Постанова від 10.07.2025 по справі 514/39/25

Номер провадження: 22-ц/813/4643/25

Справа № 514/39/25

Головуючий у першій інстанції Кирилюк І. М.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Лозко Ю.П., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гаврилюк Ірина Олександрівна

на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 07 лютого 2025 року

за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Тарутинська селищна рада Болградського району Одеської області, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року представник заявника - адвокат Гаврилюк І.О. звернулась із вказаною заявою до суду, у якій просить встановити факт про те, що ОСОБА_1 є єдиною особою, яка може та зобов`язана здійснювати постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 , який є інвалідом 1-ї групи та потребує постійного стороннього догляду, у зв`язку з відсутністю інших членів сім`ї першого та другого ступенів спорідненості та інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 07 лютого 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Тарутинська селищна рада Болградського району Одеської області, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовлено.

Рішення суду вмотивовано тим, що встановлення факту, про який у своїй заяві просить заявник, може бути у подальшому пов`язане з вирішенням спору у порядку адміністративного судочинства, оскільки питання прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є предметною юрисдикцією адміністративних судів. Також, судом зазначено, що факт перебування рідної сестри заявника та його племінниць (доньки та онуки ОСОБА_2 ) за межами України не звільняє їх від обов`язку, встановленого нормами Сімейного кодексу України, утримувати непрацездатного батька (діда).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гаврилюк І.О. подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість у зв`язку із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи оскаржуваного рішення, просять його скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити. Встановити факт, що ОСОБА_1 є єдиною особою, яка може та зобов`язана здійснювати постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 , який є інвалідом І групи та потребує постійного стороннього догляду у зв`язку з відсутністю інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення та інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що висновки суду є передчасними та не пов`язані з нормами права, на підставі яких заявник звернувся до суду в порядку окремого провадження.

Наголошується, що заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього він разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Звертається увага суду на те, що враховуючи той факт, що заявник є військовослужбовцем, беручи до уваги лист Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області від 16.10.2024 року, заявником було акцентовано на тому, що він позбавлений можливості у інший спосіб встановити зазначений юридичний факт, адже чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Скаржник вважає, що ним належним чином доведені та обґрунтовані усі передумови звернення до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення підтверджені матеріалами справи.

Також, наголошується, що саме заявник звернувся з метою встановлення факту постійного догляду, а тому той факт що сестра заявника та його племінниці можуть бути зобов`язані здійснювати утримання (у випадку наявності законних підстав), не означає, що вони можуть або повинні здійснювати постійний догляд. Адже, як констатовано самим судом, фізична відсутність родичів на території України унеможливлює їхній постійний догляд, і саме це є ключовою обставиною, яку заявник прагне встановити.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Гаврилюк І.О. в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити в повному обсязі.

Від представника Бесарабської селищної ради Болградського району Одеської області Іванової Н.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника, про задоволення апеляційної скарги не заперечують.

Від заінтересованої особи ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, просив апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі. Наголошував на тому, що підтверджує про необхідність встановлення факту, що має юридичне значення та відповідно підтримує задоволення заяви.

Інші учасники справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, були повідомлені належним чином.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників які не з`явились.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Заявник є військовослужбовцем, проходить військову службу у ЗСУ з 25 лютого 2022 року, що підтверджується копією військового квитка серія НОМЕР_1 .

Зареєстрованим та фактичним місцем проживання заявника є: АДРЕСА_1 . За цією адресою також зареєстрований та проживає його батько - ОСОБА_2 , що підтверджується витягом № 670/15-22 про зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб, виданий Бессарабською (стара назва Тарутинською) селищною радою, довідкою від 02.09.2024 № 768/01-34 Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області).

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 11 жовтня 2024 року, проведеного комісією виконавчого комітету Тарутинської селищної ради Одеської області, сім`я, яка проживає за вказаною адресою складається з двох осіб ОСОБА_1 (заявника) та ОСОБА_2 ( його рідного батька).

Згідно з висновком МСЕК до акта первинного огляду проведеного огляду 03 вересні 2024 року серія 12 ААД №077412 ОСОБА_2 встановлено інвалідність 1-ї групи безстроково. У розділі про умови та характер праці цього висновку зазначено, що він потребує постійного стороннього догляду.

У матеріалах справи також міститься численна медична документація профільних медичних спеціалістів з висновками та рекомендаціями, які підтверджують факт онкологічного захворювання у батька заявника ( а.с. 28-30).

Як убачається із матеріалів справи родина ОСОБА_3 складається з батька ОСОБА_2 , його сина - заявника ОСОБА_4 , 1981 р.н. доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її доньок - (онук ОСОБА_2 ), ОСОБА_6 1992 року народження та ОСОБА_7 , 1995 року народження. Вказані обставини підтверджуються копіями паспортів, картками платника податків, свідоцтвами про народження, свідоцтвами про шлюб а.с. 24,25, 37-38, 48, 49, 51- 54, 56,57).

Також батько заявника має рідного брата - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мати заявника (дружина батька) померла у 2017 році, що підтверджується свідоцтвом про смерть на а.с.50.

У зв`язку з агресією РФ донька ОСОБА_2 (сестра заявника) та його онуки (небоги заявника) виїхали за межі України де отримали тимчасовий захист відповідно Директиви про тимчасовий захист (2001/55 EC) активованої Рішенням Ради ЄС 2022/382 від 4 березня 2022 року про забезпечення негайного захисту в країнах ЄС для людей, переміщених внаслідок російського вторгнення в Україну. В матеріалах справи містяться копії їх заяв, засвідчених в консульських установах посольств за місцем їх перебування, за змістом яких вони відмовляються від здійснення догляду за ОСОБА_2 (а.с. 39, 46, 47).

Рідний старший брат ОСОБА_2 - ОСОБА_8 проживає окремо від нього с. Юр`ївка Бородінської селищної громади у Болградському районі Одеської області. Є хворою людиною, яка має невеликий річний дохід. Наведені обставини підтверджуються (копією паспорта, довідкою лікаря ОСОБА_9 , довідкою Арцизького об`єднаного управління ПФУ про доходи (а.с. 40-44).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

У статті 1 Основного Закону Україна проголошується правовою державою, і, як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини та громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Зобов`язання держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

За статтею 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France)).

Ухвалюючи рішення 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (заяви № 7714/06 та № 23654/08), яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення ЄСПЛ у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutiс v Croatia), заява №48778/99).

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 13 зазначеного Кодексу також визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. А частина третя цієї ж статті прямо декларує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною першою статі 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загально обов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлювальних документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Такі висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав фізичних осіб.

Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, відповідно від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року в cправі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23), Верховного Суду від 20 листопада 2024 року в справі № 179/986/23 (провадження № 61-10086св24), від 23 жовтня 2024 року в справі № 571/916/22 (провадження № 61-2141св24).

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суд повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суд мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, закриває провадження в ній (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23), від 30 січня 2020 року в справі № 287/167/18-ц(провадження № 14-505цс19), від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 грудня 2019 року в справі № 370/2898/16 (провадження № 14-573цс19)).

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник просив встановити факт, що він здійснює постійний сторонній догляд за батьком ОСОБА_2 , який є інвалідом 1-ї групи та потребує постійного стороннього догляду, у зв`язку з відсутністю інших членів сім`ї першого та другого ступенів спорідненості. При цьому, заявник зазначив, що цей факт має для нього юридичне значення, породжує виникнення прав та обов`язків, зокрема визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" особу може бути звільнений з підстав необхідності здійснення догляду за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, за відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Однією із підстав звільнення з військової служби мобілізованих військовослужбовців під час дії воєнного стану через сімейні обставини є підстави, передбачені підпунктом г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" ( в редакції закону, що діяв на час звернення до суду), це зокрема: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Міністерство соціальної політики України та Міністерство охорони здоров`я України надали роз`яснення щодо переліку документів, необхідних для підтвердження потреби особи у постійному догляді на звернення Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» від 30 серпня 2024 року № 5-695/24.

Тобто чинним законодавством прямо визначено порядок дій як особи, яка здійснює догляд, так і особи, щодо якої здійснюється догляд та компетентні органи, які складають відповідні документи.

Як вбачається з заяви ОСОБА_1 ним сторонами по справі зазначено заінтересовану особу: Тарутинську селищну раду Болградського району Одеської області та ОСОБА_2 .

Колегією суддів звернено увагу на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і в силу служби має юридичний зв`язок з Військовою частиною НОМЕР_1 та, відповідно, з Міністерством оборони України, але їх не було залучено до розгляду заяви.

За загальним правилом цивільного процесуального законодавства України та положень статті 294 ЦПК України на заявника покладено обов`язок визначати заінтересованих осіб у справі.

Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі заявником.

Суд не вправі за своєю ініціативою і без згоди заявника залучати інших заінтересованих осіб до участі у справі та зобов`язується вирішити справу за тією заявою, що пред`явлена, і стосовно тих осіб, які зазначені у ній.

Якщо заявник не заявляє клопотання про заміну/залучення заінтересованих осіб, суд повинен відмовляти у задоволенні поданої заяви про встановлення юридичного факту.

Таким чином, апеляційний суд доходить висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви у зв`язку з неналежним складом учасників справи.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви, проте помилився щодо мотивів, тому рішення суду слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гаврилюк Ірина Олександрівна - задовольнити частково.

Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 07 лютого 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді Ю.П. Лозко

В.В. Кострицький