Ухвала від 13.08.2025 по справі 947/15673/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 947/15673/25

провадження № 51 - 1897ск25

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянула касаційну скаргу представника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28 травня 2025 року (провадження 11-сс/813/1100/25) про відмову у відкритті провадження і

встановила:

як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, за результатами розгляду слідчим суддею ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28 квітня 2025 року задоволено клопотання старшого детектива Головного підрозділу детективів БЕБ України ОСОБА_5 , погодженого прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , та надано дозвіл на проведення обшуку цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 72025001600000015, внесеного до ЄРДР 22.01.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КПК України.

Суддя Одеського апеляційного суду ухвалою від 28 травня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на вказану ухвалу судді на підставі ст. 392, 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки вона подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, адвокат ОСОБА_4 звернулась із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Мотиви Суду

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, долучені до неї копії судових рішень, дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України з огляду на таке.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду

від 4 квітня 2019 року у справі № 494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Особливостями права на апеляційний перегляд судового рішення є те, що це право не є абсолютним, оскільки може бути обмежене відповідно до законодавства шляхом визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію, або чіткого визначення випадків, за яких таке право виникає.

ЄСПЛ в своїх рішеннях зазначає, що право на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Конвенції), одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. Golder v. the United Kingdom, рішення від 21 лютого 1975 року, параграф 36; Перетяка та Шереметьєв проти України, рішення від 20 червня 2011 року, параграф 33), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. the Guerin v. France, рішення від 29 липня 1998 року, параграф 37).

Законність і обґрунтованість рішень слідчого судді, прийнятих на досудовому розслідуванні, може бути забезпечена можливістю їх оскарження в апеляційному порядку.

Передбачене Главою 26 КПК України право на оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування є важливою гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження і процесуальним інструментом виправлення судової помилки на цьому етапі кримінального провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про: 1) відмову у наданні дозволу на затримання; 2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; 3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; 4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; 5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; 5-1) застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу; 6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; 7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; 8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; 9) арешт майна або відмову у ньому; 10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; 11) відсторонення від посади або відмову у ньому; 11-1) продовження відсторонення від посади; 12) відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування; 13) закриття кримінального провадження на підставі частини дев`ятої статті 284 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КПК України, з урахуванням рішення Конституційного Суду № 4-р(II)/2020 від 17 червня 2020 року, під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді: за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення; про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу; про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.

Положення ст. 309 КПК України встановлюють вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Так, вказаною статтею не передбачено оскарження ухвали слідчого судді, якою задоволено клопотання слідчого про надання дозволу на проведення обшуку у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційну скаргу подано на ухвалу слідчого судді, яка не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, і така ухвала постановлена слідчим суддею у межах його компетенції, прийняв обґрунтоване рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначив апеляційний суд, доводи адвоката про порушення територіальної підсудності, як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, не приймаються до уваги оскільки вказані обставини можуть бути предметом дослідження під час судового розгляду кримінального провадження, однак не можуть бути предметом апеляційного розгляду в межах оскарження ухвали слідчого судді, що не підлягає оскарженню відповідно до положень сь.392 КПК України.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з таким висновком судді апеляційного суду, вважає його достатньо вмотивованим, а ухвалу від 28 травня 2025 року - такою, що постановлена із дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

За таких обставин, доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції вимог КПК України є безпідставними, а з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Ураховуючи наведене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

постановила:

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 травня 2025 року про відмову у відкритті провадження.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3