Рішення від 18.08.2025 по справі 916/949/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/949/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., при секретарі судового засідання Шпарій А.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" (код ЄДРПОУ 43098924, 65020, м.Одеса, вул.Спиридонівська,буд.31, оф.2)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИК УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ 44835629, 68001, Україна, Одеський р-н, Одеська обл., місто Чорноморськ, вул. Корабельна, буд.12, кв.3-н)

про стягнення 5 572 041,68 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИК УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ 44835629, 68001, Україна, Одеський р-н, Одеська обл., місто Чорноморськ, вул. Корабельна, буд.12, кв.3-н)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" (код ЄДРПОУ 43098924, 65020, м. Одеса, вул.Спиридонівська,буд.31, оф. 2)

про визнання додаткової угоди недійсною,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОВИИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" звернувся з позовом (вхідний № 973/25 від 13.03.2025р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» про стягнення заборгованості за надані послуги зберігання шроту соняшникового за Договором послуг транспортного оброблення вантажів № 34-02/23 від 27.02.2023р. у сумі 5572041,68 грн. з ПДВ, яка складається з 5 277 156,14 грн. суми заборгованості за зобов`язанням, з 198 904,82 грн. пені за порушення умов Договору, 3% річних у сумі 22 100,53 грн. та інфляційних витрат нарахованих на суму боргу у сумі 73 880,19 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2025 справу № 916/949/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Пінтеліній Т.Г.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОВИИ? ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" було залишено без руху.

24.03.2025р. до господарського суду надійшла заява (вх. №9349/25) від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від "31" березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИК УКРАЇНИ" звернулось з зустрічною позовною заявою (вхідний № 1527/25 від 16.04.2025р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" про визнання додаткової угоди недійсною.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.04.2025 справу № 916/949/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Пінтеліній Т.Г.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.03.2024р. зустрічну позовну заяву було залишено без руху.

25.04.2025р. надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИК УКРАЇНИ" про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.05.2025 р. прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИК УКРАЇНИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" про визнання додаткової угоди в частині недійсною до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/949/25 за правилами загального позовного провадження.

Керуючись ст.ст.120,177,185,234,235 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 01.07.2025р., за участю представників сторін, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначає справу до розгляду по суті на 21.07.2025 року о 14:00.

В судовому засіданні 21.07.2025р. суд перейшов до заслуховування вступного слова представника позивачів за первісним та зустрічним позовами.

Представник позивача: Клачок Б.О. заявляє усне клопотання про оголошення перерви в розгляді справи по суті. Суд оголосив протокольно перерву в розгляді справи по суті до 05.08.2025р. на 11:00.

У судовому засіданні 05.08.2025р. суд розглянув справу по суті, оголосив є про перехід до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву до 18.08.2025 р. д о 14:00.

У судовому засіданні 18.08.2025р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012 року).

Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У зв`язку із чим, судом огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою дотримання розумного строку, та забезпечення прав позивача та відповідача у справі, судом було здійснено розгляд справи по суті поза межами строку встановленого Господарським процесуальним кодексом України, та здійснено розгляд справи у впродовж розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо дотримання процесуальних прав учасників справи, справу розглянуто у розумний строк.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом задоволенню не підлягають, а зустрічний позов необхідно задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Щодо первісного позову

13.03.2025р. Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» звернувся з позовом (вхідний № 973/25 від 13.03.2025р.) до Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» про стягнення заборгованість за надані послуги зберігання шроту соняшникового за Договором послуг транспортного оброблення вантажів № 34-02/23 від 27.02.2023р. у сумі 5572041,68 грн. з ПДВ, яка складається з 5 277 156,14 грн. суми заборгованості за зобов`язанням, з 198 904,82 грн. пені за порушення умов Договору, 3% річних у сумі 22 100,53 грн. та інфляційних витрат нарахованих на суму боргу у сумі 73 880,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал Кілія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробник України» було укладено Договір послуг транспортного оброблення вантажів № 34-02/23 від 27.02.2023 року.

Як зазначає Позивач, відповідно до п.1.1 укладеного Договору Портовий оператор (Позивач) зобов`язується надати Замовнику (Відповідачу) комплекс послуг з транспортного оброблення вантажів при перевалці сільськогосподарської продукції в порто-пункті Кілія порту Усть-Дунайськ (далі -«Порт»), з використанням складських приміщень, зернопереробного комплексу, вагової, транспортних засобів та іншого технологічного обладнання (далі - «Термінал»), а Замовник зобов`язується прийняти ці послуги і оплатити.

Відповідно до п.1.2. Договору комплекс послуг з транспортного оброблення вантажів (в залежності від варіанту вантажних операцій) включає:

- приймання та відправлення вантажів: навантаження, вивантаження, зачистка вантажного транспорту після вивантаження вантажу, зважування, переміщення вантажу по території Порту та інше;

- здійснення технологічного накопичення та зберігання вантажу на Терміналі, супутні складські операції;

- документування технологічних процесів вантажних операцій;

- оформлення експортної сертифікації, доручень на навантаження судна, супровідної транспортної документації.

Відповідно до п.1.3 Договору під зберіганням вантажу мається на увазі розміщення вантажу і забезпечення його схоронності на складах Портового оператора (далі - «Склади») за адресою: 68300, Одеська область, м. Кілія, вул. Портова 4 (територія порто-пункту Кілія порта Усть - Дунайськ) або м. Кілія, пров. Іванова 3.

Позивач зазначив, що в порушення умов укладеного договору Відповідач не виконує свої зобов`язання сплатити грошові кошти за зберігання шроту соняшникового у сумі 5 277 156,14 грн. з ПДВ, борг виник 15.12.2024р., незважаючи на направлення на електрону адресу відповідача рахунку № 216 від 25.11.2024р.

Як на доказ Позивачем надано додаткову угоду № 1 від 04.10.2023 року до Договору відповідно до якої визначено, що вартість послуг, а саме послуг складу більше 10 діб визначена у розмірі 0,5 доларів США/т за добу.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 2, 3 статті 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з частиною 5 статті 180 ГК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Згідно зі статтею 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.904 ЦК України, за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у випадках, коли неможливість виконати договір про безоплатне надання послуг виникла з вини замовника або внаслідок непереборної сили.

Згідно ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Нормою ст.938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.3. Договору послуг транспортного оброблення вантажів № 34-02/23 від 27.02.2023р. під зберіганням вантажу мається на увазі розміщення вантажу і забезпечення його схоронності на складах Портового оператора (далі - «Склади») за адресою: 68300, Одеська область, м. Кілія, вул. Портова 4 (територія порто-пункту Кілія порта Усть- Дунайськ) або м.Кілія, пров. Іванова 3.

Відповідно до ст.946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

Згідно п. 2.4 Договору, портовий оператор може забезпечити Замовнику складські площі для одночасного зберігання вантажу до 1200 (тисяча двісті) тон. вантажу, виключно для його подальшого відвантаження на судно на безоплатний строк зберігання, що погоджується Портовим оператором за заявкою Замовника.

Відповідно до 3.1.7. Договору, портовий оператор зобов`язаний забезпечити захист та збереження вантажу від намокання та забруднення сторонніми речовинами, в тому числі послідом птахів або гризунів під час проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, а також нести відповідальність та зберігання вантажу в критому складі, збереження його кількості та якості.

В судовому засіданні встановлено, що на складі ТОВ «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" залишилось 395,52 тон шроту, що не заперечується Сторонами по справі. За таких обставин, враховуючи розмір вантажу, що зберігається, суд дійшов висновку, що з урахуванням п.2.4. Договору, збереження є безоплатним, що виключає можливість задоволення первісного позову.

Також, суд зазначає, що згідно п.10.1. Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 року.

Згідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Сторонами на протязі дії Договору не було внесено відповідні зміни у п. 2.4. Договору, щодо вартості та кількості вантажу, що підлягає оплатному зберіганню.

Суд зауважує, що п.3 п.1.1. частини 3 додаткової угоди № 1, що є невід`ємною частиною договору №34-02/23 послуг транспортного оброблення вантажів від 27.02.2023 року, укладений між ТОВ «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» та ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» в частині встановлення послуг складу більше 10 днів, вартість без врахування ПДВ 0,5 доларів США/ тону за добу, на який посилається Позивач за первісним позовом, зазначений у редакції додаткової угоди, яка була фізично підписана у листопаді 2024 року, тобто вже після закінчення строку дії договору.

Також, суд наголошує, що Додатковою угодою № 1 до Договору №34-02/23 послуг транспортного оброблення вантажів від 27.02.2023 року, сторони визначили вартість послуг Портового оператора, додаткових послуг, обовязкових платежів, разом з тим, умови договору, щодо безоплатного зберігання шроту у кількості до 1200 тон. є чинними, та не суперечать умовам, що викладені у додатковій угоді.

Щодо зустрічного позову

Як вбачається із зустрічного позовну Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИК УКРАЇНИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" про визнання додаткової угоди в частині встановлення послуг складу недійсною до розгляду, наразі маються два екземпляри договорів послуг транспортного оброблення вантажів № 34-02/23 від 27.02.2023р. та два оригінали додаткової угоди № 1 до Договору від 04.10.2023 року, що підписані між Сторонами, однак при цьому додаткові угоди №1 до Договору від 04.10.2023 року протирічать за змістом одна одній відносно вартості послуг складу.

В першій додатковій угоді № 1, яка була підписана сторонами 04.10.2023 року на кожній сторінці не визначена вартість послуг складу, а інша додаткова угода №1 від 04.10.2023 року яка по факту була підписана набагато пізніше ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" зазначена вартість послуг складу ( більше 10 діб) у розмірі 0,5 доларів США/т за добу.

На виконання договірних зобов`язань протягом березня, червня 2023 року, ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» був поставлений шрот ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" з метою надання останнім послуг навантаження, вивантаження, зачистка вантажного транспорту після вивантаження вантажу, зважування, переміщення вантажу по території Порту.

За надані послуги навантаження, вивантаження, зачистка вантажного транспорту після вивантаження вантажу, зважування, переміщення вантажу по території Порту ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» здійснював належні платежі та між сторонами були підписані акти наданих послуг у період червень 2023 року, жовтень 2023 року . ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» виписувалися податкові накладні за надані послуги відповідно до чинного законодавства. Сторонами цей факт не заперечується.

Разом з тим, 26.11.2024 року о 10:44 годин від ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" на електронну пошту ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» був отриманий лист з вкладеннями, примірник договору послуг транспортного оброблення вантажів № 34-02/23 від 27.02.2023р., додаток до Договору №1 від 27.02.2023 року, додаткової угода № 1 від 04.10.2023 року.

ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» підписав договір з додатком та додатковою угодою, та тією ж датою 26.11.2024 року о 12:01 год. ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» направив електронного листа на ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ".

Позивач за зустрічним позовом вказує, що ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" навмисно ввів в оману ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» та шляхом замовчування, недобросовісності в односторонньому порядку включив умову вартості послуг складу у розмірі 0.5 дол США/т за добу у додаткову угоду № 1 до Договору, під виглядом відсутності оригіналів договорів, додатків, додаткової угоди, направив додаткову угоду № 1 до Договору ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» вже з новою умовою щодо вартості послуг складу, яка на відміну від іншого примірника не передбачала сплату послуг за зберігання шроту.

При цьому сторони не вносили будь-яких змін до додаткової угоди № 1 від 04.10.2023 року першого примірника, та була підписана додаткова угода тією ж датою що і у першому варіанті, однак, яка передбачала умови в частині встановлення вартості послуг зберігання штору.

Судом встановлено, що дійсно існують два примірники договору № 34-02/23 від 27.02.2023р., два додатку № 1 та дві додаткові угоди № 1 від 04.10.2023 року.

Додаткова угода № 1 від 04.10.2023 року за змістом суперчить додатковій угоді № 1 від 04.10.2023 року, яка підписана по факту у листопаді 2024 року та містить послуги схову що не заперечується і Позивачем за первісним позовом.

Досліджуючи додаткові угоди № 1 від 04.10.2023 року, судом встановлено, що додаткова угода в редакції на яку посилається позивач за первісним позовом , містить нові умови в частині вартості послуг схову.

Згідно п.5.2. Договору, надання послуг підтверджується актом наданих послуг, підписаним представниками обох сторін цього договору, причому їх електронні копії мають однакову юридичну силу за умови обов`язкового обміну оригіналами протягом 2 (двох) тижнів з моменту передачі електронних копій. У разі неотримання Портовим оператором підписаного Замовником акту наданих послуг протягом десяти днів з моменту його отримання, або пояснень, щодо незгоди його підписання, акт вважається прийнятим.

ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" не надав до суду рахунків про надання послуг складу більше 10 діб від ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" за період 2023 та за період до листопада 2024 року, а також актів наданих послуг щодо послуг складу до ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» що ще раз підтверджує, що додаткова угода №1 до Договору від 04 жовтня 2023 року не передбачає вартості послуг портового оператора за зберігання шроту.

Претензії ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" до ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» щодо сплати послуг за зберігання шроту виникли саме після того, як ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" направив на електронну пошту ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» лист від 11.10.2024 року, у якому зазначив, що просить повернути підписані оригінали договору та додаткових угод тому як примірники Договорів, що були раніше підписані сторонами відсутні у ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" ,що підтверджується скріншотом переписки

Підписуючи у жовтні 2024 року додаткову угоду №1 від 04.10.2023 року, керівник вважав, що підписує додаткову угоду №1 від 04.10.2023 року у редакції, яка була підписана сторонами раніше та є в наявності у ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» (без включення умов вартість послуг складу у розмірі 0.5 дол США/т за добу).

Суд, дослідивши електронне листування сторін, не встановив, що сторони узгоджували внесення змін до додаткової угоди № 1 від 04.10.2023 року, а лише ставилось питання повторного підписання угоди, у зв`язку з відсутністю її примірника у ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ".

За умовами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину (активний обман), або якщо сторона замовчує їх існування (пасивний обман).

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин.

Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Вимоги про визнання правочинів недійсними, заявлені на підставі статті 230 ЦК України, можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Аналізуючи, вищенаведене, враховуючи що існувала вже підписана додаткова угода № 1 від 04.10.2023 року, в редакції якої не встановлено вартості послуг умов складу, вбачається, що ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" навмисно ввів в оману ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» та шляхом замовчування, недобросовісності в односторонньому порядку включив не узгоджену сторонами умову вартості послуг складу у розмірі 0.5 дол США/т за добу у додаткову угоду № 1 від 04.10.2023 року, яка була надіслана ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» у зв`язку з відсутністю у Позивач за первісним позовом договору та додаткової угоди.

ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" зловживаючи довірою іншої сторони самостійно вніс зміни до додаткової угоди №1 від 04.10.2023 року та включив вартість послуг складу у розмірі 0.5 дол США/т за добу не повідомляючи ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» про такі зміни.

Включення ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" такої істотної умови до Договору, як вартість послуг складу у розмірі 0.5 дол США/т за добу не відповідає волі ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» породжених підписанням цієї додаткової угоди №1 від 04.10.2023 року. У ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» було відсутнє волевиявлення щодо встановлення умови про встановлення послуг складу у розмірі 0.5 дол США/т за добу.

Невідповідність обставин дійсності викликана навмисними діями другої сторони правочину, яка використовуючи довірчі відносини умисно внесла умову щодо включення у додаткову угоду №1 вартості послуг складу у розмірі 0.5 дол США/т за добу, тому як цієї умови не було у іншому примірнику додаткової угоди №1 від 04.10.2023 року та відповідно ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" таким чином вирішив стягнути на свою користь грошові кошти за послуги складу, про які сторони не домовлялись.

Будь-яких пропозицій внести зміни до існуючих умов до договору та включити послуги складу до ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» не надходило у вигляді змін до Договору.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

Відповідно до абзацу першого статті 638 ЦК України в редакції, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Тлумачення вищенаведених норм ЦК України свідчить, що обов`язковим елементом двостороннього правочину є дії його сторін щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто правочин не може бути визнаний таким, що відбувся, без цілеспрямованих дій його сторін, які є вираженням їх волевиявлення.

Згідно ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно сторони підписуючи додаткову угоду № 1 від 04.10.2023 року в момент підписання цієї угоди виразили свої волевиявлення та набули прав та обов`язків за цією угодою та досягли згоди з усіх істотних умов .

Відносно підписання іншого примірнику додаткової угоди № 1 від 04.10.2023 року, відповідно до якої включено умови вартості послуг складу, здійснено під впливом обману з боку ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" під виглядом необхідності підписання додаткової угоди через її відсутність у ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ".

Згідно п.5.1. Договору, вартість послуг Портового оператора, розміру зборів обумовлюються сторонами в Додатках до даного договору. Вартість послуг включає усі витрати Портового оператора, необхідні для їх надання, та його винагороду. Додатки підписуються обома сторонами даного договору і є його невід`ємною частиною.

В процесі виконання договору Додатки можуть змінюватися і доповнюватися виключно за взаємною згодою Сторін шляхом укладання письмових двосторонніх документів, підписаних уповноваженими представниками та скріпленими печатками.

Сторони не вносили зміни до існуючої додаткової угоди № 1 до Договору від 04 жовтня 2023 року згідно чинного законодавства.

Добросовісність (п.6 ст.3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що «доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Судом встановлено, що у ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» було відсутнє волевиявлення щодо укладання додаткової угоди №1 від 04.10.2023 року в частині встановлення ціни умов зберігання шроту у зв`язку з наявністю іншої додаткової угоди №1 від 04.10.2023 року до якої не вносилися зміни та яка не містила умови щодо ціни зберігання шроту, ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» не здійснював будь-яких дій щодо сплати за зберігання шроту первинному позивачу.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

Відповідач довів, що умови додаткової угодо №1 від 04.10.2023 року яким включено умови складу були включені через рік, коли була підписана ця додаткова угода під виглядом необхідності підписання додаткової угоди та договору у зв`язку з іі відсутності у ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" .

У відповідності до ст.7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Наведена норма кореспондується зі ст.46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу.

Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Приписи ст.ст.3, 15, 16 Цивільного кодексу України передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Суд вважає необхідним зазначити наступне.

Обов`язковість договору (принцип «pacta sunt servanda») викладена у Постанові ОП КЦС ВС від 23 січня2019 року в справі № 355/385/17, де тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право-обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).

Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі № 800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України.

Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах"

З урахуванням вищенаведеного, заперечення відповідача за зустрічним позовом до уваги судом не приймаються, суд вважає, що заперечення відповідача не спростовують позовні вимоги позивача за первісним позовом.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" до ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» про стягнення заборгованості за надані послуги зберігання шроту соняшникового за Договором послуг транспортного оброблення вантажів № 34-02/23 від 27.02.2023р. у сумі 5572041,68 грн. з ПДВ, яка складається з 5 277 156,14 грн. суми заборгованості за зобов"язанням, з 198 904,82 грн. пені за порушення умов Договору, 3% річних у сумі 22 100,53 грн. та інфляційних витрат нарахованих на суму боргу у сумі 73 880,19 грн. та задоволенні вимог ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» про визнання недійсним п/п. 3 п.1.1. частини 3 додаткової угоди № 1, що є невід`ємною частиною договору №34-02/23 послуг транспортного оброблення вантажів від 27.02.2023 року, укладений між ТОВ «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» та ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» в частині встановлення послуг складу більше 10 днів, вартість без врахування ПДВ 0,5 доларів США/ тону за добу.

За приписами ст.145 ГПК України (Скасування заходів забезпечення позову), суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи, що у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИК УКРАЇНИ" про стягнення 5 572 041,68 грн. відмовлено, тому заходи забезпечення позову вжиті Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.03.2025р. підлягають скасуванню.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Відповідно до ст.ст.76,77,78,79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог за зустрічним позовом, за наведених вище мотивів.

В силу приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, судові витрати покладаються повністю на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ".

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ" (код ЄДРПОУ 43098924, 65020, м. Одеса, вул.Спиридонівська,буд.31, оф. 2) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИК УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ 44835629, 68001, Україна, Одеський р-н, Одеська обл., місто Чорноморськ, вул. Корабельна, буд.12, кв.3-н) про стягнення 5 572 041,68 грн. - відмовити у повному обсязі.

2. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ44835629, 68001, Україна, Одеський р-н, Одеська обл., місто Чорноморськ, вул. Корабельна, буд.12, кв.3-н) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» (код ЄДРПОУ 43098924, 65020, м.Одеса, вул.Спиридонівська,буд.31, оф. 2) про визнання додаткової угоди недійсною задовольнити.

3. Визнати недійсним п/п. 3 п.1.1. частини 3 додаткової угоди № 1, що є невід`ємною частиною договору № 34-02/23 послуг транспортного оброблення вантажів від 27.02.2023 року, укладений між ТОВ «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» та ТОВ «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» в частині встановлення послуг складу більше 10 днів, вартість без врахування ПДВ 0,5 доларів США/ тону за добу.

4. Заходи забезпечення позову вжиті Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.03.2025 року скасувати.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» (код ЄДРПОУ 43098924, 65020, м.Одеса, вул.Спиридонівська,буд.31, оф.2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИК УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ44835629, 68001, Україна, Одеський р-н, Одеська обл., м.Чорноморськ, вул.Корабельна, буд.12, кв.3-н) 3028 (Три тисячі двадцять вісім)грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України.

Відповідно до ст.ст.254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 серпня 2025 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна