Постанова

від 09.11.2010 по справі 4-934/10

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Cкарга № 4-934/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2010 року, суддя Подільського районного суду міста Києва Бородій В.М., за участю прокурора Купецького В.Б., адвоката ОСОБА_1, а також ОСОБА_2, за заявою якого порушена кримінальна справа, його представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого з ОВС УБОЗ Київської області Купрієнка В.М. від 07 червня 2010 року про порушення кримінальної справи №33-0008 ,-

В С Т А Н О В И В :

Адвокат ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_6, подав до Подільського районного суду міста Києва скаргу, в якій просить скасувати постанову старшого слідчого з ОВС УБОЗ Київської області Купрієнка В.М. від 07 червня 2010 року про порушення кримінальної справи №33-0008 по заяві ОСОБА_2 за фактом заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому, вчинене в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Скаржник вважає, що вказана постанова є незаконною і необґрунтованою, порушеною за заявою ОСОБА_2 без достатніх підстав передбачених ч.2 ст.94, частинами 1 та 3 ст. 98 КПК України, а тому підлягає скасуванню.

Адвокат також посилається, що постанова про порушення кримінальної справи є незаконною, так як на час порушення кримінальної справи існувала не скасована постанова органу дізнання про відмову і порушенні кримінальної справи по тому ж факту. Відтак, відповідно до п.11 ч.1 ст.6 КПК України кримінальну справу не можна було порушувати. Заява ОСОБА_2, яка передувала порушенню кримінальної справи, прийнята всупереч вимогам ст. 95 КПК України, де заявник не попереджався про відповідальність за неправдивий донос і відповідна підписка у нього не відбиралась. Звернення ОСОБА_2 повинно було бути розглянутим в порядку Закону України « Про звернення громадян», а не згідно вимог КПК України. На думку адвоката, ні звернення ОСОБА_2, а ні матеріали перевірки не можуть бути належними приводами для порушення кримінальної справи, а приводом для порушення кримінальної справи може бути лише рапорт оперуповноваженого УБОЗ ГУ МВС України у Київській області від 01.06.2010 року про виявлення ним ознак злочину. З 01 до 07 червня 2010 року ніяких перевірочних дій слідчий не вчиняв, чим порушив вимоги ч.4 ст. 97 КПК України. Адвокат також вважає, що матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, отримані із незаконних джерел, так копія розписки ОСОБА_7 належним чином не завірена, пояснення свідків належним чином не оформлені. Адвокат також стверджує, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 мають місце виключно цивільно-правові відносини, які повинні вирішуватись виключно в порядку цивільного судочинства. Окрім цього, ОСОБА_2 у правочині між ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не є стороною , на нього не поширюється виконання передбачених договором зобовязань. Справа незаконно була порушена по факту, хоча в заяві ОСОБА_2 мова йшла про дії ОСОБА_8

Дослідивши скаргу та додатки до неї, вивчивши постанову про порушення кримінальної справи № 33-0008 та надані матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_1, який підтримав доводи скарги, заслухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, думку особи, за заявою якої порушено справу № 33-0008, та їх представників, які просили залишити скаргу без задоволення, суд, не розглядаючи і заздалегідь не вирішуючи питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті, перевіривши доводи скарги, прийшов до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно вимог закону, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя повинен перевірити: чи були наявними на час порушення справи передбачені частиною першою статті 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину ( частина друга ст. 94 КПК України), законність джерел отримання цих даних; чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок ( стаття 98 КПК).

Підставою для порушення кримінальної справи згідно з частиною другою статті 94 КПК України є достатні дані, за умови законності джерел їх отримання, що вказують на наявність ознак злочину та свідчать про реальність конкретної події злочину, на основі яких після порушення справи встановлюються обєктивні ознаки скоєного або підготовленого злочину.

Також суд має з»ясувати наявність обставин, що виключають провадження в кримінальній справі, тобто встановити, чи не існували на момент порушення кримінальної справи такі обставини, за яких її не могло бути порушено. Суд не вправі розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом під час розгляду кримінальної справи по суті . Оцінка доказів, яка повинна здійснюватися судом під час розгляду справи по суті, на стадії розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи, є недопустимою.

Згідно диспозиції ст.190 КК України шахрайство, це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Обман ( повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою ( недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обовязковості передачі їй майна або права на нього.

Оскільки шахрайство це обман, то як правило винна особа намагається створити видимість законності, щирості і обовязковості своїх дій. При цьому вона може штучно створювати видимість реальності своїх намірів, вчиняти певні дії, які нібито направлені на виконання зобовязань, а будучи запідозреною в обмані, висувати численні причини не виконання своїх зобовязань. Якщо у особи не було реальної можливості виконати зобов»язання, то на що вона розраховувала, отримуючи кошти. Вияснення цих та інших обставин в їх сукупності, дає можливість відтворити картину дій та їх мотивів і зробити обґрунтований висновок про винуватість чи не винуватість особи та про наявність, чи відсутність прямого умислу на вчинення злочинних дій.

Як вбачається з матеріалів, на підставі яких було порушено кримінальну справу, приводом до її порушення було звернення ОСОБА_2, адресоване повноважному правоохоронному органу, яке зареєстроване 25.05.2010 року ( аркуш матеріалів 5-8), окрім цього, підчас перевірки звернення ОСОБА_2 працівник органу дізнання прийшов до висновку про виявлення злочину, про що відобразив у рапорті від 01.06.2010 року, зареєстрованого в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочин в цей же день за № 65 (а.м.4).

Як вбачається із повідомлення ОСОБА_2 та його пояснень правоохоронним органам, він передав ОСОБА_8 1327000 доларів США за переуступку йому ? частини корпоративних прав, майна та земельної ділянки готельно-ресторанного комплексу « Партизан» з правом повноцінного учасника товариства, з активною участю в його управлінні. Згідно доводів ОСОБА_2, ОСОБА_8 з метою заволодіння коштами переконав його стати партнером по бізнесу, недобросовісно використав його довіру, яка ґрунтувалась на їх тривалому знайомстві. ОСОБА_2 стверджує, що заволодівши шляхом зловживання довірою його коштами в особливо великих розмірах, ОСОБА_8 в момент отримання коштів не мав наміру виконувати свої зобов»язання чи повернути кошти, про що свідчить його позиція в подальшому.

З пояснень ОСОБА_2 ( а. м. 5- 8) , рапортів працівника УБОЗ ГУ МВС України у Київській області Онойко М.М. ( а.м. 3), пояснень ОСОБА_11 ( а.м.14-16), ОСОБА_9 ( а.м.17), ОСОБА_12 ( а.м. 21-23), ОСОБА_13 ( а.м.24-27), ОСОБА_8 ( а.м. 28-30), ОСОБА_6 ( а.м. 31-32), вбачається достатньо фактичних даних, зокрема, про передачу коштів ОСОБА_11 ОСОБА_8, наявність взаємних домовленостей і зобовязань, не виконання цих зобовязань, про заподіяння шкоди, доводи про мотиви дій, що на думку суду є достатнім для порушення кримінальної справи по факту заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою ( шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому в особливо великих розмірах, за ознаками злочину передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. Досліджені дані вказують на наявність ознак злочину передбаченого ч.4 ст. 190 КК України та вказують на реальність події злочину, на основі яких після порушення справи необхідно перевірити обєктивні ознаки скоєного злочину.

Суд прийшов до висновку, що перевірка обставин викладених у поясненнях ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_6, свідка ОСОБА_9 та інших свідків можлива лише шляхом проведення чисто специфічних дій і заходів, які можливі після порушення кримінальної справи, в тому числі шляхом проведення очних ставок, розширення кола свідків, проведення виїмки документів та оцінки зібраних доказів в їх сукупності.

Суд дослідивши надані матеріали, скаргу, пояснення та додатки до них, не погоджується з доводами адвоката ОСОБА_1 про незаконність порушення кримінальної справи № 33-0008.

Згідно п.11 ч.1 ст.6 КПК України кримінальна справа не може бути порушена, якщо про відмову в порушенні кримінальної справи по тому ж факту є не скасована постанова органу дізнання.

Як вбачається з досліджених матеріалів, скарги, та додатків до них, постанова оперуповноваженого в ОВС УБОЗ ГУ МВС України у місті Києві Філіпова Д.В. про відмову в порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_9 ( аркуші справи по скарзі 50-51) - скасована ( а.с.52 - 53). Вказане рішення приймалось не по заяві ОСОБА_11 і воно стосувалось лише заяви ОСОБА_9 по факту заволодіння 477000 доларами США. Заява ОСОБА_11, по якій порушено кримінальну справу № 33-0008, стосується також інших фактів заволодіння його коштами на суму 1327000 доларів США.

Як вбачається з наданих слідчим матеріалів, перевірка доводів ОСОБА_2 здійснювалась після подачі ним звернення в правоохоронні органи, в тому числі шляхом відібрання пояснень, що на думку суду не суперечить вимогам ст. 97 КПК України, яка не передбачає вичерпного обсягу дій, які орган дізнання повинен зробити при перевірці повідомлення про злочин. Доводи адвоката ОСОБА_1 про незаконність джерел отримання даних про злочин, на думку суду, не знайшли свого підтвердження.

На думку суду не є підставою для скасування постанови слідчого доводи адвоката про те, що справа порушена по факту, а не відносно особи, на неправомірність дій якої посилався ОСОБА_2 Згідно вимог закону прийняття рішення про порушення кримінальної справи за фактом учинення злочину чи відносно конкретної особи належить до компетенції особи, яка порушує кримінальну справу. У звязку з цим суд не вправі скасовувати постанову про порушення кримінальної справи з тих підстав, що справу порушено за фактом вчинення злочину, а не відносно конкретної особи.

Оцінку доказів про наявність цивільно-правових відносин між ОСОБА_2 і ОСОБА_8 суд немає права робити на стадії розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи. Тому доводи адвоката в цій частині потребують перевірки під час проведення слідчих дій або при розгляді кримінальної справи по суті.

Суд, оцінивши всі доводи і досліджені матеріали в їх сукупності, прийшов до висновку, що справа №33-0008 порушена при наявності приводів і підстав, компетентною особою, з додержанням встановленого для цього порядку, з дотриманням інших вимог закону, а тому скарга адвоката ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого з ОВС УБОЗ Київської області Купрієнка В.М. про порушення кримінальної справи від 07 червня 2010 року не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст. 94, 98, 99, 236- 7, 236-8 КПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу адвоката ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого з ОВС УБОЗ Київської області Купрієнка В.М. від 07 червня 2010 року про порушення по заяві ОСОБА_2 кримінальної справи № 33- 0008 за фактом заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому, вчинене в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину передбаченого ч.4 ст. 190 КК України - залишити без задоволення.

Копію постанови направити прокурору Київської області, прокурору Подільського району міста Києва, старшому слідчому з ОВС УБОЗ Київської області Купрієнку В.М., адвокату ОСОБА_1, ОСОБА_2, адвокату ОСОБА_3, представнику ОСОБА_4

Постанова може бути оскаржена на протязі семи діб з дня її винесення до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд міста Києва.

Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді.

Суддя В.М. Бородій.