Ухвала від 26.08.2025 по справі 941/181/25

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ провадження 11-кп/4809/572/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Справа № 941/181/25 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

Категорія - ст. 392 ч. 2 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2025 року м. Кропивницький

Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді у складі колегії суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

переглянула у письмовому провадженні, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 , який здійснює захист підозрюваного ОСОБА_6 , ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 30.07.2025, якою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 27.09.2025, до 16 години 30 хвилин, із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 гривень.

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Петрівського районного суду Кіровоградської області перебуває обвинувальний акт (кримінальне провадження № 12023120000000871 від 14.08.2023, судова справа ЄУНС 941/181/25) про обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_8 , ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України.

У межах кримінального провадження № 12023120000000871 від 14.08.2023 ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні ряду злочинів у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин групою осіб, за попередньою змовою, зокрема, у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, передачі наркотичних засобів та психотропних речовин у місця позбавлення волі, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України.

Обставини вчинення кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_6 , наразі такі.

ОСОБА_7 , утримуючись уДУ «Петрівська виправна колонія №49»,діючи спільно з іншими ув`язненими даної колонії ОСОБА_8 , маючи умисел незаконного придбання, зберігання з метою збуту та передачі умісця позбавлення волі наркотичного засобу - метадону,у період не пізніше 25.02.2024, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, через стільниковий зв`язок мережі операторів телекомунікаційних мереж, а також під час особистих зустрічей, використовуючи, на даний час невстановлених досудовим розслідуванням, різних ув`язнених, з метою особистого вживання, організували та здійснили передачу наркотичного засобу - метадону, з міста Дніпро, на територію ДУ «Петрівська виправна колонія №49».

Встановлено, що ОСОБА_7 спільно із засудженим ОСОБА_8 , здійснили пошук, замовлення, а згодом і придбання наркотичного засобу за невстановлених на даний час обставин, на територію установи, де вони утримуються.

Після чого, за попередньою змовою між собою, для досягнення свого злочинного умислу, залучили до своєї схеми знайомого ОСОБА_6 (який раніше відбував покарання в ДУ «Петрівська виправна колонія №49»), який був обізнаний у злочинний план ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , для безпосереднього здійснення передачі посилки харчових продуктів в яких знаходився замаскований наркотичний засіб - метадон, з м. Дніпро до с. Новий Стародуб, Кіровоградська область (ДУ «Петрівська виправна колонія №49») кур`єрською доставкою «Нової пошти».

ОСОБА_6 будучи обізнаним у злочинний план ув`язнених, та розуміючи про дійсну мету передачі посилки на ОСОБА_8 , а також знаючи про перебування наркотичного засобу у даній посилці, 25.02.2024 перебуваючи у відділенні «Нової пошти» № 19 м. Дніпро, використовуючи свої особисті дані, а саме ОСОБА_6 , використовуючи послуги кур`єрської доставки, здійснив відправлення посилки на адресу ДУ «Петрівська виправна колонія №49», що розташована у с. Новий Стародуб, вул. Польова, 1, Кіровоградська область, де особу отримувача зазначив ОСОБА_8 .

У аналогічний спосіб ОСОБА_6 , 17.03.2024, перебуваючи у відділенні «Нової пошти» № 19 м. Дніпро, використовуючи анкетні данні іншої особи а саме ОСОБА_9 , використовуючи послуги кур`єрської доставки, здійснив відправлення посилки на адресу ДУ «Петрівська виправна колонія №49», що розташована у с. Новий Стародуб, вул. Польова, 1, Кіровоградська область, де особу отримувача зазначив ОСОБА_10 .

Крім того, ОСОБА_6 , 31.03.2024, перебуваючи у відділенні «Нової пошти» № 19 м. Дніпро, використовуючи анкетні данні іншої особи а саме ОСОБА_9 , використовуючи послуги кур`єрської доставки, здійснив відправлення посилки на адресу ДУ «Петрівська виправна колонія №49», що розташована у с. Новий Стародуб, вул. Польова, 1, Кіровоградська область, де особу отримувача зазначив ОСОБА_10 .

Також, ОСОБА_6 , 12.06.2024, перебуваючи у відділенні «Нової пошти» № 19 м. Дніпро, використовуючи свої особисті дані, а саме ОСОБА_6 , використовуючи послуги кур`єрської доставки, здійснив відправлення посилки на адресу ДУ «Петрівська виправна колонія №49», що розташована у с. Новий Стародуб, вул. Польова, 1, Кіровоградська область, де особу отримувача зазначив ОСОБА_7 .

Крім того, ОСОБА_6 , 05.09.2024 перебуваючи у відділенні «Нової пошти» № 19 м. Дніпро, використовуючи свої особисті дані, а саме ОСОБА_6 , використовуючи послуги кур`єрської доставки, здійснив відправлення посилки на адресу ДУ «Петрівська виправна колонія №49», що розташована у с. Новий Стародуб, вул. Польова, 1, Кіровоградська область, де особу отримувача зазначив ОСОБА_8

ОСОБА_6 , 13.09.2024, перебуваючи у відділенні «Нової пошти» № 19 м. Дніпро, використовуючи свої особисті дані, а саме ОСОБА_6 , використовуючи послуги кур`єрської доставки, здійснив відправлення посилки на адресу ДУ «Петрівська виправна колонія №49», що розташована у с. Новий Стародуб, вул. Польова, 1, Кіровоградська область, де особу отримувача зазначив ОСОБА_8 .

У подальшому, у посилці, при огляді її в ДУ «Петрівська виправна колонія №49», виявлено і вилучено наркотичний засіб, психотропну речовину метадон, метамфетамін, PVP.

Під час підготовчого судового засідання прокурором заявлене клопотання про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 із визначенням застави, оскільки строк дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою спливає, однак розгляд справи не завершений, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, існувати не припинили, більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити кримінальне провадження.

У клопотанні прокурор вказував, що наявні ризики, передбачені п.п. 1), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, інкриміноване кримінальне правопорушення є особливо тяжким і передбачає конфіскацію майна.

Крім того, прокурором наголошено, що триває стадія підготовки до судового розгляду, а отже обвинувачені і свідки є не допитаними безпосередньо судом, необхідно вирішити питання порядку дослідження доказів у даному кримінальному провадженні.

Судом першої інстанції вказане клопотання розглянуте, за наслідками такого розгляду задоволене.

Суд, взявши до уваги тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, встановив наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України (переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення), прийшов до висновку про продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, із визначенням застави.

В апеляційнійскарзі адвокат ОСОБА_5 ,який здійснюєзахист обвинуваченого ОСОБА_6 , просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову, якою застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, як от у вигляді домашнього арешту у нічний час доби (з 19 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин) або у вигляді особистого зобов`язання. У разі залишення судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 без змін, зменшити заставу до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судове рішення є необґрунтованим, постановленим без наведення конкретних обставин, які вказують на дійсно необхідність застосування щодо ОСОБА_6 такого запобіжного заходу як тримання під вартою.

Сторона захисту вказує, що обвинувачений ОСОБА_6 має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання у с. Капустинці Роменського району Сумської області, де мешкає із дружиною та двома їх малолітніми дітьми, які перебувають на його повному утриманні (вік дітей становить три роки та півтори роки, тож дружина ОСОБА_6 перебуває у соціальній відпустці, не має змоги утримувати себе і дітей, вийшовши на роботу). До затримання обвинувачений працював, утримував сім`ю.

Єдиною особою, яка може внести заставу за ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_11 , проте у визначеному розмірі внести заставу не в змозі, оскільки має мінімальний дохід.

Обвинувачений ОСОБА_6 не має наміру переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, зобов`язується з`являтись за викликами суду і сприяти у проведенні судового слідства, бажає надавати правдиві й щиросердні показання суду.

Також, зазначає, що ОСОБА_6 не було затримано у частині ст. 208 КПК України, на розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у суд він з`явився добровільно.

Наявність ризиків для продовження тримання ОСОБА_6 під вартою прокурором не доведена.

В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники судового провадження, будучи належно повідомленими про дату і час судового засідання, не з`явились, надали клопотання про проведення судового засідання судом апеляційної інстанції без їх участі.

Сторона захисту (адвокат ОСОБА_5 , за погодженням із обвинуваченим ОСОБА_6 ) у клопотанні вказала, що підтримує апеляційну скаргу захисту у повному обсязі, апеляційний перегляд просить провести у письмовому провадженні.

Прокурор ОСОБА_12 у клопотанні вказав, що просить апеляційний розгляд провести за його відсутності, у письмовому провадженні, заперечує апеляційну скаргу, вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою, а ризики підтвердженими.

Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов`язковою, апеляційний розгляд відкладається.

Згідно із ч. 1 ст. 406 КПК України суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

На підставі зазначеного колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності учасників судового провадження.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши виділені матеріали, зваживши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, ряд інших обставин та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України визначено: тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження, - має бути співрозмірним меті заходу, і має забезпечить виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур гл. 18 КПК України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та роз`яснень Пленуму ВСУ (Постанова №4 від 25.04.2003р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства»), тримання під вартою направлено на полегшення здійснення правосуддя та забезпечення громадського порядку та обирається як запобіжний захід при наявності підстав вважати, що інші (більш м`які) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов`язків та його належної поведінки.

Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).

Врахування тяжкості злочину має раціональний зміст, оскільки тяжкість свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризики ухилення підозрюваного від слідства, суду (рішення ЄСПЛ «W проти Швейцарії»).

У справі «Москаленко проти України» ЄСПЛ зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Аналогічно у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (справи «Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження, - має бути співрозмірним меті заходу, і має забезпечить виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур гл. 18 КПК України.

Вимог закону місцевий суд дотримався.

Суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового слідства до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою; процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були заявлені під час попереднього застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, не перестали існувати, й виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

На розгляді Петрівського районного суду Кіровоградської області перебуває судова справа про обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_8 , ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України.

Як зазначалось, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні незаконного придбання, зберігання, пересилання, з метою збуту, наркотичного засобу, психотропної речовини, передачі цих речовин у місця позбавлення волі.

Тяжкість кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкцією ч. 3 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Кримінальні правопорушення інкриміновані вчиненням при особливо кваліфікованих ознаках, організованою групою.

Під вартою у даному кримінальному провадженні тримається з 29.10.2024, цей строк не є поза межами розумного і його продовження станом на тепер є співрозмірним меті заходу, і має забезпечити виконання засад судочинства.

Відповідно до ст. 178 КПК України, враховані й наступні обставини.

Обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання, без реєстрації такого проживання,безробітний,не має сталого джерела доходу, суспільно-корисною працею не займається, одружений, у шлюбі наявні малолітні діти, багаторазово (чотири рази: у 2007, 2008, 2012, 2020 роках) судимий, в тому числі за вчинення тяжких умисних злочинів, серед яких корисливі.

Зважаючи на серйозність пред`явленого обвинувачення та тяжкість можливого покарання, про що відомо обвинуваченому ОСОБА_6 , є підстави вважати наявним з боку обвинуваченого ризик переховування від суду.

Також, на переконання колегії суддів, ОСОБА_6 має можливість безперешкодно залишити своє місце проживання, залишити територію міста та/або області, переховуватись від суду на території тимчасово окупованих регіонів країни, що безумовно буде перешкоджати подальшому кримінальному провадженню.

Наявні й підстави вважати, що з метою уникнення кримінальної відповідальності, зміни показань, відмови від надання показань, обвинувачений може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які до того ж є ще не допитаними, шляхом умовлянь, психологічного тиску, погроз тощо.

При цьому, зауважується, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України, а отже ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.

Береться до уваги й наявність кримінальної історії минулого обвинуваченого ОСОБА_6 (зокрема вчинення умисних корисливих, в тому числі тяжких, кримінальних правопорушень), відсутність сталого джерела доходу, заробітку або іншого законного джерела отримання коштів до існування, наявність дружини із мінімальним соціальним доходом та двох малолітніх дітей, а тому є підстави вважати, що існує достатньо високий ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення (зокрема корисливого) у разі застосування стосовно нього більш м`якого запобіжного заходу або не застосування запобіжного заходу.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважаєдоцільним та необхідним подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , що у конкретному випадку виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Доводи з приводу відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неврахування інших обставин спростовуються наведеним вище.

Також, суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість у конкретному випадку визначити обвинуваченому ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначив із урахуванням положень ст. 182 КПК України.

Як встановлює положення ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: п. 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, наведених вище, майнового стану обвинуваченого, характеристик його особи, а також зважаючи на вимоги п. 3) ч. 5 ст. 182 КПК України, визначена судом ОСОБА_6 застава у мінімальному розмірі для злочинів такої категорії тяжкості, відповідає вимогам процесуального закону;у разі її сплати, здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 406, 407, 418, 419, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 30.07.2025, якою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 27.09.2025, до 16 години 30 хвилин, із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 гривень, залишити без змін.

Ухвала Кропивницького апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4