Рішення від 29.08.2025 по справі 185/5909/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 185/5909/22

Провадження № 2/185/90/25

29 серпня 2025 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Бабія С.О., за участю секретаря судового засідання Вакули В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Богданівської сільської ради, за участю третіх осіб Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області та Первинної профспілкової організації Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області, про визнання протиправним, незаконним і недійсним рішення Богданівської сільської ради, додатків до вказаного рішення в частині скорочення посади «інструктор із санітарної освіти» з 01 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

02.08.2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Богданівської сільської ради, за участю третіх осіб Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області (далі КНП «ЦПМСД») та Первинної профспілкової організації КНП «ЦПМСД» (далі Профспілка), та із урахуванням заяви про зміну предмету позову від 05.01.2024 р. (том 2, а.с.218) просила визнати протиправними, незаконними і недійсними рішення Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області №474-27/VII від 17 січня 2018 року «Про затвердження штатного розпису КЗ «Павлоградський РЦПМСД»» БСР ДО та скорочення працівників» та всі додатки до вказаного рішення в частині скорочення посади «інструктор із санітарної освіти» з 01 квітня 2018 року, в тому числі, пункт 6 додатку №28 «Перелік посад Павлоградського районного центру первинної медико-санітарної допомоги, які підлягають скороченню з 01.04.2018 року», до якого включена посада «інструктор із санітарної освіти», і додаток №1 «Штатний розпис Павлоградського районного центру первинної медико-санітарної допомоги з 01 січня 2018 року», в якому відсутня посада «інструктор із санітарної освіти».

Позивачка обґрунтовувала свої вимоги тим, що Рішення №471-27/VII було прийнято з порушенням процедури, передбаченої Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Регламентом Богданівської сільської ради сьомого скликання, Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України) та Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Зокрема, позивачка стверджувала, що проекти рішень №393-23/VII від 18.10.2017 (не є предметом оскарження) та №471-27/VII від 17.01.2018 не були оприлюднені на офіційному сайті ради за 20 робочих днів до їх розгляду, як того вимагає ч. 3 ст. 15 Закону №280/97-ВР; рішення №471-27/VII прийнято без мотивованої пропозиції та належного погодження, порушуючи ст. 23, 32, 35 Регламенту ради; відповідач не провів консультацій з Профспілкою за три місяці до скорочення штату, як того вимагають ч. 2, 3 ст. 49-4 КЗпП України та ч. 3, 4 ст. 22 Закону №1045-XIV; позивачка дізналася про порушення 09.11.2021 (отримання відповіді на запит) або 05.02.2022 (надання проекту рішення), що виключає пропущення строку позовної давності.

Відповідач у відзивах від 26.06.2024 (том 3, а.с.22-26) та 20.11.2024 (том 3,, а.с.64-68) просив відмовити у позові, стверджуючи, що: проекти рішень оприлюднювалися на сайті bogdanivska.gromada.org.ua, який діяв до липня 2018 року; процедура прийняття Рішення №471-27/VII відповідала Регламенту ради та законодавству; КНП «ЦПМСД» як роботодавець дотрималося вимог ч. 3 ст. 22 Закону №1045-XIV, повідомивши Профспілку про скорочення штату за три місяці та провівши консультації; процедурні порушення, якщо й були, не вплинули на законність рішення, посилаючись на постанову Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.

У відповіді на відзив від 14.01.2025 (том 3, а.с.52-55) позивачка спростовувала доводи відповідача, наполягаючи на суттєвих порушеннях процедури, підтверджених судовою практикою (ухвала ВАСУ від 05.07.2012 №К/9991/23190/11, постанова ВС від 23.01.2020 №565/1760/16-а).

Третя особа (Профспілка) у своїх поясненнях від 21.11.2022 (том 1, а.с.231-233) зазначила, що позивач з01.06.2017року тадо дняскорочення небула членомпрофспілкової організації.Після отриманняпропозицію відБогданівської сільськоїради вжовтні місяці2017року інформаціїпро скороченнячастини працівниківКомунальногонекомерційного підприємства«Центр первинноїмедико-санітарноїдопомоги» Богданівськоїсільської радиДніпропетровської областік6ерівникостанього таголоваа Первинноїпрофспілкової організаціїКомунального некомерційногопідприємства «Центрпервинної медико-санітарноїдопомоги» Богданівськоїсільської радиДніпропетровської області повідомили про за планова скорочення посад працівників, та завчасно провели роботу, щодо влаштування працівників на іншу роботу, а ОСОБА_1 було запропоновано роботу у даному закладі від якої вона відмовилася.

На виконання після отримання рішення Богданівської сільської ради №471-27/VII від 17.01.2018 року «Про затвердження штатного розпису КЗ «Павлоградський РЦПМСД» БСР ДО» та скорочення працівників» адміністрацією КЗ «Павлоградський РЦПМСД» було направлено листа №58/1 від 17.01.2017 року на первинну профспілкову організацію, про надання згоди на скорочення посад, визначених у рішенні. В той же день, було скликано засідання профспілкового комітету на якому було заслухано питання, щодо скорочення працівників. Профспілковим комітетом було вирішено терміново скликати збори первинної профспілкової організації. 18.01.2018 року було проведено збори первиннсії профспілкової організації, на якому було заслухано питання щодо скорочення штату працівників. Пропозиція щодо скорочення була підтримана на зборах первинної профспілкової організації. Протокол зборів був направлений керівнику відповідача, у зв`язку з чим, у закладі розпочався процес скорочення відповідно чинного законодавства України.

У судових засіданнях 19.05.2025, 17.07.2025 представниця позивачки Волобуєва І.О. підтримала позов, наполягаючи на протиправності Рішення №471-27/VII.

Представник відповідача просив відмовити у позові. Третя особа, Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області зазначила, що повідомила Профспілку про скорочення штату за три місяці до 01.04.2018, надала інформацію про причини, кількість і категорії працівників, провела консультації, чим дотрималася ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та заслухавши сторони, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод. Згідно зі ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 1 ст. 5 ЦПК України встановлює, що суд захищає права, свободи та інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Предметом позову є вимога визнати протиправним, незаконним і недійсним спірного рішення у частині скорочення посади «інструктор із санітарної освіти», яку займала позивачка до її наступного звільнення. Підставою позову є твердження про порушення відповідачем процедури прийняття рішення, передбаченої Законом №280/97-ВР, Регламентом ради, КЗпП України та Законом №1045-XIV, що призвело до порушення трудових прав позивачки.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з КНП «ЦПМСД» на посаді інструктора із санітарної освіти до 21.04.2018, коли її було звільнено у зв`язку зі скороченням штату на підставі Рішення №471-27/VII від 17.01.2018. Рішення затверджувало штатний розпис КНП «ЦПМСД», а п. 6 Додатку №28 передбачав скорочення посади «інструктор із санітарної освіти» з 01.04.2018.

Щодо порушення процедури прийняття Рішення №474-27/VII від 17 січня 2018 року «Про затвердження штатного розпису КЗ «Павлоградський РЦПМСД»» БСР ДО та скорочення працівників», позивачка стверджує, що проект рішення не був оприлюднений за 20 робочих днів (ч. 3 ст. 15 Закону №280/97-ВР), не пройшов належного погодження та юридичної експертизи (ст. 32, 35 Регламенту), а сесія скликана без мотивованої пропозиції (ст. 23 Регламенту). Відповідач вказані обставини заперечував, стверджуючи, що проект був оприлюднений на сайті bogdanivska.gromada.org.ua, а процедура відповідала законодавству.

Суд вважає, що позивачка не надала достатніх доказів порушення відповідачем порядку прийняття Рішення №471-27/VII. Відповідач надав копію протоколу засідання постійної комісії від 16.01.2018 та аркуш погодження проекту рішення, підписаний головою комісії, секретарем ради, головним бухгалтером і юристом. Хоча позивачка посилається на відсутність дати на аркуші погодження, це не свідчить про суттєве порушення, оскільки ст. 32 Регламенту не вимагає обов`язкового зазначення дати для позачергових сесій. Відповідач також підтвердив, що сайт bogdanivska.gromada.org.ua діяв до липня 2018 року, а інформація частково перенесена на новий сайт, що відповідає обставинам, встановленим судом під час здійснення огляду, за клопотанням позивачки, офіційних сайтів відповідача. Позивачка не спростувала ці доводи переконливими доказами, які б підтвердили неоприлюднення документів. У цивільному процесі діє загальний принцип - кожна сторона доводить обставини, на які посилається, на відміну від адміністративного процесу, де обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на самого суб`єкта владних повноважень.

Щодо порушення трудового законодавства, позивачка стверджує, що КНП «ЦПМСД» не повідомило Профспілку за три місяці до скорочення та не провело консультацій, як того вимагають ч. 2, 3 ст. 49-4 КЗпП України та ч. 3, 4 ст. 22 Закону №1045-XIV. Згідно ч.3 ст. 22 «У разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.». Роботодавцем по відношенню до позивача виступала третя особа у справі - Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Богданівської сільської ради Дніпропетровської області, якою було дотримано вказані приписи законодавства. Так саме вказану юридичну особу (як роботодавця позивачки) слід вважати зобов`язаною на проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації відповідно до ч.2 с. 49-4 КЗпП України, за якою «Власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, не пізніше трьох місяців з дати прийняття рішення про масове вивільнення проводить консультації з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) щодо заходів із запобігання звільненню, зведення його до мінімуму та пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.»

Третя особа 1 у відзиві від 26.06.2024 зазначила, що повідомила Профспілку про скорочення штату за три місяці до 01.04.2018, надала інформацію про причини, категорії працівників і терміни, а також провела консультації. Проте, дані обставини не мають значення для даної справи, оскільки предметом позову є оскарження саме рішення Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області №474-27/VII від 17 січня 2018 року «Про затвердження штатного розпису КЗ «Павлоградський РЦПМСД»» БСР ДО та скорочення працівників», а не наступні дії відповідача щодо його виконання.

Відсутність представника Профспілки на сесії 17.01.2018 чи засіданні комісії 16.01.2018 не є доказом порушення встановленої процедури, оскільки положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» чи іншими актами законодавства України така участь взагалі не передбачена.

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно п. п.32, 33 Постанови Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Саме по собі порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.

У даній справі позивач не довів як наявність порушень, так, що є вирішальним, наявності будь-яких підстав для прийняття відповідачем рішення із іншим змістом, ніж той, який у ньому міститься та є предметом оскарження позивачем.

Посилання позивачки на ухвалу ВАСУ від 05.07.2012 № К/9991/23190/11 та постанову ВС від 23.01.2020 №565/1760/16-а, суд вважає необґрунтованими, оскільки обставини вказаних справ є не релевантними тим, які встановлено судом у даній справі (зокрема, щодо розгляду проект місцевої ради її постійними комісіями, наявністю негативних висновків за їх наслідками, проходження обов`язкової процедури його візування уповноваженими суб`єктами відповідно до регламенту ради та відсутності завчасного повідомлення профспілкової організації про причини наступних звільнень, кількість та категорії працівників, яких це може стосуватися, терміни здійснення їх звільнень, без проведення консультацій з профспілками з питань щодо вжиття заходів для запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень).

Суд враховує, що ст. 135 Господарського кодексу України надавала власнику (Богданівській сільській раді) право визначати штатний розпис комунального підприємства. За чинною на час виникнення спірних правовідносин ч.1 ст. 135 ГК України «власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет, структуру утвореного ним суб`єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб`єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення заснованих ним суб`єктів господарювання відповідно до законодавства.»

Щодо судових витрат, позивачка заявила про витрати у розмірі 552 грн/ (32 грн. на диски, 160 грн. на проїзд, 360 грн. на кореспонденцію) та судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (за немайнову вимогу). Відповідач не надав доказів понесених витрат. Оскільки позов відхиляється повністю, витрати покладаються на позивачку відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Щодо решти доводів сторін, суд виходить із того що Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень ("Проніна проти України", рішення від 18.07.2006, N 63566/00, п. 23; "Руїз Торія проти Іспанії", рішення від 09.12.1994, Серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 13, 7681, 141, 255, 263, 265, 354 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно до ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення суду складено 29 серпня 2025 року.

Суддя С. О. Бабій