Ухвала від 01.08.2025 по справі 376/2655/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-з/824/1087/2025

Справа № 376/2655/24

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2025 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Сквирського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року, ухвалене у складі судді Ловінської С.С. в м. Сквира у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Сквирська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

У вересні 2024 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із даним позовом, просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року позов задоволено, визначено ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у три місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість рішення, просила скасувати рішення Сквирського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові, покласти на позивача судові витрати.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 липня 2025 року апеляційну скаргу задоволено. Рішення Сквирського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року скасовано та прийнято нову постанову. Відмовлено ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_1 , третя особа Сквирська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1453,20 грн.

21 липня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала до Київського апеляційного суду заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, в якій посилалася на те, що під час розгляду апеляційної скарги залишилось невирішеним питання розподілу судових витрат на правничу допомогу, понесену відповідачем ОСОБА_1 у суді першої інстанції. Представником ОСОБА_1 в судовому засіданні Сквирського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року в судових дебатах була зроблена заява щодо понесення відповідачем витрат на правничу допомогу, докази понесення яких будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Крім того, на виконання п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України в позовній заяві відповідач також зазначав про орієнтовний розмір судових витрат.

Протягом п`яти днів з дня ухвалення Сквирським районним судом Київської області рішення представник ОСОБА_1 25 лютого 2025 року направив до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів понесених судових витрат в розмірі 17500 грн., надавши суду докази, які підтверджували розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, а саме договір про надання правової допомоги № 48-08 від 18 листопада 2024 року, додаткову угоду № 1 від 19 листопада 2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 21 лютого 2025 року, розрахунок розміру гонорару від 21 лютого 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 48-08 від 18 листопада 2024 року, розрахункову квитанцію про оплату наданих послуг № 48-08/А від 21 лютого 2025 року.

Як зазначалося ОСОБА_1 у апеляційній скарзі, вона орієнтовно очікує понести витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000 грн., про що надасть докази протягом 5 днів після ухвалення рішення Київським апеляційним судом.

В судовому засіданні 16 липня 2025 року ОСОБА_1 та її представник присутніми не були, постанова Київського апеляційного суду від 16 липня 2025 року була доставлена до електронного суду 18 липня 2025 року, а тому з причин, що не залежали від волі апелянта, остання не змогла у встановлений законом строк подати докази про розмір понесених судових витрат.

На підставі вищевикладеного просила визнати поважними причини пропуску п`ятиденного строку для подання доказів про розмір понесених судових витрат та поновити його, приєднати до матеріалів справи докази понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн., а саме акт приймання-передачі наданих послуг від 22 березня 2025 року, розрахунок розміру гонорару від 22 березня 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 48-08 від 18 листопада 2024 року, розрахункову квитанцію про оплату наданих послуг № 48-08/А від 22 березня 2025 року, відшкодувати понесені ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 17500 грн. понесених судових витрат у суді першої інстанції та 10000 грн. під час розгляду справи у Київському апеляційному суді.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

З урахуванням положень ст. 270 ЦПК України, оскільки суд вирішує лише питання про судові витрати, апеляційний суд не вбачав необхідності викликати сторони для вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення, а тому розглянув дане питання без виклику зазначених осіб, роз`яснивши іншим учасникам право подати заперечення на вказану заяву.

Від позивача ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 надійшло заперечення на заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, до якого не було долучено доказів направлення копії заперечення іншим учасникам справи, а тому відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України заперечення було залишено без розгляду.

Клопотання про визнання поважними причин пропуску п`ятиденного строку для подання доказів про розмір понесених судових витрат та його поновлення, з яким ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду в заяві про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, не вирішується апеляційним судом, оскільки такі докази надано відповідачем в межах строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, і клопотання про поновлення цього строку є надлишковим.

Вирішуючи заяву по суті, апеляційний суд виходить із наступного.

Питання про судові витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, апеляційним судом в постанові від 16 липня 2025 року не вирішувалось.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічні правові висновки викладені в додатковій постанові Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та зазначено, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».

Аналогічні правові висновки підтримуються Верховним Судом і в подальшому, зокрема в постанові від 06 листопада 2023 року в справі № 938/466/21 (провадження № 61-5256св23).

Із матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції у відзиві на позовну заяву представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Коваленко Ю.О. відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, становить 20000 грн. (а. с. 89).

25 лютого 2025 року в межах п`ятиденного строку після ухвалення судового рішення представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Коваленко Ю.О. через систему «Електронний суд» направлено клопотання про долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу, а саме копії договору про надання правової допомоги № 48-08 від 18 листопада 2024 року, копію додаткової угоди № 1 від 19 листопада 2024 року, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 21 лютого 2025 року, копію розрахунку розміру гонорару від 21 лютого 2025 року, копію розрахункової квитанції про оплату наданих послуг № 48-08/А від 21 лютого 2025 року.

Враховуючи, що рішенням Сквирського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року у справі № 376/2655/24 позов задоволено, відповідач не заявляла вимогу про ухвалення додаткового рішення.

Згідно умов договору про надання правової допомоги № 48-08 від 18 листопада 2024 року, адвокат зобов`язується надавати клієнту правничу допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства. Згідно п. 3.2 договору, розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, який бажає клієнт, та визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін. Згідно п. 3.4 договору факт наданих послуг підтверджується актом про прийняття-передачу наданих послуг (а. с. 144 - 145).

Згідно додаткової угоди № 1 від 19 листопада 2024 року, сторони досягли згоди щодо видів правничої допомоги, що надається на виконання умов договору, тарифну ставку за годину, вартість судодня. Так, за ознайомлення з позовною заявою, з матеріалами судової справи, вивчення та аналіз та узгодження правової позиції з клієнтом тарифну ставку визначено в розмірі 1000 грн. за 1 годину, підготовка, складання та подання відзиву на позовну заяву, заперечень, письмових пояснень - 1000 грн. за 1 годину, участь у судовому засіданні в суді першої інстанції - 2500 грн. за судодень, підготовка та подання апеляційної скарги - 2000 грн. за 1 годину, участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції - 4000 грн. за судодень (а. с. 142).

21 лютого 2025 року адвокат Коваленко Ю.О. та ОСОБА_1 склали акт про приймання-передачу наданих послуг, згідно якого адвокат надав, а клієнт прийняв послуги з правничої допомоги відповідно до додаткової угоди № 1 від 19 листопада 2024 року до договору про надання правової допомоги № 48-08 від 18 листопада 2024 року, вартість послуг адвоката за цим актом становить 17500 грн. (а. с. 146).

Згідно розрахунку розміру гонорару від 21 лютого 2025 року, складеного адвокатом Коваленко Ю.О., 18 листопада 2024 року надано послугу з ознайомлення з позовною заявою та узгодження правової позиції з клієнтом - 1 година, 1000 грн., 02 грудня 2024 року - підготовка, складання та подання відзиву на позовну заяву - 6 годин, 6000 грн., 17 грудня 2024 року - підготовка, складання та подання клопотання про виклик свідків - 1 година, 1000 грн., 18 грудня 2024 року - участь в судовому засіданні - 2500 грн. за судодень, 23 грудня 2024 року - ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні суду, вивчення та аналіз - 2 години, 2000 грн., 10 лютого та 21 лютого 2025 року - участь в судовому засіданні - по 2500 грн. за судодень, всього 10 годин та 3 судодні, 17500 грн. (а. с. 146 зворот).

Факти надання послуг правничої допомоги підтверджені матеріалами справи та встановлені судом.

Оцінюючи дотримання стороною відповідача критеріїв реальності адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), а також критерії розумності їхнього розміру, апеляційний суд вважає в даному випадку дотриманими.

Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу 17500 грн., понесених відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, підтверджений належними та допустимими доказами, такі витрати відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, а тому вони підлягають стягненню з позивача на користь відповідача відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

В апеляційній скарзі представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Коваленко Ю.О. повідомлено, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які понесено та які очікується понести під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, становить 10000 грн., докази про розмір яких будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

До заяви про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат від 21 липня 2025 року надано:

копію акту приймання-передачі наданих послуг до додаткової угоди № 1 від 19 листопада 2024 року до договору про надання правничої допомоги № 48-08 від 18 листопада 2024 року, складений 22 березня 2025 року, згідно якого адвокат надав, а клієнт прийняв послуги з правничої допомоги відповідно до додаткової угоди № 1 від 19 листопада 2024 року до договору про надання правової допомоги № 48-08 від 18 листопада 2024 року згідно з розрахунком розміру гонорару за надання правничої допомоги, який надається та є невід`ємною частиною акту про приймання-передачі наданих послуг. Вартість послуг адвоката за цим актом про приймання-передачі наданих послуг становить 10000 грн.;

копію розрахункової квитанції № 27-08/А від 22 березня 2025 року, виданої адвокатом Коваленко Ю.О. за надання правничої допомоги згідно з договором № 48-08 від 18 листопада 2024 року та додаткової угоди до нього № 1 від 19 листопада 2024 року, ціна 10000 грн.;

розрахунок розміру гонорару від 22 березня 2025 року, складений адвокатом Коваленко Ю.О., згідно якого 09 березня 2025 року надано послугу з підготовки, складання та подання апеляційної скарги на рішення Сквирського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року, 5 годин, загальна сума 10000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, зазначено, що:

«У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Обґрунтувань поважності причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі, заява представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 не містить (а. с. 1-3 виділених матеріалів). Таким чином, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі».

У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 757/33206/22-ц (провадження № 61-8292св24) зазначено, що: «тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду».

Отже, у даній справі докази, якими підтверджується розмір понесених відповідачем судових витрат в суді апеляційної інстанції, виготовлені в березні 2025 року, вже існували станом на час призначення до розгляду справи апеляційним судом, і відповідач не був позбавлений об`єктивної можливості надати їх до закінчення судових дебатів, однак вказаною можливістю на свій розсуд не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вищевикладеного доводи відповідача, що в судовому засіданні 16 липня 2025 року ОСОБА_1 та її представник присутніми не були, а постанова Київського апеляційного суду від 16 липня 2025 року була доставлена до електронного суду 18 липня 2025 року, зазначених обставин не спростовують, оскільки докази понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, які були у наявності та у розпорядженні відповідача до закінчення судових дебатів у апеляційному суді, мали бути подані до закінчення цієї стадії розгляду.

Виходячи із наведеного, оскільки апеляційним судом встановлено, що відповідачем було укладено з адвокатом договір про надання правничої (правової) допомоги та додаткову угоду до нього, в яких сторони обумовили надання відповідачу правової допомоги, визначили розмір адвокатського гонорару, склали акт здачі-прийому наданих послуг від 21 лютого 2025 року, відповідач завчасно у відзиві на позовну заяву повідомила про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, і в установлений законом п`ятиденний строк після ухвалення рішення судом першої інстанції відповідач подала докази понесених нею судових витрат, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення заяви про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, стягнувши з позивача на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу, понесені відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, в розмірі 17500 грн.

В іншій частині заява ОСОБА_1 , подана представником ОСОБА_2 , про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат задоволенню не підлягає із наведених вище підстав.

Керуючись ст. 7, 133, 137, 141, 246, 270, 381, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 17500 грн.

В іншій частині заяви ОСОБА_1 відмовити.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.