Ухвала від 16.06.2025 по справі 496/3206/23

Справа № 496/3206/23

Провадження № 2/496/104/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2025 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Козаченко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження мирову угоду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні дітей з батьком,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні дітей з батьком.

13.06.2025 року на адресу суду надійшла мирова угода, підписана представником позивача - ОСОБА_3 та представником відповідача - Карбовською А.В.

Умовами мирової угоди передбачено, що дана мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і стосується прав та обов`язків сторін щодо місця проживання та усунення перешкод у спілкуванні спільних малолітніх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що є предметом спору в цій справі.

У мировій угорі представники позивача та відповідача просили суд затвердити мирову угоду на умовах, викладених в ній, та провадження по даній справі закрити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву, в якій просив судове засідання провести за відсутності сторони позивача, затвердити мирову угоду та закрити провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, через систему «Електронний суд» надіслала заяву, в якій просила судове засідання провести за відсутності відповідача, затвердити мирову угоду.

Представник виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області у судове засідання не з`явилася, але надала заяву, в якій просила розгляд справи здійснити за її відсутності.

Судом, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши умови мирової угоди та матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що у затвердженні мирової угоди слід відмовити, з огляду на наступне.

Мирова угода - це угода сторін, в якій вони викладають прийнятний для них варіант вирішення судової справи, розподіляють спірні права та обов`язки, або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу. Наслідком затвердження мирової угоди судом є припинення провадження у справі, а також встановлення, припинення чи зміна прав та обов`язків для сторін.

Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі (ч.ч.1, 2, 4 ст. 207 ЦПК України).

Частиною 5 ст. 207 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Отже, вирішуючи питання щодо затвердження мирової угоди, суд має з`ясувати чи не суперечать умови мирової угоди вимогам закону, а також чи не будуть порушені мировою угодою права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

Виконання мирової угоди, відповідно до ч.1 ст. 208 ЦПК України, здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.

Відповідно до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

У відповідності до статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суд, насамперед, має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Отже, рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Суд враховує, що предметом цієї цивільної справи є визначення місця проживання дітей та усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні дітей з батьком.

Умовами мирової угоди, зокрема п.2 передбачено, що позивач та відповідач, які діють свідомо, добровільно, без примусу, за взаємною згодою та попередньою домовленістю, розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, домовилися та просять суд визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю, тобто ОСОБА_1 .

Разом з тим, в матеріалах цивільної справи наявний висновок виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області, затверджений рішенням №112 від 09.07.2024 року, відповідно до якого, виконавчий комітет Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області вважає недоцільним визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 .

Відтак, визначення місця проживання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю - ОСОБА_1 може не відповідати інтересам дітей, що може бути з`ясовано судом лише після повного та всебічного розгляду справи, за результатами якого, суд може як погодитися, так і не погодитися з висновком виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області.

Отже, мирова угода на визначених в тексті угоди умовах, на думку суду, певним чином порушує права та охоронювані законом інтереси самих дітей.

Згідно з ч.2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Враховуючи, що на момент подачі мирової угоди, дитині - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виповнилося 12 років, відповідно до ч.2 ст. 160 СК України, мирова угода повинна містити згоду самої дитини на визначення її місця проживання з матір`ю.

Крім того, умови мирової угоди виходять за межі предмета спору, оскільки ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просила визначити місце проживання дітей з матір`ю за місцем її проживання. ОСОБА_2 , звертаючи до суду з зустрічним позовом, просив суд усунути перешкоди у спілкуванні батька з синами - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 шляхом встановлення графіку зустрічей для ОСОБА_2 , наступним чином: кожні шкільні канікули в літній, осінній та зимній період не менше 7 діб відпочинку та оздоровлення дитини; одну в місяці п`ятницю та суботу з 12:00 год. до 19:00 год., з повідомленням про місцезнаходження з матір`ю дітей, без обмеження місця прогулянок; усунути перешкоди в спілкуванні батька з синами - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , телефоном, шляхом надання особистих номерів телефону дітей ОСОБА_2 , для можливості спілкування з дітьми, при зміні номеру телефону дітей, ОСОБА_1 зобов`язується надавати нові номери телефони дітей для обізнаності батька про зміну.

Таким чином, ОСОБА_1 заявлено одну позовну вимогу, ОСОБА_2 заявлено 2 позовні вимоги.

При цьому, мирова угода містить 21 пункт, більшість з вимог якої, не заявлялося разом з подачею позову та зустрічного позову до суду, отже є іншими предметами позовних вимог.

Верховний Суд, відмовляючи у затвердженні мирової угоди, по справі 753/8495/22 ухвалою від 13.09.2023 року, зазначив, що умови мирової угоди виходять за межі предмета спору, так як, крім питання визначення місця проживання малолітньої дитини, вони визначають умови участі у вихованні дитини, що є іншим предметом позовних вимог, а таких вимог ОСОБА_1 не заявляв.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує позицію, викладену в ухвалі Верховного Суду.

Відповідно до ст.ст. 153, 157 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

З-поміж іншого, значна частина умов мирової угоди є фактично перерахуванням обов`язків батьків по відношенню до своїх дітей, які закріпленні в чинному законодавстві, що не вимагає їх затвердження судом. Так, обов`язок батьків піклуватися про стан здоров`я дітей, про фізичний, духовний, моральний розвиток, одяг, їжу, інші необхідні речі для нормального розвитку дітей, брати участь у вихованні, забезпеченні дитини достатнього рівня освіти, лікуванні дітей, не чинити один одному перешкод у спілкуванні з дітьми, є обов`язками, які прямо визначені нормами Сімейного кодексу України, а порушення таких обов`язків має наслідки, визначені законодавством, зокрема право на звернення до суду з відповідними позовами. Перед судом не заявлено таких позовних вимог.

Крім того, ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (ч.ч. 2,3 ст. 208 ЦПК України).

Визнанням мирової угоди суд засвідчує відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб визначений в умовах мирової угоди.

Цивільним процесуальним законом покладено на суд обов`язок під час визнання мирової угоди перевірити, чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз`яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності спорів з приводу її змісту під час виконання. Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.

Відмовляючи у затвердженні мирової угоди, суд, серед іншого, враховує, що мирова угода не містить дати її підписання.

Крім того, кожен пункт мирової угоди повинен містити повні дані осіб, що яких вона стосується, а саме прізвище, ім`я, по-батькові, дату народження, РНОКПП та/або серію паспорта, місце проживання, кожної із сторін, дітей, чітко викладені умови мирової угоди, оскільки у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання, тобто є виконавчим документом, зміст якого повинен відповідати вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, суд вважає, що затвердження мирової угоди у поданій редакції в подальшому може призвести до неможливості її виконання.

Відповідно доч.3ст.207ЦПК Українидо ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Ні позивач, ні відповідач у судове засідання не з`явилися, тому суд не може перевірити їх дійсне волевиявлення і судом не можуть бути роз`яснені наслідки затвердження мирової угоди чи відмови в її укладенні.

Враховуючи викладене, беручи до уваги зміст та умови мирової угоди, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у її затвердженні.

Керуючись ст.ст. 207, 208, 255, 260, 353 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у затвердженні мирової угоди, укладеної між представником позивача - ОСОБА_3 та представником відповідача - ОСОБА_6 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні дітей з батьком.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.Л. Пасечник