Ухвала від 27.08.2025 по справі 947/37944/23

Номер провадження: 11-сс/813/1476/25

Справа № 947/37944/23 1-кс/947/7723/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023160000001117, внесеного до ЄРДР 11 серпня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358 КК України, -

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт із забороною користування та розпорядження на майно, вилучене 17 квітня 2025 року у ході проведення обшуку за місцем знаходження ТОВ «Документи» (код ЄДРПОУ № 39527961), а саме приміщення за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, 33-а, відповідно до переліку в резолютивній частині ухвали.

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що вилучені документи можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді представник власника майна ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана ухвала винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а отже ухвала підлягає скасуванню відповідно до п.п. 1,2,3 ч. 1 ст. 409 КПК України, з наступних підстав:

- слідчим суддею проігноровано невиконання прокурором ухвал від 07 травня 2025 року та 19 травня 2025 року про повернення для усунення недоліків. Фактично, було задоволено клопотання прокурора яке було ідентичним попереднім клопотанням, клопотання є невмотивованим та необґрунтованим, висновки сторони обвинувачення не підкріплені жодним належним та допустимим доказом, а прокурор обмежився лише цитуванням вимог кримінального процесуального законодавства;

- слідчим суддею не надано належної уваги, що кримінальне провадження здійснюється за фактами вчинення реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_1 та 6а, АДРЕСА_2 . Отже, вилучення під час проведення обшуку документів, що стосуються надання юридичних (консультаційних) послуг щодо інших об`єктів нерухомого майна, є безпідставним та виходить за рамки кримінального провадження;

- постанова від 17.04.2025 про визнання вилученого майна речовими доказами прийнята незаконно, в порушення норм КПК України, а саме у постанові відсутні будь які посилання на конкретні належні та допустимі докази того, яким чином договори про надання юридичних послуг та додатки до них, мобільний телефон та грошові кошти могли бути використані при вчиненні злочину або які сліди та інформацію вони можуть містити, якщо вони не стосуються обставин вчинення реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомості, які досліджуються у кримінальному провадженні. У вказаній постанові викладена лише вигадана версія сторони обвинувачення, без належного мотивування, що може свідчити про упередженість при її постановленні;

- інформація що зберігається у вилученому мобільному телефоні є адвокатською таємницею, не тільки адвоката ОСОБА_7 а і адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Його безпідставне вилучення саме по собі вже є порушенням гарантій адвокатської діяльності, передбачених ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

- слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі безпідставно зазначив що вилучене майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, так як вказане майно взагалі не може бути речовим доказом, бо взагалі ніякого злочину за допомогою вказаного майна не було вчинено, жодний доказ, що мобільний телефон використовувався для вчинення кримінального правопорушення та що на ньому може зберігатись інформація щодо цих обставин відсутні;

- не доведено наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, тому відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідча суддя мала відмовити в задоволенні клопотання.

На підставі наведеного апелянт просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання прокурора про арешт майна.

Крім того, в поданій апеляційній скарзі ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали, яке обґрунтоване тим, що з мотивами прийнято рішення представник власника майна ознайомився лише 14 липня 2025 року після отримання копії повного тексту ухвали слідчого судді, вказане, на думку апелянта, свідчить про те, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.

Позиції учасників судового розгляду.

Представник власника майна та прокурор надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги і доводи апеляційної скарги та правову позицію, висловлену в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, апеляційний суд повинен перевірити доводи апеляційної скарги (1) щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, та за наявності підстав для його поновлення (2) щодо законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді.

Щодо клопотання на поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду.

Частина 1 ст. 24 КПК України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим кодексом.

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано параграфом 2 глави 26 КПК України.

Відповідно до ст. 310 КПК України оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.

Згідно ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених, цим Кодексом.

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено частинами 1 і 2 ст. 309 КПК України, цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Ухвала про арешт майна, відповідно до п. 9 ч.1 статті 309 КПК України, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Приписами п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України передбачений строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, який становить п`ять днів з дня проголошення.

В свою чергу, абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України прямо вказує - якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

За змістом статті 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені, зокрема законом, проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.

Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин.

Однак поняття поважності причин пропуску процесуальних строків є оціночним. Зокрема, з системного аналізу ст. ст. 117, 138, п. 1 ч. 1 ст. 232, п. 1 ч. 1 ст. 336, ч. 3 ст. 400 КПК слідує, що під поважними причинами пропуску звернення до суду слід розуміти лише ті обставини, які не залежали від волі особи і об`єктивно перешкоджали чи унеможливлювали своєчасне її звернення до суду у встановлений КПК строк. Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 13.07.2017 по справі № 5-117кс(15)17.

Тож можливість поновити строк на апеляційне оскарження кримінальний процесуальний закон пов`язує з тим чи обставини, унаслідок яких скаргу подано несвоєчасно, залежали від волі ініціатора перегляду і чи пов`язані вони з дійсно істотними перешкодами/труднощами, що унеможливили або ускладнили своєчасне звернення в суд.

Зі змісту матеріалів кримінального провадження убачається, що оскаржена ухвала постановлена слідчим суддею у судовому засіданні 27 червня 2025 року за участі представника власника майна, тобто для апелянта строк для апеляційного оскарження почав обчислюватись відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України (з дня оголошення вказаної ухвали). Натомість, апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції 14 липня 2025 року, тобто поза межами п`ятиденного строку на апеляційне оскарження.

Натомість, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, наведеними на обґрунтування клопотання про поновлення строку на оскарження ухвали слідчого судді, щодо наявності поважних причин, у зв`язку з якими апеляційну скаргу подано з пропуском строку. Так, у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України. Такий висновок сформульовано у постанові об`єднаної палати ККС ВС від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18 (провадження № 51-6470кмо18).

З цих підстав, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність поновлення представнику власника майна ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023160000001117, внесеного до ЄРДР 11 серпня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358 КК України.

Щодо законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності.

За вимогами ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до клопотання у проваджені СУ ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 12023160000001117, внесене до ЄРДР 11 серпня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358 КК України.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з невстановленими особами шахрайськім шляхом заволодів комунальним майном, а також самовільно побудував споруду на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Так, 07.06.2019 державним реєстратором КП «Будинок юстиції» ОСОБА_12 зареєстровано за ОСОБА_11 право власності на наступні об`єкти нерухомості:

-квартира загальною площею 147,7 кв. м за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1848927351101;

-квартира загальною площею 350 кв. м за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1848919651101.

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно документами, підставою для реєстрації стало: договір купівлі-продажу № 959 виданий 25.04.2018 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 та висновок щодо технічної можливості поділу на дві окремі (самостійні) одиниці об`єкта нерухомого майна б/н виданий ФОП ОСОБА_14 . Так, згідно вказаного договору ОСОБА_11 придбав у ТОВ «Фінансова компанія «Новотех» квартиру загальною площею 147,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з цим встановлено, що зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1 є горищем, розташованим частково над квартирою АДРЕСА_3 вказаного будинку, та є комунальною власністю Одеської міської ради. Однак, ОСОБА_11 без звернення до відповідних державних органів, зокрема до Департаменту комунальної власності майна Одеської міської ради, задля відчуження вказаного горища у встановленому законодавством порядку та без отримання будь-яких дозвільних документів, вчинив дії спрямовані на реєстрацію вказаного горища, як його власної квартири.

З метою заволодіння горищем ОСОБА_11 отримав довідку № б/н від 14.01.2019, видану ФОП ОСОБА_14 , згідно якої площа квартири АДРЕСА_1 в результаті проведення перепланування, пов`язаного зі збільшенням підсобної та житлової площі за рахунок влаштування антресолей, збільшена до 497,7 кв. м. На підставі вказаної довідки експертом з технічного обстеження будівель та споруд ОСОБА_15 надано висновок щодо технічної можливості поділу на дві окремі (самостійні) одиниці об`єкта нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 на два нові об`єкти нерухомості квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_3 , власником яких є ОСОБА_11 . В подальшому ФОП ОСОБА_14 за замовленням останнього розроблено технічні паспорти від 07.06.2019 на квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 . На підставі вищевказаних документів, 07.06.2019 державним реєстратором зареєстровано право власності на два зазначені об`єкти нерухомості.

Крім того, у власності ОСОБА_11 перебуває гараж загальною площею 95,3 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний об`єкт нерухомості 18.09.2017 зареєстровано державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_16 з присвоєнням реєстраційного номеру об`єкту нерухомого майна 1357146751101. Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно документами, підставою для реєстрації є виписка № 332 від 15.12.1990, видана Виконком Одеської міської ради депутатів трудящих та технічний паспорт № б/н від 31.08.2017, виданий ФОП ОСОБА_14 .

Однак, згідно відповіді Департаменту архівної справи та діловодства встановлено, що Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 15.12.1990 № 332, у відповідності до якого ОСОБА_11 нібито відведено земельну ділянки під забудову за адресою: АДРЕСА_4 , не існує. Натомість, під № 332 від 06.10.1990 зареєстровано Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів «О разрешении строительства ПСМО «Одесстрой» 10-этажного 4-х секционного жилдома в мкр. ІІІ-4-2 ж/м Котовского».

Допитаний в якості свідка ОСОБА_14 пояснив, що в період

2013-2017 роки він працював у ТОВ «Документи», розташованому за адресою:

м. Одеса, проспект Адміральський, 33-а, на посаді інженера з технічної інвентаризації. Також пояснив, що він не видавав довідку № б/н від 14.01.2019 та технічні паспорти на об`єкти нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_3 , квартира № 6, АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 .

Крім того зазначив, що ФОП « ОСОБА_14 » припинив здійснення господарської діяльності з січня 2019 року, оскільки ним виявлено велику кількість підроблених від його імені документів з інвентаризації об`єктів нерухомого майна.

З метою фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, на підставі ухвали слідчого судді, 13.11.2024 із залученням в якості спеціалістів співробітників Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, співробітників Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, КП «ЖКС «Портофранківський» проведено огляд квартир АДРЕСА_3 та

АДРЕСА_3 встановлено, що квартира АДРЕСА_3 є горищем, одним цілісним нежитловим приміщенням без поділу на кімнати. Відповідно до технічної документації загальною площею350 кв. м, житловою площею 67,7 кв. м, однак оглядом встановлено, що приміщення горища є нежитловим. Під час проведення огляду представник Управління ДАБК ОМР зазначив, що для здійснення дій зі зміни геометричних даних (у разі їх збільшення) квартири, реконструкції, поділу необхідні дозвільні документи, проте згідно реєстру будівельної діяльності відсутня інформація щодо реєстрації будь-яких дозвільних декларативних документів за вказаною адресою. Під час оглядів представник КП «ЖКС «Портофранківський» зазначив, що на балансі їх підприємства перебуває лише квартира АДРЕСА_5 на балансі підприємства не значиться.

Крім того, 14.01.2025 на підставі ухвали слідчого судді із залученням в якості спеціалістів співробітників Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, співробітників Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, КП «Одеспроект» Одеської міської ради проведено огляд об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Аеродромна, 5/1.

Оглядом встановлено, що вищевказаний об`єкт нерухомості є гаражем, загальною площею згідно технічної документації 95,3 кв. м. Під час проведення огляду представник Управління ДАБК ОМР зазначив, що згідно реєстру будівельної діяльності відсутня інформація щодо реєстрації документів, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого об`єкту будівництва за вказаною адресою. Під час огляду представник Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради зазначив, що за вказаною адресою містобудівні умови не видавались. Представник Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради зазначив, що Одеською міською радою рішень про передачу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , у власність або оренду не приймалось.

Крім того, за інформацією Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, містобудівні умови та обстеження забудови земельної ділянки на проектування об`єктів будівництва/реконструкції за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_3 , а також м. Одеса, вул. Аеродромна, 5/1, не значиться.

В ході досудового розслідування допитано в якості свідка ОСОБА_11 , який зазначив, що в 2017 році звернувся до ТОВ «Документи», яке розташовано по проспекту Адміральському в м. Одеса, з метою отримання правової допомоги в оформленні документів права власності на гараж по вул. Аеродромній в м. Одеса. З метою отримання вказаних послуг ОСОБА_11 уклав з ФОП ОСОБА_17 договір №10/08/17 від 19.08.2017.

Крім того, ОСОБА_11 зазначив, що він є власником квартири площею приблизно 149 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , в якій вирішив провести ремонт зі зміною площ та конфігурацією кімнат, знесення деяких стін, що в подальшому потребувало виготовлення нової технічної інвентаризації квартири з підготовкою нового технічного паспорту та внесенням в зв`язку з вищевказаними змінами інформації до Державного реєстру. З метою отримання правової допомоги в оформленні вказаних документів останній 25.04.2019 уклав з ФОП ОСОБА_17 договір №25/04/106/19а на надання вищевказаних послуг. ОСОБА_11 в ході допиту повідомив, що здійсненням оформлення документів на реєстрацію за ним права власності він особисто не займався, до державних реєстраторів із заявами не звертався.

Встановлено, що ТОВ «Документи» (код ЄДРПОУ № 39527961), розташовано в підвальному приміщенні за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, 33-а, відповідно до інформації з їх офіційного сайту спеціалізується на оформленні документів будь-якої важкості, узаконення будівництва, оформлення права власності на об`єкти нерухомості, видачі дозвільних документів на проведення будівельних робіт тощо. За наявної інформацією фактичним власником вказаного підприємства є ОСОБА_18 , яка крім того є фізичною особою-підприємством, основним видом діяльності якої є діяльність у сфері права, та відповідно до Витягу з Національної асоціації адвокатів України має свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю.

У ході проведення досудового розслідування, було поведено обшук 17 квітня 2025 року за місцем знаходження ТОВ «Документи» (код ЄДРПОУ № 39527961), а саме приміщення за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, 33-а, у ході якого виявлено та вилучено речі та документи, перелік яких викладено у протоколі обшуку (а.с.55-67 т.1).

17 квітня 2025 року слідчим у даному кримінальному провадженні прийнято процесуальне рішення та у порядку ст. 110 КПК України винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом (а.с. 77-98т.1).

У подальшому, прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просив накласти арешт на виявлене та вилучене під час обшуку майно, з метою збереження речового доказу (а.с. 1- 24 т.1).

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об`єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

Повертаючись до обставин справи, апеляційний суд звертає увагу, що предметом досудового розслідуваного вказаного кримінального провадження є ймовірні неправомірні дії

щодо реєстрації об`єктів нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_1 та 6а, АДРЕСА_2 . Під час допиту свідка ОСОБА_11 , який є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , повідомив, що оформленням документів щодо реєстрації вказаної квартири займалась ФОП ОСОБА_17 на підставі договору про надання правової допомоги №25/04/106/19а. Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_18 є фізичною особою-підприємством, основним видом діяльності якої є діяльність у сфері права, є власником юридичної компанії ТОВ «Документи» (код ЄДРПОУ № 39527961), та відповідно до Витягу з Національної асоціації адвокатів України має свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю.

З урахуванням викладеного, колегія суддів, погоджується з висновком слідчого судді, що з огляду на долучені до клопотання матеріали у своїй сукупності та взаємозв`язку відповідають стандарту «достатніх підстав (доказів)», для висновку, що арештоване майно може мати доказове значення та є достатні підстави вважати, що його збереження необхідно для здійснення належного досудового розслідування кримінального провадження, оскільки вилучені під час проведення обшуку документи, що стосуються надання юридичних послуг, можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час провадження.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності. Доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особами, які подали апеляційні скарг, не надано та під час розгляду останніх не встановлено.

Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, зазначені у поданій до суду апеляційній скаргзі, також не спростовують висновків слідчого судді.

Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Клопотання представника власника майна ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , - задовольнити.

Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023160000001117, внесеного до ЄРДР 11 серпня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358 КК України.

Апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023160000001117, внесеного до ЄРДР 11 серпня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3