Ухвала від 15.08.2025 по справі 537/1116/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/1116/25 Номер провадження 22-з/814/207/25Суддя апел. інстанції Панченко О. О.

У Х В А Л А

15 серпня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі судді Панченка О.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Євгена Валерійовича про відвід головуючому судді Бутенко С.Б. у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Євгена Валерійовича на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 березня 2025 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мало-Кохнівський кар`єр» про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Полтавського апеляційного суду перебуває цивільна справа № 537/1116/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мало-Кохнівський кар`єр» про стягнення коштів.

До Полтавського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Євгена Валерійовича надійшла заява про відвід головуючому судді Бутенко С.Б.

Відвід мотивований наявністю у заявника сумніву в неупередженості та об`єктивності головуючого судді, що пов`язані з перешкодами у реалізації Варваровою Н.Ю. гарантованих трудових прав у зв`язку з порушенням судом строків розгляду справи в апеляційному суді.

Скаржник зазначає, що згідно з частиною 1 пунктом 5 статті 36 ЦПК України підставою для відводу є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини 8 статті 40 ЦПК питання про відвід суду вирішується без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи заяви про відвід вважаю, що такі доводи не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

За ч. 7 вищевказаної статті питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Згідно діючого процесуального законодавства, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи (ст. 40 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

В контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) суд, який розглядає справу, має бути «безстороннім».

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо.

Водночас, як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому, суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це, навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому, коли сторони стверджують те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28.11.2002 року, зазначив, що по-перше: йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге: слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення ЄСПЛ у справах: «Білуха проти України» від 09.11.2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, п.п.103,107).

Суд далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі п. 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (див., серед багатьох інших джерел, «Булут проти Австрії» (Bulut v. Avstria), рішення ЕСПЛ від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 356, п. 31, та «Томан проти Швейцарії» (Thomann v. Switzerland), рішення ЄСПЛ від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 825, п. 30). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів (п. 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення ЄСПЛ у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення ЄСПЛ «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII).

Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення ЄСПЛ у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38) (п. 28 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 року по справі «Газета «Україна-центр» проти України (заява №16695/04).

З урахуванням наведеного, підстави для відводу головуючого судді Бутенко С.Б. передбачені статтею 36 ЦПК України відсутні, оскільки доводи заявника ґрунтуються на припущеннях, які не свідчать про упередженість головуючого судді Бутенко С.Б. та не є підставами для задоволення відводу, а тому в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Євгена Валерійовича про відвід головуючому судді Бутенко С.Б. слід відмовити.

Керуючись ст.. 36,40 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Євгена Валерійовича про відвід головуючому судді Бутенко Світлани Борисівни - відмовити.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя О.О. Панченко