Постанова

від 16.12.2010 по справі 15/137/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/137/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"16" грудня 2010 р. Справа № 15/137/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Пірожок В.П. –за дорученням

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астарта Групп", м. Миколаїв

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 12 жовтня 2010 року                    

у справі № 15/137/10                                                                                                                                                                                                                                                                       

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеко-АМП", м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астарта Групп", м. Миколаїв

про розірвання договору оренди та стягнення 6970 грн. 26 коп.

В С Т А Н О В И Л А:

             27.07.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Ветеко-АМП” (далі позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Астарта Групп” (далі відповідач) про стягнення з останнього грошових коштів в сумі 6970 грн. 26 коп. та розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 2 від 01.08.2008 р.

             Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором оренди нежитлових приміщень від 01.08.2008 р.,  внаслідок чого має борг по оплаті орендної плати в сумі в сумі 3965 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще  166 грн. 60 коп. –3% річних; 531 грн. 43 коп. –збитків від інфляції; 610 грн. –2-х місячну орендну плату за неповідомлення позивача про залишення об'єкту оренди, 915 грн. –штрафу у розмірі 3-х місячної орендної плати за неналежне виконання умов договору; 444 грн. 23 коп. –пені; а також відшкодувати понесені судові витрати по справі.   

             Відзив на позов не надходив та справа була розглянута місцевим судом за відсутністю представника відповідача.       

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.10.2010 р. (суддя Ржепецький В.О.) позов задоволений у повному обсязі.

             Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконував свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором щодо сплати орендної плати, яку взагалі не сплачував, а тому повинний сплатити позивачеві 3965 грн. боргу з орендної плати, а також, відповідно до умов укладеного договору та чинного законодавства, 166 грн. 60 коп. –3% річних; 531 грн. 43 коп. –збитків від інфляції; 610 грн. – 2-х місячну орендну плату за неповідомлення позивача про залишення об'єкту оренди, 915 грн. –штрафу у розмірі 3-х місячної орендної плати за неналежне виконання умов договору та 444 грн. 23 коп. –пені, а також відшкодувати позивачеві всі понесені судові витрати по справі.

             В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким позовні вимоги залишити без задоволення.

                    Скаржник був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.  

             Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає задоволенню, але рішення місцевого суду підлягає частковій зміні та частковому скасуванню з наступних підстав.

                    Ухвалою від 25.08.2010 р. розгляд справи в черговий раз був відкладений судом першої інстанції на 12.10.2010 р. о 11:20. Зазначена ухвала направлена всім учасника судового процесу 27.08.2010 р., що вбачається з відповідної відмітки канцелярії суду на зворотній стороні цієї ухвали.

             Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення судова ухвала про призначення справи до розгляду на 12.10.2010 р. о 11:20 отримана відповідачем 02.09.2010 р., у зв'язку з чим доводи скаржника про те, що він не був повідомлений про день, час і місце розгляду справи судом першої інстанції до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки повністю спростовуються вищезазначеними доказами у справі.

             Так як, відповідач не повідомив суд про причини неявки свого представника в судове засідання, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався, то місцевий суд підставне, без будь-яких порушень процесуальних прав відповідача, розглянув справу за відсутністю представника останнього в судовому засіданні 12.10.2010 р.   

             Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 01.08.2008 р.  між сторонами у справі був укладений договір оренди № 03, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у платне та строкове користування нежиле приміщення загальною площею 12.2 кв. м., що розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Садова 70 а.

             Факт передачі позивачем відповідачеві об'єкту оренди підтверджується актом прийому-передачі від 01.08.2008 р.

             У п. 1.2 договору сторонами погоджений строк дії договору з 01.08.2008 р. по 01.08.2009 р.

             Але, додатковою угодою № 1 від 01.08.2009 р. до названого договору термін оренди майна сторонами продовжений до 01.08.2010 р.

             Пунктом 7.1 договору сторонами погоджено, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату з урахуванням комунальних послуг у розмірі 25 грн. за кв. м., в тому числі ПДВ 20% –4 грн. 17 коп. за 1 кв. м.

             Згідно п. 7.4 договору орендар перераховує орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця за поточний місяць наперед не пізніше 5 числа цього місяця, згідно виставленого орендарем рахунку.

             Вищезазначені пункти договору однозначно свідчать про те, що сторонами чітко визначений щомісячний розмір орендної плати в сумі 25 грн. за 1 кв. м., яку орендар повинний сплачувати за поточний місяць наперед не пізніше 5 числа цього місяця, згідно виставленого орендарем рахунку, внаслідок чого доводи скаржника про те, що з умов укладеного договору неможливо встановити, що 25 грн. за 1 кв. м. є орендною платою за місяць чи є цією платою за весь період оренди приміщення до уваги прийнятими бути не можуть.

             При викладених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що умовами договору сторонами чітко визначений розмір орендної плати в сумі 305 грн. за один місяць (25 х 12.2 = 305).

             З матеріалів справи вбачається, що рахунки на сплату орендної плати позивач відповідачеві не виставляв, а останній її жодного разу не сплачував та станом на час пред'явлення позивачем позову до суду 27.07.2010 р. орендоване приміщення звільнив, що повністю підтвердив представник позивача при розгляді справи апеляційним судом.

             Укладений між сторонами договір, як вбачається з його змісту та суті, за своєю правовою природою є договором оренди (найму), який передбачає платне користування приміщеннями, що передавались в оренду (найом), тобто плата за користування майном є обов'язковою притаманною цьому виду господарських відносин умовою і, відповідно, повинна здійснюватись орендарем (відповідачем) у строки, передбачені умовами договору.  Метою укладання орендодавцем цього виду договору є отримання  позивачем доходу від здачі майна в оренду.

             Пунктом 7.4 договору сторони узгодили, що орендна плата повинна здійснюватись на розрахунковий рахунок орендодавця за поточний місяць наперед не пізніше 5 числа цього місяця, згідно виставленого орендарем рахунку.

             З викладеного вбачається, що сторони чітко узгодили у договорі розмір, порядок і строки здійснення орендарем орендної плати, а тому відповідач повинен був здійснювати цю оплату у строки, встановлені договором. Розрахунковий рахунок позивача був зазначений у договорі (дивись реквізити сторін), тобто відповідач, знаючи розміри орендної плати, строки її сплати та розрахунковий рахунок позивача, мав можливість та був зобов'язаний, відповідно до умов Договору та приписів ч. 2 ст. 193 ГК України, вжити всіх заходів по виконанню умов Договору, а саме сплатити орендні платежі у встановлені строки на рахунок позивача.

             Відповідач міг не здійснювати оплату за оренду майна, а точніше був би позбавлений можливості виконати свої зобов'язання за договором, лише за умови, якщо б у договорі не було зазначено розрахункового рахунку позивача, і тоді він (відповідач) змушений був би чекати, коли позивач виставить йому рахунки зі вказівкою, на якій рахунок слід перерахувати кошти.

             Слід зазначити, що умовами договору та законодавством, яке регулює питання оренди (найму) майна, в тому числі главою 58 ЦК України та параграфом 5 глави 30 ГК України, не передбачено, що, у разі не виставлення позивачем рахунків, відповідач не повинен здійснювати, передбачені договором, платежі, тобто, що він (відповідач) звільняється від виконання, взятих на себе, зобов'язань. Крім того, передбачений договором обов'язок позивача виставляти рахунки, на думку судової колегії, не є зустрічним виконанням зобов'язання у розумінні ст. 538 ЦК України і не позбавляє та не надає відповідачу права не виконувати свої зобов'язання за договором. До цього обов'язку позивача також не можливо застосувати приписи ч .4 ст. 612 і ч. 2 ст. 613 ЦК України та ч. 3 ст. 220 і ч. 3 ст. 222 ГК України, оскільки не  здійснення  позивачем (кредитором) цих дій (виставлення рахунків) не позбавило відповідача (боржника) можливості, права та обов'язку виконати свої зобов'язання за договором належним чином.

             За таких обставин, на думку судової колегії, не виставлення позивачем відповідачу рахунків, як то передбачено умовами договору, не позбавило відповідача можливості і обов'язку виконувати умови договору та виконати їх реально у встановлені строки, оскільки, в даному випадку, при наявності договору та зазначених в ньому умов (порядок, розмір та строки розрахунків), саме він (договір) є підставою для здійснення оплати, а не рахунки позивача.

             При викладених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що відповідач не виконував свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором щодо сплати орендної плати, яку взагалі не сплачував, а тому підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача 3 965 грн. боргу з орендної плати за період з 01.08.2008 р. по 02.09.2009 р.    

             Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, внаслідок чого місцевий суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 166 грн. 60 коп. –3% річних та 531 грн. 43 коп. –збитків від інфляції за період з серпня 2008 р. по серпень 2009 р. включно.

             Пунктом 8.1 за несвоєчасне проведення розрахунків, сторонами передбачена сплата пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.

             З урахуванням вимог ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та ч. 6 ст. 232 ГК України суд першої інстанції підставне стягнув з відповідача на користь позивача 444 грн. 23 коп. –пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в межах, що не перевищує 183 днів по кожному простроченому платежу.

             Надані позивачем розрахунки основного боргу, пені, річних, збитків від інфляції відповідачем не оспорені ні в цілому, ні за їх складовими, перевірені, як місцевим, так і апеляційним судом та є правильними і вірними.

             Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, згідно приписів ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

             Як свідчать матеріали справи сторони у справі за спільним та вільним волевиявленням погодили у п. 5.1.6 договору обов'язок відповідача повідомляти письмово орендодавця не пізніше, чім за 60 днів про намір розірвати договір оренди, як у зв'язку із закінченням строку його дії, так і при достроковому його розірванні шляхом підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди, а у п. 5.1.7 передбачили, що у в випадку залишення орендатором приміщення в порушення порядку передбаченого п. 5.1.6 останній повинний сплатити орендодавцю 2 місячний розмір орендної плати.

             Оскільки, відповідач звільнив орендоване приміщення без повідомлення про це позивача за 60 днів та не прийняв будь-яких мір для передачі об'єкту оренди за відповідним актом прийому-передачі, то місцевий суд правомірно, відповідно до п. п. 5.1.6 та 5.1.7 укладеного договору стягнув з відповідача на користь позивача 610 грн. обумовленої договором неустойки, що дорівнює двомісячним розмірам орендної плати.

             Крім того, у п. 8.2 договору сторонами передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі тримісячної орендної платні, внаслідок чого суд першої інстанції підставне стягнув з відповідача на користь позивача 915 грн. штрафу, так як відповідач неналежно виконував свої зобов'язання за договором щодо сплати орендної плати, яку не сплачував взагалі.

             Протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть, так як вони не ґрунтуються на матеріалах справи, умовах укладеного договору та вищенаведеному законодавстві України.

             Разом з тим, як зазначалося вище станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач звільнив орендоване приміщення та припинив ним користуватись.

             Як свідчать матеріали справи договір оренди № 03 від 01.08.2008 р. відповідно до додаткової угоди до нього № 1 від 01.08.2009 р. припинив свою дію з 01.08.2010 р., внаслідок спливу строку на який він був укладений, у зв'язку з чим, станом на час вирішення спору судом першої інстанції по-суті, предмет спору, в частині розірвання договору оренди, був відсутній, так як в судовому порядку можливо достроково розірвати лише чинний та діючий договір, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

             Згідно платіжних доручень позивачем понесені судові витрати по справі: 102 грн. на сплату держмита та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

             Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України при задоволені позову судові витрати по справі покладаються на відповідача, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: 102 грн. на сплату держмита та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

             З незрозумілих та немотивованих підстав суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача 187 грн. понесених витрат на сплату держмита.

             Оскільки, при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не повністю відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення частково змінити та скасувати.    

             Крім того, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з скаржника до державного бюджету України 49 грн. 92 коп. недоплаченого при подачі апеляційної скарги державного мита.

                           Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів  

                                                          ПОСТАНОВИЛА:

             Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Астарта Групп” –залишити без задоволення.

             Пункти 1 та 2 резолютивної частини рішення господарського суду Миколаївської області від 12.10.2010 року у справі № 15/137/10 –змінити, а пункт 3 –скасувати.

          Викласти пункт перший резолютивної частини цього рішення в наступній редакції:

               1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ветеко-АМП” –задовольнити частково.

             У пункті другому резолютивної частини рішення господарського суду Миколаївської області від 12.10.2010 року у справі № 15/137/10 цифри „187,00 грн.” держмита замінити цифрами „102 грн.” держмита.

             Пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду Миколаївської області від 12.10.2010 року у справі № 15/137/10 викласти в наступній редакції:

    3. Провадження у справі за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю „Ветеко-АМП” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Астарта Групп” –про розірвання договору оренди № 3 від 01.08.2008 р. припинити, у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

             В решті частині рішення господарського суду Миколаївської області від 12.10.2010 року у справі № 15/137/10 залишити без змін.

             Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Астарта Групп” до державного бюджету України 49 грн. 92 коп. недоплаченого при подачі апеляційної скарги державного мита.

             Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати відповідні накази з зазначенням реквізитів сторін.   

             Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

Головуючий суддя:                                                                       В.В. Шевченко

Суддя:                                                                                             В.В. Бєляновський

Суддя:                                                                                             М.А. Мирошниченко