Ухвала від 19.08.2025 по справі 916/2463/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"19" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2463/14

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Демешин О. А., судді Шаратов Ю.А., Демченко Т.І., за участю секретаря судового засідання Прахт Є.І., розглянувши скаргу (вх. № 2-1146/25 від 18.07.2025р.) Управління капітального будівництва Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невжиття заходів по скасуванню арешту у виконавчому провадженні №51829566 по справі №916/2463/14 та про скасування арешту на грошові кошти ТОВ «ТТ-БУД», накладеного Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства в межах виконавчого провадження ВП № 51829566, по справі № 916/2463/14 :

За позовом: Управління капітального будівництва Одеської міської ради (позивач, стягувач, скаржник)

До Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТ-БУД» (відповідач, боржник)

За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору:

Одеської міської ради

Про стягнення 13 808 070,04грн.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 25 квітня 2016 року у справі № 916/2463/14 Господарським судом Одеської області допущено поворот виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2015 року - стягнуто з ТОВ «ТТ-БУД» (далі також Боржник) на користь Управління капітального будівництва Одеської міської ради (далі також УКБ ОМР, Стягувач) 13 881 120 грн. 04 коп., сплачених УКБ ОМР на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2015 року по справі № 916/2463/14.

На виконання Ухвали Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 року по справі № 916/2463/14 Господарським судом Одеської області видано Наказ про примусове виконання Ухвали Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 року по справі № 916/2463/14. Добровільно ТОВ «ТТ-БУД» дане рішення суду виконане не було.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 04.08.2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 51829566.

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.09.2018 року, виконавчий документ - наказ № 916/2463/14 виданий Господарським судом Одеської області 25.04.2016 року повернуто Стягувачу без виконання, на підставі п. 2, 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

05.11.2020р. Приморським ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було відкрито виконавче провадження ВП 63500859 з примусового виконання вищевказаного наказу суду від 25.04.2016р.

Постановою Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.12.2021 року по виконавчому провадженню ВП63500859 виконавчий документ було повернуто Стягувачу без виконання на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

03.06.2022р. Приморським ВДВС було відкрито виконавче провадження ВП 69160085 з виконання наказу суду по цій справі.

Постановою Другого ВДВС у м.Одесі від 06.02.2025р. по виконавчому провадженню ВП 69160085 виконавчий документ наказ про примусове виконання ухвали суду по справі №916/2463/14 від 25.04.2015р. було повернуто стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни, відкрито виконавче провадження ВП № 77112219, з примусового виконання Наказу Господарського суду по справі № 916/2463/14. Та Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анною Володимирівною від 06.02.2025 року накладено арешт на кошти, які містяться на рахунках боржника у банківській установі: ПАТ «МТБ Банк» МФО 328168.

18.07.202 року суд отримав скаргу (вх. № 2-1146/25) Управління капітального будівництва Одеської міської ради на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягає у відмові у скасуванні арешту у виконавчому провадженні №51829566 по справі №916/2463/14.

12.08.2025 року (вх.№25264) від Міністерства юстиції України, як особи уповноваженої діяти від імені Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, надійшли заперечення на скаргу Управління капітального будівництва Одеської міської ради в яких зазначено про незгоду з цією скаргою з огляду на те, що дії виконавця, пов`язані з відмовою у скасуванні арешту у зв`язку з поверненням стягувачу виконавчого документа відповідали чинному законодавству і на цей час відсутні правові підстави для скасування арешту. Також у запереченням зазначено про те, що виконавчий збір по виконавчому провадженню№51829566 не було сплачено. Крім того, в запереченнях звертається увага на пропуск скаржником строку звернення до суду з вказаною скаргою.

18.08.2025 року (вх.№25755/25) від скаржника - Управління капітального будівництва Одеської міської ради надійшли додаткові письмові пояснення з урахуванням заперечень Міністерства юстиції України, якими скаржник змінив свої вимоги.

Скаржник з урахуванням поданих змін просить суд скасувати арешт, накладений Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства в межах виконавчого провадження ВП № 51829566, на грошові кошти, що перебувають на рахунку НОМЕР_1 відкритого в ПАТ «МТБ БАНК, (МФО 328168, код ЄДРПОУ 21650966, 68003, Одеська область, м. Чорноморськ, просп. Миру, 28).

Таким чином, приймаючи до уваги, що скарга не містить вимог про визнання неправомірними дій чи бездіяльності державного виконавця та вимог про зобов`язання державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), судом зазначена скарга розглядається як заява, подана в межах справи № 916/2463/14, про зняття арешту за рішенням суду, на підставі ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга (заява) Управління капітального будівництва ОМР підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Ухвалою від 25 квітня 2016 року у справі № 916/2463/14 Господарським судом Одеської області допущено поворот виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2015 року - стягнуто з ТОВ «ТТ-БУД» (далі також Боржник) на користь Управління капітального будівництва Одеської міської ради (далі також УКБ ОМР, Стягувач) 13 881 120 грн. 04 коп., сплачених УКБ ОМР на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2015 року по справі № 916/2463/14.

На виконання Ухвали Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 року по справі № 916/2463/14 Господарським судом Одеської області видано Наказ про примусове виконання Ухвали Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 року по справі № 916/2463/14. Добровільно ТОВ «ТТ-БУД» дане рішення суду виконане не було.

З метою примусового виконання Наказу Господарського суду по справі №916/2463/14, згідно зі Законом України «Про виконавче провадження» УКБ ОМР звернулося до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 04.08.2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 51829566.

Постановою про арешт коштів боржника від 26.08.2016 року накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках: код фінансової установи: 328168, назва фінансової установи: ПАТ «Марфін Банк», код фінансової установи: 328209, назва фінансової установи: АБ «Південний», та у всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТ-Буд».

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.09.2018 року, виконавчий документ - наказ № 916/2463/14 виданий Господарським судом Одеської області 25.04.2016 року повернуто Стягувачу без виконання, на підставі п. 2, 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

В подальшому, Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради було пред`явлено виконавчий документ - наказ № 916/2463/14 виданий Господарським судом Одеської області 25.04.2016 року, до примусового виконання до Другого Приморського Відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Постановою Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.12.2021 року виконавчий документ повернуто Стягувачу без виконання на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

В подальшому, УКБ ОМР звернулось з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання Наказу Господарського суду Одеської області по справі № 916/2463/14 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни, відкрито виконавче провадження ВП № 77112219, з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі № 916/2463/14. та постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анною Володимирівною від 06.02.2025 року накладено арешт на кошти, які містяться на рахунках боржника у банківській установі: ПАТ «МТБ Банк» МФО 328168.

Вимогою ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно із вищезазначеним положенням законодавства, Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анною Володимирівною, в рамках виконання рішення суду, було направлено платіжну інструкцію № 6451 від 04.03.2025 року щодо стягнення грошових коштів з рахунку Боржника у розмірі 15 269 601,04 грн. №22133 на суму 15 269 601.04 грн, призначення платежу стягнення; за ВП №77112219; з виконання виконавчого документу; наказ у справі №916/2463/14; виданий 25.04.2016; документ видав Господарський суд Одеської області.

Однак, листом від 07.03.2025 року за вих. № 00/1437-0/61.2.2-БТ-К ПАТ «МТБ БАНК» повідомив, що у разі надходження грошових коштів на поточний рахунок боржника та отримання Банком платіжної інструкції за виконавчим провадженням № 77112219 в рамках, якого було винесено постанову про арешт коштів від 06.02.2025 року, таку платіжну інструкцію можливо виконати лише за умови отримання Банком інших документів органів державної виконавчої служби про зняття арешту з коштів.

З даного листа вбачається, що до теперішнього часу наявний арешт коштів боржника, накладений згідно постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26.08.2016 року за виконавчим провадженням ВП № 51829566, відкритим на примусове виконанні наказу Господарського суду Одеської області № 916/2463/14 від 25.04.2016 року про стягнення з ТОВ «ТТ-БУД» грошових коштів в сумі 13 881 120 грн.

Таким чином, на переконання заявника, за наявності даного арешту УКБ ОМР не може отримати кошти, визначені Наказом про примусове виконання Ухвали Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 року по справі № 916/2463/14, у зв`язку з тим, що за попереднім виконавчими провадженням, що було відкрито на виконання того ж самого виконавчого документу Наказу про примусове виконання Ухвали Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 року по справі № 916/2463/14, накладено арешт на один і той самий рахунок Боржника, і до зняття попереднього арешту неможливо виконати судове рішення № 916/2463/14 за відкритим на даний час виконавчим провадженням № 77112219 за тим же самим виконавчим документом.

У зв`язку з вказаними обставинами 03.07.2025 року УКБ ОМР звернулося із заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зняття арешту, накладеного в межах виконавчого провадження ВП № 51829566, на грошові кошти, що перебувають на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «МТБ БАНК .

Листом від 10.07.2025 року, який отримано УКБ ОМР 10.07.2025р. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відмовлено УКБ ОМР в знятті вищезазначеного арешту, оскільки на даний час відсутні підстави для зняття арешту з майна (коштів) боржника.

Тобто, як зазначено вище, заявник вважає, що наявність арешту, накладеного органом державної виконавчої служби в 2016 році по виконавчому провадженню ВП №51829566 перешкоджає належному виконанню судового рішення про стягнення грошових коштів з ТОВ «ТТ-БУД» на користь Управління капітального будівництва ОМР чим порушує права стягувача, приймаючи до уваги, що виконавчий документ (наказ Господарського суду Одеської області № 916/2463/14 від 25.04.2016 року) наразі перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. та не може бути виконаний через вищевикладені обставини.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтями 129 та 129-1 Конституції України встановлено обов`язковість судових рішень. Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно, належним чином та у повному обсязі.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Частинами другою та сьомою статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень є Закон України «Про виконавче провадження» (Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст.1, 2, ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно п. 1 ч 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Згідно ч. 3 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред`явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях.

Відповідно до п. 80 Інструкції Національного банку України № 163 від 29.07.2022 року кошти, арештовані на рахунку платника, забороняється використовувати до надходження платіжної інструкції стягувача за тим документом про арешт коштів, для забезпечення виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством України документів про зняття арешту з коштів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час наявний арешт на рахунку боржника, накладений по виконавчому провадженню ВП 51829566, робить неможливим виконання виконавчого документу (наказу Господарського суду Одеської області №916/2463/14 від 25.04.2016 року) в межах виконавчого провадження ВП № 77112219, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анною Володимирівною з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі № 916/2463/14.

При цьому, суд звертає увагу на те, що із заперечень Міністерства юстиції України на скаргу вбачається, що матеріали виконавчого провадження ВП 51829566 наразі знищено у зв`язку із закінченням строків його зберігання, що робить неможливим скасування арешту інакше, ніж в порядку, передбаченому частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд звертає увагу, що Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України обгрунтовано не знімався арешт у зв`язку з поверненням стягувачу виконавчого документа, оскільки третім реченням частини 3 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено можливості зняття арешту в разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, встановлених п.5 ч.1 статті 37 вказаного Закону. Зняття арешту в разі повернення виконавчого документа можливе лише, якщо виконавчий документ повертається стягувачу на підставі пунктів 1,3, 11 частини першої цієї статті.

Також, частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», визначено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

Судом встановлено відсутність підстав для зняття арешти з грошових коштів на банківському рахунку боржника (ТОВ «ТТ-БУД») відповідно до вимог частини 4 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Між тим, частиною 5 статті 37 вищевказаного Закону встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наявність арешту грошових коштів боржника на банківському рахунку по виконавчому провадженню, яке на цей час знищено у зв`язку із закінченням термінів зберігання, не забезпечує виконання судового рішення, а навпаки перешкоджає здійсненню такого виконання чим порушуються права УКБ ОМР щодо отримання належних йому грошових коштів, як за відкритим виконавчим провадженням, так і у добровільному порядку виконання Боржником.

За таких обставин, на думку суду, єдиною можливістю забезпечити належне виконання судового рішення та усунути перешкоди такого виконання є зняття арешту за рішенням суду, в порядку ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

За позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.

Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, ст. 129-1, ч. 2 якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Також, Конституційний Суд України, взявши до уваги ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04).

На підставі аналізу ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, Конституційний Суд України у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. ст. 129, 129-1 Конституції України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Оскільки, як зазначалось вище, судом не вбачається протиправності дій/бездіяльності державного виконавця щодо його відмови у знятті арешту з майна боржника при поверненні виконавчого документа стягувачу, проте наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, а також враховуючи те, що положеннями ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, суд вважає, що з метою ефективного захисту прав скаржника (заявника) арешт, накладений на майно боржника, підлягає скасуванню судом на підставі частини п`ятої статті 59 вищевказаного Закону.

Щодо заперечень на скаргу, наданих Міністерством юстиції України в частині того, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не було допущено порушень, щодо нездійснення зняття арешту грошових коштів ТОВ «ТТ-БУД», як на момент повернення виконавчого документа стягувачу, так і на момент звернення Управління капітального будівництва ОМР із заявою про зняття такого арешту, - суд погоджується з тим, що ці дії/бездіяльність державного виконавця не можуть бути визнані протиправними, про що було зазначено вище.

В частині заперечень про те, що по виконавчому провадженні ВП 51829566 не було стягнуто виконавчий збір, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» - у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Матеріали справи не містять доказів, як винесення державним виконавцем відповідної постанови по виконавчому провадженню ВП 51829566 про стягнення з ТТ-БУД» виконавчого збору, так і доказів відкриття виконавчого провадження на підставі такої постанови, як виконавчого документа. Навпаки, як вбачається з надано заявником відомостей про результат пошуку виконавчих проваджень щодо боржника (ТОВ «ТТ-БУД») виконавчих проваджень відкритих на підставі постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору не існує.

Стосовно заперечень Міністерства юстиції України про пропуск скаржником строку на оскарження дій/бездіяльності державного виконавця, суд звертає увагу, що при поданні Управлінням капітального будівництва ОМР скарги 18.07.2025р. ним оскаржувалась бездіяльність державного виконавця в частині відмови у скасуванні арешту, накладеного на грошові кошти боржника (ТОВ «ТТ-БУД»), викладеної в листі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за №97798/115945-9-25/20.1 від 10.07.2025р., Вказаний лист був отриманий Управлінням капітального будівництва ОМР 10.07.2025р. (вх.№02-04/1178).

Таким чином, строк на оскарження заявником не був пропущений. Крім того, суд звертає увагу, що після зміни вимог своєї скарги, вона розглядається, як заява про зняття арешту з грошових коштів боржника, в межах цієї справи, в порядку, передбаченому частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Для подачі таких заяв чинним законодавством обмеження щодо строків звернення не встановлено..

Також, приймаючи до уваги те, що, як зазначалось вище, стягувачем в межах трирічного строку наказ Господарського суду Одеської області № 916/2463/14 від 25.04.2016 року три рази повторно надавався до органів примусового виконання рішень, суд вважає, що строк пред`явлення цього наказу до виконання Управлінням капітального будівництва не був пропущений.

З огляду на вищевикладене, скарга (заява) Управління капітального будівництва Одеської міської ради, з урахуванням змін, викладених в додаткових поясненнях заявника (вх.№25755/25 від 18.08.2025р.) підлягає задоволенню. , у зв`язку з чим, скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 343, 344, 234, 235 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Управління капітального будівництва Одеської міської ради (вх.№ 2-1146/25 від 18.07.2025р.) з урахуванням змін, викладених в додаткових поясненнях Управління капітального будівництва Одеської міської ради (вх.№25755/25 від 18.08.2025р.) задовольнити.

2. Скасувати арешт, накладений Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження ВП № 51829566, на грошові кошти, що перебувають на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТ-БУД» НОМЕР_1 відкритого в ПАТ «МТБ БАНК, (МФО 328168, код ЄДРПОУ 21650966, 68003, Одеська область, м. Чорноморськ, просп. Миру, 28).

Ухвала набрала законної сили « 19» серпня 2025 року

та може бути оскаржена в порядку ст.253-259 ГПК України.

Повну ухвалу складено « 20» серпня 2025 року.

Головуючий суддя О.А. Демешин

Суддя Ю.А. Шаратов

Суддя Т.І. Демченко