Ухвала від 29.07.2025 по справі 558/450/22

Ухвала

29 липня 2025 року

м. Київ

справа № 558/450/22

провадження № 61-7032ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крат В. І. розглянув касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 06 березня 2025 року у справі за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях до ОСОБА_1 , третя особа - відкрите акціонерне товариство «Демидівський консервний завод», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні протирадіаційним укриттям, шляхом визнання частково недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, зобов`язання повернути приміщення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях звернувся з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні протирадіаційним укриттям.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 травня 2020 року за Державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на праві власності зареєстровано об`єкт нерухомого майна - протирадіаційне укриття площею 81,2 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно перебувало в складі цілісного майнового комплексу ВАТ «Демидівський консервний завод», 100% акцій якого належало державі. Приватизацію вказаного майнового комплексу повністю завершено 24 травня 2007 року. Згідно наданої інформації Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях таке протирадіаційне укриття, як об`єкт цивільної інфраструктури - сховище, не було включене до статутного капіталу ВАТ «Демидівський консервний завод» і залишено в державній власності.

06 листопада 2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та ВАТ «Демидівський консервний завод» був укладений договір зберігання державного майна, що не увійшло до статутного фонду ВАТ «Демидівський консервний завод» у процесі приватизації, але перебуває на його балансі - об`єкта цивільної оборони протирадіаційного укриття, що розташоване за адресою: смт. Демидівка, вул. 1 Травня, 17. Згідно вказаного договору зберігач, яким є ВАТ «Демидівський консервний завод», не вправі розпоряджатися переданим на зберігання майном. Проте, 15 травня 2008 року між ВАТ «Демидівський консервний завод» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 926, згідно якого ОСОБА_1 набув у власність нежитлове приміщення обкаточного цеху загальною площею 121,3 кв. м; центрального складу загальною площею 834,9 кв. м; нежитловий будинок цегляний (тарний), загальною площею 323,1 кв. м (в якому розташоване захисне укриття), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 червня 2008 року за ОСОБА_1 на праві власності зареєстровано об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, загальною площею 323,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Інформація, надана Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації, підтверджує те, що за ОСОБА_1 зареєстровано будинок цегляний (тарний), загальною площею 323,1 кв. м, в тому числі підвал, площею 81,2 кв. м. Згідно з експлікацією приміщень до плану поверхів у виробничому будинку АДРЕСА_2 , розташований підвал (протирадіаційне укриття, площею 81,2 кв. м). Загальна площа усієї будівлі становить 323,1 кв. м, про що зазначено та відображено у технічному паспорті на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття, обліковий №66314.

При укладенні договору купівлі-продажу № 926 від 15 травня

2008 року ВАТ «Демидівський консервний завод» було достовірно відомо про наявність за адресою: АДРЕСА_1 , захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття під обліковим №66314). Крім того, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях 15 лютого 2018 року та 14 березня 2022 року, з метою вирішення питання подальшого використання захисної споруди, скеровувалися листи до Демидівської селищної ради Рівненської області щодо ініціювання органом місцевого самоврядування розгляду питання про надання згоди на прийняття в комунальну власність територіальної громади об`єкта цивільної оборони - протирадіаційного укриття площею 81,2 кв. м за вказаною адресою, проте Демидівською селищною радою Рівненської області управлінське рішення прийняте не було.

Прокурор посилався на те, що договір купівлі-продажу №926 від 15 травня 2008 року в частині включення до нежитлового будинку цегляного (тарного) загальною площею 323,1 кв. м протирадіаційного укриття, площею 81,2 кв. м, укладений з порушенням вимог чинного на той час законодавства

Прокурор просив:

усунути перешкоди власнику Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях у користуванні та розпорядженні протирадіаційним укриттям площею 81,2 кв. м шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу №926 від 15 травня 2008 року в частині включення до площі нежитлового будинку цегляного (тарного) загальною площею 323,1 кв. м протирадіаційного укриття, площа якого становить 81,2 кв. м, укладеного між ВАТ «Демидівський консервний завод» та ОСОБА_1 ;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційне укриття, площею 81,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року, позов задоволено частково:

визнано частково недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15 травня 2008 року, укладений між ВАТ «Демидівський консервний завод» та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за № 926, в частині купівлі-продажу в складі нежитлового будинку цегляного (тарного), загальною площею 323,1 кв. м, підвалу, яким є протирадіаційне укриття, площею 81,2 кв. м;

в іншій частині позову відмовлено;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів мотивовані тим, що:

ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог прокурора, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що під час укладення 15 травня 2008 року договору купівлі-продажу будинку цегляного (тарного) між ВАТ «Демидівський консервний завод» та ОСОБА_1 було включено до загальної площі такого будинку протирадіаційне укриття, обліковий №66314, яке є державною власністю;

відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача ОСОБА_1 повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційне укриття, суди зазначали, що на час розгляду справи є чинним договір зберігання

від 06 листопада 2007 року, відповідно до якого спірне протирадіаційне укриття Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області передано на зберігання на баланс ВАТ «Демидівський консервний завод».

Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Денисюк Оксани Іванівни та Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено частково:

рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 23 жовтня

2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в частині вирішення позову про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу скасовано та ухвалено нове рішення;

у задоволенні позову про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, що укладений між відкритим акціонерним товариством «Демидівський консервний завод» та ОСОБА_1 15 травня 2008 року, в частині купівлі-продажу в складі нежитлового будинку цегляного (тарного), загальною площею 323,1 кв. м підвалу, яким є протирадіаційне укриття 81,2 кв. м, відмовлено;

постанову Рівненського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в частині вирішення позову про повернення протирадіаційного укриття скасовано, справу передано в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:

апеляційний суд належним чином не перевірив чи набув відповідач право власності на протирадіаційне укриття і, враховуючи цільове призначення цього приміщення, не надав оцінки балансу інтересів сторін у світлі добросовісності набувача, який з 2008 року володіє будинком цегляним (тарним).

Постановою Волинського апеляційного суду від 06 березня 2025 року апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено частково:

рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2023 року в частині вирішення позову про повернення протирадіаційного укриття скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, який в позові про повернення протирадіаційного укриття відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

позивачем не доведено факту розміщення протирадіаційного укриття саме у будинку цегляному (тарному), придбаному відповідачем, а не у будь-якому із інших наявних за адресою об`єктів нерухомості;

таким чином, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що, набуваючи у власність нежитлову будівлю, будинок цегляний (тарний), відповідач набув право власності й на протирадіаційне укриття, враховуючи, що з Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Демидівський консервний завод», не вбачається відомостей про загальну площу будинку цегляного (тарного), а договір купівлі-продажу від 15 травня 2008 року не містить даних про складові частини спірної будівлі, які набуваються відповідачем у власність.

Перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури 30 травня 2025 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 06 березня 2025 року (повне судове рішення складено 17 березня 2025 року).

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, зокрема, вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості інших учасників справи.

Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 20 червня 2025 року подано уточнену касаційну скаргу, у які просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову про повернення протирадіаційного укриття і ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

В уточненій касаційній скарзі перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури підставою касаційного оскарження судового рішення указує пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Обґрунтовуючи указану підставу касаційного оскарження, особа, яка подала касаційну скаргу, зазначає, що на даний час існує необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування положень частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» з урахуванням того, що наявними в матеріалах справи доказами чітко підтверджується факт існування протирадіаційного укриття в складі спірного об`єкта нерухомого майна та власнику такої захисної споруди цивільного захисту достеменно відомо про його точну адресу та місцерозташування.

Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Аналіз пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України свідчить, що ця норма процесуального закону спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (див. подібний висновок в пункті 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року в справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22)).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Формальна вказівка на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Саме по собі зазначення першим заступником керівника Рівненської обласної прокуратури в уточненій касаційній скарзі про відсутність правового висновку щодо застосування частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки не обґрунтовано неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, конкретизацію змісту правовідносин, в яких висновок відсутній, та обґрунтування власне необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, а тому не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України).

Тому особою, яка подала касаційну скаргу, не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.

Крім цього, повернення касаційної скарги не обмежує право прокурора в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 06 березня 2025 року повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат