Ухвала від 24.09.2025 по справі 558/450/22

У Х В А Л А

24 вересня 2025 року

м. Київ

справа №558/450/22

провадження № 61-10731ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Демидівського районного суду Рівненської області

від 23 жовтня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 06 березня 2025 року у справі за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відкрите акціонерне товариство «Демидівський консервний завод», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні протирадіаційним укриттям, шляхом визнання частково недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, зобов`язання повернути приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні протирадіаційним укриттям, шляхом визнання частково недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та зобов`язання повернути вказане приміщення.

Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 23 жовтня

2023 року позов задоволено частково.

Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладений між ВАТ «Демидівський консервний завод» та ОСОБА_1 в частині купівлі-продажу в складі нежитлового будинку цегляного (тарного) загальною площею 323,1 кв.м. підвалу, яким є протирадіаційне укриття площею 81,2 кв.м.

У задоволені позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційне укриття відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 06 березня 2025 року апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено частково.

Рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2023 року в частині вирішення позову про повернення протирадіаційного укриття скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

24 квітня 2025 року перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури вперше засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 06 березня 2025 року.

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2025 року поновлено заявнику процесуальний строк для подачі касаційної скарги та залишено його скаргу без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме для надання доказів вартості спірного майна та сплати судовий збір.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2025 року касаційну скаргу повернуто, на підставі частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України, оскільки заявником не надано доказів ціни позову (вартості майна).

30 травня 2025 року перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури вдруге засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 06 березня 2025 рок

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надання уточненої касаційної скарги та її копій відповідно до кількості інших учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2025 року касаційну скаргу повернуто, на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, оскільки заявник не виконав вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення обов`язкових підстав касаційного оскарження судових рішень.

15 серпня 2025 року перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури втретє засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 23 жовтня

2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 06 березня 2025 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення в

частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання повернути протирадіаційне укриття та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2025 року касаційну скаргу заявника залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для надання доказів на підтвердження вартості спірного нерухомого майна задля обґрунтування розміру судового збору.

На виконання вимог вказаної ухвали заявник подав заяву про усунення недоліків до якої долучив довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 27 травня

2025 року № 201-20250527-0009772525, відповідно до якої встановлено, що вартість нежитлової нерухомості (протирадіаційного укриття) становить 414 482, 66 грн.

Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення в справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожитковогомінімуму для працездатних осіб, з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів

(абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Частина третя статті389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);

4) справи про розірвання шлюбу;

5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.

Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).

Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

У постанові від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися в ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року в справі

№ 907/9/17).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

З матеріалів касаційного оскарження встановлено, що ціна позову

(вартість нежитлової нерухомості - протирадіаційного укриття) становить

414 482, 66 грн (довідка від 27 травня 2025 року № 201-20250527-0009772525), що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (757 000,00 грн).

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який в розумінні підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення у малозначній справі такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Касаційна скарга хоча й містить доводи щодо порушення судами норм процесуального права, однак підстав, які б слугували обов`язковому скасуванню судових рішень, зазначених в частині першій статті 411 ЦПК України, в ній не зазначено.

Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику у такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд зауважує, що зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі на рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження

(про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris

(ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Заявник подав касаційну скаргу на судові рішення в справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою

першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 06 березня 2025 року у справі за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відкрите акціонерне товариство «Демидівський консервний завод», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні протирадіаційним укриттям, шляхом визнання частково недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, зобов`язання повернути приміщення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська