Постанова від 19.08.2025 по справі 214/9035/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7899/25 Справа № 214/9035/24 Суддя у 1-й інстанції - Чернова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2025 року м.Кривий Ріг

Справа № 214/9035/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.

сторони:

позивачка ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне промислове підприємство «Кривбаспромводопостачання»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядкуспрощеного позовногопровадження,апеляційну скаргу відповідача Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року, яке ухвалене суддею Черновою Н.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 15травня 2025року, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що 15 червня 2023 року у справі 214/1498/18 ухвалено рішення у справі за позовом до ДПП «Кривбаспромводопостачання» про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яким відмовлено їй у задоволенні вимог. Однак, постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року скасовано рішення суду від 15 червня 2023 року та постановлено скасувати наказ ДПП «Кривбаспромводопостачання» № 88-к від 15.02.2018 про припинення трудового договору з нею та поновлено її на посаді бактеріолога підприємства з 18 січня 2024 року; стягнуто на її користь з ДПП «Кривбаспромводопостачання» середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 55 670,00 грн., без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Після поновлення її на посаді вона 29 січня 2024 року звільнилась з підприємства за власним бажанням. Вважає, що період вимушеного прогулу становив з 15.02.2018 по 18.01.2024 та складав 1500 робочих днів, а тому загальна сума заробітку, за час вимушеного прогулу, підлягала стягненню з відповідача на день винесення постанови Дніпровського апеляційного суду від 17.01.2024 та складала 549 375,00 грн. (1500 р.д. * 366,35 грн.). Вважає, що оскільки справа про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу довготривало розглядалась судами не з вини працівника, орган, який розглядав трудовий спір, повинен винести рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, з урахуванням часткової суми стягненого заробітку, за період з 15.02.2018 по 21.09.2018, в сумі 55 670,00 грн.

Уточнивши позовні вимоги, позивачка просила суд: стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 493 735,00 грн., ураховуючи, що загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягала стягненню з відповідача на день винесення постанови Дніпровським апеляційним судом від 17.01.2024 складала 549 375,00 грн. за 1 500 робочих днів, а постановою суду від 17.01.2024 було задоволено вимогу лише про стягнення середнього заробітку за 152 календарні дні в межах заявлених на час розгляду справи судом першої інстанції.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.09.2018 до 17.01.2024 в сумі 493 735 гривень 00 коп., з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 211 гривень 20 коп.

В апеляційній скарзі відповідач Державне промислове підприємство «Кривбаспромводопостачання» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, посилаючись на неправьне застосовування судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування всіх обставин справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом відкрито провадження за позовною заявою, яка не відповідає вимогам ЦПК України, та проігноровано клопотання відповідача про закриття провадження у справі. Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.04.2025 року уточнені позовні вимоги були прийняті судом з порушенням норм процесуального права, зокрема, щодо строків та порядку подання уточненого позову, який стосувався саме зміни предмета позову.

У справі за позовом ОСОБА_1 до Державного промислового підприємства Кривбаспромводопостачання про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (справа №214/1498/18), де предмет позовних вимог тісно пов`язаний із справжнім позовом, позовна заява розглядалася майже п`ять років, оскільки позивачкою систематично вчинялися діяння спрямовані на більш тривалий розгляд справи судом першої, апеляційної та касаційної інстанцій, що містяться в Саксаганському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в матеріалах справи №214/1498/18. Згідно матеріалів справи № 214/1498/18, під час здійснення судового провадження у даній справі за ініціативою сторони позивача неодноразово, за сукупністю впродовж 15 місяців відкладався розгляд справи, за різноманітних підстав, в тому числі мали місце неявки сторони позивача та неодноразове зловживання останніми процесуальними правами у вигляді безпідставних клопотань, в тому числі про виклик свідків, що вказує лише на винну, умисну обставину сторони позивача щодо свідомого вчинення дій на затягування судового процесу, з метою отримання більшого розміру грошових коштів від роботодавця в порушення вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України.

Суд протиправно здійснив розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, без врахування 4-х денного робочого тижня.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Державного промислового підприємства Кривбаспромводопостачання Литвиненка Є.М., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 12 березня 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, який неодноразово уточнювала, та в редакції позову від 25.09.2018 просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ №88-к від 15.02.2018 року про припинення трудового договору, поновивши її на роботі на посаді бактеріолога ДПП «Кривбаспромводопостачання» з 15 лютого 2018 року, стягнути на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 55676,00 грн., моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., та судові витрати.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2023року скасовано, позов ОСОБА_1 до Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання», третя особа - Первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.

Скасовано наказ Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» № 88-к від 15.02.2018 про припинення трудового договору з ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді бактеріолога Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» з 15 лютого 2018 року.

Стягнуто з Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 55670 грн. 00 коп. без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

За розрахунками суду апеляційної інстанції, позивачкою надано довідку про середній заробіток, згідно якої за два останні повні місяці перед звільненням (грудень 2017, січень 2018 року) вона отримала дохід в сумі 15 016,61грн. (за грудень 20177435,86; за січень 20187580,75). За цей період було відпрацьовано 41 робочий день (в грудні 2017 20 р.д.; в січні 2018 21р.д.). Таким чином, середньоденний заробіток складає 366,25грн. (15061,61/41=366,25).

На момент подачі позову, в остаточній редакції 25.09.2018, період вимушеного прогулу складав 152 дні. Таким чином, за період вимушеного прогулу до стягнення підлягає сума 55670,00 грн. (366,21 грн. * 152 дні) в межах заявлених позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 14 травня 2024 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року залишено без змін.

Встановивши, що позивачку ОСОБА_1 поновлено на роботі постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 14 травня 2024 року, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22.09.2018 до 17.01.2024, оскільки період вимушеного прогулу позивачки ОСОБА_1 складав з 15.02.2018 (дата наказу про звільнення) до 17.01.2024 (дата постанови суду апеляційної інстанції), а питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було вирішено судом при поновленні її на роботі лише за 152 дні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом першої інстанції.

Так, відповідно до частини першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Період вимушеного прогулу визначається робочими днями.

Згідно із постановою Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Ураховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що незаконні дії відповідача Державного промисловогопідприємства Кривбаспромводопостачання позбавили ОСОБА_1 можливості працювати у період з 15.02.2018 (дата наказу про звільнення) до 17.01.2024 (дата постанови суду апеляційної інстанції) та призвели до порушення її конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, у зв?язку з чим є правові підстави для застосувати до спірних правовідносин норму частини другоїстатті 235КЗпП України та покладення на відповідача обов`язку відшкодувати позивачці середній заробіток за весь час її перебування у вимушеному прогулі.

Оскільки, постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 14 травня 2024 року, стягнуто з Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 55670 грн. 00 коп., за період вимушеного прогулу, який становить лише за 152 дні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22.09.2018 до 17.01.2024, оскільки період вимушеного прогулу позивачки ОСОБА_1 складав з 15.02.2018 (дата наказу про звільнення) до 17.01.2024 (дата постанови суду апеляційної інстанції), і позивачка має право на стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано встановлення у ДПП «Кривбаспромводопостачання» неповного робочого тижня (4-денного), оскільки стороною відповідача не надано контр розрахунок на обґрунтування заперечень проти позову, а лише зазначено про незгоду з наданим стороною позивача розрахунком. При цьому, з наданих до суду першої інстанці наказів відповідача встановлено, що запровадження режиму неповного робочого тижня мало тимчасовий та періодичний характер, з огляду на перелік працівників та їх посад (а.с 50), указане запровадження стосувалося не всіх працівників, доказів запровадження такого режиму праці саме для посади позивачки, суду не надано.

Не можна погодитись і з доводами апеляційної скарги про те, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного проугулу має бути обмежено річним строком, оскільки, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного промислового підприємства Кривбаспромводопостачання про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (справа №214/1498/18), де предмет позовних вимог тісно пов`язаний із справжнім позовом, позовна заява розглядалася майже п`ять років, оскільки позивачкою систематично вчинялися діяння спрямовані на більш тривалий розгляд справи судом першої, апеляційної та касаційної інстанцій, що містяться в Саксаганському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в матеріалах справи №214/1498/18.

Так, як вірно враховано судом першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 21 травня 2025 року у справі № 361/150/20 (провадження № 61-461св25) виснував, що в контексті положень частини 2 статті 235 КЗпП України, виплата працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу не обмежується річним строком у випадку, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника. З метою правильного застосування положень частини другої статті 235 КЗпП України, слід надати оцінку послідовності реалізації позивачкою її процесуальних прав та встановити, чи вчинення нею окремих процесуальних дій вплинуло на тривалість розгляду справи. У цій справі Верховний Суд звернув увагу, що «враховуючи тривалий розгляд цієї справи (ОСОБА_1 пред`явила позов у січні 2020 року), при вирішенні позову у цій частині вимог слід надати оцінку тому, чи реалізація позивачкою її процесуальних прав не сприяла тривалому розгляду справи. Так, як слідує з матеріалів справи, протягом розгляду справи у суді першої інстанції, позивачка неодноразово змінювала підстави позову та уточнювала його, залучала до розгляду нових представників, що потребувало відкладення та перенесення судових засідань за клопотаннями позивачки, зверталася з клопотанням про зупинення провадження до вирішення іншої справи. Також ОСОБА_1 ініціювала призначення у справі експертизи з питань, які згідно з постановою Київського апеляційного суду від17 жовтня 2023 року не впливали на можливість встановлення обставин справи та надання їх оцінки судом», що не було враховано судами, а тому справу повернуто на розгляд до суду першої інстанції.

Разом з тим, відповідачем ДПП Кривбаспромводопостачання не надано суду належних та допустимих дкоазів щодо вчинення позивачкою ОСОБА_1 умисних дій щодо затягування строків розгляду цивіьної спарви №214/1498/18, а подання учасником справи до суду клопотань, оскарження судового рішення в апеляціній інстанції, є процесцальним правом учасника справи та не свідчить про наявність умисних дій, спрямованих на свідоме затягування розгляду справи.

Не приймаються колегією суддів й доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесального парва при відкритті провадження у справі, оскільки це не призвело до ухваленя незаконного рішення суду, а, згідно ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у апелянта іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь апелянта.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.

Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимогст.89 ЦПК Україниоцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1статті 382 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2025 року.

Головуючий:

Судді: