Ухвала від 05.08.2025 по справі 43/216

УХВАЛА

05 серпня 2025 року

м. Київ

cправа № 43/216 (910/8962/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Пєскова В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 18.07.2025

у складі судді: Омельченка Л.В.,

за позовом уповноваженої особи засновників (акціонерів) Закритого акціонерного товариства "Танго-Дельта Груп" розпорядника майна ТОВ "Еквітел" арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича

до Закритого акціонерного товариства "Танго-Дельта Груп",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Діа-Лекс",

Товарної біржі "Міжрегіональний біржовий центр",

Одеської міської ради,

Колективного підприємства "Будова",

про визнання недійсним аукціону та договору, застосування наслідків їх недійсності шляхом визнання права та зобов`язання вчинити дії

у межах справи № 43/216

за заявою Закритого акціонерного товариства "Танго-Дельта Груп"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) 25.07.2025 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду на ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.07.2025 у справі № 43/216 (910/8962/25).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 43/216 (910/8962/25) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2025.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_1 з наступних підстав.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Основного Закону серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходів щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, для запобігання будь-яким зловживанням системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції маються передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Sevices v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".

При цьому, як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства").

Пунктом 4 частини 1 статті 287 ГПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з касаційної скарги ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.07.2025, водночас касаційна скарга не містить вимог щодо судового рішення суду апеляційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваної ухвали.

За таких обставин та в силу положень глави 2 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України подана ОСОБА_1 не може бути розглянута в порядку касаційного провадження, як така, що не відповідає вимогам статті 287 ГПК України.

При цьому, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що у разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.07.2025 у справі №43/216(910/8962/25), суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 286, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.07.2025 у справі № 43/216 (910/8962/25).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

В.Г. Пєсков