Ухвала від 08.08.2025 по справі 755/967/25

Справа №:755/967/25

Провадження №: 2/755/10754/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Хромової О.О., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Хромової О.О., подану в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео Право» про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Амадео Право» про стягнення грошових коштів.

09 січня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Амадео Право» про стягнення грошових коштів.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2025 року заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

У порядку досудової підготовки справи до судового розгляду та визначення підсудності даної справи судом направлено запити до органу реєстрації місця проживання про встановлення відомостей про зареєстроване місце проживання позивача.

Відповідно до інформації з Електронного реєстру територіальної громади міста Києва «ГІОЦ/КМДА» від 07 лютого 2025 року про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи, в ІТС «Реєстр територіальної громади міста Києва» відомостей про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановлено.

З відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 07 лютого 2025 року № 1102374, відомостей про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також не встановлено.

Таким чином, відомостей про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території Дніпровського району міста Києва станом на 10 лютого 2025 року не встановлено.

З матеріалів справи відомостей про фактичне проживання ОСОБА_1 за адресою:

АДРЕСА_1 , чи наявності у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи та задекларованого місця проживання на території Дніпровського району міста Києва, встановлено також не було, позивачем відповідних доказів не надано.

З урахуванням відсутності зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання у позивача, судом зроблено висновок про відсутність підстав для застосування правил альтернативної підсудності при подачі позовної заяви до суду.

Поряд з цим, з відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07 лютого 2025 року № 1102357 встановлено, що адресою місцезнаходження ТОВ «Амадео Право», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДПРОУ 44467302, є: вул. Тарасівська, буд. 4-А, м. Київ.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року справу передано на розгляд до Голосіївського районного суду міста Києва за адресою місцезнаходження відповідача, у зв`язку із відсутністю доказів зареєстрованого місця проживання або фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

17 лютого 2025 року ОСОБА_1 подав до Голосіївського районного суду міста Києва заяву про долучення доказів, а саме витягу з реєстру територіальної громади міста Києва від 14 лютого 2025 року, просив передати матеріали цивільної справи до Дніпровського районного суду міста Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року справу передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю за зареєстрованим місцем проживання позивача.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21 липня 2025 року справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. З урахуванням ціни позову, предмету спору, категорії справи, характеру та обсягу поданих позивачем доказів та враховуючи положення частини четвертої статті 274 ЦПК України та статті 19 ЦПК України, відповідно до частини другої статті 274, частини п`ятої статті 279 ЦПК України, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права та встановлено процесуальні строки.

На виконання вимог частини першої статті 190 ЦПК України, з урахуванням положень частини другої статті 190 ЦПК України, ухвалу про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи.

06 серпня 2025 року (вхід. № 45680) до суду надійшла заява позивача ОСОБА_2 про відвід судді Хромової О.О.

На обґрунтування заяви про відвід судді позивач зазначив, що 09 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва, справу розподілено для розгляду судді Хромовій О.О. При встановленні підсудності суддя Хромова О.О. прийняла хибне рішення на основі відсутності реєстрації позивача у Дніпровському районі міста Києва. Такого рішення можна б було уникнути шляхом уточнення. Однак, суддя Хромова О.О. не скористалася такою можливістю попри наявність у позовній заяві всіх можливих контактів, в тому числі номеру телефону та електронної адреси, а також викладеного у позовній заяві прохання розглядати всі матеріали позовної заяви у присутності позивача. Відтак, вона ігнорувала інтереси позивача та не вжила належних вичерпних заходів з метою перевірки матеріалів цивільної справи за позовною заявою. У зв`язку із повідомленням про передачу справи за підсудністю ОСОБА_1 звернувся до помічника судді Хромової О.О. з метою отримання технічних роз`яснень та висловлення своїх законних претензій, отримав відмову від коментарів у грубій та нетактовній формі без будь-яких роз`яснень по суті та процедурі справи, яка також заблокувала спілкування із суддею Хромовою О.О.

Вивчення рішень Голосіївського районного суду міста Києва за схожими позовами проти того ж самого відповідача демонструє сумнівну доказовість захисту, двозначне тлумачення норм закону на користь відповідача, а також формулювання-штампи, що у подальшому стали підставами для апеляційного оскарження.

Відтак, у вказаному рішенні судді Хромової О.О., а також у поведінці її помічника, вбачається нічим не пояснена некомпетентність, яка межує з можливою упередженістю та вірогідною навмисністю. Така ситуація є неприйнятною у контексті неупередженого розгляду справи. Тому суддя Хромова О.О. не може брати участь у розгляді справи № 755/967/25 і підлягає відводу.

Попри майже п`ять місяців з часу звернення до суду, в тому числі повернення провадження з

21 липня 2025 року, судом досі не призначено дату розгляду справи, що може свідчити про затягування.

З огляду на викладене просив відвести суддю Хромову О.О. від розгляду справи №:755/967/25, долучити цю заяву до позовної заяви та прискорити розгляд справи.

За змістом положень частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною другою статті 40 ЦПК України встановлено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно із частиною сьомою статті 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно.

Відповідно до частини восьмої статті 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Судом не встановлено підстав, що зумовлюють необхідність повідомляти учасників справи про судове засідання, а тому відповідно до вимог частини восьмої статті 40 ЦПК України розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши доводи заявленого відводу, приходить до такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 34 ЦПК України цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд зазначає, що право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від

09 січня 2013 року зазначено таке. (104) Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно із усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», від 24 лютого 1993 року, Series A № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», п. 32, Reports 1996-III).

Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, «об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».

Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.

При цьому, згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За умовами частин третьої, четвертої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

У рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об`єктивним критерієм.

На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.

Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) зазначено: «стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Пряма чи побічна заінтересованість судді у результаті розгляду справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість судді має місце, якщо від результату вирішення спору у нього виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов`язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими.

Якщо заяву про відвід з цих підстав подає особа, яка бере участь у справі, підстави відводу потребують доказування.

Частиною першою статті 88 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Досліджуючи наведені критерії оцінки в межах даної справи суд зазначає, що презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.

Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року у справі № 800/592/17 та від 01 жовтня 2018 року по справі № 9901/673/18.

Окрім того, згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 Постанови від

13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади», процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, не може бути підставою для відводу судді незгода учасника справи з процесуальними рішеннями судді чи невчиненням процесуальних дій, які, на його думку, суддя повинен вчинити. В такому випадку, сторона, яка не погоджується з процесуальними рішеннями чи діями судді, не позбавлена права оскаржити їх окремо від рішення суду чи разом з рішенням суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку та строки, визначені ЦПК України.

Доказів на підтвердження особистої упередженості судді Хромової О.О. у вирішенні спору в даній справі представником позивача не надано.

Доводи позивача ОСОБА_1 зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями головуючого судді Хромової О.О., зокрема, у зв`язку із передачею справи на розгляд до Голосіївського районного суду міста Києва.

Суд також враховує, що чинне цивільне процесуальне законодавство не містить порядку уточнення інформації у позивача щодо форми та змісту позовної заяви, в тому числі засобами телефонного чи мобільного зв`язку. При вирішенні питання про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд вчиняє перевірку дотримання правил предметної та територіальної юрисдикції даного спору, аналізує позовну заяву на відповідність вимогам до її форми та змісту, визначених статтями 175, 177 ЦПК України, за наслідками чого приймає відповідне процесуальне рішення. Водночас, цивільне процесуальне законодавство встановлює порядок оскарження відповідних процесуальних рішень судді, у випадку незгоди сторони з прийнятим судом процесуальним рішенням.

Європейський суд з прав людини в пункті 49 рішення у справі «Білуха проти України» вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Стосовно об`єктивного критерію Європейський суд вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (п. 52 рішення у справі «Білуха проти України»).

Таким чином, зі змісту заяви про відвід та аналізу доводів, на які посилається заявник, судом не встановлено обставин, зазначених у статтях 36, 37 ЦПК України, які б могли бути підставою для обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості і об`єктивності судді, що розглядає справу.

Незгода заявника із процесуальними рішеннями суду, що прийняті в межах його повноважень, реалізованих згідно з вимогами процесуального закону, не може слугувати підставою для його відводу та свідчити про наявність сумнівів в неупередженості судді у справі.

Водночас, необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Отже, з урахуванням того, що процесуальні рішення суду не можуть бути підставою для відводу головуючого судді, а також відсутності відповідних доказів упередженості головуючого судді, наявні підстави для висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Підстави звернення із заявою про відвід судді - є суб`єктивною оцінкою заявника та не можуть бути підставами для відводу, за відсутності доказів протилежного.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позивачем ОСОБА_1 відводу судді Хромовій О.О. від розгляду справи № 755/967/25, а тому у задоволенні заяви про відвід судді слід відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Враховуючи викладене та керуючись статями 36, 37, 40, 260, 353 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Хромової О.О., подану в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео Право» про стягнення грошових коштів, - визнати необґрунтованою.

Передати заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Хромової О.О., подану в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео Право» про стягнення грошових коштів, для її вирішення у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя О.О. Хромова