Постанова від 24.07.2025 по справі 522/9023/22

Номер провадження: 22-ц/813/4060/25

Справа № 522/9023/22

Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю. І.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Одеський національний морський університет

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Римар Дар`я Володимирівна

на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 22 жовтня 2024 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського національного морського університету про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи від 23.10.2021 року № 146 вк/вп, поновлення на роботі та зобов`язання надати відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Одеського національного морського університету, в якій просить: визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи від 23.10.2021 № 146 вк/вп; поновити ОСОБА_1 на посаді викладача кафедри «Філології» за основним місцем роботи; зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею 6-ти річного віку, згідно Довідки № 15 форми № 080-1/0 від 21.10.2021 про потребу дитини у домашньому догляді; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позову зазначено, що 23.11.2020 наказом № 219 вк/о її було прийнято на посаду викладача кафедри «Філології» за основним місцем роботи з 24.10.2020 по 31.08.2021 до конкурсного заміщення вакантної посади у встановленому порядку. 10.06.2021 відповідачем було видано наказ № 148 вк/о про її звільнення із займаної посади у зв`язку із закінченням строку роботи згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України. 30.06.2021 нею було подано заяву про перенесення відпустки наданої наказом від 04.03.2021 №35 вк/вп з 01.07.2021 по 10.08.2021 на термін з 01.09.2021 по 11.10.2021 з проханням відмінити наказ по звільнення 31.08.2021 та звільнити її останнім днем відпустки 11.10.2021, про що був виданий відповідний наказ від 07.07.2021 № 100 вк/вп. 21.10.2021 нею було подано заяву про перенесення частини відпустки наданої наказом від 07.07.2021 № 100 вк/вп з 01.09.2021 по 11.10.2021 на термін з 19.10.2021 по 25.10.2021 у зв`язку із хворобою під час відпустки та відмінити наказ про звільнення від 11.10.2021 та звільнити її останнім днем відпустки 25.10.2021, про що був виданий відповідний наказ від 23.10.2021 № 146 вк/вп. Разом з тим, 22.10.2021 нею було надано до відділу кадрів відповідача заяву про надання їй відпустки по догляду за дитиною та копію Довідки № 15 форми № 080-1/0 від 21.10.2021 про потребу дитини у домашньому догляді. На що її було повідомлено про те, що з 23.10.2021 вона може йти у відпустку по догляду за дитиною, а наказ про звільнення буде перенесено після її виходу на роботу - з 21.10.2022. Копію наказу про відпустку для догляду за дитиною до 6 років їй надіслано не було. 22.12.2021 вона направила на адресу відповідача ще одного листа з проханням надати їй копію наказу про надання відпустки без збереження заробітної плати до досягнення дитиною 6-ти річного віку. 25.01.2022 на її адресу надійшла відповідь що її звільнено наказом від 23.10.2021 та підстав для його скасування немає. Вважає, що відповідач вчинив неправильно звільнивши її наказом від 23.10.2021 при тому що у неї відпустка закінчувалась 25.10.2021 і вона повідомила про необхідність догляду за дитиною 22.10.2021. Також вона надала до відділу кадрів копію відповідної медичної довідки. Про те, що її звільнили заднім числом свідчить той факт, що копію наказу про звільнення вона не отримала по сьогоднішній день. Так само по сьогоднішній день вона не отримала свою трудову книжку. Останню виплату їй провели лише 29.12.2021, а відомості до електронного кабінету платника податків про її звільнення були внесені лише 07.02.2022.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 22 жовтня 2024 року ухвалено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеського національного морського університету про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи від 23.10.2021 року № 146 вк/вп, поновлення на роботі та зобов`язання надати відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, відмовити.

Суд першоїінстанції керувавсятим,що наявністьпідстав длязвільнення позивачкивідповідно доп.2ч.1ст.36КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору доведена відповідачем, не спростована позивачкою та підтверджується зібраними у справи доказами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Римар Д.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2024 року по справі № 522/9023/22.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеського національного морського університету щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 з роботи від 23.10.2021 № 146 вк/вп; поновити ОСОБА_1 на посаді викладача кафедри «Філології» за основним місцем роботи; зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею 6-ти річного віку, згідно Довідки № 15 форми № 080-1/0 від 21.10.2021 про потребу дитини у домашньому догляді.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що 22.10.2021 року ОСОБА_1 самостійно з`явилась до ОНМУ до відділу кадрів та надала копії довідки про потребу дитини у домашньому догляді № 15 форми № 080-1/0 від 21.10.2021 року разом з заявою про надання такої відпустки, тому була впевнена, що продовжує працювати, оскільки не була ознайомлена з наказом про звільнення та не отримувала трудової книжки після звільнення, всупереч вимогам діючого законодавства. ЇЇ не було ознайомлено з будь-якими локальними актами підприємства, щодо правильності подачі заяв та довідок, це виключно обов`язок роботодавця. Порядок реєстрації заяв, зокрема, щодо присвоєння реєстраційних індексів, відповідні реєстраційні форми має бути закріплено в Інструкції з діловодства організації. Все це відсутнє у кадровій службі відповідача.

Отже, з огляду на порушення процедури звільнення працівника та халатність відділу кадрів відповідача з підстав загублення заяви та довідки про потребу дитини у домашньому догляді № 15 форми № 080-1/0 від 21.10.2021 року існують всі підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначив, що ОСОБА_2 ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні на етапі подання до суду апеляційної скарги не надала жодних доказів того, що нею дійсно було подано 22.10.2021 року до Одеського національного морського університету заяву про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку. Натомість за відомостями Одеського національного морського університету 22.10.2021 року ОСОБА_2 не подавала жодних документів до ОНМУ. Всі заяви подані на ім`я ректора Одеського національного морського університету в обов`язковому порядку реєструються канцелярією ОНМУ та про отримання заяви на другому екземплярі в обов`язковому порядку здійснюється відмітка.

Отже, Приморським районним судом м. Одеси було прийнято законне рішення про відмову в задоволенні позовної заяви.

Пояснення учасників справи

У судовому засіданні представник позивача адвокат Римар Д.В. надав усні пояснення по суті справи, доводи скарги підтримала, зазначивши при цьому, що рішення суду першої інстанції є помилковим, а також прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належно, тому, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Наказом № 219 вк/о від 23.11.2020 позивачку було прийнято на посаду викладача кафедри «Філологія» з 24.11.2020 по 31.08.2021.

21.10.2021 ОСОБА_1 звернулася з заявою на ім`я т.в.о. ректора ОНМУ Маркова В., в якій просила перенести відпустку (частину відпустки) надану згідно наказу № 100 вк/вп від 07.07.2021 з терміну 05.10.2021 по 11.10.2021 (7 к.д.) на термін з 19.10.2021 по 25.10.2021 (7 к.д.) у зв`язку з хворобою під час відпустки та звільнити її останнім днем 25.10.2021. Просила відмінити наказ про звільнення від 17.10.2021 (а.с. 16).

Відповідно до витягу з наказу № 146 вк/вп від 23.10.2021 наказано перенести частину відпустки ОСОБА_1 викладачу кафедри «Філологія» основну щорічну, надану наказом від 07.07.2021 № 100 вк/вп (у зв`язку з хворобою під час відпустки). Період відпустки: з 05.10.2021 по 11.10.2021 (7 к.д.) на період з 19.10.2021 по 25.10.2021 (7 к.д.). Відмінити наказ про звільнення від 07.07.2021 № 100 вк/вп та звільнити 25.10.2021 останнім днем щорічної відпустки, на підставі заяви ОСОБА_1 , п. 2 ст. 36 КЗпП України, ст. 3 Закону України «Про відпустки» (а.с. 15).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 20.12.2021 на ім`я ректора ОНМУ Руденка С. просить надати їй відпустку по догляду за дитиною до 6 років з 21.10.2021 по 21.10.2022 згідно довідки № 15 за медичною формою № 080-1/о для догляду за ОСОБА_3 . На вказаній заяві міститься відмітка відділу кадрів від 20.12.2021 «Звільнена з займаної посади у зв`язку із закінченням терміну роботи» (а.с. 14).

22.12.2021 ОСОБА_1 направила на адресу ректора ОНМУ Руденка С. лист, в якому зазначило, що 22.10.2021 нею було надано до відділу кадрів копію Довідки № 15 форми № 080-1/о від 21.10.2021 про потребу дитини у домашньому догляді, на що її було повідомлено, що з 23.10.2021 вона може йти у відпустку для догляду за дитиною. Просить направити копію наказу про відпустку для догляду за дитиною на її адресу (а.с. 17, 18).

Відповідно до листа ОНМУ № к/35 від 10.01.2022 на адресу ОСОБА_1 повідомлено, що будь-яких документів та заяв, крім перерахованих у листі, до відділу кадрів від неї не поступало. Таким чином, відповідно до наказу від 23.10.2021 № 146 вк/вп її звільнено останнім днем відпустки 25.10.2021 згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України, ст. 3 Закону України «Про відпустки» (а.с. 19).

26.01.2022 ОСОБА_1 направила на адресу ректора ОНМУ Руденка С. лист, в якому зокрема просила скасувати помилковий наказ про звільнення № 146 вк/вп від 23.10.2021; з 22.10.2021 відправити її у відпустку по догляду за дитиною від 22.10.2021 (а.с. 20 21).

Відповідно до листа ОНМУ № к/188 від 08.02.2022 на адресу ОСОБА_1 зокрема повідомлено, що свідоцтво про народження дитини та копія довідки про потребу у догляді були вперше подані лише з листом від 22.12.2021, фактично отриманим ОНМУ 29.12.2021. Звільнення на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України відбулося також на підставі її заяви, де просила звільнити її останнім днем відпустки. Своє бажання відкликати заяву до адміністрації не надавала (а.с. 22).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Вирішуючи спір,суд першоїінстанції застосуваврелевантні нормиправа,так,виходив зтого,що згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно статті 23КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Підставою для укладення строкового трудового договору є заява працівника про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Верховним Судом у постанові від 16.11.2020 у справі № 753/5107/18 сформовано правовий висновок, згідно якого припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України.

Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна зі сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Відповідно до ст.179КЗпП України у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини в обов`язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Згідно положень п. 3 ч. 1 ст.25Закону України«Про відпустки» відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов`язковому порядку матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно доч.1,2ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1ст.81ЦПК Українивстановлено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.3ст.89ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що відповідачем було винесено оскаржуваний наказ № 146 вк/вп від 23.10.2021 про звільнення позивачки 25.10.2021 на підставі заяви ОСОБА_1 від 21.10.2021 про перенесення відпустки з терміну 05.10.2021 по 11.10.2021 (7 к.д.) на термін з 19.10.2021 по 25.10.2021 (7 к.д.) у зв`язку з хворобою під час відпустки та звільнення її останнім днем 25.10.2021.

При цьому, до вказаної заяви від 21.10.2021 не було долучено довідку № 15 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді від 21.10.2021 (Форма № 080-1/о).

Будь-яких доказів про відкликання заяви від 21.10.2021 позивачем не надано.

Натомість із заявою на ім`я т.в.о. ректора ОНМУ Маркова В. про надання відпустки по догляду за дитиною до 6 років з 21.10.2021 по 21.10.2022 згідно довідки № 15 за медичною формою № 080-1/о для догляду за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулась лише 20.12.2021, тобто фактично через два місяці після її звільнення на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, обґрунтовано виходив з того, що звільнення позивача на підставізаяви ОСОБА_1 ,за п.2ст.36КЗпП України,ст.3Закону України«Про відпустки»є законним, без порушення норми ч. 3 ст. 184 КЗпП України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Римар Дар`я Володимирівна залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 22 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький