2591/23 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі № 911/2591/23 залишити без змін. СТОВ "Войтовське" зазначає, що доводи про неврахування висновків Верховного Суду є безпідставними, оскільки скаржник посилається на висновки, викладені щодо відносин, які не є подібними зі справою, що розглядається. СТОВ "Войтовське" також зазначає, що суд апеляційної інстанції надав правову оцінку всім доказам, які наявні в матеріалах справи.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Суд апеляційної інстанції встановив, що 11.07.2016 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:018:0010 (право оренди зареєстровано 08.08.2016, строк оренди 10 років).

30.08.2017 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:018:0017 (право оренди зареєстровано 09.01.2018, строк оренди 10 років).

28.08.2020 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:018:0021 (право оренди зареєстровано 14.09.2020, строк оренди до 28.08.2027).

01.07.2014 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:018:0004 (право оренди зареєстровано 26.08.2014, строк оренди до 30.12.2028).

17.05.2021 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:018:0008 (право оренди зареєстровано 11.06.2021, строк оренди до 17.05.2028).

01.03.2023 між СТОВ "Войтовське" і орендарем був укладений договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:018:0025 (строк суборенди до 30.11.2023).

01.03.2023 між СТОВ "Войтовське" і орендарем був укладений договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:018:0024 (строк суборенди до 30.11.2023)

01.11.2018 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:018:0019 (право оренди зареєстровано 04.12.2018, строк оренди 10 років).

13.07.2015 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:018:0007 (право оренди зареєстровано 11.09.2015, строк оренди 10 років).

01.12.2014 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:016:0021 (право оренди зареєстровано 23.12.2014, строк оренди до 30.12.2027).

01.11.2018 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:016:0012 (право оренди зареєстровано 04.12.2018, строк оренди 10 років).

01.09.2015 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:016:0016 (право оренди зареєстровано 22.10.2015, строк оренди 10 років).

01.08.2014 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221255200:07:016:0017 (право оренди зареєстровано 15.09.2014, строк оренди 10 років).

02.12.2013 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:016:0009 (право оренди зареєстровано 13.06.2014, строк оренди 10 років).

01.08.2016 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:016:0013 (право оренди зареєстровано 19.12.2016, строк оренди 10 років).

01.11.2021 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0025 (право оренди зареєстровано 03.06.2022, строк оренди до 31.12.2028).

17.07.2015 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0018 (право оренди зареєстровано 02.10.2015, строк оренди 10 років).

16.11.2012 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0003 (право оренди зареєстровано 21.02.2014, строк оренди 10 років).

17.07.2015 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0017 (право оренди зареєстровано 02.10.2015, строк оренди 10 років).

01.06.2013 між СТОВ "Войтовське"і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0010 (право оренди зареєстровано 26.08.2014, строк оренди до 30.12.2030).

23.11.2016 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0009 (право оренди зареєстровано 07.12.2016 року, строк оренди 10 років).

01.06.2013 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0016 (право оренди зареєстровано 07.08.2014, строк оренди 10 років).

25.11.2015 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0019 (право оренди зареєстровано 04.12.2015, строк оренди 10 років).

01.12.2021 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0002 (право оренди зареєстровано 03.06.2022, строк оренди 01.12.2028).

02.06.2015 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0022 (право оренди зареєстровано 13.07.2015, строк оренди 10 років).

02.06.2015 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:010:0008 (право оренди зареєстровано 09.07.2015, строк оренди 10 років).

16.11.2013 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0008 (право оренди зареєстровано 18.07.2014, строк оренди до 30.12.2030).

13.08.2020 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281602:03:001:0029 (право оренди зареєстровано 14.09.2020, строк оренди до 13.08.2030).

01.06.2013 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281602:03:001:0014 (право оренди зареєстровано 07.08.2014, строк оренди 10 років).

01.11.2018 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281602:03:001:0028 (право оренди зареєстровано 04.12.2018, строк оренди 10 років).

16.11.2013 між СТОВ "Войтовське" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0007 (право оренди зареєстровано 18.07.2014, строк оренди до 30.12.2030).

4.2. Суд апеляційної інстанції зазначив, що 24.09.2022 СТОВ "Войтовське" придбало 25 тонн насіння пшениці Фріскі 1 Репродукція, а 29.09.2022 - 25 тонн насіння озимої пшениці Авеню 1 Репродукція.

4.3. У період із 01.10.2022 до 18.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "АРМІЙСЬКЕ АГРО" на замовлення СТОВ "Войтовське" здійснило дискування вказаних земельних ділянок під пшеницю, а в період із 19.10.2022 до 10.11.2022 - посів пшениці.

4.4. Як зазначив суд апеляційної інстанції, вказані обставини підтверджуються видатковою накладною від 24.09.2022 № 2654, видатковою накладною від 29.09.2022 № 2705, договором від 01.10.2022 № 1/10-22, дорожніми листами за жовтень - листопад 2022 року, актом надання послуг від 31.10.2022 № 78, актом надання послуг від 30.11.2022 № 79, даними GPS-трекерів тракторів, які разом з витягами із публічних кадастрових карт підтверджують той факт, що роботи з дискування ґрунту і посіву пшениці відбувалися саме на 31 земельній ділянці площею 120 га.

4.5. У подальшому СТОВ "Войтовське" здійснювало удобрювання земельних ділянок, що підтверджується видатковою накладною від 21.03.2023 № 11, видатковою накладною від 01.05.2023 № 3253, видатковою накладною від 24.06.2022 № 5073, видатковою накладною від 01.05.2023 № 3398, видатковою накладною від 01.05.2023 № 3252, видатковою накладною від 01.05.2023 № 3252, видатковою накладною від 01.05.2023 № 3290, дорожніми листами за березень - квітень 2023 року, актом надання послуг від 31.03.2023 № 12, актом надання послуг від 19.04.2023 № 15, актом надання послуг від 30.04.2023 № 19.

4.6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М. О. перебувало зведене виконавче провадження № 72205300 з примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 23.12.2022 № 911/2809/21, від 20.04.2023 № 911/2809/21 та від 14.03.2023 № 911/806/22 щодо стягнення заборгованості зі СТОВ "Войтовське" на користь ТОВ "Платон.003".

4.7. 30.07.2023 в межах зведеного виконавчого провадження № 72205300 приватний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою було накладено арешт на врожай пшениці у розмірі 11 тонн 617 кілограмів, який належить СТОВ "Войтовське" і який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3221281600:05:003:0002. Відповідальним зберігачем арештованого майна призначено керівника ТОВ "Платон.003" ОСОБА_1 .

4.8. 31.07.2023 в межах зведеного виконавчого провадження № 72205300 приватний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою було накладено арешт на врожай пшениці у розмірі 37 тонн 472 кілограми, який належить СТОВ "Войтовське" і який знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами: 3221281200:07:016:0018, 3221281200:07:016:0016, 3221281200:07:016:0012, 3221281200:07:016:0021, 3221281200:07:018:0007, 3221281200:07:018:0004. Відповідальним зберігачем арештованого майна призначено керівника ТОВ "Платон.003" ОСОБА_1 .

4.9. 03.08.2023 в межах зведеного виконавчого провадження № 72205300 приватний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою було накладено арешт на врожай пшениці у розмірі 46 тонн 395 кілограмів, який належить СТОВ "Войтовське" і який знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами: 3221281600:05:010:0008, 3221281600:05:003:0008, 3221281600:03:001:0025, 3221281602:03:001:0014, 3221281602:03:001:0028, 3221281600:05:003:0007. Відповідальним зберігачем арештованого майна призначено керівника ТОВ "Платон.003" ОСОБА_1 .

4.10. 04.08.2023 в межах зведеного виконавчого провадження № 72205300 приватний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою було накладено арешт на врожай пшениці у розмірі 7 тонн 98 кілограмів, який належить СТОВ "Войтовське" і який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3221281200:07:018:0021. Відповідальним зберігачем арештованого майна призначено керівника ТОВ "Платон.003" ОСОБА_1 .

4.11. Суд апеляційної інстанції зазначив, що СТОВ "Войтовське" не заявляє вимог щодо врожаю, зібраного в рамках виконавчого провадження у кількості 103 тонн 464 кілограми, вирощеного на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3221281600:05:003:0002, 3221281200:07:016:0016, 3221281200:07:016:0012, 3221281200:07:016:0021, 3221281200:07:018:0007, 3221281200:07:018:0004, 3221281600:05:010:0008, 3221281600:05:003:0008, 3221281602:03:001:0014, 3221281602:03:001:0028, 3221281600:05:003:0007, 3221281200:07:018:0021. Тому земельні ділянки із цими кадастровими номерами у прохальній частині позову зазначені безпідставно.

4.12. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що 11.07.2022 між ТОВ "Платон.003" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:018:0010 (право оренди зареєстровано 23.11.2022, строк оренди до 11.07.2029).

18.07.2022 між ТОВ "Платон.003" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:018:0008 (право оренди зареєстровано 23.11.2022, строк оренди до 18.07.2029).

22.02.2022 між ТОВ "Платон.003" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:018:0019 (право оренди зареєстровано 27.10.2022, строк оренди до 22.02.2029).

29.06.2022 між ТОВ "Платон.003" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:016:0009 (право оренди зареєстровано 31.10.2022, строк оренди до 29.06.2022).

20.06.2021 між ТОВ "Платон.003" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0018 (право оренди зареєстровано 24.01.2023, строк оренди до 20.06.2028).

20.06.2021 між ТОВ "Платон.003" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0003 (право оренди зареєстровано 20.04.2023, строк оренди до 20.06.2028).

20.06.2021 між ТОВ "Платон.003" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0017 (право оренди зареєстровано 26.04.2023, строк оренди до 20.06.2028).

25.10.2022 між ТОВ "Платон.003" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0010 (право оренди зареєстровано 26.04.2023, строк оренди до 25.10.2029).

13.01.2022 між ТОВ "Платон.003" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0009 (право оренди зареєстровано 09.12.2022, строк оренди до 13.01.2029).

13.01.2022 між ТОВ "Платон.003" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0016 (право оренди зареєстровано 27.04.2023, строк оренди до 13.01.2029).

12.10.2022 між ТОВ "Платон.003" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0019 (право оренди зареєстровано 26.04.2023, строк оренди до 12.10.2029).

16.06.2021 між ТОВ "Платон.003" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0022 (право оренди зареєстровано 24.01.2023, строк оренди до 16.06.2028).

07.06.2022 між ТОВ "Платон.003" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:016:0013 (право оренди зареєстровано 23.11.2022, строк оренди до 07.06.2029).

18.07.2022 між ТОВ "Платон.003" і власником був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:016:0017 (право оренди зареєстровано 26.04.2023, строк оренди до 18.07.2029).

4.13. Суд першої інстанції зазначив, що договори оренди зі СТОВ "Войтовське" були розірвані власниками земельних ділянок:

- право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0003 було припинено на підставі Угоди про дострокове розірвання від 01.04.2021;

- право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:018:0008 було припинено на підставі Угоди про дострокове розірвання від 01.04.2022;

- право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0009 було припинено на підставі Угоди про дострокове розірвання від 04.11.2021;

- право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:016:0009 було припинено на підставі Угоди про дострокове розірвання від 01.04.2022;

- право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0010 було припинено на підставі Угоди про дострокове розірвання від 01.09.2022;

- право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:018:0010 було припинено на підставі Угоди про дострокове розірвання від 01.04.2022;

- право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:016:0013 було припинено на підставі Угоди про дострокове розірвання від 01.04.2022;

- право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0016 було припинено на підставі Угоди про дострокове розірвання від 01.12.2021;

- право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0017 було припинено на підставі Угоди про дострокове розірвання від 01.05.2021;

- право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:016:0017 було припинено на підставі Угоди про дострокове розірвання від 01.06.2022;

- право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0018 було припинено на підставі Угоди про дострокове розірвання від 01.06.2021;

- право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281200:07:018:0019 було припинено на підставі Угоди про дострокове розірвання від 01.02.2022;

- право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0022 було припинено на підставі Угоди про дострокове розірвання від 01.04.2021.

4.14. Суд апеляційної інстанції встановив, що право оренди на зазначені земельні ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Платон.003" вже після того, як СТОВ "Войтовське" здійснило дискування ґрунту / посів пшениці.

4.15. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що за змістом акта фіксації збору врожаю, який додано СТОВ "Войтовське" до позовної заяви, 30.07.2023 та 31.07.2023 із 26 земельних ділянок було зібрано 158,80 тонн зерна пшениці, з яких: 11,617 тонн зібрано із 2 земельних ділянок в рамках виконавчого провадження, а саме: земельних ділянок із кадастровими номерами 3221281600:05:003:0025 та 3221281600:05:003:0008; 37,472 тонни зібрано із 6 земельних ділянок в рамках виконавчого провадження, а саме: земельних ділянок із кадастровими номерами 3221281200:07:016:0018, 3221281200:07:016:0016, 3221281200:07:016:0012, 3221281200:07:016:0021, 3221281200:07:018:0007, 3221281200:07:018:0004.

4.16. Спір у цій справі за первісним позовом виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання права власності на посіви та врожай озимої пшениці загальною масою 109,711 тонн та зобов`язання повернути майно, а за зустрічним позовом - у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання права власності на посів та врожай пшениці в обсязі 93,220 тонн та стягнення 466 100,00 грн збитків.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Отже, суд касаційної інстанції здійснює перегляд судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

5.3. Предметом первісного позову в цій справі є матеріально-правові вимоги СТОВ "Войтовське" про визнання права власності на посіви та врожай озимої пшениці загальною масою 109,711 тонн та зобов`язання повернути майно.

СТОВ "Войтовське", обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначало, що оскільки засівання земельних ділянок позивач здійснював на підставі чинних договорів оренди земельних ділянок, тому відповідно до пункту б частини 1 статті 95 Земельного кодексу України, статті 25 Закону України "Про оренду землі", статті 775 Цивільного кодексу України право на врожай має виключно СТОВ "Войтовське". Проте зібраний врожай, як зазначав позивач, незаконно утримується ТОВ "Платон.003".

5.4. Предметом зустрічного позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "Платон.003" про визнання права власності на посів та врожай пшениці в обсязі 93,220 тонн та стягнення 466 100,00 грн збитків.

ТОВ "Платон.003", обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначало, що на 15 земельних ділянках засіяло та виростило врожай пшениці ярої. Проте СТОВ "Войтовське" 30.07.2023 і 31.07.2023 незаконно зібрало та привласнило цей врожай.

5.5. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

5.6. Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

5.7. Статтею 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

5.8. Позов про визнання права власності відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду. Позивач у позові про визнання права власності - це особа, яка вже є власником, а відповідач - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес. Оскільки набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, у вирішенні спорів про право власності встановленню підлягає, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт, та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 Цивільного кодексу України.

Таким чином, за змістом статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. При цьому у спорах про визнання права власності позивач повинен довести такі факти: наявність спірного майна, тобто його фактичне існування; обставини, що свідчать про набуття позивачем права власності на спірне майно, тобто створення майна позивачем або набуття ним майна на підставі договору тощо; володіння позивача спірним майном.

Подібні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 908/236/18.

5.9. Відповідно до статті 775 Цивільного кодексу України наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

5.10. Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

5.11. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.12. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

5.13. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

5.14. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні первісного позову СТОВ "Войтовське", виходив із того, що ТОВ "Платон.003" є належним користувачем земельних ділянок, з яких здійснювався збір врожаю пшениці. Тому суд першої інстанції зазначив, що навіть у випадку засівання таких земельних ділянок СТОВ "Войтовське", набуття права власності на врожай пов`язується саме з правом землекористування ТОВ "Платон.003".

Суд першої інстанції також зазначив, що земельні ділянки були передані в оренду ТОВ "Платон.003" вже після розірвання договорів оренди зі СТОВ "Войтовське", і станом на осінь 2022 року у СТОВ "Войтовське" були відсутні права на земельні ділянки, тому й були відсутні підстави для їх засівання та обробітку. За висновком суду першої інстанції, ТОВ "Платон.003" довело, що воно є належним користувачем земельних ділянок, на яких здійснювався збір врожаю пшениці, тому саме ТОВ "Платон.003" має право власності на зібраний врожай, вирощений на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3221281200:07:016:0017, 3221281200:07:018:0019, 3221281200:07:016:0009, 3221281200:07:016:0013, 3221281600:05:003:0018, 3221281600:05:003:0003, 3221281600:05:003:0017, 3221281600:05:003:0010, 3221281600:05:003:0009, 3221281600:05:003:0016, 3221281600:05:003:0019, 3221281600:05:003:0022, 3221281600:05:003:0005, 3221281600:05:003:0006, 3221281600:05:003:0021, 3221281200:07:018:0010, 3221281200:07:018:0008.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв`язку з неправомірною поведінкою СТОВ "Войтовське", яке привласнило належний ТОВ "Платон.003" врожай, вимоги ТОВ "Платон.003" є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

5.15. Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги СТОВ "Войтовське" підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині визнання за СТОВ "Войтовське" права власності на посіви та врожай озимої пшениці на загальну масу 109,711 тонн, які були зібрані на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3221281200:07:018:0010, 3221281200:07:018:0017, 3221281200:07:018:0008, 3221281200:07:018:0025, 3221281200:07:018:0024, 3221281200:07:018:0019, 3221255200:07:016:0017, 3221281200:07:016:0009, 3221281200:07:016:0013, 3221281600:05:003:0025, 3221281600:05:003:0018, 3221281600:05:003:0003, 3221281600:05:003:0017, 3221281600:05:003:0010, 3221281600:05:003:0009, 3221281600:05:003:0016, 3221281600:05:003:0019, 3221281600:05:003:0022, 3221281602:03:001:0029, що розташовані на території Броварського району Київської області, та зобов`язання ТОВ "Платон.003 повернути СТОВ "Войтовське" зерно пшениці озимої у кількості 109,711 тонн.

Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів неправомірної поведінки СТОВ "Войтовське". Як зазначив суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що розмір заявлених до стягнення збитків ТОВ "Платон.003" не доведено, тому підстави для стягнення збитків у заявленому розмірі 466 100,00 грн відсутні. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Платон.003 задоволенню не підлягають.

5.16. Не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ "Платон.003" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

5.17. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ТОВ "Платон.003", зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.18. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.19 Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не врахував висновки Верховного Суду:

- щодо виникнення права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур у зв`язку з користуванням земельною ділянкою, викладені в постановах від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 20.02.2019 у справі № 917/2060/17;

- щодо необхідності застосування стандартів доказування, принципу змагальності, викладені в постановах від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 10.06.2024 у справі № 916/436/23, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20.

5.20. Розглянувши доводи скаржника, колегія суддів установила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, на яку посилається скаржник, сформульовано висновки про те, що особа, яка володіє та користується земельними ділянками, є належним землекористувачем та набуває право власності на врожай (посіви і насадження сільськогосподарських культур, вироблену сільськогосподарську продукцію), що вирощений на таких земельних ділянках.

5.21. У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 917/2060/17, на яку посилається скаржник, наведено такий висновок:

"Таким чином, договір оренди (суборенди) землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі".

5.22. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені в постанові Великої Плати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц:

"81. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний."

Аналогічні висновки, як зазначає скаржник, викладені в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

5.23. У постанові Верховного Суду від 10.06.2024 у справі № 916/436/23, на яку посилається скаржник, викладено такий висновок:

"Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний…"

Подібні висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20, на які посилається скаржник.

5.24. Колегія суддів зазначає, що у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції послався на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, про те, що виникнення права власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результаті користування річчю пов`язується із користуванням річчю, а на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур - із користуванням земельною ділянкою.

Згідно із встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи право оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221281200:07:018:0008, 3221281200:07:018:0019, 3221281200:07:016:0009, 3221281600:05:003:0018, 3221281600:05:003:0003, 3221281600:05:003:0017, 3221281600:05:003:0010, 3221281600:05:003:0009, 3221281600:05:003:0016, 3221281600:05:003:0019, 3221281600:05:003:0022, 3221281200:07:016:0013, 3221281200:07:016:0017 було зареєстровано за ТОВ "Платон.003" вже після того, як СТОВ "Войтовське" здійснило дискування ґрунту / посів пшениці.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент посіву озимої пшениці ТОВ "Платон.003" не мало зареєстрованих прав на спірні земельні ділянки; власники земельних ділянок та ТОВ "Платон.003" не повідомляли СТОВ "Войтовське" про укладення нових договорів оренди на 14 земельних ділянок; жодна особа не заявляла про самовільне зайняття СТОВ "Войтовське" земельних ділянок. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за таких обставин СТОВ "Войтовське" мало "правомірні очікування" на отримання врожаю, який виростило внаслідок законного користування цими земельними ділянками.

Суд апеляційної інстанції установив, що три земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221281200:07:018:0017, 3221281200:07:018:0021, 3221281600:05:003:0002 перебували в оренді лише СТОВ "Войтовське", а ТОВ "Платон.003" не укладало з власником цих земельних ділянок договори оренди, право оренди на ці земельні ділянки ніколи не реєструвало. Тому, за висновком апеляційного суду, ТОВ "Платон.003" абсолютно безпідставно зберігає у себе врожай, вирощений на зазначених 3 земельних ділянок.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, ТОВ "Платон.003" не мало жодних речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221281200:07:018:0025, 3221281200:07:018:0024, щодо яких СТОВ "Войтовське" уклало договори суборенди, тому дійшов висновку, що ТОВ "Платон.003" безпідставно зберігає у себе врожай, вирощений на зазначених двох земельних ділянок.

При цьому суд апеляційної інстанції надав правову оцінку як доказам, поданим СТОВ "Войтовське" на підтвердження позовних вимог, так і доказам, поданим ТОВ "Платон.003" на підтвердження заперечень проти позовних вимог СТОВ "Войтовське". Суд апеляційної інстанції встановив, що на підтвердження засівання спірних земельних ділянок СТОВ "Войтовське" надало звіт 29-сг разом із квитанцією № 2 від 20.06.2023, первинну бухгалтерську документацію на закупівлю пшениці, добрив, дорожні листи, акти виконаних робіт з дискування ґрунту і посіву пшениці. Суд апеляційної інстанції зазначив, що дані GPS-трекерів тракторів разом із витягами з публічних кадастрових карт, а також дорожніми листами підтверджують той факт, що роботи з дискування ґрунту, посіву і оброблення пшениці відбувалися саме на спірних ділянках.

Поряд із цим суд апеляційної інстанції зазначив, що ТОВ "Платон.003" на підтвердження засівання спірних земельних ділянок надало договір поставки № 052 від 17.04.2023, товарно-транспортну накладну № КС-180423 від 18.04.2023, накази директора ТОВ "Платон.003", якими було доручено здійснити польові роботи щодо внесення добрив і посіву пшениці на земельних ділянках.

Суд апеляційної інстанції також установив, що за змістом витягів із публічних кадастрових карт земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221281200:07:016:0017, 3221281200:07:018:0019, 3221281200:07:016:0009, 3221281200:07:016:0013, 3221281600:05:003:0018, 3221281600:05:003:0003, 3221281600:05:003:0017, 3221281600:05:003:0010, 3221281600:05:003:0009, 3221281600:05:003:0016, 3221281600:05:003:0019, 3221281600:05:003:0022, 3221281600:05:003:0005, 3221281600:05:003:0006, 3221281600:05:003:0021 розташовані в шаховому порядку і не мають окремого під`їзду. Доступ до цих земельних ділянок можливий лише шляхом проходу / проїзду через землі СТОВ "Войтовське", які, за твердженням позивача за первісним позовом, на той час вже були засіяні насінням озимої пшениці. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Платон.003" не мало фізичної можливості в квітні 2023 року вибірково засіяти зазначені земельні ділянки насінням ярої пшениці.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши надані сторонами у справі докази, зазначив, що ТОВ "Платон.003" на момент посіву озимої пшениці не мало зареєстрованих прав на спірні земельні ділянки, а за загальним правилом право власності на врожай належить особі, яка посадила сільськогосподарську культуру за умови, що на момент посіву вона була належним землекористувачем.

5.25. Відтак безпідставними є доводи скаржника про те, що висновки суду апеляційної інстанції суперечать висновкам, викладеним у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18. Необґрунтованими є також аргументи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неврахування висновків, викладених у постановах від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 10.06.2024 у справі № 916/436/23, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20. Крім того, такі доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, яким вже була надана правова оцінка судами попередніх інстанцій.

5.26. Тому доводи скаржника, які стали підставами касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.27. Касаційна скарга з посиланням на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив докази у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

5.28. Зокрема, скаржник стверджує, що СТОВ "Войтовське" не має жодних прав щодо врожаю пшениці, який було зібрано приватним виконавцем на земельній ділянці з кадастровим номером 3221281600:05:003:0025, водночас суд апеляційної інстанції зобов`язав ТОВ "Платон.003" повернути врожай пшениці із земельної ділянки з кадастровим номером 3221281600:05:003:0025.

Скаржник також зазначає, що збір врожаю на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221281200:07:018:0021, 3221281600:05:003:0002 здійснювався приватним виконавцем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Як стверджує скаржник, земельні ділянки з кадастровими номерами 3221255200:07:016:0017, 3221281602:03:001:0029 в Акті фіксації збору зерна пшениці відсутні, СТОВ "Войтовське" не доведено, що врожай пшениці, на який він просить визнати право власності, було засіяно саме на земельних ділянках із кадастровими номерами 3221281200:07:018:0025, 3221281200:07:018:0024. Проте, як зазначає скаржник, суд апеляційної інстанції за відсутності доказів зобов`язав ТОВ "Платон.003" повернути врожай пшениці з таких земельних ділянок.

ТОВ "Платон.003" також стверджує про недослідження судом апеляційної інстанції дорожніх листів та даних з GPS-трекерів тракторів.

Колегія суддів зазначає, що, як установив суд апеляційної інстанції, з приводу врожаю, зібраного в рамках виконавчого провадження у кількості 103 тонн 464 кілограмів, СТОВ "Войтовське" позовних вимог не заявляло. Суд апеляційної інстанції констатував, що кадастрові номери земельних ділянок: 3221281600:05:003:0002, 3221281200:07:016:0016, 3221281200:07:016:0012, 3221281200:07:016:0021, 3221281200:07:018:0007, 3221281200:07:018:0004, 3221281600:05:010:0008, 3221281600:05:003:0008, 3221281602:03:001:0014, 3221281602:03:001:0028, 3221281600:05:003:0007, 3221281200:07:018:0021 у прохальній частині позову СТОВ "Войтовське" зазначені безпідставно і учасники спору цього не заперечували.

Тому суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги СТОВ "Войтовське" в частині визнання за СТОВ "Войтовське" право власності на посіви та врожай озимої пшениці на загальну масу 109,711 тонн, що були зібрані на земельних ділянках з кадастровими номерами: 3221281200:07:018:0010, 3221281200:07:018:0017, 3221281200:07:018:0008, 3221281200:07:018:0025, 3221281200:07:018:0024, 3221281200:07:018:0019, 3221255200:07:016:0017, 3221281200:07:016:0009, 3221281200:07:016:0013, 3221281600:05:003:0025, 3221281600:05:003:0018, 3221281600:05:003:0003, 3221281600:05:003:0017, 3221281600:05:003:0010, 3221281600:05:003:0009, 3221281600:05:003:0016, 3221281600:05:003:0019, 3221281600:05:003:0022, 3221281602:03:001:0029, що розташовані на території Броварського району Київської області, та зобов`язання ТОВ "Платон.003" повернути СТОВ "Войтовське" зерно пшениці озимої у кількості 109,711 тонн.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що на підтвердження засіювання спірних земельних ділянок СТОВ "Войтовське" надало звіт 29-сг разом з квитанцією від 20.06.2023 № 2, первинну бухгалтерську документацію на закупівлю пшениці, добрив, дорожні листи, акти виконаних робіт з дискування ґрунту і посіву пшениці. Апеляційний господарський суд зазначив, що окремої уваги заслуговують дані GPS-трекерів тракторів, які разом із витягами із публічних кадастрових карт, а також дорожніми листами підтверджують той факт, що роботи з дискування ґрунту, посіву і оброблення пшениці відбувалися саме на спірних ділянках.

Відтак наведені доводи скаржника колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони спростовуються обставинами справи, встановленими судом апеляційної інстанції, Водночас відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.29. Розглянувши доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.30. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.31. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.32. За таких обставин недостатніми є доводи ТОВ "Платон.003" про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.33. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови з цих підстав.

5.34. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо додаткової постанови

5.35. Касаційна скарга на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі № 911/2591/23, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив положення статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновки Верховного Суду щодо своєчасності подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, викладені в постановах від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18, від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 07.11.2024 у справі № 906/835/23, від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20), від 02.02.2024 року у справі № 910/9714/22, від 12.03.2025 у справі №914/1493/24.

5.36. Розглянувши наведені доводи скаржника, колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19 сформульовано такий висновок:

"1.20. Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду".

5.37. У постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18, на яку посилається скаржник, викладено такий висновок:

"Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду".

5.38. Скаржник зазначає, що в постанові Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18 викладено висновок про те, що кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 124 Господарського процесуального кодексу України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені. За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які позивач поніс у суді апеляційної інстанції, має вирішуватися з урахуванням положень частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду.

5.39. У постанові Верховного Суду від 07.11.2024 у справі № 906/835/23, на яку посилається скаржник, сформульовано такий висновок:

"Водночас, положеннями частини першою статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша). Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду".

Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18).

Аналогічні висновки викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20), якою, зокрема, обґрунтована касаційна скарга".

5.40. У постанові Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, на яку посилається скаржник, сформульовано такий висновок:

"6.23. Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

6.24. Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі № 910/2053/20".

5.41. У постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 914/1493/24, на яку посилається скаржник, сформульовано такий висновок:

"6.25. Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду".

5.42. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що, звертаючись з вимогою про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених СТОВ "Войтовське" при розгляді справи № 911/2591/23 у Господарському суді Київської області та Північному апеляційному господарському суді, заявник стверджував про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 174 800,00 грн. На обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2591/23 СТОВ "Войтовське" подало договір № 1-06202023 про надання правової допомоги, укладений між адвокатом Ковальчук Анною Сергіївною та СТОВ "Войтовське"; додаткову угоду від 26.04.2024 № 1 до договору № АБ/43-23 про надання правової / правничої допомоги та адвокатських послуг від 30.08.2024, відповідно до якої сторони домовились змінити вартість послуг, зокрема додатком № 4 до договору до договору № №1-06202023 про надання правової / правничої допомоги та адвокатських послуг від 23.06.2020; акт здачі-прийняття робіт, в якому зазначено послуги та затрачений час для виконання зазначених послуг та загальну вартість наданих послуг у суді першої та апеляційної інстанцій.

5.43. Колегія суддів зазначає, що СТОВ "Войтовське" у позовній заяві повідомило суд першої інстанції про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які понесло і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, та зазначило, що витрати на професійну правничу допомогу становлять 127 000,00 грн. СТОВ "Войтовське" в апеляційній скарзі також зробило заяву про те, що орієнтовний розмір судових витрат позивача в суді апеляційної інстанції становитиме 66 750,00 грн. СТОВ "Войтовське" подало 31.03.2025 до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи. Отже, СТОВ "Войтовське" подало заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи з дотриманням строку, встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Тому безпідставними є доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18, від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 07.11.2024 у справі № 906/835/23, від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20), від 02.02.2024 року у справі № 910/9714/22, від 12.03.2025 у справі №914/1493/24.

5.44. Щодо доводів скаржника про неспівмірність заявленого розміру судових витрат на правничу допомогу з реальними витратами, то колегія суддів зазначає, що за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (подібний висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції задовольнив частково заяву СТОВ "Войтовське" про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2591/23. При цьому суд апеляційної інстанції врахував подані СТОВ "Войтовське" документи на підтвердження понесених судових витрат і заперечення ТОВ "Платон.003", та дійшов висновку, що заявлений СТОВ "Войтовське" до стягнення розмір витрат не відповідає складності справи та витраченому адвокатом часу, тому є неспівмірними.

Відтак доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції частин 4, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції надав правову оцінку поданим СТОВ "Войтовське" доказам, а також урахував заперечення ТОВ "Платон.003".

5.45. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що оскаржувана ТОВ "Платон.003" додаткова постанова ухвалена з правильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду, на неврахування яких посилається ТОВ "Платон.003", що виключає необхідність скасування оскаржуваної додатковї постанови суду апеляційної інстанції із цих підстав.

5.46. За результатами перегляду оскаржуваних постанов у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судом апеляційної інстанції з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни постанов, що оскаржуються.

5.47. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом апеляційної інстанції при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками апеляційного господарського суду, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень у цій справі.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані постанову та додаткову постанову - без змін.

6.5. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Платон.003" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі № 911/2591/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак