Постанова від 04.09.2025 по справі 910/3465/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2025 р. Справа№ 910/3465/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Сибіги О.М.

Тарасенко К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.02.2025 (повний текст складено та підписано 14.02.2025)

у справі №910/3465/24 (суддя О.В. Чинчин)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Банк Альянс"

про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 164 817 грн 89 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" (надалі також - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (надалі також - відповідач) про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 164 817 грн 89 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю товарів № 2111000089 від 22.11.2021.

В процесі розгляду справи позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Акціонерного товариства Укртрансгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецзапчасть інфляційні втрати за весь час прострочення у розмірі 29 137,73 грн, а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 10 593,72 грн, яку суд прийняв до розгляду.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Акціонерного товариства Укртрансгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецзапчасть безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 164 817 грн 89 коп., 3% річних у розмірі 10 593 грн 72 коп., інфляційні втрати у розмірі 29 137 грн 73 коп. та судовий збір у розмірі 2 454 грн 59 коп.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що відповідачем в результаті здійснення платежу за банківською гарантією були отримані грошові кошти за відсутності настання гарантійного випадку, тобто такі кошти є такими, що набуті безпідставно, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Акціонерного товариства Укртрансгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецзапчасть безпідставно сплачених коштів в сумі 164 817 грн. 89 коп. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що він є арифметично вірним, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 10 593 грн 72 коп. 3% річних та 29 137 грн 73 коп. інфляційних втрат, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 12.02.2025 у справі №910/3465/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому скаржник стверджує, що:

- фактичні обставини справи спростовують наявність форс-мажорних обставин як беззаперечної підстави для повернення коштів принципалу за банківською гарантією;

- суд першої інстанції застосував висновки Верховного Суду у справі №917/1593/22, які не є правозастосовними для вирішення даної справи, з огляду на правовідносини, що стосуються банківської гарантії як специфічного засобу забезпечення виконання господарських зобов`язань;

- договірні зобов`язання між позивачем та відповідачем не припинені виконанням, договір не визнаний недійсним, договір не розірвано, оскільки після направлення Верховним Судом справи №917/1593/22 на новий розгляд, позивач відмовився від позову про розірвання договору, про що винесено Господарським судом Полтавської області ухвалу від 22.02.2024 у справі №917/1593/22;

- судом не надано оцінки наявним у матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження, що є порушенням норм процесуального права.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

17.03.2025 через підсистему Електронний суд від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Позивач, з-поміж іншого, наголошує на тому, що при вирішенні даної справи судом першої інстанції прийнято до уваги не висновки Верховного Суду, а саме фактичні обставини, які були встановлені у межах справи №917/1593/22 та мають преюдиційне значення для вирішення даної справи; факти, на які посилається скаржник, які начебто були встановлені у межах розгляду справи №917/70/23, є лише викладом позиції відповідача. Єдиний факт, який був встановлений судом апеляційної інстанції під час розгляду справи № 917/70/23 це обрання позивачем неналежного способу захисту.

Також позивач зазначив, що попередній орієнтовний розмір понесених судових витрат на правничу допомогу у зв`язку з апеляційним розглядом справи складає 7 500,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

19.03.2025 через підсистему Електронний суд від третьої особи надійшли пояснення у справ, в яких остання зазначила про порядок виплати банківської гарантії на вимогу Бенефіціара.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 апеляційну скаргу у справі №910/3465/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі № 910/3465/24. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Витребувано матеріали справи №910/3465/24 з Господарського суду міста Києва.

20.03.2025 матеріали справи №910/3465/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2025, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3465/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16.05.2025, справу №910/3465/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3465/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02.09.2025, справу №910/3465/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Сибіга О.М., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі № 910/3465/24 з початку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Сибіга О.М., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2025.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

22.11.2021 року між Акціонерним товариством Укртрансгаз в особі філії БМФ Укргазпромбуд (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецзапчасть (Постачальник) було укладено Договір про закупівлю товарів №2111000089, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця Товари, зазначені в Специфікації, яка зазначена у додатку 1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари.

Загальна сума цього Договору становить 3296357,88 грн (п. 3.1 Договору)

Згідно з п.5.1 Договору Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.

Відповідно до підпунктів 6.3.1, 6.3.6, 6.3.7 пункту 6.3 договору, постачальник зобов`язався забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; негайно письмово інформувати покупця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов`язань за цим договором або про наявність обставин, що впливають на якість товарів, строки поставки товарів; належним чином виконувати інші обов`язки, передбачені чинним законодавством України та цим договором, а також іншими діючими договорами, у разі їх укладення з покупцем.

Згідно з п.7.8 Договору відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі, зазначеної в п. 7.5. цього Договору, Постачальник зобов`язується надати Покупцю не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 164817,89 грн, що становить 5% (відсотків) ціни цього Договору.

Відповідно до п.8.1 Договору обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом 10-и календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі (п. 8.2 Договору)

Згідно з п.8.3 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема документ (сертифікат) Торгово-промислової палати України. Строк надання відповідних документів - протягом 30-ти календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.

У випадку невиконання вимог пунктів 8.2, 8.3 Договору Сторона, що їх не виконала, позбавляється права посилатися на обставину непереборної сили (форс-мажорну обставину), як на таку, що виключає її відповідальність (п. 8.4 Договору)

У п.8.5 Договору у разі, коли строк дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) продовжується більше ніж 60-ти календарних днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір.

Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами, і діє в частині поставки Товарів по 30 вересня 2022 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 13.1 Договору)

Відповідно до Специфікації (додатку № 1) до Договору про закупівлю товарів №2111000089 від 22.11.2021 року строк поставки зазначених у ній Товарів складає 120 календарних днів з дати підписання Договору. Тобто, останнім днем поставки Товарів, визначених в даній Специфікації, є 22.03.2022.

04.11.2021 року між Акціонерним товариством Банк Альянс (Гарант/Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецзапчасть (Принципал) було укладено Договір про надання гарантії № 14197-21, згідно з яким гарантія це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого Гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед Бенефіціаром сплатити кошти в разі одержання Гарантом вимоги Бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії, що свідчить про порушення Принципалом ТОВ Торгова компанія Спецзапчасть базових відносин. Вказаним договором встановлено обов`язок Принципала на письмову вимогу Гаранта перерахувати йому кошти в сумі, необхідній для виконання вимоги Бенефіціара на оплату за гарантією.

05.11.2021 року Акціонерне товариство Банк Альянс видало Банківську гарантію №14197-21, за якою Гарант цим надає Бенефіціару безвідкличну та безумовну гарантію, (надалі - Гарантію) та приймає на себе безвідкличне і безумовне зобов`язання сплатити Бенефіціару будь-яку суму, в розмірі 164 817,89 гривень протягом п`яти банківських днів після одержання письмової вимоги Бенефіціара (надалі - Вимога), без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою Вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім Вимоги, або виконання будь-яких інших умов.

Вимога Бенефіціара про здійснення Виплати має бути виписана на бланку Бенфіціара та має містити: посилання на номер і дату цієї Гарантії; повідомлення про невиконання/неналежне виконання Принципалом зобов`язань за Договором. забезпечених цією Гарантією: підписи уповноважених осіб Бенефіціара та відбиток печатки Бенефіціара, посилання на номер та дату цієї Гарантії; платіжні реквізити для перерахування суми, що вимагається за Гарантією.

Виплата здійснюється шляхом перерахування Суми Гарантії на розрахунковий рахунок Бенефіціара, зазначений у Вимозі.

Сума Гарантії залишається незмінною до моменту виплати Гарантом за Вимогою Бенефіціара Суми Гарантії.

Ця гарантія набуває чинності з дати її видачі Гарантом.

Строк дії Гарантії - до 31 жовтня 2022 року включно, і будь-яка Вимога за Гарантією має бути отримана Гарантом не пізніше 7:00 годин за Київським часом цієї дати. Після 17:00 год. 31 жовтня 2022 року Гарантія припиняє дію.

Вимога надається бенефіціаром на поштову адресу гаранта та повинна бути отримана ним протягом строку дії гарантії. Вимога повинна супроводжуватися копіями документів, засвідчених бенефіціаром та скріплених печаткою бенефіціара (у разі наявності), що підтверджують повноваження особи (осіб), що підписала(и) вимогу.

Вимога може бути передана через банк бенефіціара (ПУБЛІЧНЕ. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК УКРГАЗБАНК (АБ УКРГАЗБАНК) юридична адреса: Україна, 03087. м. Київ, вул. Єреванська. 1 поштова адреса: Україна, 01030, м. Киї, вул. Б. Хмельницького, буд. 16-22 SWIFT-код: UGASUAUK), який підтвердить автентичним S WIFT-повідомленням на SWIPT-адресу гаранта достовірність підписів та печатки бенефіціара (у разі наявності) на вимозі та повноваження особи (осіб), що підписала(и) вимогу.

Ця Гарантія забезпечує виконання Принципалом Договору.

Ця Гарантія видана на користь Бенефіціара і права вимоги по ній не можуть бути передані третій особі без попередньої письмової згоди Гаранта.

На виконання умов Договору про закупівлю товарів №2111000089 від 22.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецзапчасть поставило товар, а відповідач у свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-03127 від 03.12.2021 на суму в розмірі 2 256 361 грн 20 коп.

28.10.2022 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецзапчасть надійшов лист №21.3.1/2975 від Гаранта з повідомленням про отримання останнім вимоги Бенефіціара щодо сплати грошових коштів за банківською гарантією від 05.11.2021 №14197-21. У вказаному листі банк просив Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецзапчасть у відповідності до умов договору про надання гарантії № 14197-21 від 04.11.2021 перерахувати кошти для покриття можливих витрат за гарантією у сумі 164 817,89 грн.

Разом із вказаним повідомленням Гарантом надано копію письмової вимоги №1001ВИХ-22-3763 від 24.10.2022, що надійшла до банку від АТ Укртрансгаз. Відповідно до вказаної вимоги, підставою для її направлення стало порушення Принципалом (ТОВ Торгова компанія Спецзапчасть) умов Договору, а саме, строків поставки товару, визначених у Додатку № 1 до Договору про закупівлю.

03.11.2022 Акціонерне товариство Банк Альянс перерахувало на користь Бенефіціара - Акціонерного товариства Укртрансгаз грошові кошти у розмірі 164 817 грн 89 коп., що підтверджується платіжним дорученням №28406 від 03.11.2022 із зазначенням призначення платежу: спл гр коштів за вим №1001ВИХ-22-3763 від 24.10.2022 згідно з договором про надання гарантії № 14197-21 від 04.11.2021.

У свою чергу 03.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецзапчасть перерахувало на користь Акціонерного товариства Банк Альянс грошові кошти у розмірі 164 817 грн 89 коп., що підтверджується платіжним дорученням №13277 від 03.11.2022.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 року у справі №917/1593/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" задоволено. Розірвано договір № 2111000089 від 22.11.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" та Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд", з 27.09.2022. У задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року скасовано рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 у справі №917/1593/22 в частині задоволення первісного позову про розірвання договору, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області. В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 у справі № 917/1593/22 залишено без змін.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що поставка іншої частини Товарів, визначених у Специфікації, на суму 1 039 996,68 грн стала фактично неможливою у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в даному випадку встановлена в рамках справи №917/1593/22, в якій колегія суддів Верховного Суду погодилась із висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України позивач, як постачальник за договором, який порушив зобов`язання зі своєчасної поставки товарів, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки він довів, що це порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили.

За таких підстав, позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства Укртрансгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецзапчасть безпідставно сплачені кошти в сумі 164 817 грн 89 коп. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, 3% річних у розмірі 10 593 грн 72 коп. та інфляційні втрати в розмірі 29 137 грн 73 коп.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що в порушення умов Договору постачальник не повідомив покупця у встановлений строк про форс-мажорні обставини, у зв`язку з чим втратив право посилатися на вказані обставини. Крім того, відповідач отримав грошові кошти від Гаранта, тому набув їх на підставі одностороннього правочину, вчиненого Гарантом, а тому відсутні підстави для стягнення вказаних коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників судового процесу

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вище встановлено судом, Специфікацією (додаток № 1) до Договору про закупівлю товарів №2111000089 від 22.11.2021 визначено, що строк поставки зазначених у ній Товарів на загальну суму 3 296 357 грн 88 коп. складає 120 календарних днів з дати підписання Договору. Тобто, останнім днем поставки Товарів, визначених у даній Специфікації, є 22.03.2022.

На виконання умов Договору про закупівлю товарів №2111000089 від 22.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецзапчасть поставило товар, а відповідач у свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-03127 від 03.12.2021 на суму 2 256 361 грн 20 коп.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

З наведеного слідує, що в порушення умов Договору про закупівлю товарів №2111000089 від 22.11.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецзапчасть не здійснило поставку всього обсягу товару на загальну суму в розмірі 3 296 357 грн 88 коп. у строк по 22.03.2022, тобто не виконало свої зобов`язання належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (ч. 2 ст. 200 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Отже, гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Відповідно до ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина перша статті 565 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 568 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов`язків за гарантією.

Відповідно до Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004, зареєстрованого Міністерством юстиції України 13.01.2005 за № 41/10321, гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії; гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.

Як вище встановлено судом, 28.10.2022 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецзапчасть надійшов лист №21.3.1/2975 від Гаранта з повідомленням про отримання останнім вимоги Бенефіціара щодо сплати грошових коштів за банківською гарантією від 05.11.2021 №14197-21. У вказаному листі банк просив Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецзапчасть у відповідності до умов договору про надання гарантії № 14197-21 від 04.11.2021 перерахувати кошти для покриття можливих витрат за гарантією у сумі 164 817,89 грн.

Разом із вказаним повідомленням Гарантом надано копію письмової вимоги №1001ВИХ-22-3763 від 24.10.2022, що надійшла до банку від АТ Укртрансгаз.

Відповідно до вказаної вимоги, підставою для її направлення стало порушення Принципалом (ТОВ Торгова компанія Спецзапчасть) умов Договору, а саме, строків поставки товару, визначених у Додатку № 1 до Договору про закупівлю.

03.11.2022 року Акціонерне товариство Банк Альянс перерахувало на користь Бенефіціара - Акціонерного товариства Укртрансгаз грошові кошти у розмірі 164 817 грн. 89 коп., що підтверджується платіжним дорученням №28406 від 03.11.2022 року із зазначенням призначення платежу: спл гр коштів за вим №1001ВИХ-22-3763 від 24.10.2022 згідно з договором про надання гарантії № 14197-21 від 04.11.2021. (т.1 а.с.282)

В свою чергу 03.11.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецзапчасть перерахувало на користь Акціонерного товариства Банк Альянс грошові кошти у розмірі 164 817 грн. 89 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 13277 від 03.11.2022 року.

У той же час, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 року у справі №917/1593/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" задоволено. Розірвано договір №2111000089 від 22.11.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" та Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд", з 27.09.2022. У задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року скасовано рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 у справі № 917/1593/22 в частині задоволення первісного позову про розірвання договору, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області. В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 у справі № 917/1593/22 залишено без змін.

У вказаній постанові Верховний Суд, досліджуючи доводи та докази щодо настання для ТОВ "Торгова компанія "Спецзапчасть" форс-мажорних обставин, що є предметом зустрічного позову, зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть", станом на 24.02.2022, було зареєстровано та фактично знаходилось за адресою: 71601, Запорізька область, місто Василівка, вулиця Лікарняна, 1А;

- місто Василівка з 26.02.2022 по цей день перебуває під окупацією, що є загальновідомим фактом, а також підтверджено Наказом від 22.12.2022 №309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004. Згідно із вказаним наказом Василівська територіальна громада (до якої входить місто Василівка) за кодом UA23040030000061166 є Тимчасово окупованою російською федерацією територією України;

- окупація міста Василівка мала наслідком окупацію не тільки складських приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть", а й усіх виробничих та трудових ресурсів підприємства;

- відповідно до специфікації (додатку № 1 до договору) останнім днем поставки товарів, визначених в специфікації, є 22.03.2022 включно;

- за обставин, які склалися, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" не мало змоги повідомити відповідача про настання форс-мажорних обставин протягом 10-и календарних днів з моменту їх виникнення у письмовій формі, як це передбачено пунктом 8.2 договору. Разом з тим, позивач листом №1403/8 від 14.03.2022 повідомив відповідача про настання форс-мажорних обставин єдиним доступним йому на той час способом, а саме шляхом направлення електронних листів на відомі електронні поштові скриньки відповідача;

- розуміння настання факту форс-мажорних обставин було підтверджено покупцем принаймні до 18.07.2022 включно, що підтверджено матеріалами справи;

- 18.07.2022 на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно - монтажна фірма "Укргазпромбуд" надійшов лист № 3101ВИХ-22-444 від 18.07.2022, щодо можливості подальшої поставки товарів згідно із умовами договору про закупівлю товарів № 2111000089 від 22.11.2021. Так, зокрема, покупцем в даному листі висловлено прохання щодо повідомлення про можливість подальшої поставки товарів та запропонування еквівалентних замінників на товари, що недопоставлені та країна походження яких є росія. Також в листі висловлена пропозиція щодо укладання додаткової угоди про внесення змін в специфікацію або зменшення обсягів закупівлі у випадку відсутності еквівалентних товарів;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть", листами № 1807/11 від 18.07.2022 та № 1108/4 від 11.08.2022, надало перелік товарів та запропоновано Акціонерному товариству "Укртрансгаз" еквівалентні замінники, які можливо відвантажити по договору № 2111000089 від 22.11.2021 зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть", що сформований на підконтрольній Україні території, а для товарів, які неможливо відвантажити, надано по кожній позиції причини неможливості їхнього постачання. Враховуючи вищенаведені результати аналізу можливості постачання товарів, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" також запропоновано Акціонерному товариству "Укртрансгаз" розглянути можливість укладання додаткової угоди;

- жодної відповіді на надані пропозиції щодо допоставки товарів за договором № 2111000089 від 22.11.2021 та укладення відповідної додаткової угоди від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" не надійшло.

При цьому, відхиляючи аргументи Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про можливість здійснення поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть", суди зазначили, що Акціонерне товариство "Укртрансгаз" не зазначило підстави ненадання ним відповіді на листи позивача за первісним позовом. Водночас, враховуючи події, що відбувалися та відбуваються в країні, що має наслідком переміщення багатьма підприємствами своїх складських приміщень до більш безпечних районів, у постачальника було відсутнє розуміння коли та куди він мав поставити товар.

Суди першої та апеляційної інстанції у справі №917/1593/22 дійшли висновку щодо доведеності факту виникнення обставин непереборної сили при виконанні позивачем умов договору про закупівлю товарів №2111000089 від 22.11.2021 щодо своєчасної поставки товарів.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційного господарського суду погодилась із висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України позивач, як постачальник за договором, який порушив зобов`язання зі своєчасної поставки товарів, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки він довів, що це порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили. Відтак суди дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

В постановах від 02.07.2019 у справі №48/340, від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 та від 24.05.2018 у справі №922/2391/16 Верховний Суд зазначив, що преюдиційне значення мають лише встановлені судом обставини, а не правова їх оцінка. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судове рішення у справі №917/1593/22 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт виникнення обставин непереборної сили при виконанні Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" умов договору про закупівлю товарів №2111000089 від 22.11.2021 щодо своєчасної поставки товарів підтверджено постановою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року у справі № 917/1593/22, яка набрала законної сили.

При цьому, суд першої інстанції вірно наголосив, що рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 року у справі №917/1593/22, залишене без змін постановами Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 року та Верховного Суду від 05 грудня 2023 року, в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" про стягнення пені у розмірі 191359,39 грн та штрафу у розмірі 103999,67 грн набрало законної сили, оскільки постановою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року скасовано рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 у справі № 917/1593/22 в частині задоволення первісного позову про розірвання договору, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі про те, що висновки Верховного Суду викладені в постанові від 05.12.2023 у справі №917/1593/22, не є застосовними до правовідносин у даній справі з огляду на те, що після направлення Верховним Судом справи №917/1593/22 на новий розгляд, позивач відмовився від позову про розірвання договору, колегія суддів відхиляє, оскільки вирішальним є те, що в межах справи №917/1593/22 суди встановили факт виникнення обставин непереборної сили при виконанні позивачем умов договору про закупівлю товарів №2111000089 від 22.11.2021 щодо своєчасної поставки товарів, які є преюдиційними та не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи, і в цій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін Верховним Судом, та набрало законної сили.

Отже, враховуючи встановлені вище обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність встановленого порушення (неналежне виконання) зобов`язання позивача за Договором, що, в свою чергу свідчить про те, що у відповідача, як бенефіціара за Гарантією та покупця за Договором, були відсутні підстави для звернення до гаранта (АТ Банк Альянс) для виплати суми за Банківською гарантією №14197-21 від 05.11.2021 року, проте відповідачем такі кошти були отримані від гаранта, а позивачем останньому відшкодовані.

Таким чином, відповідачем в результаті здійснення платежу за банківською гарантією були отримані грошові кошти за відсутності настання гарантійного випадку, тобто такі кошти є такими, що набуті безпідставно.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилається у позовній заяві, передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установленихстаттею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що перерахування гарантом грошових коштів в сумі 164 817 грн 89 коп. на користь бенефіціара (відповідача) відбулось у зв`язку з Договором та Банківською гарантією №14197-21 від 05.11.2021 року, однак не на їх виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочинами (гарантійний випадок не настав, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин). При цьому, інших способів повернення коштів закон та Договір не передбачають.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо стягнення з АТ Укртрансгаз банківської гарантії, від 14.11.2020 у справі №906/192/18, від 18.08.2021 у справі №910/1798/20, від 20.10.2020 у справі №910/13503/19 щодо застосування ст. 1212 ЦК України.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з Акціонерного товариства Укртрансгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Спецзапчасть безпідставно сплачених коштів в сумі 164 817 грн 89 коп. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 3% річних у розмірі 10 593,72 грн та інфляційних втрат у розмірі 29 137,73 грн, нарахованих за загальний період з 04.11.2024 по 25.12.2024, колегія суддів зазначає таке.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Відповідно до статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року по справі №910/10156/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 зазначено, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача. Зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або коли підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що грошові кошти були отримані відповідачем саме 03.11.2022, що підтверджується відповідним платіжним дорученням, а обов`язок відповідача повернути вказані кошти пов`язується саме з факту набуття ним майна (коштів) без достатньої правової підстави, то прострочення відповідача розпочалось саме з 04.11.2022.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим погоджується з судом першої інстанції, що позовна вимога про стягнення 10 593,72 грн та інфляційних втрат у розмірі 29 137,73 грн підлягає задоволенню в цій частині.

Щодо посилань скаржника на преюдиційно встановлені факти у справі №917/70/23 за позовом ТОВ "Торгова компанія "Спецзапчасть" до АТ "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд", третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, АТ "Банк Альянс", про визнання банківської гарантії №14197-21 від 05.11.2021 такою, що не підлягає виконанню та зобов`язання повернути грошові кошти в сумі 164 817,89 грн, колегія суддів зазначає таке.

Судом встановлено, що предметом позову в справі №917/70/23 було дві вимоги про визнання такою, що не підлягає виконанню, банківської гарантії (яку на момент звернення з позовом уже виконано) та про застосування правових наслідків задоволення першої позовної вимоги, а саме зобов`язання бенефіціара повернути кошти, отримані за такою банківською гарантією.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі №917/70/23 було скасовано рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, Східний апеляційний господарський суд виходив із того, що на час звернення ТОВ "Торгова компанія "Спецзапчасть" до господарського суду з позовом у даній справі (у грудні 2022 року) банківську гарантію було правомірно виконано, а враховуючи, що спірну банківську гарантію вже виконано, позовна вимога про визнання цієї гарантії такою, що не підлягає виконанню, є, по суті, вимогою про встановлення факту, а відтак, її задоволення не призведе до відновлення прав, зокрема, майнового становища, що існувало до моменту задоволення зворотної вимоги Гаранта до Принципала. На підставі вказаного судом зроблено висновок, що відповідний спосіб захисту, обраний позивачем у справі №917/70/23, не є адекватним наявним обставинам справи, задоволення такої позовної вимоги не призведе до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Стосовно другої позовної вимоги про зобов`язання АТ "Укртрансгаз" повернути грошові кошти в сумі 164817,89 грн, отримані за банківською гарантією № 14197-21 від 05.11.2021, колегія суддів у справі №917/70/232 зазначила, що вказана вимога передбачає виконання дій (перерахування коштів) не на користь позивача, а на користь третьої особи.

При цьому судом апеляційної інстанції справа №917/70/23 фактично не переглядалася по суті позовних вимог позивача, а рішення суду першої інстанції скасовано фактично лише через неналежний спосіб захисту, який обрав позивач при зверненні з позовною заявою. Разом із цим, факти, на які посилається скаржник у даній справі, які начебто були встановлені у межах розгляду справи № 917/70/23, є лише викладом позиції відповідача.

Між тим, у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16 зазначено, що: Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Решта викладених в апеляційній скарзі аргументів не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз".

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 12.02.2025 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 7 500,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 14.03.2025 між Адвокатським Бюро "Тетяни Денисенко" (Бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" (Клієнт) укладено договір № 1403-01 про надання правничої допомоги (надалі - договір), предметом якого, відповідно до п. 1.1. є надання Бюро правничої допомоги Клієнту щодо супроводження судового розгляду справи №910/3465/24 у Північного апеляційному господарського суді.

Пунктом 3.1 договору визначено, що гонорар Бюро визначаєтся сторонами додатково по факту надання правничої допомоги у додатках, що є невід`ємними частинами цього договору, виходячи з погодинної тарифікації, а також кількості судових засідань, у яких уповановадений адвокат Бюро брав участь.

Відповідно до п. 3.3 договору, загальна сума гоноарру становить сукупну суму гонорарів, визначених сторонами у додатках до цього договору.

У додатку №1 від 17.03.2025 до договору № 1403-01 від 14.03.2025 сторони погодили, що гонорар Бюро за надання правничої допомоги, яка складається із підготовки та подачі відзиву на апеляційну скаргу у справі №910/3465/24, та на яку було витрачено 5 годин, становить 7 500,00 грн.

Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з урахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Разом з тим, у вирішенні питання щодо витрат ТОВ "Торгова компанія "Спецзапчасть", колегія суддів враховує, що розгляд справи за апеляційною скаргою на рішення господарського суду першої інстанції не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому, на переконання апеляційного суду, з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг, предмет та підстави позовних вимог, беручи до уваги, що розгляд справи здійснювався судом без повідомлення сторін у порядку письмового провадження, колегія суддів дійшла висновку, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України.

Тому, за наведених обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), дійшов висновку, що визначений ТОВ "Торгова компанія "Спецзапчасть" розмір витрат на послуги адвоката підлягає зменшенню до 4 000,00 грн і такий розмір буде відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі №910/3465/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Укртрансгаз".

Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Матеріали справи №910/3465/24 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддяГ.П. Коробенко

СуддіО.М. Сибіга

К.В. Тарасенко