Рішення від 18.08.2025 по справі 372/2905/23

Справа № 372/2905/23

Провадження № 2-др/372/24/25

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Висоцької Г.В., за участю секретаря судових засідань Куник О.В., прокурора Кузьменко К., представника відповідачки ОСОБА_1 , представника третьої особи ОСОБА_3., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Обухівського районного суду Київської області заяву представника третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_4 , треті особи - Державне підприємство «Ліси України», ОСОБА_2 , Обухівська районна державна адміністрація Київської області, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області та інші про скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом їх повернення.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 липня 2025 року у задоволенні позовних вимог заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_4 , треті особи - Державне підприємство «Ліси України», ОСОБА_2 , Обухівська районна державна адміністрація Київської області, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області та інші про скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом їх повернення - відмовлено.

30.07.2025 року через підсистему «Електронний суд» представником третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано заяву про ухвалення додаткового рішення суду, в якій останній просив стягнути із Київської обласної прокуратури та Київської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 суму понесених судових витрат на правову допомогу у розмірі 30000,00 грн.

Прокурор у судовому засіданні заперечила щодо заявлено розміру судових витрат. Зазначила, що заявлена сума є неспівмірною із заявленими позовними вимогами.

Представник третьої особи заяву підтримав, просив задовольнити.

Вивчивши матеріали цивільної справи, поданої заяви, приходжу до наступного висновку.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

При цьому згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Так згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 даної статті Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А відповідно до ч. 2 даної статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А згідно з п. 12 ст. 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Згідно з ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому згідно з частинами 3-4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Окрім того при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Водночас згідно з правовою позицією, викладеною Верховним судом в постановах від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19, від 31 січня 2022 року в справі №185/5421/21, винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги також може бути визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, яка за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

У справі «Бєлоусов проти України» ЄСПЛ сформував правову позицію про те, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями, а тому витрати за цим гонораром є «фактично понесеними». Така ж позиція сформована ЄСПЛ у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану»

Аналогічну правову позицію підтримав Верховний суд у постановах від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, від 27 липня 2022 року в справі №686/28627/18 вказавши, що у своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 9 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду».

Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату. Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану».

Також у своїй постанові від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19 Верховний Суд зазначив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Зокрема з поданих письмових пояснень представника третьої особи вбачалось, що такі зводяться до заперечень позовних вимог.

На підтвердження понесених витрат третьою особою надано: ордер; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; договір б/н від 25.07.2024 року; акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 30.07.2025 року до Договору б/н від 25.07.2025 року; рахунок від 30.07.2025 року №30-07-2-25/001, відповідно до яких вартість витрат на професійну правничу допомогу становить 30000 гривень.

Відтак наданими третьою особою доказами підтверджується розмір витрат на правову допомогу, які будуть понесені такою, що становлять 30000 грн.

Оцінивши надані докази на підтвердження вартості витрат та опис наданих послуг, суд приходить до переконання, що такі безпосередньо пов`язані з розглядом справи, але заявлений розмір витрат на правову допомоги є неспівмірним із складністю справи, а тому клопотання представника третьої особи щодо стягнення таких витрат підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення таких витрат з обох сторін у загальному розмірі 25 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 33, 133, 137, 141, 247, 264, 265, 270, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Ухвалити додаткове рішення у справі №372/2905/23 за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_4 , треті особи - Державне підприємство «Ліси України», ОСОБА_2 , Обухівська районна державна адміністрація Київської області, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області та інші про скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом їх повернення.

Стягнути з Київської обласної прокуратури та Київської обласної державної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн, по 12500,00 (дванадцять п`ять тисяч) гривень з кожного.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 18.08.2025 року.

Суддя Г.В.Висоцька