Постанова від 01.08.2025 по справі 465/7826/23

Справа № 465/7826/23 Головуючий у 1 інстанції: Величко О.В.

Провадження № 22-ц/811/326/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2025 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря Марко О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксуваннясудового процесузвукозаписувальним технічнимзасобом цивільнусправу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Фоліо» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Фоліо» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

встановив:

У жовтні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Видавництво Фоліо» звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати недостовірною й такою, що порочить ділову репутацію товариства, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 у соціальній мережі «Facebook» на своїй персональній вебсторінці користувача на ім`я « ОСОБА_2 » у вигляді публічного допису (публікації), за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зобов`язати ОСОБА_1 спростувати цю недостовірну інформацію у такий же спосіб, в який вона була поширена.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 22.07.2023 року ОСОБА_1 у соціальній мережі «Facebook» на своїй персональній вебсторінці опублікувала публічний допис, що розміщений за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За змістом вказаного допису в ньому йдеться про те, що нібито Міністерство культури України у січні 2023 року закупило книги у ТОВ «Видавництво Фоліо» на суму 65 млн. грн. до пунктів незламності, як зазначив автор: «Без УІК та різних довгих процедур…Ще раз. Державні закупівлі до бібліотек відсутні. Дерусифікація триває. Полиці бібліотек сумно позіхають. Тим часом: а) не до бібліотек; б) тишком-нишком; в) в одне-єдине видавництво; г) в обхід УІК, який взагалі-то відповідає за книжкове забезпечення в країні... далі можете додавати своє, любі колеги, я лише підсумую.».

При цьому, в дописі згадується недостовірна інформація про ТОВ «Видавництво Фоліо», а також інформація, яка містить негативний характер про те, що ТОВ «Видавництво Фоліо» нібито здійснює свою діяльність з порушенням вимог законодавства. Так, відповідач ОСОБА_1 у своєму дописі зазначила: «На величезні суми закуплено недешеві книги (ціноутворення Фоліо притча во язицех). Юристи Мінкульту не вбачають тут нічого ненормального. Як не вбачали нічого поганого в тому, що Фоліо на держзакупівлі виходить в багатьох іпостасях у тому числі від.... книгарні. Показуючи іншим учасникам ринку, що це ОК. За Фоліо підтягнулися інші. Бо можна…»

ТОВ «Видавництво Фоліо» зазначає, що інформація, висвітлена в пості, автором якої є ОСОБА_1 , є такою, що не відповідає дійсності та шкодить діловій репутації товариства.

Також, ОСОБА_1 у своєму дописі зазначає: «Ось пише колега по цеху: «Мінкульт у січні на 65 млн. закупив у Фоліо книг до пунктів незламності», однак, посилання на таке джерело відсутнє.

Як зазначає позивач, допис із оскаржуваною інформацією опубліковано 22.07.2023 року на особистій сторінці ОСОБА_1 у «Facebook».

З аналізу інтернет-сторінки слідує, що за відповідачем спостерігає понад 1000 підписників, вибірково проглянувши яких, встановлено, що це користувачі з різних куточків України, які можуть бути потенційними покупцями друкованих видань, в тому числі ТОВ «Видавництво Фоліо».

З аналізу самого допису можна зробити висновок, що 110 користувачів ознайомились з дописом, 21 користувач прокоментував, серед яких наявні і негативні коментарі, які стосуються ТОВ «Видавництво Фоліо», та 9 користувачів поширили допис на свої сторінки. Зокрема, одним із користувачів, який поширив таку інформацію, є користувач з ім`ям ОСОБА_3 m.facebook.com/horobchuk? ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на своїй сторінці «Facebook» зазначає, що працював у різних інформаційних виданнях, також за його сторінкою слідкує 8,2 тис. користувачів, тобто коло осіб, які потенційно могли та можуть ознайомитися з дописом, значно збільшується.

Крім цього, ІНФОРМАЦІЯ_4 з`явилась стаття на інтернет-ресурсі «Читомо» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 автор якої ОСОБА_4 . У статті автор коментує допис ОСОБА_1 та наводить наступне: «Зокрема власниця видавництва «Урбіно» ОСОБА_2 повідомляла про те, що у січні 2023 року Міністерство культури та інформаційної політики закупило книжок до пунктів незламності на 65 млн. грн. у видавництва «Фоліо»…У відповідь запитання про те, чи відбувалися закупівлі книжок у пункти незламності у січні-лютому 2023 року, якими були бюджети закупівель, які назви книжок, яких видавництв були закуплені за цей період, чи були доставлені закуплені книжки у пункти незламності та кількість пунктів незламності (за обласними центрами), у які були доставлені книжки, Мінкульт повідомив Читомо, що у квітні травні 2023 року Міністерство культури та інформаційної політики зібрало та передало 4 тисячі книжок до бібліотек Донецької області».

Щодо змісту самої інформації, на переконання позивача, вона формує у читача хибну думку про те, що ТОВ «Видавництво Фоліо» нібито порушує закон та в обхід належних процедур закупівель отримує шалені надприбутки. Таким чином, зміст інформації носить неправдиву інформацію, яка наштовхує читача на формування негативної думки про позивача, тим самим порушує ділову репутацію.

Додає, що ОСОБА_1 , розмістивши допис, не пересвідчилась у достовірності викладеної інформації.

За позицією позивача, розміщена відповідачем інформація містить фактичні дані, які можуть бути перевірені на предмет їх правдивості. Зокрема, під час здійснення моніторингу на майданчику «Prozorro» закупівель книг на суму 65 мільйонів гривень за найменуванням замовника Міністерства культури та інформаційної політики України подібних закупівель не виявлено, відтак, інформація, викладена у дописі відповідача, за своєю суттю є інформацією негативного характеру та не відповідає дійсності.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ТОВ «Видавництво Фоліо», просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що висновки суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими та не відповідають дійсним обставинам справи.

Зазначає, що позиція суду по суті зводиться до того, що право на захист порушеного права у випадку поширення недостовірної інформації виникає лише у тому випадку, коли особа, яка поширила недостовірні дані про певну фізичну/юридичну особу, має вказати точні ідентифікуючі дані про таку особу.

Вважає, що даний підхід звужує та нівелює сутність захисту порушеного права шляхом поширення недостовірної інформації, адже фактично відкриває шляхи можливостей для потенційних осіб вказувати недостовірну інформацію про певних осіб, що порочить честь, гідність та ділову репутацію.

Додає, що пост ОСОБА_1 суд першої інстанції вважає оціночним судженням, що не відповідає дійсності, оскільки фактичні дані, що викладені у пості, можна перевірити на предмет правдивості, дійсності, пост точно за своєю суттю не є критикою, власним судженням.

Наголошує, що в пості вказано факти про здійснення закупівлі книг, точну суму предмета закупівлі, які можна перевірити, проте, автор поста цього не зробила. Більше того, відповідач вказала: «Ось пише колега по цеху: «Мінкульт у січні на 65 мільйонів закупив у Філіо книг до пунктів незламності».

Враховуючи те, що відповідач не вказує конкретної особи, яка володіє даною інформацією, то апелянт вважає, що таким чином відповідач намагається навмисно зняти з себе будь-яку відповідальність за поширення недостовірної інформації.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 22.07.2025 року, є дата складення повного судового рішення 01.08.2025 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Згідно зістаттею 201 ЦК України,честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться в постанові №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (п.4), під діловою репутацією юридичної особи, фізичних осіб-підприємців розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

У частині першійстатті 277 ЦК Українивизначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч.ч.4, 7 ст.277 ЦК).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативна інформація поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (порушення норм моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:а)поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б)поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в)поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г)поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своєособисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно з положеннями ст.277 ЦК України, роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у п.18 названої вище постанови, обов`язокдовести, що інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Отже, тлумаченнястатті 277 ЦК Українисвідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права.

Окрім того, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України).

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири.

Отже, за змістом статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

З огляду на наведені вище норми матеріального права і на зміст оспорюваної позивачем інформації, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, щопоширена відповідачем інформація стосується саме юридичної особи ТОВ «Видавництво Фоліо» і що поширення вказаної інформації порушує особисті немайнові права цієї юридичної особи або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своєособисте немайнове право.

В цьому контексті також необхідно зазначити, що в тексті поданої за вимогою позивача для оцінки інформації, як недостовірної та негативної, містяться відомості відносно різних юридичних осіб, зокрема, й щодо Міністерства культури та інформаційної політики, відтак, позивач не довів, що за своїм стилістичним змістом оспорювана інформація є негативною і що ця негативна інформація стосується саме позивача, а не іншої особи.

Окрім того, у прохальній частині позовної заяви позивач не вказав, яку саме інформацію він просить визнати недостовірною і спростувати.

За таких обставин, немає підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, що дійшов суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вказаного позову, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Фоліо» залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 01 серпня 2025 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич