Постанова від 05.08.2025 по справі 620/16145/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/16145/24 Головуючий у 1 інстанції: Падій В.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ОЙЛ ПЛЮС" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ОЙЛ ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне підприємство "ОЙЛ ПЛЮС" (далі - Підприємство, ПП "ОЙЛ ПЛЮС") звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 05.09.2024 № 13550/ж10/25-01-07-00;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 05.09.2024 № 13551/ж10/25-01-07-00.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із рішенням суду, позивач - Приватне підприємство "ОЙЛ ПЛЮС" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції в частині дослідження документів, що стосуються господарських правовідносин між ПГТ «ОЙЛ ПЛЮС» та ПП «ТТ-НАФТА», а також між ПП «ОЙЛ ПЛЮС» та ТОЙ «МС-2018» дійшов хибних висновків про необхідність складення позивачем доручені, па отримання товару, оскільки такі умови зазначені у договорах поставки паливо-мастильних матеріалів. Так, апелянт вказує, що видаткові накладні зі сторони позивача підписані директором Підприємства, про що зазначено у самих видаткових накладних, що не потребує складення доручення, оскільки, він є вищою посадовою особою та діє відповідно до повноважень, зазначених у статуті Підприємства.

08 травня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у Чернігівській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якій просить провести судове засідання в режимі відеоконференції з Чернігівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року заяву Головного управління ДПС у Чернігівській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство "ОЙЛ ПЛЮС" зареєстроване як юридична особа 26.06.2018, здійснює такі види економічної діяльності: 47.30 Роздрібна торгівля пальним (основний) 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів 01.46 Розведення свиней 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду) 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

На підставі наказу ГУ ДПС у Чернігівській області від 13.06.2024 №748-п та направлень на перевірку від 26.06.2024 № 1396/ж3/25-01-07-00, № 1397/ж3/25-01-07-00, №1398/ж3/25-01-07-00, №1399/ж3/25-01-07-00, № 1400/ж3/25-01-07-00, № 1401/ж3/25-01-07-00, від 01.07.2024 №1421/ж3/25-01-07-00, від 10.07.2024 №1532/ж3/25-01-07-00, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства "ОЙЛ ПЛЮС" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного, та іншого законодавства за період, з 27.06.2018 по 31.03.2024, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період, з 27.06.2018 по 31.03.2024.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 24.07.2024 №10113/Ж5/25-01-07-01-01.

Документальною перевіркою Приватного підприємства "ОЙЛ ПЛЮС" встановлено порушення, зокрема:

- п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Мінфіну 31.01.2000р. N20, п.5, п.21 П(С)БО 15 «Дохід» затвердженого наказом Мінфіну 29.11.1999р. N290, п.5, п.6, п.11 П(С)БО 16 «Витрати» затвердженого наказом Мінфіну 31.12.1999р. №318, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України 02.12.2010 N2755-VI, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 274203 грн, в т.ч. за 2 019 в сумі 10496 грн, за 2020 в сумі 263707 грн;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 N2755-VI (зi змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 304 670 грн, в тому за: жовтень 2019 у сумі 11662 грн, січень 2020 у сумі 56250 грн., лютий 2020 у сумі 69265 грн, березень 2020 у сумі 107 354 грн, квітень 2020 у сумі 60 139 грн.

За результатами перевірки, які викладені в Акті перевірки від 24.07.2024 №10113/Ж5/25-01-07-01-01, ГУ ДПС у Чернігівській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.09.2024 № 13550/ж10/25-01-07-00 та № 13551/ж10/25-01-07-00, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватного підприємства на загальну суму 274 203,00 грн та застосовано штраф в розмірі 68 551,00 грн, а також збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 304 670, 00 грн та застосовано штраф в розмірі 76168,00 грн.

ПП "ОЙЛ ПЛЮС" подано до Державної податкової служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 05.09.2024 №13550/ж10/25-01-07-00, № 13551/ж10/25-01-07-00, проте, рішенням ДПС України від 11.11.2024 №33706/6/99-00-06-01-01-06 скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств регулюється Розділом ІІІ ПК України.

Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За приписами пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Розділом V ПК України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.

За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Норми п. 198.6 ст. 198 ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Чернігівській області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства "ОЙЛ ПЛЮС" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного, та іншого законодавства за період, з 27.06.2018 по 31.03.2024, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період, з 27.06.2018 по 31.03.2024, за результатами якої складено Акт перевірки від 24.07.2024 №10113/Ж5/25-01-07-01-01 (далі - Акт перевірки).

Згідно Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ПП "ОЙЛ ПЛЮС, зокрема:

- п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Мінфіну 31.01.2000р. N20, п.5, п.21 П(С)БО 15 «Дохід» затвердженого наказом Мінфіну 29.11.1999р. N290, п.5, п.6, п.11 П(С)БО 16 «Витрати» затвердженого наказом Мінфіну 31.12.1999р. №318, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України 02.12.2010 N2755-VI, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 274203 грн, в т.ч. за 2 019 в сумі 10496 грн, за 2020 в сумі 263707 грн;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 N2755-VI (зi змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 304 670 грн, в тому за: жовтень 2019 у сумі 11662 грн, січень 2020 у сумі 56250 грн., лютий 2020 у сумі 69265 грн, березень 2020 у сумі 107 354 грн, квітень 2020 у сумі 60 139 грн.

На підставі даного Акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 05.09.2024 № 13550/ж10/25-01-07-00, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватного підприємства на загальну суму 274 203,00 грн та застосовано штраф в розмірі 68 551,00 грн.;

- від 05.09.2024 № 13551/ж10/25-01-07-00, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 304 670, 00 грн та застосовано штраф в розмірі 76168,00 грн.

Підставою для нарахування грошових зобов`язань став висновок контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ПП «ТТ-Нафта» та ТОВ «МС-2018».

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та вищевказаними контрагентами було укладено догори поставки паливо-мастильних матеріалів, а саме:

- з ТОВ «МС-2018» Договір поставки паливо-мастильних матеріалів віл 06 січня 2020 року № 56 Г;

- з ПП «ТТ-Нафта» Договір поставки паливо-мастильних матеріалів віл 04 лютого 2020 року № 39 Г.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з необхідності складення позивачем дорученя на отримання товару, оскільки такі умови зазначені у договорах поставки паливо-мастильних матеріалів.

Також, суд першої інстанції вказав, що видаткові накладні не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» через відсутність зазначення посади особи, відповідальної за здійснення операцій і правильність їх оформлення.

З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, на підтвердження придбання товару за укладеним договором між ПП «ОЙЛ ПЛЮС» та ПП «ТТ-НАФТА» позивачем надано наступні видаткові накладні №№ РН-0011915, РН-0011914 від 07.10.2019, №№ PH-0000237, PU-0000239 від 11.01.2020, № РН-0000404 від 16.01.2020, №№РН-0000623. РН-0000624 від 23.01.2020, № РН-0000791 від 28.01.2020. № РН-0000838 від 30.01.2020.

Зазначені видаткові накладні містять підписи директора компанії постачальника ПП «ТТ НАФТА» ОСОБА_2. та розшифровку його підпису, назву посади. Також, вказані видаткові накладні містять підпис директора покупця Г1П «ОЙЛ ПЛЮС» Дорошенка О. А., розшифровку його підпису, здійснену вручну при отриманні товару, назву посади.

В свою чергу, відповідно до статуту ПП «ОЙЛ ПЛЮС», директор Підприємства є його виконавчим органом та діє від імені підприємства без довіреності. Для приймання товару директору Підприємства не потрібна жодна довіреність.

Крім того, на підтвердження придбання товару за укладеними договорами між ТІЙ «ОЙЛ ПЛЮС» та ГОВ «МС-2018» позивачем надані наступні видаткові накладні: №№ РН-0000006, PН-0000005 від 05.02.2020. №РН-0000038 від 10.02.2020, № РН-0000062 від 13.02.2020, №№ РН-0000094, РН-0000093 від 18.02.2020, № РН-0000127 від 25.02.2020, № PН-0000143 від 26.02.2020, № РН-0000174 від 04.03.2020, №РН-0000185 від 05.03.2020. № РН-0000193 від 06.03.2020, №№ PH-0000225, PН-0000224 від 12.03.2020, № РН-0000244 від 13.03.2020, №№ PH-0000256, РН-0000255 від 17.03.2020, №№ PH-0000282, №РН-0000281 від 23.03.2020, №№РН-0000319, РН-0000320 від 30.03.2020, №№РН-0000337, РН-0000338 від 02.04.2020, №РІ 1-0000364, №РН-0000363 від 08.04.2020, №№РН-0000378. РН-0000377 від 10.04.2020, №№РН-0000413, РН-0000415 від 15.04.2020, №№РН-0000422, РН-0000423 від 17.04.2020,

Всі зазначені видаткові накладні, в тому числі №РН-0000174 від 04.03.2020 (про невідповідність якої вимогам закону зазначив контролюючий орган), містять підписи директора компанії постачальника ТО В «МС-2018» Латиніна С.А. або представника Баніса Гітіса, та розшифровку їхніх підписів, назву посади. Також, вказані видаткові накладні містять підпис директора покупця ПП «ОЙЛ ПЛЮС» Дорошенка О. А. та розшифровку його підпису, здійснену вручну при отриманні товару, назву посади.

Лише видаткові накладні №№РН-0000364, РН-0000363 від 08.04.2020. №№РН-0000378, РН-0000377 від 10.04.2020, №№РН-0000413, РН-0000415 від 15.04.2020, №№РН-0000422, РН-0000423 від 17.04.2020 від імені ПП «ОЙЛ ПЛЮС» підписані штатним працівником ОСОБА_1 , яка працевлаштована бухгалтером Підприємства. Вказані накладні містять підпис, його розшифровку та назву посади, яку обіймає ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 4.3. статуту ПП «ОЙЛ ПЛЮС», виконавчий директор (директор), а у випадку йото відсутності засновник, який виконує функції директора, зокрема: здійснює загальне керівництво підприємством, відповідає за законність та результати господарської діяльності, без доручення представляє підприємство у всіх організаціях, установах та підприємствах в Україні, а також за кордоном, розпоряджається майном Підприємства, видає довіреності, укладає контракти, угоди з юридичними та фізичними особами в Україні, а також за кордоном.

Таким чином, відповідно до умов договору, для прийняття товару директору позивача не потрібна жодна довіреність незалежно від умов укладених договорів.

Згідно наказу ПП «ОЙЛ ПЛЮС» від 23.03.2020 №2/1 «Про надання права підпису документів на період відсутності директора», на період перебування директора Підприємства Дорошенка О.А. у щорічній оплачуваній відпустці з 06.04.2020 по 20.04.2020 надано право підпису договорів, первинних документів, видаткових накладних, товарно-транспортних документів тощо бухгалтеру підприємства ОСОБА_1

Отже, видаткові накладні №№РН-0000364, РН-0000363 від 08.04.2020. №№РН-0000378, РН-0000377 від 10.04.2020, №№Р11-0000413, РН-0000415 від 15.04.2020, №№РН-0000422, РН-0000423 від 17.04.2020 підписані бухгалтером Підприємства на підставі внутрішнього розпорядчою документа Підприємства.

З вищевказаного слідує, що всі видаткові накладні складені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, варто зауважити, що наявність або відсутність довіреності на підписання видаткових накладних не може свідчити про реальність або нереальність здійснення господарської операції.

Також, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з посиланням відповідача на те, що ФОП ОСОБА_2 не мав транспортних засобів, оскільки не подав повідомлення за формою 20-ОПП про наявні автомобілі, які перевозили газ скраплений, а саме: VOLVO НОМЕР_1 , VOLVO НОМЕР_2 , VOLVO НОМЕР_26 RENAULT НОМЕР_25.

Колегія суддів вважає вищевказаний висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до умов укладених договорів поставки нафтопродуктів між ПП «ОЙЛ ПЛЮС» та ПП «ТТ-НАФТА», ТОВ «МС-2018», доставка товару здійснюється засобами постачальника, що не виключає укладання постачальниками договорів транспортного перевезення із сторонніми перевізниками, що мають діючу ліцензію на перевезення небезпечних вантажів.

На підтвердження доставки (перевезення) товару на користь ПП «ОЙЛ ПЛЮС» від ПП «ТТ-НАФТА» та ТОВ «МС-2018» позивачем надано товарно-транспортні накладні, відповідно до яких, перевізником зазначено фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 .

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , РІЮКПП 2981719230, місце реєстрації АДРЕСА_1 , здійснює господарську діяльність за КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт.

Матеріали справи свідчать, що ФОП ОСОБА_2 має діючу ліцензію НОМЕР_27 на внутрішні перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами та міжнародні перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, видану Державною службою України з безпеки па транспорті.

Також, ФОП ОСОБА_3 має діючу ліцензію для внутрішніх перевезень небезпечних вантажів автомобілями, причепами та напівпричепами, видану Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті згідно рішення №21 від 08.02.2011 року. Сірок дії ліцензії з 09.02.2011 безстроково.

Відповідно до пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів- автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих па шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію (зокрема за бажанням заявника в електронній формі без виготовлення їх на бланку), присвоюється буквено-цифрова комбінація номерних знаків з їх видачею або без такої (крім тимчасово ввезених на митну територію України транспортних засобів особистого користування), а також дозволи на встановлення на транспортних засобах спеціальних світлових га/або звукових сигнальних пристроїв. Номерні знаки повинні відповідати вимогам, установленим МВС, та видаються: два номерні знаки - на автотранспортний засіб, один - на мототранспортний засіб, мопед, причіп та напівпричіп. У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу ідентифікаційний помер двигуна не зазначається.

Отже, доказом реєстрації транспортного засобу за певною особою є свідоцтво про реєстрацію такого транспортного засобу,

Згідно матеріалів справи, ПП «ОЙЛ ПЛЮС» надано суду копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що підтверджують право власності ОСОБА_2 на транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення вантажів: Volvo FH 12.460. реєстраційний номер НОМЕР_1 - підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ; автомобіль RPNAULT Magnum реєстраційний номер НОМЕР_4 - свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ; спеціалізований напівпричіп цистерну ZASTA N-42 реєстраційний номер НОМЕР_6 - свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 ; спеціалізований напівпричіп цистерну DROMECH CNG-50 реєстраційний номер НОМЕР_8 - свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 .

Колегія суддів зазначає, що неподання ФОП ОСОБА_2 повідомлення за формою №20-ОПП не спростовує даних про наявність у його власності (володінні та користуванні) транспортних засобів, якими здійснювались вантажні перевезення скрапленого газу. Неподання такого повідомлення лише свідчить про порушення ФОП ОСОБА_2 податкової дисципліни в частині повідомлення про наявність у нього основних засобів.

За приписами підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Так, , транспортні засоби, якими ФОП ОСОБА_3 здійснив доставку проданого ПП "ТТ-НАФТА" скрапленого газу, є зареєстрованими акцизними складами, що підтверджується реєстрацією акцизних накладних за операціями з поставки скрапленого газу за видатковими накладними №№ РН-0011915, РИ-0011914 від 07.10.2019, №№ PH-0000237, РН-0000239 від 11.01.2020, № РН-0000404 від 16.01.2020, №№ НІ 1-0000623, РН-0000624 від 23.01.2020, № РН-0000791 від 28 01.2020, № РН-0000838 від 30.01.2020.

У зв`язку із переміщенням (перевезенням) скрапленого газу складено та зареєстровано наступні акцизні накладні форми «П»: №№ 167, 168 від 07.10.2019, №№ 40, 38 від 11.01.2020. №67 від 16.01.2020. №№ 95. 94 від 23.01.2020, № 128 від 28.01.2020. № 133 від 30.01.2020. У кожній із зареєстрованих накладних зазначено у якості пересувного складу наступні транспортні засоби із такими реєстраційними номерами відповідно: НОМЕР_2 / НОМЕР_10 , НОМЕР_1 / НОМЕР_6 , НОМЕР_11 / НОМЕР_12 . НОМЕР_29/НОМЕР_30, НОМЕР_4 / НОМЕР_8 , НОМЕР_4 / НОМЕР_8 . НОМЕР_28 НОМЕР_8 , НОМЕР_11 / НОМЕР_12 .

Транспорті засоби, якими ФОП ОСОБА_2 здійснив доставку проданого ТОВ "МС-2018" скрапленого газу є зареєстрованими акцизними складами, що підтверджується реєстрацією акцизних накладних за операціями з поставки скрапленого газу за видатковими накладними №№ РН-0000006. РН-0000005 від 05.02.2020, №141-0000038 від 10.02.2020. № РН-0000062 від 13.02.2020, №№ PH-0000094, PН-0000093 від 18.02.2020, № РН -0000127 від 25.02.2020. № PН-0000143 від 26.02.2020. № РН-0000174 від 04.03.2020, №141-0000185 від 05.03.2020, № РН-0000193 від 06.03.2020, №№ РН-0000225. РН-0000224 від 12.03.2020. №РН-0000244 від 13.03.2020, №№ 141-0000256. РН-0000255 від 17.03.2020, №№ 141-0000282, РН-0000281 від 23.03.2020, №№ РН-0000319, РН-0000320 від 30.03.2020, №№РН-0000337, РН-0000338 від 02.04.2020, №№РН-0000364. РН-0000363 від 08.04.2020, №№РН-0000378, РН-0000377 від 10.04.2020, №№РН-0000413, РН-0000415 від 15.04.2020, №№РН-0000422, РН-0000423 від 17.04.2020

У зв`язку із переміщенням (перевезенням) скрапленого газу, було складено та зареєстровано наступні акцизні накладні форми «П»: №№650, 649 від 05.02.2020. №945 від 10.02.2020, №1162 від 13.02.2020. №№1276. 1275 від 18.02.2020, №1379 від 25.02.2020, №1415 від 26.02.2020, №1519 від 04.03.2020. №1613 від 05.03.2020, №-1625 від 06.03.2020, №№1708, 1707від 12.03.2020, №1749 від 13.03.2020, №№1782, 1781 від 17.03.2020. №1884, 1883 від 23.03.2020, №1993, 1995 від 30.03.2020, №2055, 2054 від 02.04.2020, №2203, 2204 від 08.04.2020, №№2250. 2251 від 10.04.2020, №2348, 2347 від 15.04.2020. №2378, 2377 від 17.04.2020,

У кожній із зареєстрованих накладних зазначено у якості пересувного складу наступні транспортні засоби із такими реєстраційними номерами відповідно: НОМЕР_13 / НОМЕР_14 , НОМЕР_13 , НОМЕР_1 / НОМЕР_6 , НОМЕР_15 / НОМЕР_10 , НОМЕР_16 / НОМЕР_17 , НОМЕР_18 /CB2283XP, НОМЕР_1 / НОМЕР_6 . НОМЕР_19 / НОМЕР_20 , НОМЕР_11 / НОМЕР_12 , НОМЕР_11 / НОМЕР_12 , НОМЕР_11 / НОМЕР_12 , НОМЕР_11 / НОМЕР_12 , НОМЕР_11 / НОМЕР_12 , НОМЕР_1 / НОМЕР_6 , НОМЕР_11 / НОМЕР_12 , НОМЕР_21 / НОМЕР_12 , НОМЕР_16 / НОМЕР_17 , НОМЕР_22 / НОМЕР_17 , НОМЕР_16 / НОМЕР_17 , НОМЕР_23 , НОМЕР_1 / НОМЕР_6 , НОМЕР_1 / НОМЕР_6 , НОМЕР_13 / НОМЕР_14 , НОМЕР_13 / НОМЕР_14 , НОМЕР_1 / НОМЕР_6 , НОМЕР_1 / НОМЕР_6 , НОМЕР_11 / НОМЕР_12 , НОМЕР_24 / НОМЕР_12 , НОМЕР_16 / НОМЕР_17 , НОМЕР_16 / НОМЕР_17 .

Таким чином, реєстрацією акцизних накладних спростовуються доводи контролюючого органу про відсутність у ФОП ОСОБА_2 транспортних засобів, як акцизних складів.

Що стосується виконання укладених між ПП «ОЙЛ ПЛЮС» та ПП «ТТ-НАФТА», ТОВ «МС-2018» договорів в частині поставки скрапленого газу, який має відповідати вимогам встановлених на території України ДСТУ та ТУ, слід зазначити наступне.

До кожної із поставленої партії скрапленого газу ПП «ТТ-НАФТА» та ТОВ «МС-2018» надали засвідчену копію паспорта якості на скраплений газ. Кожен паспорт якості виданий заводом-виробником товару (товар є імпортним, тому у паспортах якості не відображаються ДСТУ, діючі па території України).

Таким чином, ПП «ТТ-НАФТА» та ТОВ «МС-2018» виконали умови договорів поставки паливно-мастильних матеріалів, а ПП «ОЙЛ «ПЛЮС» прийняло таке виконання. Спорів щодо неналежного виконання вказаних договорів, в тому числі, щодо якості товару не було.

Крім того, на переконання колегії суддів, наявність або відсутність документів щодо якості поставленого палива жодним чином не свідчить про дотримання або недотримання позивачем норм податкового законодавства України.

З приводу посилання суду першої інстанції на те, що у наданих позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних не зазначено номер резервуара та метод визначення маси нафтопродукту, слід зазначити наступне.

Як обґрунтовано звернув увагу апелянт, товарно-транспортні накладні складені постачальниками та перевізником, позивач не приймав участі у складанні вказаних документів, а тому не несе жодної відповідальності за недоліки при їх складанні. Відсутність у ТТН даних про резервуар наливу для позивача не є достатньою правовою підставою для відмови від прийняття партії поставленого товару.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що надані ПП «ОЙЛ ПЛЮС» первинні документи, які містяться в матеріалах справи, доводять реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП «ТТ-НАФТА» та ТОВ «МС-2018».

З огляду на зазначене, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про правомірність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 05 вересня 2024 року № 13550/ж10/25-01-07-00 та від 05 вересня 2024 року № 13551/ж10/25-01-07-00 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Колегія суддів приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Судова колегія, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних Приватного підприємства "ОЙЛ ПЛЮС", а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

У відповідності до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ОЙЛ ПЛЮС" задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Приватного підприємства "ОЙЛ ПЛЮС" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 05 вересня 2024 року № 13550/ж10/25-01-07-00 та від 05 вересня 2024 року № 13551/ж10/25-01-07-00.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Реміснича, буд. 11, код ЄДРПОУ ВП 44094124) на користь Приватного підприємства "ОЙЛ ПЛЮС" (16500, Чернігівська обл., м. Бахмач, вул. Даньківський шлях, 62 В, код ЄДРПОУ 42266743) витрати пов`язані зі сплатою судового збору в загальному розмірі 17 364 (сімнадцять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.

Повне судове рішення складено 11.08.2025 р.