Постанова від 05.08.2025 по справі 913/500/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2025 року м. Харків Справа № 913/500/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.,

без виклику учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Сєвєродонецьк Луганської області (вх. №490 Л/2),

на рішення Господарського суду Луганської області від 10.02.2025 (повний текст складено 10.02.2025) у справі №913/500/24 (суддя Іванов А.В.),

за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк", м. Київ,

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Офіс-маркет", м. Сєвєродонецьк Луганської області,

2) ОСОБА_1 , м. Сєвєродонецьк Луганської області,

3) ОСОБА_2 , м. Сєвєродонецьк Луганської області,

про стягнення 192716,65грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Сенс Банк" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Офіс-маркет", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованість у розмірі 192716,65грн, з яких: заборгованість за кредитом в сумі 131149,40грн та заборгованість за відсотками в розмірі 61567,25грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.02.2025 у справі №913/500/24 позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ТОВ "Компанія Офіс-маркет" та ОСОБА_1 , а також солідарно з ТОВ "Компанія Офіс-маркет" та ОСОБА_2 на користь АТ "Сенс Банк" заборгованість за кредитом в сумі 131149,40 грн та заборгованість за відсотками в розмірі 1131,13грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано наступним:

- відповідач-1 не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у Договорі овердрафту, та не погасив кредит у строк, визначений Договором, а тому останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором овердрафту №MBOVO2021048 від 10.08.2021;

- за період до прострочення боржника, тобто з 12.08.2021 до 19.04.2022 включно, підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов п. 2 договору овердрафту в розмірі 18,2%, а за період після такого прострочення, тобто з 20.04.2022 до 30.10.2024, підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, які підлягають списанню кредитодавцем на підставі п. 18 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України;

- враховуючи невиконання ТОВ "Компанія Офіс-маркет" умов Договору овердрафту, непогашення ним у повному обсязі суми заборгованості за кредитом та відсотками, відповідачі мають виступати перед позивачем у даному зобов`язанні як солідарні боржники, але кожен окремо, оскільки Договори поруки не передбачають солідарної відповідальності боржників між собою;

Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідач-2 - ОСОБА_1 звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 10.02.2025 у справі №913/500/24 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; крім того, апелянт просить стягнути з АТ "Сенс Банк" судові витрати.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані наступним:

- між позивачем та відповідачем-1 начебто було укладено Додатковий договір про надання кредиту у формі овердрафт та заставу майнових прав на грошові кошти, розміщені на поточному рахунку, № НОМЕР_1 до Договору на комплексне банківське обслуговування №38350006 від 12.07.2016; при цьому, позивачем не надано до суду Договір на комплексне банківське обслуговування №38350006 від 12.07.2016, що не дає змоги встановити його істотні умови, зміст та здійснити тлумачення змісту правочину; таким чином, у відповідача була відсутня можливість встановити чи висувати окремі умови до укладання договору про надання кредиту, як додаткового договору;

- для апелянта настали форс-мажорні обставини, оскільки місцезнаходженням відповідача-1 та місцем реєстрації відповідачів -2, -3 є місто Сєвєродонецьк Луганської області, яке з перших днів перебуває в зоні бойових дій, що позбавило можливості відповідача взагалі вести підприємницьку діяльність і вплинуло на його фінансовий стан;

- відповідач-2 зазначала у відзиві, що не пам`ятає як вона перебувала у відділенні "Альфа-Банку" у 2021 році взагалі, а тим паче підписувала договір поруки №MBOVO2021048/1, а також згоду у Договорі поруки №MBOVO2021048/2, які надані позивачем; крім цього, як слідує з Договорів поруки №MBOVO2021048/1 та №MBOVO2021048/2, вказані копії не містять кольорового підпису відповідача та печатки Банку, а є копією з копії договорів, що на думку відповідача може ставити під сумнів їх достовірність; з урахуванням викладеного відповідач у відзиві просила суд першої інстанції витребувати у позивача оригінали Договору поруки №MBOVO2021048/1, Договору поруки №MBOVO2021048/2, Анкету Поручителя фізичної особи/фізичної особи-підприємця;

- у рішенні суду першої інстанції зазначено, що відзив відповідача-2 не приймається судом до уваги при розгляді у зв`язку з пропуском строку для його подання; з посиланням на ст. 118 ГПК України апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було постановлено ухвалу про залишення заяви без розгляду, у зв`язку з чим у відповідача не було можливості оскаржити її в апеляційному порядку, відповідно до приписів ст. 255 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Луганської області від 10.02.2025 у справі №913/500/24; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Луганської області від 10.02.2025 у справі №913/500/24 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи; зобо`вязано ТОВ "Компанія Офіс-маркет" (код ЄДРПОУ 38350006) зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЕСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами; витребувано матеріали справи №913/500/24 із Господарського суду Луганської області.

08.04.2025 на адресу апеляційного суду з Господарського суду Луганської області надійшли матеріали справи №913/500/24 (вх. №4436).

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025, у зв`язку з відставкою судді Здоровко Л.М. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

До початку розгляду апеляційної скарги позивач та 1-й, 3-й відповідач не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Згідно ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.

За ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що ціна позову у даній справі (192716,65грн) є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якого із учасників справи про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.08.2021 між АТ "Альфа-Банк" (Банк) та ТОВ "Компанія "Офіс-маркет" (Клієнт, відповідач-1) було укладено Додатковий договір про надання кредиту у формі овердрафт та заставу майнових прав на грошові кошти, розміщені на поточному рахунку, № НОМЕР_1 (далі - Договір овердрафту) до Договору на комплексне банківське обслуговування №38350006 від 12.07.2006 (далі - Договір), за умовами п. 1.2. якого Банк, в порядку та умовах визначених цим Договором овердрафту та Договором, зобов`язується надати Клієнту кредит у формі Овердрафт, а Клієнт зобов`язується сплатити проценти за користування Овердрафтом, виконати інші умови цього Договору овердрафту та повернути Банку заборгованість за Овердрафтом у строки, встановлені цим Договором овердрафту.

Банк, в порядку та на умовах, визначених цим Договором овердрафту за договором, надає Клієнту кредит у формі Овердрафт, а Клієнт зобов`язується сплатити проценти за користування Овердрафтом, на наступних умовах: максимальна сума Ліміту Овердрафту - 200000 грн 00 коп., дата повернення Овердрафту - 09.08.2022, розмір процентів за користування Овердрафтом та розмір процентів від простроченої суми Овердрафту - 18,2%, максимальний строк наявності безперервної заборгованості - 60 календарних днів.

У пункті 4 Договору овердрафту сторони погодили, що Розділ Договору "Короткостроковий кредит у формі овердрафт" надається шляхом самостійного завантаження Клієнтом чинної редакції Розділу Договору "Короткостроковий кредит у формі овердрафт", розміщеної на офіційному сайті Банку у мережі Інтернет за посиланням http://alfabank.ua/about/spravka власними засобами.

Згідно п. 6 Договору овердрафту, останній вважається укладеним з дати його підписання Сторонами і діє до повного виконання зобов`язань Клієнта за цим Договором овердрафту.

Крім того, між АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач-2) було укладено Договір поруки №MBOVO2021048/1 від 10.08.2021 (далі - Договір поруки), за умовами якого Поручитель поручається за виконання відповідачем-1 зобов`язання, що виникло на підставі Договору овердрафту №MBOVO2021048 від 10.08.2021 до Договору на комплексне банківське обслуговування №38350006 від 12.07.2006, відповідно до якого боржник повинен виконати наступні обов`язки: повернути Банку заборгованість за Овердрафтом у загальній сумі, що у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт Овердрафту, у строк не пізніше 60 днів з дати її виникнення, а заборгованість, що виникла пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії Овердрафту - не пізніше 09.08.2022; сплачувати Банку проценти за користування Овердрафтом у розмірі 18,2% річних або у будь-якому (більшому або меншому розмірі), якщо такий буде встановлений шляхом зміни Основного договору, у строки визначені в Основному договорі, тощо.

Також, між АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_2 (Поручитель, відповідач-3) було укладено Договір поруки №MBOVO2021048/2 від 10.08.2021 (далі - Договір поруки), за умовами якого Поручитель поручається за виконання відповідачем-1 зобов`язання, що виникло на підставі Договору овердрафту №MBOVO2021048 від 10.08.2021.

Вказані Договори поруки містять аналогічні умови та положення.

Так, пунктами 3.1. Договорів поруки визначено, що Боржник та Поручитель відповідають перед Банком за порушення обов`язків, передбачених п. 1.1. цього Договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник.

Поручитель підтверджує, що він повністю ознайомлений з умовами Основного договору та обов`язками Боржника за ним. (п. 5.1. Договору поруки).

12.08.2022 Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" було прийнято рішення про зміну найменування банку з АТ "Альфа-Банк" на АТ "Сенс Банк", а також про внесення змін до Статуту АТ "Альфа-Банк" шляхом затвердження його в новій редакції.

30.11.2022 були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з АТ "Альфа-Банк" на АТ "Сенс Банк", при цьому код ЄДРПОУ: 23494714 залишився той самий що і раніше.

Звертаючись до господарського суду першої інстанції з позовом у даній справі, позивач посилається на те, що він належним чином виконав свої зобов`язання за Договором овердрафту та надав відповідачу-1 грошові кошти, однак відповідач-1 зобов`язання за Договором овердрафту належним чином не виконав.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до Господарського суду Луганської області з позовом про солідарне стягнення з відповідачів, як позичальника та поручителів, заборгованості в розмірі 192716грн 65коп, з яких заборгованість за кредитом в сумі 131149грн 40коп та заборгованість за відсотками в розмірі 61567грн 25коп.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Предметом позову у справі є вимога Банку про солідарне стягнення з позичальника та поручителів суми заборгованості за кредитним Договором та процентів.

Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За положеннями ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є кредитним договором.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором овердрафту та надав кредит у формі овердрафт на поточний рахунок відповідача-1, що підтверджується відповідними виписками по рахунку ТОВ "Компанія Офіс-маркет", які є належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір та є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

У міжнародній практиці овердрафт (ОВД) (англ. overdraft - понад заплановане, перевитрата) розглядають як один із інструментів банківського фінансування. По суті, це короткостроковий банківський кредит, який надають суб`єкту господарювання уразі недостатності або відсутності коштів на його поточному рахунку.

При овердрафту позичальник може проводити необхідні платежі з поточного рахунка, навіть якщо їх сума перевищує залишок на рахунку. Досить подати до банку звичайне платіжне доручення на повну суму платежу, і банк перерахує суму, якої не вистачає, контрагентові підприємства за рахунок своїх коштів. Але в сумі, яка не перевищує встановленого ліміту.

Оплата платіжних документів здійснюється банком в автоматичному режимі. Позичальникові не потрібно щоразу звертатися до банку із письмовим проханням видати кредит (як це зазвичай робиться за поновлюваними кредитними лініями).

Відповідно, погашення овердрафту та процентів за користування овердрафтом також здійснюється банком автоматично за рахунок поточних надходжень на рахунок позичальника, без платіжних доручень позичальника.

Як убачається з матеріалів справи та підтверджується виписками по рахунку, позивач надав ТОВ "Компанія Офіс-маркет" овердрафт у сумі 200000 грн. 00 коп.

У виписках з особового рахунку позичальника відображено виконання Банком платіжних інструкцій. Саме виписки по рахунку підтверджують рух коштів, відповідно, виписки з особового рахунку є беззаперечним доказом наявності заборгованості позичальника.

Так, дослідженням виписок по особовому рахунку ТОВ "Компанія Офіс-маркет" (рахунок № НОМЕР_2 ) за період з 10.08.2021 по 31.10.2024, колегію суддів встановлено, що Клієнтом (позичальником) за вказаний період здійснювались розрахунки з іншими контрагентами, зокрема, щодо оплати останнім за транспортні послуги, за папір, сплата за оргтехніку, сплата за канцтовари, сплата за оренду приміщення тощо.

Отже, рух коштів по особовому рахунку № НОМЕР_2 свідчить про користування ТОВ "Компанія Офіс-маркет" кредитними коштами, які були надані в межах Додаткового договору про надання кредиту у формі овердрафт.

Таким чином, наявні в матеріалах справи виписки по особовим рахункам підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідачів.

За таких обставин, аргументи апелянта про те, що він не пам`ятає, як він перебував у відділенні АТ "Альфа-Банку" у 2021 році взагалі, а тим паче підписував договір поруки спростовуються наявними у справі доказами та обставинами фактичного користування кредитними коштами по здійсненим платежам за овердрафтом.

Разом з цим, ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 2 Договору овердрафту максимальна сума Ліміту Овердрафту - 200000 грн. 00 коп., дата повернення Овердрафту - 09.08.2022, розмір процентів за користування Овердрафтом та розмір процентів від простроченої суми Овердрафту - 18,2%, максимальний строк наявності безперервної заборгованості - 60 календарних днів.

Відтак, відповідач-1 мав не допускати наявності безперервної заборгованості більш ніж 60 календарних днів та повністю повернути овердрафт не пізніше ніж 09.08.2022.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що станом на 31.10.2024 у відповідача-1 наявна заборгованість за кредитом в сумі 131149,40грн, доказів оплати відповідачем-1 заборгованості за кредитом у вказаному розмірі матеріали справи не містять.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

За положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Таким чином, беручи до уваги те, що відповідач-1 не вчинив дій, передбачених сторонами у Договорі овердрафту, по поверненню кредитних коштів у строк, визначений Договором овердрафту, господарський суд першої інстанції обґрунтовано визнав відповідача-1 таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором овердрафту №MBOVO2021048 від 10.08.2021.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 131149грн 40коп є обґрунтованою та такою, що правомірно задоволена господарським судом першої інстанції.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 61567грн 25коп, судова колегія враховує наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України перебачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст. 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Частинами 1-2 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Умовами п. 2 Договору овердрафту визначено, що розмір процентів за користування Овердрафтом та розмір процентів від простроченої суми Овердрафту становить 18,2 %.

Отже, положеннями чинного законодавства та умовами Договору овердрафту передбачено право позивача на отримання процентів за користування кредитом.

У відповідності до наявного в матеріалах справи розрахунку позивача заборгованість за відсотками за період з 12.08.2021 по 30.10.2024 складає 61567,25грн.

Перевіривши розрахунок заборгованості за відсотками, судова колегія вважає, що позивачем при обчисленні відсотків не враховано наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України , яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Відтак, за період до прострочення боржника, тобто з 12.08.2021 до 19.04.2022 включно, підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов п. 2 Договору овердрафту в розмірі 18,2%, а за період після такого прострочення, тобто з 20.04.2022 до 30.10.2024, підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Однак, п. 18 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин, проценти, нараховані з 20.04.2022 до 30.10.2024 в сумі 60436,12грн, підлягали списанню позивачем та не підлягають стягненню з боржника.

У свою чергу, проценти в розмірі 13368,72грн, нараховані за період з 12.08.2021 до 19.04.2022, правомірно.

Однак, відповідачем було сплачено 12237,59грн процентів, а тому позовна вимога про стягнення заборгованості за відсотками підлягає частковому задоволенню в розмірі 1131,13грн.

Як вказано вище, в забезпечення виконання зобов`язань за Договором овердрафту між АТ "Альфа-Банк" (Банк, позивач) та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач-2) було укладено Договір поруки №MBOVO2021048/1 від 10.08.2021, а між АТ "Альфа-Банк" (Банк, позивач) та ОСОБА_2 (Поручитель, відповідач-3) було укладено Договір поруки №MBOVO2021048/2 від 10.08.2021 (далі - Договори поруки), за умовами яких Поручителі поручаються за виконання відповідачем-1 зобов`язання, що виникло на підставі Договору овердрафту №MBOVO2021048 від 10.08.2021.

З матеріалів справи вбачається, що керівником ТОВ "Компанія Офіс-маркет" (код ЄДРПОУ 38350006) є ОСОБА_2 , а його дружина ОСОБА_1 є засновником ТОВ "Компанія Офіс-маркет".

Договори поруки містять аналогічні умови та положення.

Пунктом 3.1. Договору поруки унормовано, що Боржник та Поручитель відповідають перед Банком за порушення обов`язків, передбачених п. 1.1. цього Договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, беручи до уваги встановлені судом обставини невиконання ТОВ "Компанія Офіс-маркет" умов Договору овердрафту, непогашення ним у повному обсязі суми заборгованості за кредитом та відсотками, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що відповідачі мають виступати перед позивачем у даному зобов`язанні як солідарні боржники, але кожен окремо, оскільки Договори поруки не передбачають солідарної відповідальності боржників між собою.

Схожий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16, який зазначив, що норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов`язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин, кредитор, керуючись ст. 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред`явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі, чи частково, але поручитель, що виконав зобов`язання, не має права пред`явити вимогу до іншого поручителя щодо розподілу відповідальності перед кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі №6-511цс15 та від 11.11.2014 у справі №919/699/13.

У правових висновках, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 у справі №415/2542/15-ц, зазначено на те, що захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і кількох поручителів у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.

У даній справі позивач скористався наданим законом правом і пред`явив вимоги до боржника й кожного з поручителів разом, що відповідає сталій судовій практиці.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість за кредитом в сумі 131149,40грн та заборгованість за відсотками в розмірі 1131,13грн має бути стягнута солідарно з ТОВ "Компанія "Офіс-маркет" та ОСОБА_1 , а також солідарно з ТОВ "Компанія "Офіс-маркет" та ОСОБА_2 .

Щодо посилання апелянта на лист Торгово - промислової палати України від 24.02.2022 та те, що для нього настали форс-мажорні обставини, оскільки місцезнаходження апелянта та місце реєстрації є м. Сєвєродонецьк Луганської області, яке з перших днів перебуває в зоні бойових дій, що позбавило можливості його вести підприємницьку діяльність і вплинуло на його фінансовий стан, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Колегія суддів зазначає, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

У постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

При цьому, сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Отже, навіть у разі наявності сертифікату ТПП про форс-мажор суд оцінюватиме цей доказ у сукупності з іншими.

Керуючись наведеними правовими висновками суду касаційної інстанції при розгляді форс-мажорних спорів суди виходять з того, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП.

Однак, апелянтом не надано відповідних документів Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання саме зобов`язання за укладеним сторонами договором в наслідок непереборної сили.

Водночвас колегія суддів оцінює наведені скаржником доводи про наявність форс-мажорних обставин у сукупності з іншими обставинами справи та виходить з того, що овердрафт був відкритий ТОВ "Компанія Офіс-маркет" ще до введення воєнного стану в Україні, що вбачається з виписок по банківському рахунку клієнта.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та не приймає до уваги аргументи апелянта про те, що між позивачем та відповідачем-1 начебто було укладено Додатковий договір про надання кредиту у формі овердрафт та заставу майнових прав на грошові кошти, розміщені на поточному рахунку, № НОМЕР_1 до Договору на комплексне банківське обслуговування №38350006 від 12.07.2016 року; позивачем не надано до суду Договір на комплексне банківське обслуговування №38350006 від 12.07.2016, що не дає змоги встановити його істотні умови, зміст та здійснити тлумачення змісту правочину, а тому у відповідача була відсутня можливість встановити чи висувались окремі умови до укладання договору про надання кредиту, як додаткового договору, чи дотримана форма договору, а також інші істотні умови договору, з огляду на наступне.

Східним апеляційним господарським судом встановлено, що 10.08.2021 між АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №MBOVO2021048/1.

Керівником ТОВ "Компанія Офіс-маркет" (код ЄДРПОУ 38350006) є ОСОБА_2 , а його дружина ОСОБА_1 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником зазначеного підприємства.

У самому договорі поруки сторони дійшли згоди про те, що поручитель підтверджує, що він повністю ознайомлений з умовами Основного договору та обов`язками боржника за ним (п. 5.1 договору поруки).

Зазначені обставини свідчать про повну та достовірну обізнаність ОСОБА_1 з умовами та обсягом прийнятого на себе зобов`язання та не потребує будь-якого додаткового узгодження.

Разом з цим судом з`ясовано, що обставини фактичного користування послугами овердрафту підтверджується випискою по банківському рахунку клієнта, а також оплата нарахованих Банком відсотків відбувалася упродовж всього часу користування овердрафтом, у тому числі і після введення воєнного стану в України - у жовтні 2022 року, у зв`язку з чим посилання скаржниці на те, що вона не знала про укладення договору спростовуються наявними у справі доказами.

Крім того, колегією суддів враховується, що Банком було надано як позичальнику, так і поручителям повний доступ до онлайн-сервісу по рахункам підприємства, тобто ОСОБА_1 як засновник ТОВ "Компанія Офіс-маркет" та дружина керівника підприємства була об`єктивно обізнана про стан розрахунків за умовами овердрафту.

Отже, посилання апелянта на те, що позивачем не надано до суду Договір на комплексне банківське обслуговування №38350006 від 12.07.2016, що не дає змоги встановити його істотні умови, зміст та здійснити тлумачення змісту правочинну, не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом.

Крім того, апелянт посилається на те, що вона не пам`ятає як перебувала у відділенні АТ "Альфа-Банку" у 2021 році та підписувала договір поруки №MBOVO2021048/1, а також надавала згоду на укладення такого договору. Також, за твердженням апелянта, як вбачається з наявних у справі Договорів поруки №MBOVO2021048/1 та №MBOVO2021048/2 їх копії не містять кольорового підпису відповідача та печатки Банку, а є копіями з копій договорів, що на думку скаржниці, може ставити під сумнів їх достовірність.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи Додатковий договір про надання кредиту у формі овердрафт та заставу майнових прав на грошові кошти, розміщені на поточному рахунку № НОМЕР_1 , Договір поруки №MBOVO2021048/1 від 10.08.2021, Договір поруки №MBOVO2021048/2 від 10.08.2021, відповідні Анкети Поручителя, Анкета -Заява клієнта юридичної особи підписані сторонами у справі та скріплені їх печатками, сторонами не оскаржувались, недійсними чи неукладеними в судовому порядку не визнавались.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика Європейського суду з прав людини, в якій суд посилається на balance of probabilities (баланс ймовірностей) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007, суд застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам."

Разом з цим, за доводами апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції при розгляді справи безпідставно не прийняв до уваги її відзив на позовну заяву, мотивувавши свій висновок пропуском строку для його подання. З посиланням на ст. 118 ГПК України, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було постановлено ухвалу про залишення заяви без розгляду та у відповідача не було можливості оскаржити її в апеляційному порядку відповідно до приписів ст. 255 ГПК України.

Колегією суддів з`ясовано, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.12.2024 запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву з доказами направлення іншій стороні.

12.12.2024 представник відповідача-2, адвокат Пушинський М.В. отримав доступ до справи №913/500/24, що підтверджується повідомленням №64394 про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІТС. Про це також свідчить ордер на надання правничої допомоги від 12.12.2024, в якому вказано, що він виданий на підставі договору про надання правничої допомоги №12/12-1 від 12.12.2024.

Судом встановлено, що адвокат Пушинський М.В., як представник ОСОБА_1 , 12.12.2024 отримав електронну копію ухвали суду першої інстанції від 11.12.2024 про відкриття провадження у справі №913/500/24 через особистий Електронний кабінет.

Відтак, строк на подання відзиву на позовну заяву сплив 27.12.2024, натомість відзив відповідача-2 було подано представником 16.01.2025, тобто з пропуском встановленого строку.

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Однак, відзив відповідача-2 на позовну заяву від 16.01.2025 не містив клопотання про поновлення чи продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, як і обґрунтування поважності причин його пропуску.

Доводи апелянта про неможливість оскаржити ухвалу про залишення відзиву без розгляду в апеляційному порядку відповідно до приписів ст. 255 ГПК України, враховуються колегію суддів під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення у даній справі, однак жодним чином не спростовують обґрунтованого висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для прийняття вказаного відзиву, поданого з пропуском строку та без відповідного клопотання про поновлення, за умови належного повідомлення представника відповідача-2.

Апеляційним господарським судом встановлено, що судом першої інстанції були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав та доведення своєї позиції у справі, однак представником 2-го відповідача не доведено виключності обставин, які б перешкодили реалізувати надані йому права на вчинення необхідних процесуальних дій у визначені законом і судом строк.

Отже, невчинення представником 2-го відповідача процесуальних дій у встановлений законом та судом строк не свідчить про порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача-2 висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Луганської області від 10.02.2025 у справі №913/500/24 слід залишити без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Луганської області від 10.02.2025 у справі №913/500/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 10.02.2025 у справі №913/500/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза