Ухвала від 05.08.2025 по справі 472/608/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

потерпілої ОСОБА_8

її представника - адвоката ОСОБА_9 (в режимі ВКЗ)

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР №12022153190000201 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 04 липня 2024 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Градівка Веселинівського району Миколаївської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

-обвинуваченого за ч. 1 ст. 125 КК України,

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 04 липня 2024 року ОСОБА_6 засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн.

Задоволено частковоцивільний позовпотерпілої ОСОБА_8 та стягнутоз обвинуваченого ОСОБА_6 в рахуноквідшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням 5 000 грн.

Вирішено питання про речові докази.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Захисник ОСОБА_7 просить вирок за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Рішення, ухвалене вироком про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.,- скасувати.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Захисник ОСОБА_7 вважає вироксуду незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, не повному та упередженому дослідженні обставин кримінального провадження, неналежну оцінку доказів по справі.

Зазначив, що на об`єктивну та повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 суд першої інстанції вказує на матеріали справи в сукупності, але всі доводи та докази сторони захисту суд першої інстанції вважає за необхідне визнати недопустимими і виключити їх із доказової бази, оскільки інформація в них не узгоджується із встановленими судом обставинами, тобто доказами наданими стороною обвинувачення.

Вказав, що суд першої інстанції розглядав матеріали справи лише з обвинувальним нахилом, у вироку зазначені обставини лише на користь сторони обвинувачення, всі інші обставини справи, які викликали сумнів у достовірності показань свідків та слідчих експериментів, у вироку не вказано.

Зазначив, що стороною захисту акцентовано увагу, що така процесуальна дія, як призначення судово-медичної експертизи не зазначена в обвинувальному акті та додатках до нього. Тому на думку захисника, суд першої інстанції постанову про призначення судово-медичної експертизи та відповідний висновок експерта №252 від 08.09.2022 мав визнати недопустимим доказом.

Також просить звернути увагу, що в порушення вимог ст. 110 КПК України, стороною обвинувачення такі процесуальні рішення, як визнання особи потерпілою, визнання особи представником потерпілої, визнання особи захисником не приймалися, відповідні постанови не виносилися та у реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначалися, суду першої інстанції не надавалися та до справи не долучалися.

Вказав, що реєстрація даного кримінального провадження здійснена на підставі протоколу усної заяви про злочин та відповідних окремих письмових заяв щодо вчинення щодо неї кримінального правопорушення або про визнання потерпілою ОСОБА_8 не писала та не подавала.

Зазначив,що підчас оглядумісця подіївід 07.10.2022дізнавачем вказано,що данемісце знаходитьсянапроти домоволодінняпо АДРЕСА_2 (згідноповідомлення пропідозру таобвинувального актадана зруйнованабудівля літньоїкухні знаходитьсянапроти домоволодінняпо АДРЕСА_3 ), однак не зазначено, що дане місце знаходиться впритул до капітальної будівлі (ангару), користувачем та власником якого є обвинувачений ОСОБА_6 , будівля літньої кухні являє собою старий та аварійний смітник з гнилих дерев`яних дошок та побитого та покритого мохом шиферу, в якому накопичується різноманітне побутове сміття.

Вважає, що протокол огляду місця події ніяким чином не доводить та не спростовує вини обвинуваченого ОСОБА_6 , тому судом першої інстанції мав бути визнаний неналежним доказом.

Також зазначає, що судом першої інстанції не надано належної уваги на показання потерпілої ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які, на думку апелянта, є досить суперечними.

Далі захисник детально наводить та аналізує показання потерпілої та вищевказаних свідків.

Зазначає, що з приводу свідчень ОСОБА_14 суд першої інстанції зазначив, що показання даного свідка не містять інформації про те, що ОСОБА_6 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_8 . Однак даний свідок деякий час перебувала в середині приміщення кухні і могла не бачити момент спричинення тілесних ушкоджень. Натомість цими показаннями підтверджується наявність конфлікту між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 та наявність в руках ОСОБА_6 металевого лома, що в сукупності з іншими доказами підтверджує факт спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .

На думку апелянта, це упереджене ставлення суду першої інстанції до обвинуваченого ОСОБА_6 та перетягування фактів в бік обвинувачення, що порушує загальні засади кримінального провадження.

Вважає, що судом спотворена обстановка події, оскільки свідок ОСОБА_14 не могла не бачити, що відбувається на вулиці, оскільки стіни літньої кухні мають висоту біля 1 м, а далі до стріхи нічим не закриті, являючи собою дерев`яний каркас.

Також вказує, що судом відкинуті факти, вказані свідком ОСОБА_14 , що свідчать на невинуватість обвинуваченого, а саме те, що вони знімали з літньої кухні свій шифер, який раніше купували, сварку з ОСОБА_6 розпочала саме потерпіла ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_6 ударів потерпілій не наносив, а навпаки потерпіла вихоплювала металевий лом з рук обвинуваченого, коли обвинувачений ОСОБА_6 залишав місце події, то потерпіла ОСОБА_8 виштовхувала його звідти в спину.

Вказав, що судом першої інстанції зазначено, що вказані показання свідка ОСОБА_15 не містять інформації про те, що ОСОБА_6 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_8 , однак даний свідок міг не бачити момент спричинення тілесних ушкоджень. Натомість цими показаннями підтверджується наявність конфлікту між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 та наявність у ОСОБА_6 металевого лома, що в сукупності з іншими доказами підтверджує факт спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .

Вважає, що судом спотворені показання свідка ОСОБА_15 , оскільки ним чітко було зазначено, що він не пам`ятає, чи був в руках його батька металевий лом, лом був в машині та його можливо хтось доставав, скандал розпочала саме потерпіла ОСОБА_8 , він був зовсім поруч, скандалу дійсно не бачив, але звуків характерних для бійки не чув, що на думку захисника, свідчать саме на користь обвинуваченого ОСОБА_6 .

Також зазначив, що суд першої інстанції не прийняв до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_6 , надані під час судового засідання про те, що обвинувачений вказав, що під час зазначеного конфлікту було вчинено фактично замах на вбивство його та його дружини, оскільки його брат ОСОБА_10 (чоловік потерпілої ОСОБА_8 ) давно погрожував йому вбивством, стосунків з ОСОБА_10 він вже давно, біля 15 років, не підтримують, тому між ними склалися майже неприязні відносини. Відносини між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 зіпсувалися також з приводу розділу спадщини, а саме фермерського господарства «Діана», яке вів їх батько.

Дане фермерське господарство фактично вів ОСОБА_6 , в тому числі купував будівельні матеріали на будівлю літньої кухні, яку 03.09.2022 приїхав розбирати, при цьому ОСОБА_6 надавав для огляду бухгалтерські документи на придбання шиферу, цвяхів та інше, хоча це суд першої інстанції до уваги не взяв. Тому, фактично ОСОБА_6 приїхав в с. Градівка, щоб забрати своє майно. Дане фермерське господарство називалося «Діана», а дружину ОСОБА_6 звати « ОСОБА_16 » і це не збіг.

Зазначив, що всі свідки сторони обвинувачення є родичами та близькими для потерпілої ОСОБА_8 , хоча ОСОБА_13 є двоюрідним братом для братів ОСОБА_17 , є сусідом ОСОБА_10 (мешкає в одному селі, неподалік від його будинку), і, як заявив ОСОБА_6 , то після виниклого конфлікту, ОСОБА_10 допомагав робити в будинку ОСОБА_13 ремонт.

Вважає, що всі показання проти обвинуваченого ОСОБА_10 є домовленістю з боку сім`ї його брата ОСОБА_10 , оскільки за проникаюче поранення черевної порожнини, останній притягується до кримінальної відповідальності, та вся історія про побиття ОСОБА_8 вигадана, щоб будь-яким чином виправдати дії ОСОБА_10 під час судового розгляду даної справи.

Зазначив, що на розбіжності у показаннях свідків та потерпілої було звернуто увагу суду першої інстанції, але вироком суду було зазначено, що дані ствердження суд відкидає, оскільки свідки давали чіткі та послідовні показання, які в свою чергу узгоджуються з іншою сукупністю доказів, в тому числі з слідчими експериментами з потерпілою та свідками.

Захисник вважає це досить упередженим ставленням суду першої інстанції до обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки його показання теж є логічними та послідовними та повністю узгоджуються із доказами наданими суду, які під час прийняття рішення суд відкинув, а саме слідчим експериментом та відеозаписом фінальної частини сварки, яка досить очевидно суперечить показанням потерпілої ОСОБА_8 , а саме, що скандал влаштував саме ОСОБА_6 , вона нецензурними словами не висловлювалася, ніякого фізичного впливу до ОСОБА_6 вона не робила.

На думку апелянта, про упереджене ставлення суду першої інстанції при прийнятті рішення по справі вказує дещо спотворення у вироку показань обвинуваченого ОСОБА_6 та схиляння деяких фактів на сторону обвинувачення.

Далі захисник детально наводить та аналізує показання обвинуваченого.

Пояснив, що суд першої інстанції у вироку зазначив, що допитаний у судовому засідання експерт ОСОБА_18 вказав, що на тілі потерпілої ОСОБА_8 було два тілесних ушкодження, які відносяться до легких, а тому було здійснено не менше двох ударів або травматичних дій на тіло потерпілої.

Однак, судом не зазначені інші показання експерта ОСОБА_18 під час допиту в судовому засіданні, а саме: що для проведення судово-медичної експертизи йому були надані тільки слідчий експеримент з потерпілою ОСОБА_8 , свідками ОСОБА_11 і ОСОБА_13 та медична довідка з Веселинівської районної лікарні, для правильного висновку необхідно оглянути металевий лом, яким заподіяні тілесні ушкодження, утворення тілесних ушкоджень у потерпілої за будь-яких інших обставин можливе, але для об`єктивності йому необхідно подивитися та вивчити матеріали. Версія утворення на тілі потерпілої тілесних ушкоджень з боку обвинуваченого на вивчення та розгляд експерта не надавалася.

Тому на думку апелянта, даний висновок експерта №252 від 08.09.2022, є необ`єктивним та не міг бути основою для ухвалення судом обвинувального вироку.

Також вказав, що на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_6 суд визнав висновок експерта №40 від 14.03.2024, виконаний судово-медичним експертом ОСОБА_19 .

Вважає, що даний висновок не може братися до уваги на підтвердження вини обвинуваченого та суд не може покладатися на нього при ухваленні обвинувального вироку, оскільки він не відповідає чинному законодавству України, а також містить не зрозумілі висновки.

Пояснив,що судомпризначена додаткова судово-медична експертиза, а експерт проводить звичайну судово-медичну експертизу.

Далі захисник детально наводить та аналізує вищевказаний висновок експерта з посиланням на показання експерта ОСОБА_19 , наданих ним в судовому при допиті в судовому засіданні.

Вважає, висновок судово-медичного експерта №40 від 14.03.2024 суд першої інстанції мав би визнати недопустимим доказом, оскільки в ньому занадто багато технічних помилок, суперечностей, а також він суперечить чинному законодавству України.

Також зазначив, що на неодноразові клопотання сторони захисту оглянути та долучити до справи знаряддя вчинення злочину - речовий доказ, а саме металевий лом, суд відповідав відмовою.

Вказав, що після допитів потерпілої, свідків, експертів стороною захисту заявлене клопотання суду першої інстанції переглянути відеозапис слідчого експерименту, оскільки протокол проведення слідчого експерименту дещо різниться із відеозаписом до нього, однак дане клопотання суд залишив без задоволення.

Також вказує, що стороною захисту акцентувалась увага на той факт, що при проведенні слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_6 , встановлена наявність між місцем події та домоволодінням по АДРЕСА_2 великого куща рослини акації, яка закриває вид від вказаного домоволодіння та наявність даного куща ставить під сумнів достовірність показань свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Але суд першої інстанції даному факту взагалі не приділив уваги.

На думку апелянта, проведеним судовим розглядом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 не мав наміру на спричинення ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень та не бажав, щоб у неї утворилися легкі тілесні ушкодження, а навпаки потерпіла під час своєї протиправної поведінки (перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння з слів ОСОБА_6 ) з незрозумілих мотивів відбирала (намагалася відкрито заволодіти чужим майном) у ОСОБА_6 з рук металевий лом. В ході боротьби неочікувано для потерпілої ОСОБА_8 засуджений смикнув своє майно (металевий лом) на себе, від чого потерпіла ОСОБА_8 втратила рівновагу та почала падати вперед на ОСОБА_6 . При цьому, одну руку витягнула перед собою до землі, шукаючи опору, а іншою рукою під час падіння тримала металевий лом. З причини відсутності флангів пальців на долоні руки металевий лом вислизнув з однієї руки обвинуваченого ОСОБА_6 , при цьому другою рукою він ще намагався тримати його.

Вказав, що при падінні потерпілої ОСОБА_8 металевий лом середньою частиною впав на її плече, потім посунувся та вільним кінцем впав потерпілій в область попереку, спричинивши синці та забої саме з осаднінням.

Зазначив, що під час судових дебатів стороною захисту в деталях зверталася увага на численні суперечності свідчень потерпілої та свідків, але суд не побажав звертати на них уваги та обмежив час на виступ сторони захисту, тим самим не надав можливості стороні захисту висловитися з приводу кожного з доказів, на думку сторони захисту сумнівних.

Зазначає, що ніякого прямого умислу на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_8 обвинувачений ОСОБА_6 не мав та настання таких наслідків, як заподіяння легких тілесних ушкоджень не мав (він приїхав з своєю сім`єю, щоб забрати своє майно, нікого не чіпав, навіть коли потерпіла розпочала з ним скандал, то їй намагалися пояснити, що забирають своє майно). Вважає, що всі обставини доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_6 ґрунтуються на сумнівних, недопустимих та неналежних доказах та повинні свідчити на недоведеність його вини.

Позиції інших учасників судового провадження.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисника, представник потерпілого адвокат ОСОБА_9 , просить вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Не погоджується з доводами захисника про необхідність визнання недопустимими висновку експерта № 252 від 08.09.2022 та постанови про призначення цієї судово-медичної експертизи, у зв`язку з тим, що вказану постанову не внесено до Реєстру матеріалів досудового розслідування.

Зазначив, що під час ознайомлення захисника з матеріалами кримінального провадження, а також під час дослідження вказаних доказів у судовому засіданні, будь-яких зауважень щодо недопустимості вказаних доказів не заявлялося.

Посилається на постанову Верховного Суду від 19.11.2019 у справі 565/1725/16-к, згідно якої «відсутність постанов про призначення експертиз у матеріалах кримінального провадження, не ставить під сумнів законність отримання цих доказів органом досудового розслідування та їх допустимість».

Також, вважає неспроможним посилання захисника на відсутність постанови про визнання особи потерпілою, так як згідно ч. 2 ст. 55 КПК України (про яку зазначає і сам захисник), права і обов`язки потерпілого виникають у особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, яке у формі протоколу усної заяви про злочин міститься в матеріалах провадження, що не заперечується захисником.

Зазначив, що при викладенні показань потерпілої та свідків, які було покладено судом в основу вироку, захисником багато місця приділяється самостійним міркуванням та припущенням щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень, щодо можливості чи неможливості ухиляння від удару в залежності від віку, статі, а також вказані показання викладено захисником у вигідній йому інтерпретації, але жодних спростувань цим показанням, які узгоджуються з іншими доказами у справі, захисником не надано.

Також сказав, що захисник багато уваги приділив показанням свідка ОСОБА_14 - дружині обвинуваченого ОСОБА_6 , мотивуючи що вона була безпосереднім учасником конфлікту і будь-яких неправомірних дій з боку свого чоловіка, а саме: спричинення тілесних ушкоджень, не бачила, а отже, вказане свідчить про невинуватість ОСОБА_6 .

Просить звернути увагу, що згідно показанням вищевказаного свідка про те, що «вона намагалася розбороняти її чоловіка ОСОБА_6 з ОСОБА_8 , ставши між ними і схвативши лом посередині, тоді як кожен з них тримали лом за один з країв», суперечать показанням самого обвинуваченого, який вказував і під час надання показань, і під час слідчого експерименту, що він тримав лом обома руками перед собою і перед ним була ОСОБА_8 , яка теж трималася за лом перед собою, і вони тягнули його кожен до себе.

Також вказав, що захисником неправильно викладено показання неповнолітнього ОСОБА_12 , який чітко зазначав, що перебував у дворі будинку АДРЕСА_3 , розташованому навпроти того місця, де відбувалися всі події, і тому був безпосереднім очевидцем вчиненого.

Також вважає некоректним зазначення захисником факту про перебування потерпілої ОСОБА_8 та її чоловіка ОСОБА_10 у стані алкогольного сп`яніння, так як матеріали справи не містять жодного доказу вказаному.

Також зазначає, що при описуванні дій обвинуваченого ОСОБА_6 захисник знову вдається до розміркувань та припущень «якби він ( ОСОБА_6 ) мав намір її ( ОСОБА_8 ) вдарити, то спричиненням синців та забоїв не обійшлося та були б занадто більш важкі наслідки, оскільки руки в нього міцні, він займається бджолярством та домашнім господарством, під час якого часто приходиться переносити важкі предмети, наприклад вулики з бджолами», які ніяким чином не підтверджені та не впливають на кваліфікацію дій обвинуваченого.

Вказав, що захисник оспорює висновок експерта № 252 від 08.09.2022, виконаний судово-медичним експертом ОСОБА_18 , хоча до подання апеляційної скарги з ним погоджувався і ніяким чином його не оспорював.

Також зазначив, що захисник не погоджується з висновком експерта №40 від 14.03.2024 (вказана експертиза була проведена судом першої інстанції за його клопотанням), так як вказаний висновок не дав очікуваний стороною захисту результат, а лише в черговий раз підтвердив неспроможність показань обвинуваченого ОСОБА_6 та його винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Вказав, що як на упередженість суду першої інстанції захисник вказує на незадоволення судом клопотання про огляд та долучення до справи знаряддя злочину металевого лому.

Пояснив, що судом законно було відмовлено в задоволенні клопотання, так як у сторони захисту були відсутні будь-які докази, що вказаний металевий лом є тим самим знаряддям злочину, яким було спричинено тілесні ушкодження потерпілій, до того ж потерпіла заперечувала, що це той самий лом

Крім того, дружина обвинуваченого ОСОБА_6 свідок ОСОБА_14 під час досудового розслідування зазначала, що металевий лом було залишено на місті події, що знову таки викликає сумнів в тому, що це є той самий лом.

Також додав, що під час проведення досудового розслідування та під час ознайомлення з матеріалами провадження після закінчення досудового розслідування, ні захисником, ні обвинуваченим не зазначалося про наявність вказаного металевого лому та не заявлялося клопотання про проведення слідчих дій щодо його огляду та долучення до матеріалів провадження.

Тому вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 не підлягає задоволенню.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

ОСОБА_6 03 вересня 2022 року близько 14.00 години, перебуваючи на території, яка розташована навпроти домоволодіння по АДРЕСА_3 , в ході сварки з ОСОБА_8 вирішив спричинити останній легкі тілесні ушкодження за допомогою металевого предмета, схожого на лом, який тримав у руках.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи умисно та цілеспрямовано, бажаючи настання злочинного результату у вигляді легких тілесних ушкоджень, завдав ОСОБА_8 один удар металевим предметом, схожим на лом, в ділянку спини з переходом на ліве плече та відразу завдав ще один удар тим же предметом в поперекову ділянку спини, чим спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді синця та садна в ділянці спини з переходом на ліве плече та синця в поперековій частині спини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Судом першої інстанції ОСОБА_6 визнаний винним в умисному легкому тілесному ушкодженні та його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України.

Позиції учасників судового провадження.

Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_7 заявив клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання, просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Потерпіла ОСОБА_8 та їїпредставник адвокат ОСОБА_9 , щодо заявленого захисником клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_6 просили вирішити питання відповідно до вимог закону.

Прокурор ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання.

Встановлені судомапеляційної інстанціїобставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши викладені в апеляційних скаргах доводи, суд дійшов до наступного.

Згідно обвинуваченню, визнаному судом доведеним, 03.09.2022 ОСОБА_6 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.

Під час апеляційного розгляду в судовому засіданні захисник ОСОБА_7 заявив клопотання, в якому просив звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження, у зв`язку із закінченням строків давності.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав зазначене клопотання захисника. ОСОБА_6 підтвердив своє розуміння зазначених норм закону, підтримав заявлене захисником ОСОБА_7 клопотання та просив суд скасувати вирок щодо нього та закрити кримінальне провадження, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 285 КПК України, особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.

Частиною 3 ст. ст. 285 КПК України передбачено, що підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Якщо закінчення строку давності припадає на час апеляційного провадження, у такому разі апеляційний суд, встановивши і перевіривши всі необхідні обставини для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, повинен скасувати вирок і закрити кримінальне провадження.

З урахуванням наведених обставин, на день апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції захисник в інтересах обвинуваченого має право на звернення із клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, здійснюються судом.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Початком перебігу строку давності є день, коли кримінальне правопорушення було вчинено, тобто згідно матеріалів кримінального провадження 03 вересня 2022 року.

Тому, строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, сплив 03 вересня 2024 року.

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що протягом цього часу ОСОБА_6 був засуджений за вчинення нового кримінального правопорушення чи ухилявся від слідства та суду. Тобто, строк давності не переривався та не зупинявся. Прокурор вказаних обставин не заперечував.

Враховуючи вищевикладене, з дня вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, минуло 2 роки, тобто в зазначеному кримінальному провадженні строк давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, закінчився.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню та обвинувачений ОСОБА_6 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК Україниіз закриттям кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Щодо вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 моральної шкоди, колегія суддів встановила таке.

За змістом ст. 129 КПК України, суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні

вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Тому у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, натомість може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

З огляду на те, що у вказаному кримінальному провадженні на стадії апеляційного розгляду були наявні всі підстави для його закриття згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, апеляційний суд зобов`язаний невідкладно розглянути заявлене клопотання і позбавлений можливості перевіряти законність, обґрунтованість та вмотивованість вироку місцевого суду та вирішувати по суті питання щодо заявленого потерпілою цивільного позову.

Разом з тим, апеляційний суд роз`яснює потерпілій ОСОБА_8 про право звернення з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, не звільняє ОСОБА_6 від обов`язку відшкодувати заподіяну його діями шкоду. При цьому, цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору за подання позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення, незалежно від об`єкта посягань.

Керуючись ст. ст. 284,376,405,407,409,417,424,532КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності задовольнити.

Вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 04 липня 2024 року щодо ОСОБА_6 - скасувати.

Звільнити ОСОБА_6 від кримінальноївідповідальності завчинення кримінальногопроступку,передбаченогоч.1ст.125 ККУкраїни, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України,у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження №12022153190000201 закрити напідставі п.1ч.2ст.284КПК України,у зв`язкузі звільненням ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності.

Роз`яснити потерпілій ОСОБА_8 про право звернення з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3